ОРГAНIЗAЦIЙНО-МЕТОДИЧНI УМОВИ ПIДГОТОВКИ МAЙБУТНIХ СОЦIAЛЬНИХ ПЕДAГОГIВ ДО СОЦIОКУЛЬТУРНОЇ ДIЯЛЬНОСТI ЗI СТAРШОКЛAСНИКAМИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи і теоретико-методологічні засади дослідження; розкрито його наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано інформацію про апробацію роботи та впровадження її результатів; наведено відомості про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності» – здійснено теоретико-методичне обґрунтування процесу підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками як соціально-педагогічної проблеми; визначено особливості соціокультурної діяльності соціального педагога зі старшокласниками загальноосвітніх навчальних закладів; розкрито значення соціокультурної анімації як виду професійної діяльності соціального педагога зі старшокласниками; здійснено характеристику критеріїв та показників, визначено рівні готовності майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками.

Предметне поле соціокультурної діяльності в системі соціально-педагогічної науки визначено як самостійний науковий і освітній напрям, для якого провідною дефініцією та родовою основою походження стала «соціально-культурна діяльність». Вона є основним змістом практичної діяльності соціальних педагогів, зайнятих у сучасній соціокультурній сфері.

Установлено, що поняття «соціокультурна діяльність» розглядається як різновид соціальних технологій (Ж.-П. Дюмазедьє, А. Моль); як самостійна навчальна дисципліна та наукова спеціальність (Т. Кісєльова, Ю. Красільніков); з позицій різних підходів, зокрема діяльнісного (Д. Ельконін, М. Каган, К. Соколов), соціально-орієнтованого (А. Ковальчук), особистісно-процесуального (В. Туєв), суб’єктного (Г. Бірженюк, А. Марков).

Узагальнення теоретичних підходів дозволило розглядати в широкому розумінні соціокультурну діяльність як історично обумовлений, суспільно спрямований процес перетворення культури та культурних цінностей в об'єкт споживання особистості й соціальних груп в інтересах розвитку кожного члена суспільства. Розкрито умови ефективності соціокультурної діяльності: добровільна участь особистості в соціокультурних формах роботи, сприйняття соціокультурної діяльності як потреби, а не необхідності; обмін не продуктами діяльності, а власне діяльністю; багатоманітність видів діяльності, що реалізуються в інституційних та неінституційних формах; альтернативність соціально-культурної сфери, що створює можливості для вияву ініціативи та самостійності, творчості й самоствердження людини, свободи в прийнятті рішень, соціальної поведінки і соціальних орієнтацій; активність та ініціативність різних груп i окремих особистостей у соціокультурній діяльності; особистісна спрямованість соціокультурної діяльності, що обумовлює врахування індивідуальних властивостей людини (біологічних, психологічних, соціальних, культурних).

Охарактеризовано (за класифікацією Т. Кісєльової та Ю. Красільнікова) технології соціокультурної діяльності: культуротворчі (художньо-творчі, художньо-розвиваючі, культуроохоронні); рекреативно-оздоровчі (анімаційні, спортивно-оздоровчі, ігрові); освітні; соціально-захисні та реабілітаційні.

Визначено особливості соціокультурної діяльності соціального педагога зі старшокласниками загальноосвітніх навчальних закладів, а саме: необхідність урахування індивідуально-психологічних властивостей старшокласників; базування на засадах самовизначення, професійного та особистісного вибору молодих людей, урахування їхніх потреб та інтересів; обумовленість змістом, завданнями та вимогами навчально-виховного процесу; залежність від соціокультурних зв’язків старшокласника з різними інституціями виховання тощо.

Уточнено сутність професійних функцій соціального педагога як організатора соціокультурної діяльності зі старшокласниками: діагностичної (вивчення індивідуально-психічних особливостей, рівня вихованості старшокласників, загальної освіченості та культури; визначення доцільності залучення старшокласників до певних видів участі у формах організації вільного часу); прогностичної (здійснення прогнозування розвитку соціокультурної ситуації в конкретному соціумі; визначення цілей, орієнтирів соціокультурної діяльності, передбачення найближчих та перспективних результатів соціокультурної діяльності;); посередницької (посередництво між старшокласником і соціокультурним середовищем, координація культурних зв’язків школи та закладів, установ, які спроможні виступити партнерами соціокультурної діяльності); профілактичної (організація соціокультурної діяльності як дієвого профілактичного засобу, що сприяє попередженню соціальних негативів і спрямуванню життєдіяльності старшокласника на вивчення та дотримання соціальних норм); корекційно-реабілітаційної (реабілітація засобами соціокультурної діяльності, допомога в здійсненні пошуку шляхів і варіантів виходу зі складних життєвих обставин, у які потрапив старшокласник); рекреаційної (сприяння відновленню життєвих сил старшокласників, створенню творчої невимушеної атмосфери; урахування потреб старшокласників щодо організації дозвілля); комунікативної (розширення комунікативних зв’язків старшокласників у соціокультурному середовищі; навчання прийомів комунікативної презентації, взаємодії, вербалізації проблем, толерантного та емпатійного спілкування); організаційної (створення умов для об'єднання зусиль школи, сім’ї та громади щодо організації ефективної соціокультурної діяльності, налагодження взаємодії між різними соціальними інституціями; формування досвіду соціокультурної діяльності старшокласників); методичної (розробка, упровадження, узагальнення та розповсюдження навчально-методичних матеріалів з проблем оптимізації соціокультурної діяльності зі старшокласниками; проведення методичних семінарів, тренінгів).

Охарактеризовано типові для соціально-педагогічної роботи види соціокультурної діяльності (театральна діяльність, робота парків культури та відпочинку, колекціонування, заняття фізичною культурою, туристично-краєзнавча діяльність, ігрові форми роботи, діяльність бібліотек, читання, музейна діяльність тощо).

Соціокультурну анімацію (за підходами М. Гурдона, Ж.Дюмазедьє, Т. Лесіної) визначено як особливий вид соціокультурної діяльності соціальних груп і окремих індивідів, заснований на сучасних технологіях (соціальних, педагогічних, психологічних, культуротворчих), що забезпечують інтеграцію особистості в соціокультурний простір та оздоровлення соціального клімату.

Соціокультурну анімацію подано як складову, інноваційний напрям та найбільш дієвий засіб соціокультурної діяльності соціального педагога зі старшокласниками. Метою соціокультурної анімації зі старшокласниками визначено розвиток творчого потенціалу, активності та згуртованості учнів. Охарактеризовано основні напрямки соціально-культурної анімаційної діяльності зі старшокласниками: шкільну, театральну, соціальну (муніципальну), терапевтичну та комунікативну анімацію тощо.

Узагальнено досвід використання анімаційних форм роботи за кордоном (Ж.-П. Дюмазедьє, М. Ярошенко та ін.) та в Україні (Т. Лесіна, С. Пащенко та ін.). Розкрито можливості інноваційних анімаційних форм роботи: квестів, флеш-мобів, благофестів тощо.

Підготовку майбутнього соціального педагога до соціокультурної діяльності визначено як процес професійного становлення, поступового формування та розвитку когнітивної, особистісної та операційної готовності майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності.

Готовність майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками представлено як результат підготовки, що ґрунтується на знаннях сутності соціокультурної діяльності та її специфіки в соціально-педагогічній роботі зі старшокласниками, мотиваційно-особистісному ставленні до соціокультурної діяльності, та характеризується застосуванням необхідних операційних умінь і навичок соціокультурної діяльності. Визначення рівнів готовності майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками потребувало розгортання експериментальної роботи.

На першому етапі констатувального експерименту (2007-2008 рр.) на базі чотирьох вищих навчальних закладів України було здійснено: контент-аналіз змісту професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів (на освітньо-кваліфікаційному рівні «бакалавр»); контент-аналіз змісту навчальних програм предметів; анкетування студентів з метою здійснення оцінки обізнаності щодо соціокультурної діяльності.

На основі аналізу змісту освітньо-професійної програми та навчального плану за напрямом «Соціальна педагогіка» (на освітньо-кваліфікаційному рівні «бакалавр») виокремлено та проаналізовано зміст навчальних дисциплін, що формують готовність майбутнього соціального педагога до діяльності в соціокультурній сфері: «Вступ до спеціальності», «Технології соціально-педагогічної діяльності», «Соціально-педагогічна робота у сфері дозвілля», «Основи сценарної роботи соціального педагога», «Дисципліни спеціалізації» (театральне і образотворче мистецтво), «Технології роботи соціального гувернера». Здійснений контент-аналіз змісту навчальних дисциплін дозволив встановити, що: проблематика соціокультурного змісту недостатньо відображена в предметах фахових (професійно-орієнтованих) дисциплін; в темах змістових модулів названих предметів розглядаються лише окремі питання, пов'язані з формами, техніками соціокультурної діяльності; зміст базового для цього виду підготовки курсу «Соціально-педагогічна робота у сфері дозвілля» не дозволяє побачити всі аспекти соціокультурної діяльності та визначити роль соціального педагога в організації такої діяльності з учнями старших класів; відзначено недостатню кількість змістових модулів, що характеризували б форми соціокультурної діяльності зі старшокласниками. Таким чином, аналіз змісту навчального процесу переконливо довів необхідність оновлення чи часткової модернізації навчального матеріалу з проблем соціокультурної діяльності, розробки окремих змістових модулів до професійно орієнтованих предметів.

За результатами анкетування 193 студентів ІІІ-ІV курсів спеціальності «Соціальна педагогіка» встановлено, що в 68 студентів (35,23%) відсутні знання про соціокультурну діяльність; у 108 майбутніх соціальних педагогів (55,96%) не сформовано достатнє уявлення про характеристику видів соціокультурної діяльності. Проте 158 студентів (81,87%) виявили бажання ознайомитися з технологіями реалізації анімаційних програм, 131 респондент (67,88%) вважають анімацію видовищним видом мистецтва, 141 студент (72,80%) бажають взяти участь в анімаційних програмах як різновиді соціокультурної діяльності.

На другому етапі констатувального експерименту на підставі узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження (Т. Лесіна, Л.Міщик, А. Рижанова та ін.) було розроблено критерії та визначено показники готовності майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками: когнітивний (розуміння сутності соціокультурної діяльності та її специфіки в роботі зі старшокласниками; знання основних понять теорії соціокультурної діяльності; знання форм, прийомів, технік соціокультурної діяльності); особистісний (комунікабельність, прагнення до участі в соціокультурній діяльності, спрямованість на соціокультурну діяльність зі старшокласниками) та операційний (наявність досвіду участі у формах соціокультурної діяльності; уміння добирати форми, прийоми соціокультурної діяльності відповідно до вимог та потреб старшокласників; уміння планувати, здійснювати та оцінювати соціокультурну діяльність зі старшокласниками).

Визначено та охарактеризовано рівні готовності майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками: низький, середній, достатній і високий.

Низький рівень передбачає відсутність чи мінімальність проявів у студентів показників готовності майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками. Показники готовності в знаннях, характерологічних властивостях, мотивації та поведінці студентів проявляються рідко, майже непомітно, іноді мають епізодичні прояви. Студенти, показники яких сформовані на низькому рівні, не виявляють бажання долучатися до соціокультурної діяльності зі старшокласниками, уникають участі у формах соціокультурної роботи.

Студентів середнього рівня готовності вирізняє відносна комунікабельність, нестійкість мотивації щодо участі в соціокультурній діяльності. Вони мають певні теоретичні знання, але недостатньо вміють їх реалізовувати в організації соціокультурної діяльності. У таких студентів помітними є прояви свідомої поведінки щодо неї, у певних ситуаціях вони демонструють обізнаність щодо соціокультурної діяльності, беруть участь у формах соціально-педагогічної роботи за цим напрямом. Проте ці прояви не мають постійного характеру, виникають під контролем викладача чи в тих ситуаціях, коли студент сам у цьому зацікавлений.

Достатній рівень характеризується наявністю усіх показників готовності майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками. Такі студенти комунікабельні, достатньо вмотивовані щодо здійснення соціокультурної діяльності, володіють основними теоретичними знаннями щодо неї, вміють самостійно організовувати даний вид діяльності зі старшокласниками. Проте діяльність цих студентів часто ґрунтується на прогностичних мотивах академічної успішності, а знання вирізняються певною нестійкістю та епізодичністю проявів.

Для студентів високого рівня характерне чітке розуміння сутності, специфіки соціокультурної діяльності зі старшокласниками, комунікабельність, стійка мотивація до соціокультурної діяльності, прагнення професійно удосконалюватися. Вони володіють глибокими знаннями технологій соціокультурної роботи, вміннями добирати доцільні техніки, прийоми відповідно до ситуації соціально-педагогічної роботи. Такі студенти демонструють широкий спектр умінь планування та організації соціокультурної діяльності зі старшокласниками, прагнуть долучити інших студентів та клієнтів соціально-педагогічної роботи до форм соціокультурної діяльності.

Педагогічна оцінка рівня готовності майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками здійснювалась відповідно до визначених критеріїв з використанням таких діагностичних методик: когнітивний критерій (анкетування, методика незалежних експертних оцінок); особистісний критерій (методика дослідження комунікативних і організаторських схильностей – тест-опитувальник КОЗ, методика дослідження ціннісних орієнтацій Рокіча, методика «Професійна мотивація» за А. Криловим); операційний критерій (методика незалежних експертних оцінок, методика «Вимірювання готовності студентів до соціально-педагогічної діяльності» В. Сластьоніна). Ці методики було зведено до бальної шкали оцінювання показників готовності майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками. Інтервали шкали в межах від 0 до 5 балів відповідали низькому рівню, від 6 до 11 – середньому, від 12 до 17 – достатньому, інтервал від 18 до 24 балів характеризував високий рівень виявлення показників.

За результатами первинного анкетування та контент-аналізу змісту підготовки майбутніх соціальних педагогів було сформовано контрольну (200 осіб) та експериментальну (186 осіб) групи.

Здійснена педагогічна оцінка засвідчила переважно низький та середній рівень сформованості показників готовності до соціокультурної діяльності зі старшокласниками як для студентів експериментальних, так і контрольних груп, а саме: середній рівень – 46% (92 особи) у КГ, 45,70% (85 осіб) в ЕГ; низький рівень – 33% (66 осіб) у КГ, 32,80% (61 особа) в ЕГ. Отримані результати підтвердили існування нагальної потреби в оновленні змістового та технологічного забезпечення фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками з метою підвищення рівня їхньої когнітивної, особистісної та операційної готовності.

На основі аналізу дисертаційних досліджень з проблем підготовки майбутніх соціальних педагогів (Р. Вайнола, О. Міхєєва, О. Пожидаєва, А. Приходько та ін.) та результатів констатувального експерименту визначено організаційно-методичні умови підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками, а саме:

· удосконалення змісту, форм та методів аудиторної підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками;

· відбір ефективних організаційних форм позааудиторної підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності;

· актуалізація потенціалу виробничої практики в контексті підготовки студентів до соціокультурної діяльності.

Організаційний характер визначених умов полягав у тому, що вони були впроваджені через організаційні форми навчально-виховного процесу вищого навчального закладу; методичний характер – у тому, що реалізація цих умов потребувала відповідного методичного забезпечення (програм, методичних рекомендацій тощо). Визначення названих умов дозволило спроектувати подальшу дослідницько-експериментальну роботу.

У другому розділі – «Реалізація організаційно-методичних умов підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками» – розкрито можливості диференціації змісту, форм та методів аудиторної підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками; визначено доцільність позааудиторних форм підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності; продемонстровано засоби актуалізації потенціалу виробничої практики в контексті підготовки студентів до соціокультурної діяльності; здійснено аналіз та оцінку експериментальної роботи з перевірки ефективності організаційно-методичних умов підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками.

У процесі формувального етапу експерименту (2008-2013 рр.) в навчально-виховний процес вищих навчальних закладів України було впроваджено зазначені вище організаційно-методичні умови підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками. Реалізаторами завдань експериментальної роботи виступав особисто автор та 27 викладачів фахових кафедр соціальної педагогіки, що здійснювали підготовку студентів за запропонованими авторськими програмами та методичними рекомендаціями.

Експериментальні групи були представлені студентами Київського університету імені Бориса Грінченка (56 осіб), Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (62 особи) та Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (68 осіб).

Першою умовою стало удосконалення змісту, форм та методів аудиторної підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками. Реалізація цієї умови стала можливою завдяки впровадженню таких її складових, як:

· доповнення змісту лекційного матеріалу курсу «Соціально-педагогічна робота в сфері дозвілля» питаннями, пов'язаними з різними аспектами соціокультурної діяльності зі старшокласниками;

· модернізація лекційного процесу за рахунок упровадження таких його форм, як: лекції-візуалізації, наприклад: «Сфери реалізації соціокультурної діяльності»; бінарні лекції «Соціокультурна діяльність зі старшокласниками за місцем проживання», «Соціокультурна діяльність в роботі з особами з обмеженими функціональними можливостями» тощо; проблемні лекції, наприклад: «Анімація: технологія чи творчість?» тощо;

· надання традиційним семінарським заняттям більшої спрямованості на практику соціокультурної роботи засобами дискусійних форм роботи (наприклад, «Кращий відпочинок – це той, що створив для себе сам?», «Розвиток творчого потенціалу старшокласника: сценарні форми роботи чи анімаційні програми?», «Відпочинок активний чи пасивний: що краще?» тощо);

· організація виїзних практичних занять, зокрема відвідування Французького культурного центру і Центру розвитку бразильської культури, з метою інтеграції студентів у соціокультурне середовище міста та формування досвіду участі у різних формах соціокультурної діяльності;

· використання інтерактивних технік під час проведення практичних занять (кейс-стаді, рольові ігри, проблемні завдання) з метою формування у майбутніх соціальних педагогів уміння добирати, планувати, здійснювати та оцінювати соціокультурну діяльність зі старшокласниками.

Друга організаційно-методична умова – відбір доцільних організаційних форм позааудиторної підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності – передбачала реалізацію таких напрямів роботи, як:

1. організація навчальних екскурсій до закладів, установ, що здійснюють соціокультурну діяльність зі старшокласниками (культурні центри, палаци та будинки дитячої творчості, музеї);

2. організація гурткової роботи з майбутніми соціальними педагогами з метою оволодіння ними різними видами соціокультурної (зокрема рекламно-інформаційної) діяльності;

3. розробка та впровадження студентами проектів різних організаційних форм соціокультурної діяльності для старшокласників (проекти «Пляжна ігротека», «Екстрим-ігротека», «Ретро-дискотека в парку»; квест «По двориках нашого дитинства»; флеш-моб «Жива архітектура міста», «Графіті-фестиваль»);

4. організація та проведення масових комплексних форм соціокультурної роботи для студентів (День захисту прав дітей, Свято миру, Випускний вечір);

5. удосконалення форм індивідуальної та самостійної роботи (індивідуальні науково-дослідні завдання, зокрема: розробка сценарію програм «Моя родина – за активний спосіб життя», «Зупинись, мить: ти прекрасна», «Сімейне свято», «Святий Валентин запрошує», «Улюблені ігри нашого двору»);

6. модернізація форм самостійної роботи шляхом доповнення її: роботою з періодичними виданнями на тему соціокультурної діяльності, підготовкою анотацій нових видань з проблем рекламно-інформаційної, соціокультурної та анімаційної роботи, розробкою бібліографії на теми курсу «Соціально-педагогічна робота в сфері дозвілля», складанням тематичного словника, розробкою тематики анімаційних форм роботи, створенням картотеки ігрових технік, заповненням таблиць, розробкою сценаріїв, написанням міні-творів.

З метою оптимізації показників операційного критерію під час реалізації даної умови до експериментальної роботи також були залучені старшокласники базових загальноосвітніх навчальних закладів № 98, 81, 141, 224, 228 м. Києва, № 14, 24, 27 м. Вінниці, № 5, 10, 14 м. Кам’янця-Подільського.

У процесі впровадження такої організаційно-методичної умови, як актуалізація потенціалу виробничої практики в контексті підготовки студентів до соціокультурної діяльності, проведено такі види роботи:

1. методичні семінари для студентів («Соціокультурна робота в таборі»; «Використання рекреаційного середовища табору для проведення форм анімаційної роботи» тощо);

2. виконання упродовж практик творчих завдань, зокрема: впровадження авторських проектів (фестивалю, свята, конкурсної програми чи станційного експресу);

3. проведення підсумкової «відкритої» конференції (презентації виконання командних творчих завдань, фрагментів форм соціокультурної роботи зі старшокласниками, демонстрація фотоколажів, відеороликів).

Більшість організаційних форм соціокультурної діяльності в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку було апробовано в процесі виховної роботи зі старшокласниками, що сприяло формуванню у майбутніх соціальних педагогів показників готовності до соціокультурної діяльності.

Розроблено перелік завдань до стажерської практики студентів IV курсу, що були спрямовані на перевірку готовності майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками, наприклад, розробка плану-проспекту шкільного свята, тематики та планів екскурсій зі старшокласниками, презентації одного з соціокультурних об’єктів рідного міста тощо.

Контрольний етап експерименту передбачив: опис та узагальнення емпіричних даних; побудову частотних та відсоткових розподілів (за кожним з визначених критеріїв підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками та відповідними показниками); табличне та графічне відображення одержаних рядів та їх аналіз.

З метою перевірки ефективності організаційно-методичних умов підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками здійснено педагогічну оцінку результатів експериментальної роботи. Діагностичні методики були ідентичні тим, що використовувались на етапі констатувального експерименту; додатково було застосовано інтерактивні методики: есе «Як організувати дозвілля старшокласників?» та міні-твір «Інновації в соціокультурній діяльності соціального педагога».

Аналіз результатів експериментального дослідження дозволив виявити суттєві відмінності в динаміці готовності майбутніх соціальних педагогів до соціокультурної діяльності зі старшокласниками для студентів контрольних та експериментальних груп.