ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРАТИВНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито її зв'язок із науковими планами, програмами, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методичні аспекти дослідження проблеми інтегративної готовності майбутніх соціальних працівників у ВНЗ України» дано науковий аналіз понять «готовність», «готовність до професійної діяльності» з філософської, психологічної та педагогічної точок зору; запропоновано дефініцію поняття «інтегративна готовність до професійної діяльності».

На основі результатів наукових досліджень учених і практиків із сфери соціальної роботи (І. Звєрєва, А. Капська, О. Карпенко, С. Марченко, В. Тименко, та ін.) було доведено, що важливою умовою ефективної діяльності соціального працівника є готовність спеціаліста, під якою розуміють той або інший ступінь відповідності змісту і стану його психіки та фізичного здоров'я вимогам виконуваної соціальної діяльності. Оскільки готовність фахівця соціальної сфери до професійної діяльності є складним, багаторівневим психічним новоутворенням людини, то під час наукового аналізу категорії «готовність до професійної діяльності» було виявлено, що процес формування готовності є результативним за цілеспрямованого управління ним та за створення відповідних психолого-педагогічних умов і використання педагогічно доцільних технологій.

Крім того, є очевидним, що готовність фахівця із соціальної роботи передбачає наявність у нього відповідного рівня професійної компетентності, професійної майстерності, а також здатності до саморегуляції, налаштованості на відповідну соціальну діяльність, уміння мобілізувати свій професійний (духовний, особистісний та фізичний) потенціал на розв’язання поставлених завдань у відповідних умовах.

В дослідженні сформульовано поняття «інтегративна готовність майбутнього соціального працівника», що являє собою відкриту, динамічну, синергетичну систему цілеспрямованої підготовки соціального працівника до професійної діяльності, включену в освітнє соціальне середовище як інструмент здобуття продуктивних знань, формування інтегративних умінь і навичок. Оскільки кожна навчальна дисципліна, відповідно, формує складові готовності, то в інтегративну готовність майбутніх фахівців соціальної сфери включено такі психічні новоутворення особистості фахівця з соціальної роботи, як потреби, цілі, задатки, здібності, знання, уміння, навички, і такі особистісно-професійні якості, як комунікативність, самостійність та відповідальність.

Виходячи з проведеного аналізу наукової літератури, можна зробити висновок, що структура професійних обов'язків соціального працівника є складною і різновекторною, а обсяг знань, умінь і навичок, якими він має володіти, не може обмежуватися лише характеристиками, що містяться у посадових інструкціях, які постійно змінюються і вдосконалюються, що, у свою чергу, вимагає постійного розвитку особистості соціального працівника, його перепідготовки і підвищення кваліфікації.

У другому розділі «Педагогічне забезпечення процедури формування інтегративної готовності у студентів спеціальності «Соціальна робота» – сформульовано гіпотезу та розкрито методику дослідження, обґрунтовано психолого-педагогічні умови формування інтегративної готовності до професійної діяльності у майбутніх соціальних працівників; розроблено структурну модель формування інтегративної готовності; визначено критерії, показники та рівні сформованості інтегративної готовності майбутніх фахівців соціальної сфери до професійної діяльності.

Ідеї педагогічного забезпечення в науці стали оформлятися лише в останнє десятиліття. Істотну роль у розробці даної проблематики відіграють концепції педагогічної підтримки (Е. Александрова, О. Газман, Н. Михайлова), педагогічного та соціально-педагогічного супроводу (М. Рожков), соціально - педагогічного забезпечення (Л. Бочкова, І. Гусєва, А. Дранічніков, А. Ківілевіч, Т. Коровкіна), окремі науково - методичні розробки педагогічного забезпечення (Н. Бекетова, Т. Мерцалова, І. Протасова, С. Торохтій).

У цілому, під забезпеченням можна розуміти процес здійснення чого-небудь через створення комплексу спеціальних заходів, засобів і способів, що допомагають у реалізації реальних можливостей соціальної системи і націлених на її регулювання, функціонування та подальший розвиток. Проаналізувавши ці підходи, можна констатувати, що під процесом педагогічного забезпечення розуміється специфічний вид професійної діяльності, що передбачає активізацію особистісних та інституційних ресурсів, необхідних для реалізації ефективності того чи іншого процесу.

Проведене педагогічне дослідження формування інтегративної готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності мало пролонгований характер і охоплювало три взаємопов’язані етапи. Перший етап – аналітико-ознайомлювальний (2009–2010 рр.) було присвячено аналізу теоретичних джерел дослідження, вивченню науково-педагогічної, філософської та педагогічної літератури, теоретичному і концептуальному осмисленню проблеми, визначенню мети, основних завдань, гіпотези, вибору необхідних методів дослідження.

Другий етап – діагностично-пошуковий (2010–2011 рр.) – передбачав проведення констатувального експерименту, визначення стану сформованості компонентів інтегративної готовності у майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності, формування гіпотези.

Третій етап – концептуально-моделювальний (2011–2012 рр.) – мав дослідно-експериментальну спрямованість, а саме: на основі даних теоретичного аналізу та результатів констатувального експерименту охарактеризовані психолого-педагогічні умови формування інтегративної готовності у майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності, визначено критерії і рівні сформованості інтегративної готовності; здійснено кількісну обробку та якісний аналіз даних формувального експерименту; обґрунтовані висновки та рекомендації впровадження у практику вищої освіти одержаних результатів дослідження.

Спираючись на методологічну базу дослідження при формуванні готовності ми застосовували інтегративний підхід, в рамках якого ефективно реалізується принцип проблемності у навчанні, що забезпечує розвиваючий характер навчального матеріалу, а також принципи взаємозумовленості та взаємообумовленості вивчення окремих дисциплін. При цьому реалізувався гносеологічний (інтеграційна природа форм раціонального та чуттєвого пізнання) та психологічний (єдності свідомості та діяльності, соціальна природа єдності людини, інтеграційний характер асоціацій) аспекти інтеграції знань. Не менш важливе значення мало забезпечення принципу наступності, завдяки якому вивчення більш складних гуманітарних понять здійснювалося на основі достатньої знаннєвої та культурологічної бази. Використання сформульованих вище принципів дало можливість розробити програму констатувального експерименту, спрямованого на визначення стану проблеми та провести його у такі етапи:

- перший етап стосувався теоретичного аналізу літератури з досліджуваної проблеми. На цьому етапі опрацьовано педагогічну, методичну, психологічну літературу за проблематикою дослідження, зокрема, проаналізовано методологічні та методичні праці В. Андрущенка, Л. Гуслякової, І. Зверєвої, І. Зимньої, О. Карпенко, І. Козубовської, Є. Холостової та ін.;

- другий етап включав у себе використання анкетування з метою визначення мотивації навчання на різних курсах та мотивів професійного становлення, що дало змогу виявити найбільші труднощі та перешкоди, які заважають ефективній навчальній діяльності у процесі професійної підготовки, і види завдань, що найбільше сприяли формуванню інтегративної готовності у майбутніх соціальних працівників;

- третій етап включав у себе вхідне тестування студентів третього курсу спеціальності «Соціальна робота» для визначення початкового рівня знань з професійно-орієнтованих дисциплін та підсумкового тестування після закінчення четвертого курсу для визначення сформованого рівня інтегративної готовності до професійної діяльності й особистісно-професійних якостей майбутніх соціальних працівників.

Результати констатувального експерименту дали можливість сформулювати гіпотезу дослідження, сутність якої полягала в тому, що педагогічний процес із підготовки соціальних працівників сприятиме успішному формуванню інтегративної готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності за умови створення таких психолого-педагогічних умов:

- проведення психолого-педагогічного діагностування особистісно-професійних якостей та навчальних здібностей студентів – майбутніх соціальних працівників;

- формування продуктивних вмінь та практичних навичок студентів, орієнтованих на інтегративну готовність майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності в результаті єдності особистісного і професійного розвитку та забезпечення цільового впливу на формування пізнавальних інтересів студентів;

- організації навчально-виховного процесу на основі врахування рівнів та критеріїв сформованості інтегративної готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності;

- моделювання за допомогою педагогічних технологій інтерактивного навчання предметного та соціального змісту діяльності майбутнього фахівця соціальної сфери.

Розглядаючи інтегративну готовність як багатовекторну характеристику особистості та беручи до уваги її структуру, яка включає в себе: спрямованість особистості (цілі, мотиви, інтереси, потреби); здібності до виконання своїх обов’язків (інтелектуальні, емоційні, організаційні, комунікативні), професійні компетенції (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні, загально-професійні, спеціалізовано-професійні) та сформовані на їх основі професійні компетентності (політичні, соціально-політичні, інформаційні, морально-етичні, культурологічні); продуктивні знання, здобуті студентами із інформації навколишнього середовища на основі особистісних попередніх ЗУН та особистісно-професійних якостей та інтегративні уміння, що показують здатність особистості приймати самостійні рішення і відповідні дії в непередбачуваних нових ситуаціях, ми виокремили сукупність критеріїв, які дають змогу, на наш погляд, визначити рівень сформованості кожного окремого компонента інтегративної готовності майбутніх соціальних працівників та рівень сформованості цієї готовності загалом (табл.1).

Для визначення якісних характеристик інтегративної готовності майбутніх фахівців соціальної сфери до професійної діяльності нами було описано три рівні сформованості цієї готовності: базовий, що вирізняється такими характеристиками: значущість інтегративної готовності до професійної діяльності студентами не усвідомлюється; розрізненість знань і пасивність при їх використанні; слабкий зв’язок успішності професійного зростання з набуттям професійних теоретичних знань та практичних умінь; студент не має усвідомлено вираженої позиції спеціаліста, котрий пізнає різні соціальні середовища; професійний –характеризується значущістю для студентів інтегративної готовності до майбутньої практичної діяльності; уміннями рефлексивної, комунікативної діяльності; навичками розвинутості інтелектуальної роботи; професійно-спеціалізований –характеризується чітко сформованою інтегративною готовністю до професійної діяльності, орієнтацією на співпрацю при розв’язанні проблемних професійних питань, сформованістю системи ціннісних орієнтацій у професійній взаємодії.