Замовити дисертацію УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОЗДАТНОГО ФАХІВЦЯ В УМОВАХ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ОСВІТИ :

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність наукового пошуку; визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, теоретико-методологічні засади; схарактеризовано методи дослідження; сформульовано наукову новизну, практичну значущість дисертаційної роботи; подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми управління формуванням конкурентоздатного фахівця в умовах диверсифікації освіти” – висвітлено сучасні напрями диверсифікації освіти та підходи до формування конкурентоздатного фахівця у ВНЗ; представлено аналіз наукових надбань філософії, психології, соціології, педагогіки щодо управління процесом формування конкурентоздатного фахівця; подано результати констатувального етапу експерименту.

На основі узагальнення наукових положень про сутність диверсифікації професійної освіти, напрямів та причин її виникнення (М. Багорка, І. Білоткач, В. Ковальчук, І. Налетова, В. Оганесов, Н. Тверезовська, В. Сидоренко та ін.) доведено, що освіта в умовах диверсифікації стає потужною рушійною, ініціативною силою економічного зростання держави, підвищення ефективності й конкурентоспроможності соціально-економічної сфери держави; чинником перетворення суспільства на відкриту, варіативну, діалогічну, толерантну систему, що забезпечує становлення конкурентоздатних фахівців.

Диверсифікація розглядається як принцип розвитку системи професійної освіти в сучасних соціально-економічних умовах, реалізація якого створить умови для модернізації системи управління якістю підготовки фахівців, реалізації їх різноманітних освітніх траєкторій, забезпечених варіативними освітніми програмами з урахуванням індивідуальних можливостей, потреб і здібностей особистості фахівця, формування особистості професійно і соціально мобільного та конкурентоздатного фахівця, затребуваного на ринку праці, організації системи працевлаштування випускників, забезпечення їх вторинною зайнятістю.

Основними напрямами диверсифікації як підґрунтя діяльності ВНЗ з управління процесом формування конкурентоздатних фахівців визначено такі: функціонування маркетингового механізму вивчення потреб регіонального ринку праці та вимог роботодавців щодо підготовки конкурентоздатних фахівців; активна взаємодія академічної спільноти з економічними партнерами, роботодавцями; відстеження кар’єри, моніторинг професійно-особистісного зростання конкурентоздатності майбутніх фахівців і трудової діяльності випускників; неперервна адаптація змісту, форм і технологій навчання до майбутніх професійних потреб студентів; розвиток інфраструктури освітніх послуг, що реалізуються в межах формальної, неформальної та інформальної освіти.

Аналіз методологічних підходів до феномену конкуренції (акціоністський (поведінковий) та структурний підходи), філософсько-економічного аспекту конкуренції та конкурентоздатності у працях зарубіжних (І. Ансофф, С. Брю, П. Кемпбел, К. Макконел, Р. Мартенс, М. Портер, А. Сміт та ін.), російських та вітчизняних учених (І. Абрамова, Т. Андріяко, В. Бондар, Н. Верхоглядова, Ю. Іванов, А. Марков, Ю. Пачковський, О. Савчук, С. Светунькова, Р. Фатхутдинов, В. Хапілова, О. Шнипко та ін.), соціально-психологічного аспекту досліджуваного феномену (Л. Ємельянова, Л. Мітіна, С. Подосинников та ін.) дозволив визначити конкурентоздатність фахівця як складну, багаторівневу інтегральну властивість, яка дозволяє особистості відповідно до її індивідуальних особливостей, потреб, прагнень брати участь й отримувати переваги в конкурентних відносинах в обраній для себе сфері професійної діяльності.

Конкурентоздатний фахівець – орієнтований на успіх професіонал з яскраво вираженою потребою в досягненні успіху, збагаченні знань і їх застосуванні у професійній діяльності, оновленні професійного досвіду, творчому самовираженні, здатний до максимального розширення власних можливостей з метою реалізації себе особистісно, професійно, соціально, морально (Л. Мітіна), до самостійного прийняття рішень, адаптації у професійному конкурентному середовищі, адекватної оцінки дійсності, рефлексії власної діяльності.

Систематизація та узагальнення результатів наукових досліджень (А. Андреєв, С. Борисенко, Н. Борисова, Л. Дудко, Ю. Завалевський, А. Романовський, І. Саратцева, Р. Фатхутдинов, О. Філь, С. Щур та ін.) зумовили визначення структури конкурентоздатності фахівця як інтегрального особистісного утворення, що включає такі компоненти: аксіологічний (мотивація на успіх/невдачу; потреба в досягненнях, потреба в незалежності/автономії); когнітивний (глибокі знання з самомаркетингу, самоменеджменту, іміджевої політики і т.п.); особистісний (емоційний інтелект, уміння йти на розумний ризик, цілеспрямованість та рішучість); професійний (здатність до адаптації в конкурентному середовищі, рефлексія власної діяльності) та рівні її сформованості: низький, середній, високий. Зазначені характеристики конкурентоздатності є взаємозалежними та взаємозумовленими й лише в цілісності забезпечують успішну професійну діяльність у нових економічних умовах, конкурентоздатність фахівця на ринку праці.

Теоретико-методологічними засадами управління процесом формування конкурентоздатного фахівця у вищому навчальному закладі визначено суб’єкт-суб’єктну парадигму управлінської діяльності (М. Поташник, Т. Рогова, В. Сластьонін, Т. Сорочан, Є. Хриков та ін.), наукові підходи до управління у галузі освіти, положення освітнього менеджменту, зокрема поліфункціональність та циклічність процесу управління (Т. Гребеник, Л. Даниленко, Г. Дмитренко, Г. Єльникова, Л. Карамушка, В. Маслов, Т. Рогова, Т. Сорочан, Є. Хриков та ін.).

Управління процесом формування конкурентоздатного фахівця є діяльністю керуючої підсистеми, що спрямована на створення умов ефективного функціонування й розвитку навчально-виховного процесу вищого навчального закладу та забезпечує його перехід у якісно новий стан з метою підвищення рівня конкурентоздатності студентів. Суб’єктами управління процесом формування конкурентоздатного фахівця виступають представники ректорату, декани, завідувачі кафедр, викладачі, співробітники закладу, роботодавці, керівники громадських організацій, студентські лідери. Ефективність управління процесом формування конкурентоздатного фахівця залежить від активної взаємодії суб’єктів управління зі студентами, ступеня інформаційного забезпечення управління, своєчасності реакції системи управління на виклики середовища, збалансованості функцій та цілей управління. Управлінські впливи мають бути спрямовані на запобігання та усунення явищ, що перешкоджають процесу формування конкурентоздатного фахівця у ВНЗ, його професійному становленню.

Аналіз рівня управління процесом формування конкурентоздатного фахівця здійснено на основі кваліметричної моделі, розробленої з урахуванням наукових позицій Л. Даниленко, Г. Дмитренка, Г. Єльникової. Зазначена модель включає фактори, критерії, параметри та показники з відповідною вагою: підготовленість суб’єктів до здійснення управління процесом формування конкурентоздатного фахівця (Ф₁); здійснення управління процесом формування конкурентоздатного фахівця (Ф₂); результативність управлінських дій щодо формування конкурентоздатного фахівця (Ф₃). Використання саме факторно-критеріальної моделі зумовлено необхідністю урахування значної кількості факторів, у тому числі суперечливих, складністю кількісного виміру критеріїв, що характеризують такі фактори, недостатнім рівнем інформації для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Результати констатувального етапу експерименту засвідчили достатньо низький рівень сформованості конкурентоздатності майбутніх фахівців, неузгодженість управлінських дій суб’єктів управління процесом формування конкурентоздатного фахівця; недостатню усвідомленість учасниками управлінського процесу свого місця й ролі в управлінні; обмежену участь викладачів, завідувачів кафедр, роботодавців, органів студентського самоврядування в управлінському процесі; відсутність однозначності в розумінні загальних та індивідуальних цілей і завдань управління учасниками цього процесу й чіткого розмежування їхніх функцій. Отримані дані стали основою для розробки та впровадження системи управління процесом формування конкурентоздатного фахівця в умовах диверсифікації освіти.

У другому розділі – „Експериментальне дослідження системи управління процесом формування конкурентоздатного фахівця в умовах диверсифікації освіти” – представлено систему управління процесом формування конкурентоздатного фахівця в умовах диверсифікації освіти; обґрунтовано її організаційно-педагогічне забезпечення; схарактеризовано основні етапи, перебіг та результати експериментальної перевірки ефективності розробленої системи.

Відповідно до вимог системного підходу, результатів структурно-функціонального аналізу провідних понять дослідження система управління процесом формування конкурентоздатного фахівця в умовах диверсифікації освіти представлена єдністю взаємозумовлених та взаємопов’язаних блоків: концептуальний, процесуальний, оцінний.

Концептуальний блок містить мету та завдання (забезпечення цілеспрямованого ефективного управлінського впливу на процес формування конкурентоздатного фахівця), методологічні засади (антропосоціальний, системний, синергетичний, особистісно зорієнтований, діяльнісний, акмеологічний, партисипативний підходи), відповідні принципи (демократизації, гуманізації, комплексності, керованості, інформаційної достатності, випереджальності, плановості й прогностичності, оперативного регулювання і координації, контролю, добору, раціональної підготовки, використання людського потенціалу (студентів, викладачів, кураторів та ін.), стимулювання); функції (цілепокладання, прогнозування, планування й програмування) та методи управління (специфічні, організаційно-розпорядчі, організаційно-педагогічні, соціально-педагогічні та соціально-психологічні).

Процесуальний блок визначає зміст і технології процесу управління формуванням конкурентоздатного фахівця у виші, представлені у Комплексно-цільовій програмі „Управління процесом формування конкурентоздатних студентів ВНЗ”; способи встановлення зворотного зв’язку; критерії відбору інформації та способу оцінювання отриманих даних; створення нових організаційних структур (Центр кар’єри як колегіальний орган управління, діяльність якого спрямована на координацію спільних дій всіх суб’єктів управління досліджуваного процесу); зміст та організаційні форми підготовки викладачів ВНЗ до вирішення проблем формування конкурентоздатності студентів. Особливу увагу приділено субординаційним і координаційним зв’язкам суб’єктів управління відповідно до їхніх цільових функцій.

Оцінний блок розробленої системи передбачає здійснення комплексу моніторингових (кваліметрична модель оцінки рівня управління процесом формування конкурентоздатного фахівця та діагностичний інструментарій для визначення рівня конкурентоздатності студента) і коригувальних процедур, що застосовуються з метою підвищення ефективності окремих етапів досліджуваного процесу.

Розроблена система управління процесом формування конкурентоздатного фахівця характеризується такими властивостями, як відкритість, нелінійний характер розвитку, самоорганізація, спрямованість на самовизначення, саморегуляцію усіх учасників освітнього процесу, індивідуальну та групову рефлексію, творчу самореалізацію тощо.

Формувальний етап педагогічного експерименту проведено на базі Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля, Кременчуцького й Ренійського інститутів зазначеного вишу.

Упровадження розробленої системи управління процесом формування конкурентоздатного фахівця в умовах диверсифікації освіти здійснювалося поетапно у взаємозв’язку інформаційно-проектувального, організаційно-діяльнісного, контрольно-коригувального та порівняльно-узагальнюючого етапів.

На інформаційно-проектувальному етапі проведено самоаналіз педагогічної діяльності та узагальнення досвіду роботи ВНЗ з управління процесом формування конкурентоздатного фахівця, визначено стратегічні напрямки розв’язання цієї проблеми, розроблено положення, програму діяльності та створено Центр кар’єри як самостійний структурний підрозділ ВНЗ, реалізовано завдання Комплексно-цільової програми щодо підготовки викладачів, кураторів, представників адміністрації та студентського активу (підготовка та проведення навчально-методичних нарад, тренінгів, науково-методичного семінару „Керівництво формуванням конкурентоздатної особистості”, спільного засідання керівників Центру кар’єри та завідувачів кафедр, викладачів, кураторів та студентського активу „Нагальним проблемам – раціональне вирішення”, конкурсу авторських програм; розробка спецкурсів з формування конкурентоздатних фахівців; упровадження коучингу та ін.). Студенти залучалися до участі у „мозковому штурмі” „Хто є будівельником моєї кар’єри”, спільних з роботодавцями семінарах-діалогах „Етапи пошуку роботи”, „Проходження співбесіди”, студентському науковому товаристві, вузівському конкурсі студентських наукових робіт; майстер-класі „Твоя самопрезентація” від ПАТ „Приватбанк”; до розробки індивідуальної програми розвитку конкурентоздатності та ін. Роботодавців як повноцінних суб’єктів управління процесом формування конкурентоздатних фахівців запрошували на зустрічі з випускниками „Конкурентоздатність – вимога сьогодення”, семінар „Сьогодні студент – завтра колега по роботі” тощо, залучали до експертних опитувань „Рівень конкурентоздатності випускників ВНЗ” та ін.

Організаційно-діяльнісний етап передбачав створення суб’єктами управління середовища, сприятливого для формування конкурентоздатного фахівця. Діяльність Центру кар’єри як самостійного структурного підрозділу вишу була спрямована на підтримку студентів та випускників у професійному становленні, плануванні кар’єри, працевлаштуванні, розвиток зв’язків із бізнес-структурами та організаціями, Державною службою зайнятості, громадськістю та випускниками на засадах партисипативного підходу (взаємодія, співучасть, добровільність тощо).

Для активізації викладачів як суб’єктів управління системою формування конкурентоздатних фахівців проведено спільні засідання керівників Центру кар’єри та завідувачів кафедр, викладачів, кураторів і студентського активу, методична рада-тренінг „З думкою про майбутнє” та ін. Робота зі студентами включала тренінги („Лідерські якості”, „Цілепокладання та управління часом”, „Ефективна взаємодія в команді”, „Самооцінка раціональної поведінки у конфлікті”), залучення студентів до реалізації міських проектів „За нами майбутнє”, роботи дискусійних клубів „Менеджер”, „Лідер”, студентських наукових гуртків, навчання в літніх школах (психологічній, маркетинговій), комп’ютерних та мовних (італійська, польська, іспанська, китайська та ін.) курсах, участь у програмі стажувань та ін.). Згідно з напрямками Комплексно-цільової програми забезпечувалася безпосередня участь роботодавців у різних заходах (День кар’єри, презентації підприємств та компаній, тренінги-семінари професійного становлення особистості, семінар-діалог „Твої активність і таланти – запорука твоєї кар’єри” та ін.).

На контрольно-коригувальному етапі здійснювалися діагностика, контроль, аналіз та корекція досліджуваного процесу з метою виявлення та усвідомлення студентами й викладачами власних можливостей у досягненні максимального рівня самореалізації як особистості і як фахівця, внесення доповнень до комплексно-цільової програми за результатами поточного діагностування.

Порівняльно-узагальнюючий етап мав за мету оцінку особистісних змін студентів за критеріями конкурентоздатності й динаміки рівня управлінської діяльності в процесі формування конкурентоздатності студентів та шляхів її удосконалення.

Аналіз результативності формувального етапу експерименту здійснювався з урахуванням сутнісної характеристики кваліметричної оцінки ефективності управлінських процесів, що вимагала визначення ваги кожного елементу факторно-критеріальної моделі оцінки: підготовленість суб’єктів до здійснення управління процесом формування конкурентоздатного фахівця (Ф₁); здійснення управління процесом формування конкурентоздатного фахівця (Ф₂); результативність управлінських дій щодо формування конкурентоздатного фахівця (Ф₃), кожен з яких мав відповідні критерії. Вагу (В) факторів визначала експертна група (20 осіб). Встановлено вагу факторів: Ф₁ – 0,28; Ф₂ – 0,35; Ф₃ – 0,37 (у частках одиниць) та критеріїв, ступінь вияву кожного з яких визначався на підставі теорії нечітких множин. Базуючись на шкалі оцінок: 0 < Ф_заг ≤ 0,5 – середній рівень; 0,5< Ф_заг ≤ 0,75 – достатній рівень; 0,75< Ф_заг ≤ 1 – високий рівень, визначено рівень управління процесом формування конкурентоздатного фахівця.

Ефективність реалізації системи управління процесом формування конкурентоздатного фахівця відображає динаміка загальних оцінок рівнів управління (табл. 1) та динаміка рівнів сформованості конкурентоздатності майбутніх фахівців в студентів експериментальної та контрольної груп.