ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ РАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В РЕГІОНІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аграрний сектор економіки виступає важливою сферою природокористування. В усіх цивілізованих країнах він функціонує на принципових засадах сталого розвитку із застосування комплексного агроекологiчного пiдходу до формування агроландшафтiв i агроекосистем, примінення в сiльськогосподарському виробництвi досягнень бiотехнологiй, iнформацiйних технологiй, забезпечення збереження й регулювання бiорiзноманiття тощо. Детермінанти сфери аграрного природокористування зумовлені регіональними особливостями: природно-ресурсними характеристиками території, традиціями природокористування, рівнем розвитку відповідальності в сфері використання природних ресурсів тощо. Це зумовлює необхідність концентрації уваги та зусиль на територіально-галузевому векторі розвитку природокористування.

Нерозвиненість у нашій країні інституту відповідальності та відсутність зваженого системного підходу в інституціональних перетвореннях стали причиною нехтування природокористувачами екологічного імперативу. Брак консолідованого громадянського суспільства зумовлює часті порушення інституту власності на природні ресурси. Саме тому, через поліпшення інституціональної призми взаємовідносин суспільства і природи слід нині розв’язувати питання раціонального використання природних ресурсів і забезпечення на цій основі сталого розвитку регіональної сфери аграрного природокористування.

Проблеми раціонального використання та відтворення природних ресурсів на основі обґрунтування формування та розвитку окремих елементів інституціонального середовища природокористування відображені в наукових працях таких вчених: І.К. Бистрякова, О.О. Веклич, В.В. Горлачука, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, С.І. Дорогунцова, Е.А. Зіня, І.Р. Залуцького, В.С. Кравціва, М.А. Лендєла, А.С. Лисецького, А.С. Малиновського, Л.Г. Мельника, Є.В. Мішеніна, В.С. Міщенка, Л.Я. Новаковського, І.М. Синякевича, А.Я. Сохнича, В.М. Трегобчука, А.М. Третяка, Ю.Ю. Туниці, С.К. Харічкова, М.А. Хвесика та ін. Проте в роботах цих авторів, на наш погляд, не достатньо уваги приділено особливостям інституціональних змін та формуванню основи сталого розвитку в територіально-галузевому вимірі, не розкрито взаємозв’язку між інституціональними передумовами ринкових перетворень в сільському господарстві та природно-ресурсній сфері, не визначено сутності інституціонального механізму аграрного природокористування в нових умовах функціонування аграрної економіки, не сформовані методичні підходи до оцінювання ефективності функціонування інституціонального середовища природокористування, не висвітлено місце і роль неформальних інститутів у забезпечені раціонального аграрного природокористування.

Актуальність та гострота вищезазначених проблем обумовила вибір теми дисертаційного дослідження, визначила його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження є складовою частиною виконання наукових держбюджетних досліджень, передбачених планом науково-дослідних робіт Національного університету водного господарства та природокористування та Інституту регіональних досліджень НАН України за темами „Реформування міжбюджетних відносин та оптимізація ресурсно-екологічного і соціально-економічного облаштування регіональних просторових систем” ( держ. рег. №0107U004180) та „Обґрунтування методологічних засад розробки державної програми раціонального використання та охорони природно-ресурсного потенціалу Волинської області” (номер державної реєстрації 0103U004866). У рамках наукових програм автор обґрунтував теоретичні основи вдосконалення інституціонального механізму аграрного природокористування, логічно обгрунтував регіональну модель функціонування сфери аграрного природокористування, запропонував методичний підхід до оцінювання стану розвитку інституціонального середовища аграрного природокористування, запропонував заходи інституційного характеру щодо вирішення еколого-економічних проблем функціонування суб’єктів аграрного природокористування, здійснив поглиблене обгрунтування необхідності розвитку неформальних інститутів у сфері аграрного природокористування.  

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в обгрунтуванні теоретико-прикладних засад функціонування інституційналь-ного механізму раціонального аграрного природокористування в регіоні.   

Реалізація визначеної мети обумовила необхідність вирішення таких завдань:

-       визначити сутність інституціонального середовища та обгрунтувати інституціональні підойми сталого аграрного природокористування;

-        розкрити концептуальні засади формування та реалізації механізму сталого аграрного природокористування;

-       проаналізувати стан розвитку інституціонального середовища в сфері аграрного природокористування регіону;

-       дослідити рівень природоохоронного інвестування та ефективності аграрного природокористування в регіоні;

-       обґрунтувати місце і роль інституціонального механізму в раціональному аграрному природокористуванні;

-       розробити методичні рекомендації щодо оцінювання рівня розвитку інституціонального середовища аграрного природокористування;

-       запропонувати заходи по інституціональному забезпеченню програмно-цільового управління сферою аграрного природокористування;

-       розробити пропозиції щодо гармонізації функціонування формальних і неформальних інститутів аграрного природокористування.

Об'єктом дослідження є процеси, що відбуваються в інституціональному середовищі аграрного природокористування регіону.

Предметом дослідження виступають теоретико-прикладні засади функціонування інституціонального механізму раціонального аграрного природокористування в регіоні.    

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є положення економічної теорії, екологічної економіки, інституціональні та неоінституціональні підходи до дослідження сфери аграрного природокористування, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, нормативно-законодавчі акти України.

У процесі дослідження застосовувалися такі загальнонаукові методи пізнання економічних явищ і процесів: діалектичний (розділ 1-3); системно-структурний (розділ 1-3); інституціональний (розділ 1, §1.1-1.3, розділ 2, §2.2, розділ 3, §3.1-3.3), а також спеціальні методи дослідження: економіко-статистичні методи: графічний метод (розділ 2, §2.1-2.3, розділ 3, §3.1-3.3), метод групування (розділ 2, §2.2-2.3, розділ 3, §3.1), картографічний метод (розділ 2, §2.2, розділ 3, §3.1), дисперсійний аналіз (розділ 2, §2.3), методи багатовимірного аналізу (розділ 3, §3.1); програмно-цільовий метод (розділ 3, §3.2).

Інформаційною основою дослідження є: Конституція України, Земельний кодекс України, Водний кодекс України, Лісовий кодекс України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Президента України, матеріали Держкомстату України, Волинського обласного управління статистики, Волинського обласного управління земельних ресурсів, Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області, праці вітчизняних та зарубіжних вчених із досліджуваної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослідження у сукупності вирішують важливу наукову проблему – розвиток і поглиблення теоретико-методологічних засад інституціонального механізму раціонального природокористування в аграрному секторі економіки регіону та переведення його на модель сталого розвитку.

Вперше:

- розкрито об’єктивний зміст поняття „інституціональний механізм аграрного природокористування”, як системи реалізації відносин власності на природні ресурси та їх специфікації, що покликана впорядкувати інтереси та поведінку учасників господарських процесів у сфері аграрного природокористування і формувати цілісність процесу раціонального використання природних ресурсів з метою забезпечення сталого розвитку за допомогою право-нормативних, економічних, екологічних та соціальних важелів;

- розроблено науково-методичний підхід щодо комплексного оцінювання рівня розвитку інституціонального середовища аграрного природокористування, що полягає у визначенні впливу соціальних, економічних, екологічних інститутів на стан аграрного природокористування і до­зволяє більш обґрунтовано визначити пріоритети управління сферою аграрного природокористування.

Удосконалено:

- систему комплексного моніторингу сфери аграрного природокористування, яку пропонується доповнити моніторингом функціонування базових інститутів та стану усунення інституціональних порушень задля підвищення ефективності інституціонального механізму аграрного природокористування;

- систему економічних відносин у сфері управління меліоративними засобами (агролісомеліоративними насадженнями та гідротехнічними спорудами внутрігосподарського призначення), що полягає в розвитку муніципальної власності із застосуванням механізму концесії.   

Дістало подальший розвиток:

- інституціональне обґрунтування застосування програмно-цільового забезпечення управління природокористуванням в аграрній сфері економіки регіону, яке є методологічною і методичною основою для розробки програм раціонального використання, відтворення та охорони природно-ресурсного потенціалу регіону;

- інтегрований підхід до формування нових інституцій у сфері природокористування, що передбачає створення об’єднань природокористувачів-аграрників та надає можливість оперативного розпорядження фінансовими ресурсами для інвестування природоохоронних проектів і передбачає комплексний характер управління ризиками аграрного природокористування;

- наукові основи гармонізації формальних та неформальних інститутів аграрного природокористування як базису раціонального аграрного природокористування. Виділено інститут екологічної культури, яка, на відміну від існуючих трактувань, розглядається як неформальний інститут прирдокористування, який визначає природне єство людини, її поклик до забезпечення сталого розвитку, збалансування потреб із можливостями природи; запропоновано диверсифікацію послуг аграрних дорадчих служб, які на відміну від існуючих мають враховувати екологічні імперативи природокористування і забезпечувати на цій основі реалізацію інформаційно-консультаційної функції інституцій аграрного природокористування.  

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, викладені автором в дисертації, створюють основу для подальших теоретико-методологічних та прикладних досліджень із проблем удосконалення та формування інститутів та інституцій природокористування в аграрній сфері економіки та еволюції інституціонального механізму аграрного природокористування.

Отримані результати дослідження набули практичного застосування у роботі регіональних органів управління сферою природокористування, а саме: Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області (довідка № 1563/1-13-3 від 19.12. 2007 р.), Державної екологічної інспекції у Волинській області (довідка № 57 від 20.12. 2007 р.), Головного управління економіки Волинської обласної державної адміністрації (довідка № 06-18/52 від 20.12. 2007 р.), Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (довідка № 540-1 від 20.12. 2007 р.), Головного управління земельних ресурсів у Волинській області (довідка № 1610/04/02-07 від 20.12. 2007 р.), Волинського обласного виробничого управління водних ресурсів і водного господарства (довідка № 2968/19-22/2-07 від 20.12. 2007 р.), Головного управління агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (довідка № 131 від 17.05.2006 р.), а також у навчальному процесі Національного університету водного господарства і природокористування при викладанні дисциплін „Економіка природокористування”, „Розміщення продуктивних сил”, „Оцінка землі і нерухомості” (довідка № 3375-06 (від 18.12. 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які викладені в дисертації, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані ідеї та положення, які є результатом індивідуальної праці здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження пройшли апробацію на науково-практичних конференціях: „Рекреаційна індустрія: досвід, проблеми, перспективи розвитку (м.Луцьк,        5-6 жовтня 2000 р.), “Реформування сільського господарства та розвиток інфраструктури аграрного ринку відповідно до Указів Президента України”      (м. Тернопіль, 1 грудня 2000 р.), „Сучасна економічна теорія та проблеми її застосування” (м. Львів, 5-6 вересня 2002 р.), “Ефективне використання природно-ресурсного потенціалу як чинник оптимізації просторового розвитку регіонів” (м. Луцьк, 9-10 вересня 2004 р.), „Корпоративне управління в Україні: менеджмент, фінанси, аудит” (м. Рівне, 4-5 травня 2006 р.), „Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції” (м. Рівне, 19-20 жовтня 2006 р.), „Актуальні проблеми водного господарства та природокористування” (м. Рівне, 21-22 листопада 2007 р.).    

Публікації. Основні результати досліджень опубліковані в 17 наукових працях загальним обсягом 49,94 друк. арк., з яких 11,37 друк. арк. належать особисто автору. У фахових наукових виданнях опубліковано 14 праць, з них 7 – одноосібно.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 230 сторінках. Кількість рисунків у дисертаційній роботі – 27, таблиць – 19 (повну площу сторінки займає 1 таблиця). Список використаних джерел охоплює 146 найменувань на 13 сторінках, 5 додатків займають 28 сторінок.