ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються: зв’язок роботи з науковими програмами, мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, його методологічні засади, теоретична й емпірична бази, розкривається наукова новизна одержаних результатів, сформульовано основні положення, які виносяться на захист, наводяться дані щодо їх апробації.

Розділ 1 «Сутність прокурорського нагляду за додержанням законів щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення» складається з трьох підрозділів, у яких надається визначення поняття «прокурорський нагляд за додержанням законів щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення», досліджуються завдання, предмет, об’єкт і межі такої діяльності,
а також наводиться система нормативно-правових актів, що становить правову основу прокурорського нагляду в означеній сфері.

У підрозділі 1.1. «Поняття прокурорського нагляду за додержанням законів щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення» дисертантом досліджуються існуючі визначення загального поняття «прокурорський нагляд» та на підставі аналізу поглядів зарубіжних і вітчизняних вчених, а також нормативно-правових актів, що регулюють дану сферу правовідносин, доходить висновку, що це – закріплена на законодавчому рівні діяльність органів прокуратури України, яка реалізується шляхом використання своїх повноважень Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами з метою забезпечення законності і правопорядку у сфері правовідносин, які пов’язані із підтриманням такого стану здоров’я населення та середовища життєдіяльності людини, за якого показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться у межах, визначених санітарними нормами.

Крім того, в цьому підрозділу обґрунтовується думка, що прокурорський нагляд за додержанням законів щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення має свою специфіку, яка полягає у:

– особливій системі нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері санітарно-епідемічного благополуччя;

– особливих суб’єктах, за додержанням і застосуванням законів якими здійснює нагляд Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. Зокрема, йдеться про Державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров’я України, а також інші державні органи, які наділені контрольними повноваженнями у досліджуваній сфері;

– в особливій системі органів прокуратури (Генеральна прокуратура України та прокуратури обласного рівня) наявний підрозділ, на який покладено обов’язок щодо здійснення нагляду за додержанням законодавства про санітарно-епідемічне благополуччя. Так, у структурі Генеральної прокуратури України обов’язок з нагляду за додержанням законів, спрямованих на охорону здоров’я, покладено на управління захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту.

У підрозділі 1.2. «Правові основи прокурорського нагляду за додержанням законів щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення» автор, розглядаючи правову основу прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, зазначає, що ця система є складовою загальної системи нормативно-правових актів.

Виходячи з цього, зміст поняття «правові основи прокурорського нагляду за додержанням законів у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» як спеціальної правової категорії розкривається через дослідження підходів науковців до визначення змісту правових основ як загальної правової категорії.

У результаті проведеного дослідження автором зроблено висновок про те, що на даний час правову основу прокурорського нагляду у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення становлять: загальні нормативно-правові акти, до яких відносяться Конституція України, Закон України «Про прокуратуру», та спеціальні, до яких належать Основи законодавства України про охорону здоров’я, закони України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (з наступними змінами), закони України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ, «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III (з наступними змінами), «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 5 липня 2001 року № 2586-III (з наступними змінами), «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та правовий та соціальний захист людей, які живіть з ВІЛ» від 12 грудня 1991 року № 1972-XII (з наступними змінами), міжнародні договори у сфері захисту здоров’я населення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правові акти Генерального прокурора України, інші санітарні норми.

Зважаючи на важливість і специфічність досліджуваної тематики, з метою забезпечення належної організації діяльності органів прокуратури у сфері захисту здоров’я людини та громадянина дисертантом висловлюється пропозиція розробки спеціального нормативно-правового акта Генерального прокурора України, спрямованого на визначення пріоритетних завдань, а також організаційних аспектів прокурорського нагляду у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

У підрозділі 1.3. «Завдання, предмет та межі прокурорського нагляду за додержанням законів щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення» автором зазначається, що відсутність у вітчизняному законодавстві визначення загальних понять «завдання» та «межі» прокурорського нагляду призводить до наукових суперечок і формулювання вченими дедалі нових визначень наведених термінів.

На підставі аналізу наукових поглядів щодо визначення загальних понять «завдання» та «межі» прокурорського нагляду дисертант пропонує під завданням прокурорського нагляду у досліджуваній сфері розуміти здійснювану шляхом нагляду за додержанням і застосуванням законів діяльність прокуратури, спрямовану на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку з метою захисту гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини та громадянина у сфері забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя.

Межі прокурорського нагляду у сфері забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення визначаються, по-перше, наявністю правового регулювання відносин щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення та,
по-друге, обов’язковою відсутністю підміни відповідних державних органів. Тобто у даному випадку пропонується використання, відповідно, правового та функціонального критеріїв.

Автор зазначає, що розкриття змісту діяльності прокурора у досліджуваній сфері правовідносин неможливе без визначення предмета й об’єкта прокурорського нагляду у сфері забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення.
За допомогою формально-логічного і порівняльно-правового методів досліджень дисертант доходить висновку, що зміст предмета прокурорського нагляду у сфері забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення полягає у додержанні та застосуванні Конституції України, законів і підзаконних актів, спрямованих на реалізацію державної діяльності щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення відповідними суб’єктами правовідносин. Об’єкт прокурорського нагляду у досліджуваній сфері становлять підприємства, установи й організації усіх форм власності (особливо державні установи, наділені контрольними повноваженнями) та громадяни, які вступають у правовідносини, спрямовані на забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення.

Розділ 2 «Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню поняття та загальній характеристиці повноважень прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів у сфері санітарного й епідемічного благополуччя населення, форм і методів перевірки додержання законодавства, а також засобів реагування на виявлені порушення.

У підрозділі 2.1. «Поняття та загальна характеристика повноважень прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» автором зазначається, що при здійсненні нагляду за виконанням законів у сфері забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення прокурори використовують повноваження всіх галузей прокурорського нагляду. Однак використання їх має свою специфіку, що полягає у найбільшій активності прокурорів із захисту прав і свобод людини та громадянина, державних і суспільних інтересів у сфері забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення. Це пов’язано з тим, що на конституційному рівні серед найвищих соціальних цінностей визнається здоров’я людини. З огляду на досліджувану сферу прокурорського нагляду необхідно виділити два аспекти, що становлять зміст діяльності прокурора: загальний (юридичний) і спеціальний (медико-біологічний).

Так, загальний (юридичний) аспект цієї діяльності полягає у здійсненні нагляду за додержанням законодавства щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, зокрема: Основ законодавства України про охорону здоров’я, Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», законів України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про протидію захворюванню на туберкульоз», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», інших нормативно-правових актів і санітарних норм». Суть цього нагляду полягає у здійсненні перевірок діяльності органів, установ і закладів Державної санітарно-епідеміологічної служби з контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров’я людей та із застосування заходів правового характеру щодо порушників за зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора.

Зміст спеціального (медико-біологічного) аспекту, у свою чергу, полягає в з’ясуванні прокурором за допомогою спеціалістів специфічних питань, що є предметом нагляду у досліджуваній сфері, а саме: нагляду за дотриманням і виконанням санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм.

Під повноваженнями з нагляду за додержанням та застосуванням законів у сфері забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення дисертант пропонує розуміти комплекс прав та обов’язків прокурора, визначених у законах, підзаконних актах, інших нормативно-розпорядчих документах, використання яких має бути спрямоване на утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини та громадянина, державних і суспільних інтересів щодо підтримання такого стану здоров’я населення та середовища життєдіяльності людини, за якого показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.