ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ БЮДЖЕТНИХ ПРОГРАМ МІСЦЕВОГО РІВНЯ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й завдання дослідження, його об’єкт та предмет, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні підходи формування та реалізації бюджетних програм місцевого рівня” з'ясовано специфіку формування та виконання бюджетних програм місцевого рівня та обґрунтовано їх місце у бюджетному процесі; досліджено наявні методи формування та виконання місцевих бюджетних програм, проаналізовано сучасні підходи до оцінювання та фінансування бюджетних програм.

Зважаючи на важливу роль бюджетних програм у забезпеченні соціально-економічного розвитку країни в цілому та регіонів зокрема, в роботі зосереджено увагу на запровадженні єдиних підходів формування та реалізації бюджетних програм на всіх рівнях бюджетної системи, їх взаємоузгодженість повинні стати пріоритетним напрямом розвитку бюджетної системи.

Критично проаналізовано практичний досвід формування місцевих бюджетів за програмами, започаткований в Україні з прийняттям Бюджетного кодексу України, де обґрунтовано необхідність удосконалення існуючих підходів і чинного законодавства, особливо в частині формування програм. Концепцією реформування місцевих бюджетів (2007 р.) було передбачено розробити програмну класифікацію видатків і кредитування місцевих бюджетів; наказом Міністерства фінансів України „Про затвердження Основних підходів до запровадження програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів” (2010 р.) − запровадження програмно-цільового методу на рівні місцевих бюджетів має проводитися в три етапи: І етап до 2011 р., ІІ етап – 2011−2013 рр., ІІІ етап − 2014 р. Ознайомлення з цими нормативно-правовими документами дозволяє дійти висновку, що завдання щодо класифікації бюджетних програм залишились нереалізованими. Дослідження механізмів формування та реалізації бюджетних програм виконувалось із врахуванням основних положень Концепції розвитку системи управління державними фінансами (2012 р.), де визначено необхідність подальшої оптимізації кількості бюджетних програм.

Виконане дослідження виявило, що майже за десятирічний період програмного формування бюджету було прийнято низку нормативних актів, але і нині в Бюджетному кодексі України відсутня чітка класифікація бюджетних програм, яка визначає її рівень, обсяг та джерела фінансування, тому запропоновано класифікацію бюджетних програм за 9-ма класифікаційними ознаками: за підходами − експертна, аналітична, комплексна; за способом оприлюднення − закрита, з урахуванням думки населення (громадські слухання); за рівнями − державна, регіональна, місцева, галузева та комплексна; за часовим виміром − короткострокова, середньострокова та довгострокова; за джерелами фінансування − бюджетна, госпрозрахункова, змішана; за повноваженнями − власна, делегована, цільова; за методами формування − програмно-цільова, нормативна, постатейна; за напрямами − економічна, соціальна, екологічна, захисту національних інтересів; за змістом − соціального захисту, спортивна, управлінська, культурно-мистецька, правоохоронна та науково-технічна.

Аналіз наявних класифікацій місцевих програм дозволив дійти висновку про відсутність єдиних вимог щодо їх структури. Так, у літературі економічного змісту з проблем бюджетної системи структура бюджетної програми представлена чотирма складовими: назва програми, підпрограма, завдання та показник.