ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЗЕМЛЕВПОРЯДНИКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми; вказано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження; викладено наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; подано відомості про публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – “Теоретичні основи формування професійної компетентності майбутніх землевпорядників” – розкрито теоретичні основи процесу формування професійної компетентності майбутніх землевпорядників; розглянуто компетентнісний підхід як чинник підвищення якості професійної підготовки майбутніх землевпорядників у вищих навчальних закладах; представлено сутність і структуру професійної компетентності майбутніх землевпорядників.

Теоретико-методологічні та прикладні аспекти професійної підготовки майбутніх фахівців розробляли О. Абдулліна, А. Алексюк, В. Андрущенко, Є. Барбіна, Б. Гершунський, С. Гончаренко, В. Гриньова, О. Гура, Н. Ничкало, О. Пєхота, П. Підкасистий, А. Сущенко та ін.

Сутність і структуру професійної компетентності розкрито в дослідженнях Г. Абрамової, Г. Білокрилової, А. Донцова, І. Зимньої, Є. Іванової, Є. Климова, Л. Мітіної, Р. Нємова, О. Савченко, О. Семеног та ін. Формування професійної компетентності дослідники розглядають як процес взаємодії, розгортання механізмів особистісного становлення й професійного самовизначення (Л. Божович, Є. Бондаревська, І. Зарецька, М. Савіна, І. Якиманська та ін.), вияв суб’єктності студента (А. Бодальов, А. Вербицький, В. Петровський та ін.), формування особистісно значущих і професійно важливих якостей фахівців (С. Амеліна, Г. Безюльова, Н. Кузьміна, В. Маслов, М. Чошанов, Г. Шеламова та ін.).

На основі теоретичного аналізу наукових праць уточнено поняття “професійна компетентність землевпорядника”, яке розглядається як інтегрована якість особистості, виражена через сукупність знань, умінь, навичок, а також професійно значущих здатностей, що дають змогу землевпоряднику виявляти готовність до професійної діяльності в галузі землевпорядкування й на високому рівні виконувати свої професійні обов’язки. Професійна компетентність землевпорядника сприяє ефективності виконання ним професійних обов’язків і підвищує його конкурентоспроможність на ринку праці.

Основними елементами професійної компетентності землевпорядника є такі компетенції: загальнонаукова, фахово-наукова, правова, технічна, комунікативна, управлінська. У свою чергу, вони входять до складу компонентів професійної компетентності землевпорядника. Гносеологічний компонент включає наукову та правову компетенції, ціннісний – особистісні якості, а діяльнісний – технічну, комунікативну й управлінську компетенції.

Гносеологічний компонент професійної компетентності сучасного землевпорядника включає знання теоретичних і методологічних основ фахово значущих наук (земельне право, геодезія, земельний кадастр, управління земельними ресурсами, маркшейдерія, містобудівне право, законодавче забезпечення кадастру нерухомості, математична обробка геодезичних вимірів); знання нормативних документів (Земельний кодекс України, Закони України “Про землеустрій”, “Про охорону земель”, “Про розмежування земель державної та комунальної власності”, “Про оцінку земель”, “Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність”; знання сучасних інформаційних технологій; знання інструкцій щодо конкретних видів професійної діяльності (Інструкції з топографічного знімання в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98) тощо).

Ціннісний (особистісний) компонент професійної компетентності сучасного землевпорядника містить ціннісне ставлення до професії; готовність до вияву особистої ініціативи при виконанні професійних завдань; готовність співпрацювати з іншими фахівцями; особистісно-ціннісне ставлення до подій, до людей, до себе.

Діяльнісний компонент професійної компетентності землевпорядника включає такі вміння: гностичні (здатність швидко реагувати на зміни в законодавчій базі); аналітичні (уміння аналізувати явища в різних сферах суспільного життя, володіння навичками прийняття оптимального рішення у певних ситуаціях професійної діяльності); проектувальні (уміння складати планово-картографічні матеріали з метою їх оновлення; розробляти екологічні проекти та обґрунтування; знаходити найкращі проектні рішення для кожних умов тощо); комунікативні (уміння вирішувати професійні завдання шляхом спілкування з іншими фахівцями); конструктивні (уміння виконувати геодезичні роботи й обробляти результати геодезичних вимірів); креативні (уміння нестандартно вирішувати професійні завдання); інформаційні (уміння користуватись уже існуючим програмним забезпеченням і опановувати нові інформаційні технології).

Зміст компонентів професійної компетентності конкретизовано в компетенціях:

– наукова компетенція, яка включає загальнонаукову й фахово-наукову складові. Загальнонаукова складова передбачає знання вітчизняної історії, економіки та права, розуміння причинно-наслідкових зв’язків розвитку суспільства й уміння використовувати їх у професійній і соціальній діяльності; базові знання фундаментальних розділів гуманітарних та природничо-математичних дисциплін в обсязі, необхідному для володіння науковим апаратом відповідної галузі знань, здатність використовувати математичні методи в обраній професії; базові знання в галузі інформатики й сучасних інформаційних технологій, навички використання програмних засобів і навички роботи в комп’ютерних мережах, уміння створювати бази даних і використовувати інтернет-ресурси. Фахово-наукова компетенція включає базові знання фахових наук, уміння й навички їх використання в практичній діяльності;

– правова компетенція полягає в усвідомленні значення своїх соціальних функцій як громадянина своєї країни, члена суспільства; стійкому позитивному ставленні до своїх громадських обов’язків; знанні символів держави (герб, прапор, гімн); знанні прав та свобод людини і громадянина, умінні їх реалізовувати в різних життєвих ситуаціях; умінні співвідносити власні інтереси з інтересами суспільства; наявності професійно орієнтованих та соціально значущих знань державних законів, умінь і певних навичок керуватися ними в конкретній галузі трудової діяльності, на основі громадянської позиції особи;

– технічна компетенція передбачає інтегральну якість особистості, що базується на системі знань, умінь, навичок та сукупності професійно важливих якостей, сформованість яких дає змогу фахівцеві ефективно реалізовувати професійну діяльність через володіння навичками складання технічних документів, володіння знаннями з геодезії та обробки геодезичних вимірів у спеціалізованих програмах, таких як: AutoCAD Map, інвентград, Arc GIS, МГ мережі, Digitals;

– комунікативна компетенція, яка означає здатність встановлювати й підтримувати необхідні контакти з іншими людьми; певну сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне спілкування. Вона передбачає вміння змінювати глибину та коло спілкування, розуміти й бути зрозумілим для комунікативного партнера. Комунікативна компетенція формується в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування між людьми;

– управлінська компетенція – це орієнтація в різних видах управлінської діяльності; знання засобів і способів діяльності: планування, проектування, моделювання, прогнозування; вміння побачити й сформулювати проблему, запропонувати (знайти або сконструювати) шляхи її вирішення та обрати найефективніші; готовність прийняти відповідальність за свій вибір.

Вивчення наукових праць І. Бабина, Я. Болюбаша, В. Грубінка, О. Гури, І. Зимньої, В. Кременя, О. Овчарук, М. Степка, Н. Чернухи, В. Шинкарука засвідчило, що останнім часом усе більш поширеним стає компетентнісний підхід, він претендує на роль концептуальної основи освітньої політики, здійснюваної як державами, так і впливовими міжнародними організаціями, посилює практичну орієнтацію освіти, підкреслює значення досвіду, умінь та навичок, що спираються на наукові знання. Тому доцільним є формування професійної компетентності майбутніх землевпорядників на основі компетентнісного підходу, який доповнює й збагачує низку класичних підходів, що допомагає ВНЗ гармонійно поєднувати позитивний досвід та освітні інновації для підвищення якості професійної підготовки фахівців. Ефективність компетентнісного підходу забезпечується практичною спрямованістю, спонуканням до творчості, можливістю максимального розкриття потенціалу кожного студента.

Змістовий аспект реалізації компетентісного підходу передбачав вивчення фахових дисциплін: земельне право, геодезія, земельний кадастр, управління земельними ресурсами, маркшейдерія, містобудівне право, законодавче забезпечення кадастру нерухомості, математична обробка геодезичних вимірів, а також систематичну й послідовну реалізацію міжпредметних зв’язків між цими дисциплінами, що забезпечує цілісність і системність знань студентів.

Технологічний аспект формування професійної компетентності майбутніх землевпорядників зумовлював вибір адекватних змістові технологій навчання майбутніх землевпорядників.

У другому розділі – “Науково-методичне забезпечення формування професійної компетентності майбутніх землевпорядників” – теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх землевпорядників; подано модель процесу професійної компетентності майбутніх землевпорядників; висвітлено критерії, показники та рівні її сформованості.

Спираючись на положення про те, що модель може бути відповідником певного фрагмента професійної підготовки майбутніх землевпорядників, а також системою, що відтворює об’єкт дослідження, розроблено модель процесу формування професійної компетентності майбутніх землевпорядників, яку подано через сукупність взаємопов’язаних компонентів (рис. 1).

Структура моделі відображає основні елементи процесу формування професійної компетентності майбутніх землевпорядників: мету, підходи, педагогічні принципи, педагогічні умови, організаційно-змістові етапи процесу, методи, форми й засоби, результат. Цільовий блок процесу формування професійної компетентності включає соціальне замовлення на майбутніх фахівців-землевпорядників з високим рівнем сформованості професійної компетентності. Мета конкретизована в завданнях: формування стійкої мотивації до отримання знань, формування професійно значущих умінь і навичок; опанування студентами комплексу знань, необхідних для вироблення вмінь і навичок, що визначають формування професійної компетентності; спонукання до самооцінки й самоконтролю навчальної діяльності, що є стимулом для особистісного самовдосконалення студентів. Змістова складова репрезентує зміст теоретичної й практичної підготовки студентів.