ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначена мета, завдання, об’єкт, предмет, гіпотеза; охарактеризовані методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення дослідження; висвітлені дані щодо етапів, впровадження та апробації результатів; наведена структура дисертаційної роботи.

У першому розділі – «Концептуально-методологічні засади дослідження проблеми формування педагогічної компетентності майбутнього психолога» – з’ясовано роль і місце педагогічної компетентності в структурі професіоналізму психолога; визначено сутність, специфіку і структуру педагогічної компетентності майбутнього психолога; обґрунтовано педагогічні умови, спроектовано модель формування педагогічної компетентності майбутнього психолога у процесі професійної підготовки.

Узагальнення науково-педагогічної літератури засвідчило, що феномен педагогічної компетентності вивчався з позиції різних дослідницьких підходів: професіографічного (В. Сластьонін, Р. Хмелюк, О. Цокур); акмеологічного (О. Глузман, Н. Кузьміна, А. Маркова); аксіологічного (М. Букач, М. Васильєва, І. Зязюн, М. Гриньова, Л. Кондрашова, А. Кузьмінський); культурологічного (Є. Бондаревська, М. Лазарєв, В. Радул); компетентнісного (О. Біда, Н. Глузман, Н. Кічук, В. Кравцов, М. Михайліченко, О. Савченко, Л. Хоружа).

Дотримуючись переважно настанов професіографічного та акмеологічного підходів, ми розглядаємо педагогічну компетентність як найважливіший аспект професіоналізму особистості та діяльності сучасного психолога, невід’ємну предметно-функціональну складову його професійної компетентності. Педагогічна компетентність – це особливе новоутворення особистості психолога як соціально значущого фахівця сфери соціально-психологічних та освітніх послуг, ґрунтовно обізнаного з професійною роллю й обов’язками суб’єкта педагогічного пізнання, спілкування й діяльності, здатного конструктивно реалізовувати функції з педагогічної підтримки й супроводу, а також проектування, організації та інноватизації навчально-виховного процесу у відповідності з перспективами його розвитку, діючими стандартами та деонтологічними нормами, новими соціокультурними потребами. Специфіка педагогічної компетентності майбутнього психолога полягає в тому, що це базова й інтегральна характеристика його особистості як професіонала, яка забезпечує ефективну реалізацію ним професійних функцій з педагогічної підтримки, корекції й супроводу суб’єктів освітньо-виховного середовища, а також педагогічного проектування й керування навчально-пізнавальною діяльністю тих, хто вивчає психологічні дисципліни.

Доведено, що педагогічна компетентність – це складно структуроване новоутворення особистості майбутнього психолога як суб’єкта педагогічного пізнання, проектування, спілкування та праці, що має у своєму складі чотири провідні компоненти:

– предметно-теоретичний, що складають науково-педагогічна, історико-педагогічна, соціально-педагогічна, ґендерно-педагогічна, дидактична, методична, управлінсько-педагогічна, інноваційно-педагогічна компетенції майбутнього психолога, ядро яких ґрунтується на відповідних блоках системно структурованих педагогічних знань;

– функціонально-технологічний, що відтворює інструментовку дій та поведінки майбутнього психолога при виконанні завдань професійно-рольового репертуару суб’єкта педагогічної діяльності;

– особистісно-мотиваційний, ґрунтований на педагогічному покликанні (творенні педагогіки добра і ненасилля);

– ціннісно-орієнтаційний, що передбачає наявність гуманістичної спрямованості особистості майбутнього психолога, заснованої на деонтологічних цінностях («Не нашкодь, а якщо можеш – допоможи!»), позитивному сприйнятті себе як суб’єкта педагогічного керування, супроводу й підтримки підростаючого покоління, віри в його можливості.

Обґрунтовано, що педагогічна компетентність – це вагомий прикінцевий освітній результат професійної підготовки майбутнього психолога як такого спеціально організованого навчально-виховного процесу, що функціонує в єдності аксіологічно-цільової, концептуально-дидактичної, змістово-процесуальної й результативної складових (див. мал. 1). Означений процес, ґрунтуючись на засадах компетентнісного, особистісно зорієнтованого та контекстного підходів, передбачає створення певних педагогічних умов.

У другому розділі – «Дослідно-експериментальна робота з формування педагогічної компетентності майбутнього психолога у процесі професійної підготовки» – проаналізовано стан формування педагогічної компетентності майбутнього психолога у процесі традиційної організації його професійної підготовки; висвітлено способи виміру рівнів сформованості педагогічної компетентності майбутнього психолога; розкрито особливості створення педагогічних умов та реалізації експериментальної моделі формування педагогічної компетентності майбутнього психолога впродовж професійної підготовки; здійснено аналіз здобутих результатів.

          За результатами констатувального експерименту встановлено, що в традиційній практиці сучасних вищих навчальних закладів формування педагогічної компетентності майбутніх психологів до сьогодні не стало метою цілеспрямованого процесу, оскільки відбувається переважно на низькому (43–46%), середньому (27–29%) і достатньому (14–17%) рівнях, минаючи високий рівень, при контингенті випускників (8–16%), в яких вона перебувала в стадії формування. Це означало, що майже половина майбутніх психологів досить слабко підготовлена до виконання педагогічних функцій професійної ролі, будучи не спроможними успішно скористатися шансом своєї вторинної зайнятості як викладача психології та менеджера освіти.

Сутність формувального експерименту полягала в тому, щоб на підставі створення запропонованої сукупності педагогічних умов у процесі професійної підготовки майбутніх психологів, залучених до чотирьох експериментальних груп, пробудити становлення та більш ефективне формування в них кожного з компонентів педагогічної компетентності в їх гармонійній єдності.