ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження; схарактеризовано методи роботи; розкрито наукову новизну, практичну значущість дисертації; подано дані щодо апробації, впровадження одержаних результатів і структури роботи.

У першому розділі «Теоретичні засади формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх учителів початкових класів» розглянуто ґенезу розвитку проблеми професійної компетентності вчителя; встановлено, що у структурі професійної компетентності вчителя чільне місце займає комунікативна компетентність; проведено ретроспективний аналіз становлення понять «комунікативна компетенція» та «комунікативна компетентність»; представлено результати аналізу цих понять у сучасних наукових дослідженнях як українських, так і зарубіжних науковців; визначено сутність базових понять дослідження; розроблено структуру комунікативної компетентності особистості та структуру професійно-комунікативної компетентності вчителя початкових класів з урахуванням особливостей педагогічної професії.

Процес детального аналізу психолого-педагогічних та лінгводидактичних джерел дозволив установити, що комунікативний аспект професійної діяльності вчителя має істотні особливості, тому в нашому дослідженні користуємося терміном «професійно-комунікативна компетентність вчителя». На підставі аналізу наукових досліджень Н. Бібік, А. Богуш, Ю. Ємельянова, Ю. Жукова, М. Заброцького, І. Зимньої, В. Кан-Калика, К. Касярум, Л. Коваль, О. Леонтьєва, А. Маркової, Т. Симоненко, О. Семеног та ін., та враховуючи специфіку педагогічної діяльності вчителя початкових класів під професійно-комунікативною компетентністю (ПКК) вчителя початкових класів розуміємо інтегративне особистісне утворення, що виявляється у процесі педагогічної комунікації з молодшими школярами, батьками та колегами як здатність актуалізовувати і застосовувати здобутий досвід комунікативної діяльності, а також індивідуально-психологічні якості особистості для досягнення цілей та завдань навчання і виховання, що зазначені в Державному стандарті загальної початкової освіти через розв’язування комунікативних задач. Структура комунікативної компетентності є композицією п’яти компонентів:

– індивідуально-особистісного, адже успішність комунікації неможлива без певних особистісних якостей, необхідних індивіду для спілкування;

– мовленнєвого, оскільки без наявності знань мовного апарату і вмінь застосовувати ці знання в мовленні жодна комунікація не буде ефективною;

– інтерактивно-практичного, що відображає всі аспекти взаємодії між людьми;

– полікультурного, який пояснює аспекти взаємодії між різними народами і культурами, що є особливо актуальним в умовах глобалізації сучасного суспільства;

– предметно-інформаційного, що враховує предметний аспект спілкування, а також уміння працювати з інформацією, без чого професіонал не буде компетентним та конкурентоспроможним на ринку праці.

Зазначені компоненти об’єднують складові комунікативної компетентності – емоційну, вербально-логічну, рефлексивну, лінгвістичну, мовленнєву, інтерактивну, соціально-комунікативну, технічну, соціокультурну, соціолінгвістичну, предметно-змістову та інформаційну, внутрішнім резервом яких виступають комунікативні компетенції. Базис комунікативних компетенцій становлять знання, уміння, навички, досвід діяльності й емоційно-ціннісні ставлення. Наявність зазначених складових комунікативної компетентності є необхідною людині будь-якого фаху для ефективної життєдіяльності в умовах сучасного світу.

Сутність педагогічної діяльності і професійно-педагогічного спілкування вчителя вимагає деталізації індивідуально-особистісного та інтерактивно-практичного компонентів у структурі ПКК через складові:

– емоційну (здатність педагога усвідомлювати та визнавати власні почуття, а також почуття інших суб’єктів навчально-виховного середовища; здатність до самомотивації та керування власними емоціями у стосунках із вихованцями, колегами, батьками);

– вербально-логічну (здатність педагога сприймати та осмислювати зміст і основну думку усних та письмових висловлювань; здатність опрацьовувати, групувати навчальну інформацію, адекватно усвідомлювати комунікативний сенс повідомлень, запам’ятовувати, та в разі необхідності актуалізовувати в пам’яті професійні знання, фактичні дані, навчальну інформацію);

– інтерактивну (здатність педагога організовувати ефективну спільну навчально-виховну діяльність і педагогічне спілкування; здатність співпрацювати для досягнення поставленої мети, знаходячи при цьому шляхи взаємодії зі всіма суб’єктами навчально-виховного середовища);

– соціально-комунікативну (здатність учителя в будь-якій педагогічній ситуації орієнтуватися на всіх учасників навчально-виховного середовища, приймати правильні рішення і, як наслідок, досягати поставленої мети навчання та виховання);

– технічну (здатність викладача забезпечити процесуальний бік педагогічного спілкування; володіння технікою педагогічного спілкування з суб’єктами навчально-виховного середовища).

Установлено, що композиція ключового (індивідуально-особистісний, мовленнєвий, інтерактивно-практичний, полікультурний та предметно-інформаційний компоненти), базового (індивідуально-особистісний та інтерактивно-практичний компоненти) і спеціального (предметно-інформаційний компонент) рівнів-щаблів повною мірою розкриває та деталізує структуру ПКК вчителя початкових класів.

У другому розділі «Модель формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення фахових дисциплін та її експериментальна перевірка» розроблено модель формування ПКК майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення фахових дисциплін, визначено та обґрунтовано педагогічні умови формування ПКК майбутніх учителів початкової школи; описано етапи впровадження моделі формування ПКК; визначено критерії, показники, змістові характеристики рівнів сформованості ПКК; проаналізовано результати перевірки ефективності моделі формування ПКК майбутніх учителів початкових класів.

У ході дослідження теоретично обґрунтовано та розроблено модель формування ПКК майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення фахових дисциплін (рис.1), структурними блоками якої є: нормативно-цільовий, змістово-технологічний та критеріально-оцінний.

Нормативно-цільовий блок визначає мету – формування ПКК майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення фахових дисциплін на підставі соціального замовлення суспільства щодо випускників педагогічного ВНЗ з достатнім рівнем сформованості ПКК, що відображено в нормативних документах освіти. Реалізація зазначеної мети можлива за умов упровадження компетентнісного, діяльнісного та задачного підходів у процес викладання фахових дисциплін.

На підставі аналізу наукових підходів – компетентнісного, діяльнісного та задачного – було сформульовано педагогічні умови, створення яких дозволило підвищити ефективність формування ПКК майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення фахових дисциплін шляхом: залучення студентів до комунікативної діяльності під час опанування фахових дисциплін; розробки спеціального комплексу комунікативних ситуаційних задач; реалізації міждисциплінарних зв’язків на заняттях із спецкурсу «Комунікативна складова професійної компетентності майбутнього вчителя початкових класів»; безперервного моніторингу процесу формування ПКК майбутніх учителів. Перші три умови реалізуються у змістово-технологічному блоці розробленої моделі, а остання – у критеріально-оцінному.

Змістово-технологічний блок розкривають компоненти ПКК майбутнього вчителя початкових класів, а саме: індивідуально-особистісний, інтерактивно-практичний, предметно-інформаційний. Формування зазначених компонентів ПКК майбутніх учителів початкових класів відбувається у процесі вивчення студентами фахових дисциплін: загальнопедагогічних, фахових методик та спецкурсу, що становлять навчально-змістовий ресурс. Зміст навчання фахових дисциплін та методику проведення практичних занять удосконалено засобом упровадження технології конструювання та розв’язування комунікативних ситуаційних задач.

В основі технології розробки і розв’язування комунікативних ситуаційних задач знаходиться розуміння комунікативної ситуаційної задачі як компонента педагогічної задачі, в основі якого лежить проблемна комунікативна ситуація, що створює вмотивовану необхідність у комунікативній діяльності в умовах заданої ситуації. У ході дослідження доведено, що комунікативна ситуаційна задача є ефективним педагогічним засобом формування ПКК майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення фахових дисциплін, адже в процесі їх розв’язування актуалізуються і набувають подальшого розвитку всі складові ПКК педагога.