НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Короткий зміст

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ринкові перетворення в Україні не дали очікуваних результатів ні в економічній, ні в соціальній сфері через відмову від важелів державного регулювання процесів реформування економіки. Це обумовило неефективність управлінських дій щодо попередження та усунення загроз у соціальній та економічній сферах. Напрями досягнення безпечного стану в соціальній та економічній безпеці між собою не корелюють, не скоординовані, не відрегульовані, що викликає протиріччя між економічними та соціальними цілями. Пріоритетні напрями державної політики національної безпеки передбачають затвердження засад формування соціально орієнтованої ринкової економіки, а Конституція України визначає, що держава має забезпечувати «соціальну спрямованість економіки». Саме формування та функціонування соціально орієнтованої економіки обумовлює подальший оптимістичний сценарій розвитку країни. У зв’язку з цим гостро постає проблема визначення пріоритетних напрямів та вдосконалення механізмів державного регулювання процесів соціальної орієнтації економіки.

Проблемам соціальної орієнтації економіки присвячено праці українських учених О. Амоші, О. Білоруса, В. Близнюк, І. Булєєва, О. Власюка, А. Гальчинського, В. Гейця, В. Гришкіна, Г. Губерної, Н. Дєєвої, М. Доліш­нього, В. Єременка, Ю. Зайцева, В. Куценко, Е. Лібанової, В. Лагутіна, В. Мандибури, С. Мочерного, В. Новікова, О. Новікової, Ю. Пасічника, М. Чу­маченка, А. Чухна, Л. Шаульської, Л. Шамільової, а також відомих представників російської науки Л. Абалкіна, Є. Авраамової, А. Бузгаліна, І. Діскіна, Т. Заславської, В. Іноземцева, Т. Малєвої, К. Мікульського, В. Радаєва, Н. Рі­машевської, В. Слезингера.

Проте, незважаючи на значну кількість наукових досліджень з цієї проблематики, не створено механізму державного регулювання соціальної орієнтації економіки та не визначено пріоритетних напрямів його запровадження. Це обумовило необхідність наукових досліджень даної спрямованості та визначило тему дисертації, її мету і задачі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт ІЕП НАН України за темами: “Регіональні аспекти національної безпеки (в економічній та соціальній сферах)” (номер держреєстрації 0101U001123, 2001-2003 рр.), при виконанні якої автором надано пропозиції з визначення загроз національній безпеці в економічній сфері та напрямів щодо їх подолання до проекту Стратегії забезпечення економічної безпеки; „Механізм збереження та розвитку людського потенціалу (організаційно-управлінський, соціально-економічний та правовий аспекти)” (номер держреєстрації 0104U003431, 2004-2006 рр.), за якою автором підготовлено пропозиції до проекту Концепції соціальної держави України з удосконалення державної політики щодо формування соціальної орієнтації економіки при визначенні критеріїв, стратегічних пріоритетів, механізму розбудови соціальної держави; „Забезпечення соціального розвитку регіонів України: управлінський аспект” (номер держреєстрації 0106U012628, 2007-2009 рр.), у межах якої автор брав участь у розробці Стратегії економічного і соціального розвитку Донецької області на період до 2015 р. та Стратегії розвитку міста Донецька до 2020 року, де обґрунтовано необхідність включення положень з соціальної політики та розвитку людських ресурсів.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток концептуальних, правових, науково-методичних основ державного регулювання соціальної орієнтації економіки.

Для реалізації мети дослідження поставлено і вирішено такі задачі:

узагальнено теоретичні засади формування та державного регулювання соціальної орієнтації економіки;

систематизовано міжнародний досвід ефективного вирішення соціальних проблем при забезпеченні сталого економічного розвитку;

здійснено оцінку стану і тенденцій соціально-економічного розвитку України в контексті соціалізації економіки;

визначено можливості державного регулювання процесу соціалізації держбюджету;

запропоновано концептуальне забезпечення соціальної орієнтації економіки;

визначено пріоритетні напрями державного регулювання соціальної орієнтації економіки;

надано пропозиції з удосконалення правової бази України щодо забезпечення соціального спрямування економічної політики;

розроблено науково-методичне забезпечення оцінки соціальної спрямованості економічного зростання.

Об'єкт дослідження – процеси державного регулювання соціальної та економічної сфер.

Предметом дослідження є організаційно-економічні механізми державного регулювання соціальної орієнтації економіки.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційної роботи є праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів, політологів, соціологів, юристів з проблем державного та регіонального соціально-економічного управління. Інформаційну базу становлять законодавчі та нормативно-правові документи Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, офіційні статистичні матеріали, результати соціологічних та експертних досліджень з проблем економічної безпеки, базової захищеності населення.

У процесі дослідження застосовувалися методи: комплексного аналізу, синтезу та логічного узагальнення (при аналізі суспільних явищ, визначенні категоріального апарату, розкритті сутності, напрямів формування та регулювання соціальної орієнтації економіки), економіко-статистичного та порівняльного аналізу (при аналізі стану та виявленні тенденцій соціальної орієнтації економіки), експертних оцінок (при встановленні пріоритетності напрямів державного регулювання соціальної орієнтації економіки), економетричного аналізу (при виведенні математичних залежностей відносно видатків державного бюджету на соціальні цілі та економічного зростання).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні концептуальних, правових та науково-методичних підходів до подальшого вдосконалення державного регулювання соціальної орієнтації економіки:

уперше:

запропоновано напрями державного регулювання соціальної орієнтації економіки, які передбачають удосконалення державної політики шляхом взаємодії та взаємоузгодженості її підсистем з національної безпеки, економічної та соціальної політики через реалізацію правового, фінансового, організаційно-управлінського, науково-методичного та інформаційного забезпечення;

розроблено модель оцінки соціальної орієнтації економіки, яка визначає критичну межу економічної доцільності витрат на соціальні заходи у структурі держбюджету, встановлює раціональний рівень оплати праці найманих працівників у структурі ВВП та необхідний обсяг інвестицій в основний капітал, додержання яких сприяє економічному зростанню та формуванню умов соціального розвитку;

визначено порогові значення показників соціальних витрат місцевих бюджетів, які не обмежують можливостей економічного зростання на регіональному рівні;

удосконалено:

концептуальні засади забезпечення соціальної орієнтації економіки, які полягають у визначеності соціальних функцій держави та механізмів їх запровадження, формуванні умов та можливості забезпечення людського розвитку та соціальних перспектив особистості, суспільства і держави;

науково-методичні підходи до визначення причин формування загроз національній безпеці в економічній сфері, пов’язані з недосконалістю державного регулювання витрат держбюджету на соціальні цілі, що перешкоджає економічному зростанню та не сприяє соціальному розвитку;

механізми державного регулювання процесу соціалізації держбюджету, які передбачають урахування: обсягів ВВП; витрат зведеного бюджету на соціальні заходи; інвестицій в основний капітал; оплати праці найманих працівників у структурі ВВП; чисельності зайнятих та середньорічної вартості основ­них фондів;

правове забезпечення соціальної орієнтації економіки, яке визначає координацію правових положень у взаємодії економічної та соціальної сфер національної безпеки, та формування стратегічних засад розбудови соціальної держави;

дістали подальшого розвитку:

обґрунтування та визначення категоріального апарату, сутності поняття соціально орієнтованої економіки, зміст якої полягає у функціонуванні такої системи господарювання, яка підпорядкована досягненню соціальних інтересів та перспектив особи, суспільства, держави при дотриманні вимог безпеки, ефективного та збалансованого розвитку в економічній та соціальній сферах. Соціальна орієнтація економіки визначається як діяльність, яка забезпечує процес становлення та функціонування соціально орієнтованої економіки;

теоретичні та науково-методичні основи державного регулювання соціальної орієнтації економіки при формуванні концепції розбудови соціальної держави, удосконаленні законодавства про національну безпеку, визначенні фінансових витрат при розробці державних та регіональних стратегій розвитку;

методичні засади визначення стану економічної безпеки із застосуванням системи показників оцінки доцільності витрат на соціальні цілі без обмежень для економічного зростання та зменшення нераціонального використання бюджетних коштів;

систематизація пріоритетних напрямів державного регулювання соціальної орієнтації економіки, які передбачають створення умов та можливостей застосування ефективних методів та механізмів досягнення стратегічних соціальних цілей через дотримання вимог безпеки, підвищення ефективності державного та регіонального управління, соціалізації економічної політики для вдосконалення концептуального, правового та науково-методичного забезпечення соціальної орієнтації економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання обґрунтованих науково-методичних рекомендацій сприятиме реалізації економічної та соціальної політики, Стратегії економічного та соціального розвитку, удосконаленню Стратегії національної безпеки, підвищенню ефективності управління, а також формуванню стратегії розвитку соціальної держави. Окремі положення дисертаційної роботи використано Радою національної безпеки і оборони України при формуванні проекту Стратегії забезпечення економічної безпеки України (довідка від 11.09.2002 р. № 6/10-97-53); при розробці проекту Концепції соціальної держави України (довідка від 27.10.2004 р. № 03-3/10999-08); Секретаріатом Президента України (довідка від 22.08.2005 р. № 14-12/1514) і Головною службою соціальної політики (довідка від 29.07.2005 р. № 23-10/107) при визначенні критеріїв оцінки ефективності діяльності органів місцевої влади та Комітетом з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України (довідка від 12.01.2007 р. № 5/41) у законотворчій діяльності щодо спрямування державної політики на формування економічних умов соціального розвитку.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукових задач державного регулювання соціальної орієнтації економіки. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідались і були схвалені на 18 науково-прак­тичних конференціях міжнародного, національного, регіонального рівнів. Серед них: Науково-практична конференція „Недержавна система безпеки підприємництва як суб’єкт національної безпеки України” (16-17 травня, 2001 р., Київ, Секція прикладних проблем Президії НАН України); Міжнародний симпозіум „Probleme regionale in contextual procesului de globalizare” Simpozion Inte
ational Chisinau, (2002 р., Republica Moldova, Кишинів); Науково-прак­тична конференція „Стратегія розвитку вітчизняних підприємств”(23-24 жовтня 2003 р., Тернопіль); Регіональна науково-практична конференція „Соціально-економічні проблеми перетворення громадянського суспільства: сучасне і майбутнє” (23-24 квітня 2004 р., Луганськ); Міжнародна науково-практична конференція „Формування ринкової економіки: демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики” (20-21 жовтня 2005 р., Київ); ХV Міжнародна конференція „Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція”, (11-12 травня 2006 р., Чернівці), Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні проблеми управління людськими ресурсами та маркетингу в контексті стратегії розвитку України” (4-6 жовтня 2007 р., Донецьк-Святогірськ).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 51 наукову роботу, у тому числі: розділи у 3 колективних монографіях, 30 статей у фахових збірниках наукових праць, 18 тез матеріалів науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій – 89,22 д.а., з яких особисто автору належить 18,04 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (270 най­менувань). Основний текст дисертації викладено на 173 сторінках комп’ю­терного тексту. Вона містить 17 таблиць, 12 рисунків, 5 додатків.