ГРУПОВА ВЗАЄМОДІЯ ЯК УМОВА ЕФЕКТИВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЕКОНОМІКИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет, розкрито методи дослідження, показано наукову новизну, розкрито теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію результатів дослідження та їхнє впровадження в практику навчального процесу ВНЗ.

У першому розділі «Теоретичні основи організації групової взаємодії у професійній підготовці майбутніх викладачів економіки» показано значення групової взаємодії у професійній підготовці майбутніх викладачів економіки та здійснено її концептуальне обґрунтування, проаналізовано стан дослідження питання групової взаємодії у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній науці, розкрито поняття групової взаємодії та надана його характеристика, обґрунтовано поняття ефективності професійної підготовки майбутніх викладачів економіки, визначено його критерії та показники.

Аналіз праць вітчизняних вчених з питань філософії освіти (В.П.Андрущенко Б. С. Гершунський, В. Г. Кремень,), педагогічної освіти (О. А. Абдуліна, С. І. Архангельский, В. І. Бондарь, Н. В. Гузій, О. А. Дубасенюк, Н. В. Кузьміна, В. А. Семиченко,  В. О. Сластьонін), психолого-педагогічної підготовки  у ВНЗ непедагогічного профілю (М. В. Артюшина, Л. М. Грущенко, О. М. Капітанець, В. А. Козаков, О. М. Котикова, Е. В. Лузік, Т. Б. Поясок, Т. Л. Шепеленко), підготовки викладачів економіки (Т. Г. Гуцан, О. Т. Шпак, Г. М. Романова, Г. О. Ковальчук, І. Б. Міщенко, Т. П. Приходько, Л. О. Савенкова, Р. К. Серьожнікова) дозволив встановити, що актуальним для сучасних викладачів економіки є формування соціальних якостей, у тому числі здатності до конструктивної соціальної взаємодії, що відповідає завданням стратегічних напрямів розвитку вищої професійної підготовки.

Професійна підготовка викладачів економіки в економічних ВНЗ є однією з наявних форм педагогічної освіти, може служити певною узагальненою моделлю професійної підготовки викладачів економіки та характеризується гнучкістю і варіативністю щодо змістовності та структури організації. Провідними для професійної підготовки майбутніх викладачів економіки визнано системний (А. М. Алексюк, В. М. Гриньова, Н. В. Кузьміна), гуманістичний та особистісно-зорієнтований (Г. О. Балл, І. Д. Бех, О. В. Бондаревська, І. С. Якиманська), діяльнісний (Б. Г. Ананьєв, Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв), суб’єкт-суб’єктний (І. А. Зязюн, О. М. Пєхота, О. С. Полат) методологічні підходи, педагогіку співробітництва (Ш. А. Амонашвілі, В. Ф. Шаталов, С. М. Лисенкова), теорії розвивального навчання (Л. С. Виготський, Г. А. Цукерман, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін), активного навчання (В. М. Вергасов, Т. С. Яценко), технологію індивідуально-кооперативного навчання (В. А. Козаков). Відповідно встановлено основні принципи професійної підготовки майбутніх викладачів економіки на основі групової взаємодії: системності, гуманізму, гармонійності розвитку особистості, активності навчання, діалогічності, конструктивності та інтенсивності взаємодії.

У вітчизняній соціальній психології на сьогодні досить глибоко досліджено феномен малих груп (К. Левін), вивчено питання лідерства у малих групах (П. П. Блонський, О. С. Залужний), обґрунтовано теорію колективу (О. В. Петровський, Л. І. Уманський), виявлено соціально-психологічні чинники ефективності спільної діяльності (А. Л. Журавльов, Б. Ф. Ломов, М. М. Обозов). У педагогіці також накопичений значний досвід використання групових форм навчання (Белл-Ланкастерська система, Дальтон-план, бригадно-лабораторне навчання), розроблені технології колективного навчання (О. Г. Ривін, В. К. Дяченко), доведено позитивний вплив групових форм навчання на активність учнів (Х. Й. Лійметс), обґрунтовано загальні умови використання групових форм навчання у загальноосвітній школі (Н. О. Мірошніченко, О. Г. Ярошенко), ВНЗ (Т. В. Васильєва, Н. М. Савельєва).
У західній педагогіці розвиваються теорії кооперативного навчання (М. Дойч, Д. Джонсон, Р. Джонсон, Р. Славін), навчання у партнерстві (К. Сміт), навчання у парах (С. Фрайзер), співробітництва у формі дискусії (Р. Селман та М. Ліберман) та ін. Широко вивчаються можливості запровадження навчального співробітництва у вищій школі (Е. Маклінток, Дж. Сонквіст, Дж. Раддак). Водночас, у наявних підходах мало уваги приділяється питанням готовності учасників до групового навчання, педагогами недостатньо використовуються механізми формування групової взаємодії, забезпечення ефективного групового розподілу тощо, що традиційно розробляється в межах соціальної психології.

Аналіз дефініції поняття «групової взаємодії» в різних гуманітарних науках дозволив встановити, що у педагогічному аспекті взаємодія розглядається як неодмінна складова навчання як спільної діяльності; у соціологічному аспекті – розкривається у контексті її значущості для певної соціальної спільноти, групи; у психологічному аспекті –характеризується як система взаємообумовлених дій між окремими особами та групами, процесуальна сторона спільної діяльності. Відповідно було надано таке цілісне визначення цього поняття: групова взаємодія – це атрибутивна ознака групової діяльності, її процесуальна сторона, що є системою безпосередніх, взаємообумовлених дій учасників певної реальної соціальної групи, спрямованих на реалізацію поставлених цілей. Визначено складові організації групової взаємодії у процесі професійної підготовки: особистісно-суб’єктний, мотиваційний, організаційно-діяльнісний, ситуативний та результативний, надано їх характеристику. Висунуто припущення, що за умови спеціальної організації групової взаємодії можна суттєво підвищити ефективність професійної підготовки майбутніх викладачів, яка розуміється як її відносна результативність, що встановлюється через порівняння результатів професійної підготовки викладачів економіки на різних її етапах, в різних умовах навчання. Відповідно визначено критерії ефективності професійної підготовки майбутніх викладачів економіки: пізнавальний, мотиваційний, поведінковий та інтегрально-особистісний, обґрунтовані відповідні показники та рівні.

У другому розділі «Емпіричне дослідження стану та психолого-педагогічних умов організації групової взаємодії майбутніх викладачів економіки» наведено зміст, методику та результати констатувального експерименту з дослідження стану та особливостей групової взаємодії студентів за традиційних умов навчання, визначено психолого-педагогічні умови організації групової взаємодії студентів, що можуть використовуватись для підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх викладачів економіки.

Вихідний рівень сформованості внутрішньогрупової та міжгрупової взаємодії в академічних студентських групах виявився посереднім: студенти частіше відмічали середній рівень виразності і міжгрупової, і внутрішньогрупової взаємодії (відповідно 51,4 % та 52,7 %). Водночас високий рівень міжгрупової взаємодії зазначили всього 2,9 % опитаних, а високий рівень внутрішньогрупової взаємодії – 25,5 %. Виявлені характеристики групової взаємодії є незадовільними і можуть негативно впливати як на процес групової роботи, так і на результативність навчання та професійної підготовки як в педагогічній, так і в економічній сферах.

Дослідження впливу стабільності чи мобільності групової взаємодії на її результативність показало, що в групових формах навчання короткочасного типу, що вимагають особистісної кооперації, стабільність має більше значення для результативності групової взаємодії. Однак складніші форми групової взаємодії, де в середині самої підгрупи можливі ситуації змагання, конкуренції, коли присутня не тільки внутрішньогрупова, а й міжгрупова взаємодія, наявний формальний рольовий розподіл, вимагають також більшої групової мобільності.

Вивчення індивідуально-психологічних та соціально-психологічних чинників групової взаємодії студентів у процесі підготовки майбутніх викладачів економіки в економічному університеті показало, що більшість виявлених особливостей студентів є сприятливими для організації групової взаємодії, водночас присутні й деякі негативні тенденції.

Виявлені особливості наявного стану групової взаємодії в академічних студентських групах надали можливість намітити необхідні психолого-педагогічні умови організації групової взаємодії, що стосуються її окремих змістових компонентів: особистісно-суб’єктний – забезпечення пізнання учасниками своїх індивідуальних особливостей, переваг і недоліків, розвиток впевненості у собі, інтернальності, мотивації до успіху, зняття надмірної тривожності, усвідомлення цілей і завдань групової взаємодії, оволодіння загальними механізмами групової взаємодії; мотиваційний  – формування позитивного ставлення студентів до групової взаємодії, забезпечення позитивних внутрішньо-групових та зовнішньо-групових установок, розвиток емпатії один до одного, взаєморозуміння; організаційно-діяльнісний – використання різноманітних форм і методів групової взаємодії; чергування індивідуальних, парних, групових та фронтальних форм групової роботи; перевага кооперативних форм взаємодії перед змагальними; вибір оптимальних способів поєднання студентів у підгрупи; забезпечення змінного групового складу та рольового розподілу учасників групової взаємодії; поступовий перехід від варіативного до постійного групового складу; ситуативний – постановка і обговорення певних правил, принципів взаємодії, встановлення необхідних часових норм, забезпечення сприятливого середовища групової роботи; результативний – поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю результатів групового навчання; проведення рефлексії групової роботи.

У третьому розділі «Зміст та експериментальна перевірка моделі організації групової взаємодії в процесі професійної підготовки майбутніх викладачів економіки» обґрунтовано модель організації групової взаємодії в процесі професійної підготовки майбутніх викладачів економіки та описано методику проведення формувального експерименту з  перевірки її ефективності, розкрито зміст та наведено результати експериментальної роботи на початковому та поглибленому етапах психолого-педагогічної підготовки з перевірки ефективності професійної підготовки майбутніх викладачів економіки на основі організації групової взаємодії.

За результатами проведеної роботи було розроблено модель організації групової взаємодії в процесі професійної підготовки майбутніх викладачів економіки, яка складається з цільового, теоретико-методологічного, змістового, організаційного та контрольно-діагностичного блоків (рис. 1). У цільовому блоці визначено цілі професійної підготовки майбутніх викладачів економіки. Теоретико-методологічний блок включає концептуальні ідеї і принципи системного, гуманістичного, особистісно-зорієнтованого, діяльнісного, суб’єкт-суб’єктного підходів, педагогіку співробітництва, теорії розвивального та активного навчання, технологію індивідуально-кооперативного навчання та принципи гуманізму, гармонійності розвитку особистості, активності навчання, діалогічності, конструктивності та інтенсивності взаємодії. Змістовий блок відображує особливості організації групової взаємодії на двох основних етапах професійної підготовки майбутніх викладачів економіки: початковому (оволодіння студентами основними механізмами групової взаємодії, мотивації до групового навчання та розвитку важливих для групової взаємодії особистісних властивостей) та поглибленому (розширення та поглиблення знань і вмінь студентів у галузі теорії, методики та технології викладання економічних дисциплін на основі групової взаємодії, навчання студентів як майбутніх викладачів економіки використовувати групову взаємодію у своїй педагогічній діяльності).