| Короткий зміст: |
1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми; вказано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження; викладено наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; подано відомості про публікації, структуру та обсяг дисертації.
Розділ 1 – «Криміналістична характеристика торгівлі дітьми» – складається з чотирьох підрозділів, в яких розглянуто поняття криміналістичної характеристики торгівлі дітьми та її зв’язок з кримінально-правовою характеристикою, окремі її елементи, які зумовлюють особливості розслідування цих злочинів.
У підрозділі 1.1. «Поняття криміналістичної характеристики торгівлі дітьми та її зв’язок з кримінально-правовою характеристикою» на основі вивчення наукових публікацій проаналізовано поняття криміналістичної характеристики та її структури. Зазначено, що криміналістична характеристика торгівлі дітьми являє собою інформаційну модель злочинів, з урахуванням особливостей якої повинні формуватися положення щодо їх розслідування. За змістом криміналістична характеристика розслідування торгівлі дітьми містить опис окремих найбільш важливих елементів механізму вчинення злочинів: особи злочинця, потерпілого, способів вчинення злочинів та їх слідів.
Особливістю криміналістичної характеристики торгівлі дітьми є те, що вона тісно пов’язана з кримінально правовою характеристикою торгівлі людьми. Диспозиція й примітка ст. 149 КК України містять вказівку на низку криміналістично значущих елементів: людину як об’єкт торгівлі; способи (елементи діяльності з підготовки та вчинення злочину); мету злочину; можливі наслідки (сліди) злочину. Зважаючи на особливості складу злочину торгівлі людьми, де окремо виділяються такі потерпіли, як малолітні та неповнолітні особи (об’єднуються поняттям «діти»), криміналістична характеристика повинна містити відомості щодо окремих елементів механізму цих злочинів, визначених кримінально-правовою нормою, які впливають на організацію розслідування й тактику проведення окремих слідчих дій.
У підрозділі 1.2. «Характеристика особи потерпілого» зазначено, що специфіка механізму торгівлі дітьми зумовлена саме віковими особливостями потерпілих. Установлено, що передача дитини для певного виду експлуатації має, як правило, зовні легальний вигляд, а діти швидко адаптуються до умов експлуатації, сприймають їх як належні, рідко чинять опір злочинцям і тому не усвідомлюють протиправного характеру дій щодо них, тому не звертаються по допомогу до правоохоронних органів.
За результатами узагальнення кримінальних справ з урахуванням зв’язку дітей з батьками, опікунами, працівниками дитячих закладів, відсутності чи обмеженості дієздатності дітей, їх можливості достовірного відтворення обставин вчинення злочину запропоновано використовувати таку вікову класифікацію дітей: 1) новонароджена: 1–10 днів (потерпілі в 3% кримінальних справ); 2) немовля: 10 днів – 1 рік (9%); 3) раннє дитинство: 1–2 роки (39%); 4) перший період дитинства: 3–7 років (10%); 5) другий період дитинства: 8–12 років для хлопчиків і 8–11 років для дівчаток (11%); 6) підлітковий вік: 13–16 років для хлопчиків і 12–15 років для дівчаток (14%); 7) юнацький вік: 17–18 років для юнаків і 16–18 для дівчат (14%).
Наголошено на тому, що криміналістичне значення має й класифікація дітей залежно від правового становища дитини (факту реєстрації її народження):
– діти, факт народження яких був зареєстрований і які виховувались у малозабезпечених (часто багатодітних) сім’ях, де батьки зловживали алкоголем або вживали наркотичні засоби (56%);
– діти, факт народження яких був зареєстрований, і які перебували на утриманні дитячих будинків або інтернатів через те, що були залишені батьками чи батьки були позбавлені батьківських прав (21%);
– діти, факт народження яких не був зареєстрований, їх батьки були введені в оману (як правило, медичним персоналом пологового будинку) шляхом повідомлення про смерть при народженні або про народження мертвого немовля (18%);
– діти, факт народження яких не був зареєстрований батьками в органах державної влади, і при цьому вони перебували на утриманні батьків (діти осіб без визначеного місця проживання, цигани тощо) (5%).
У підрозділі 1.3. «Характеристика особи злочинця» зазначено зв’язок між особою, яка вчинила злочин, та потерпілою дитиною. Залежно від правового становища потерпілої дитини й виконуваних функцій доцільним є виділення таких суб’єктів злочину: продавець, покупець, посередник. Продавцем є особа, під опікою якої перебуває дитина. Аналіз кримінальних справ дав змогу виділити три категорії продавців: 1) особи, під опікою яких діти перебували законно: батьки, усиновлювачі, опікуни (66%); 2) працівники дитячих, медичних установ, органів соціального забезпечення (23%); 3) особи, під опікою яких діти перебували незаконно (11%). Покупці залежно від їх цілей при купівлі дитини поділяються на декілька груп: 1) особи, що купують дитину з метою її експлуатації (68%); 2) особи, які купують дитину з метою створення повноцінної сім’ї (32%). Посередники здійснюють вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання дитини. Це може бути особа, яка одноразово залучається продавцем чи покупцем для здійснення операції купівлі-продажу дитини, але може бути й особа, яка є членом організованої групи.
Досліджено, що серед злочинців, які вчинили торгівлю дітьми, 84% мали середню й середньо-спеціальну освіту, 16% – вищу або незакінчену вищу освіту. Вік злочинців становив: від 25 до 30 років – 24%, від 30 до 40 років – 52% і старше 40 років – 24%. Для злочинів цієї категорії характерною є значна кількість жінок. За матеріалами кримінальних справ, з 36 жінок, які продали своїх новонароджених дітей, 22 були самотніми матерями, 14 – були в шлюбі, мали від 2 до 6 дітей. Вік жінок, які продавали своїх новонароджених дітей, – від 15 до 36 років. У випадках продажу малолітніх дітей вік продавців – від 25 до 50 років.
Доведено, що складний характер злочинної діяльності (вербування, переміщення, переховування, передача, одержання дитини) зумовлює необхідність об’єднання суб’єктів злочину в групи для досягнення злочинних цілей з розподілом окремих ролей між членами групи (68% кримінальних справ). Це можуть бути групи осіб за попередньою змовою, організовані групи та злочинні організації. Відповідно, зважаючи на особливості злочинця, потрібно виокремлювати й враховувати виконувані особою функції в групі, що передбачає суттєві особливості організатора, виконавця, пособника. Тобто особливості того чи іншого члена злочинної групи тісно пов’язані з виконуваними функціями в цій групі, що потребує аналізу способів вчинення торгівлі дітьми.
У підрозділі 1.4. «Характеристика способів торгівлі дітьми та слідів злочину» відзначено, що до чинників, які впливають на вибір злочинцем способу вчинення злочину, належать особливості особи злочинця, особи потерпілого й обстановки, що склалася, до моменту вчинення злочину. Способи вчинення злочину зумовлені формами торгівлі, які відокремлені залежно від конкретних цілей експлуатації дитини, що переслідують злочинці. Виділено такі форми торгівлі, що здійснюються з метою: 1) сексуальної експлуатації; 2) трудової експлуатації; 3) жебрацтва; 4) вилучення внутрішніх органів для наступної трансплантації органів і тканин; 5) незаконного усиновлення (удочеріння); 6) примусового виношування й народження дітей (торгівля немовлятами, які ще не народилися). Способами торгівлі як елементами криміналістичної характеристики є: купівля-продаж дитини; обмін дитини на майно; надання дитини на якийсь час для її експлуатації за грошову винагороду; передача дитини в рахунок погашення боргу або виконання іншого зобов’язання. Для вчинення торгівлі дітьми характерні три ступені: а) підготовка до вчинення злочину; б) дії із вчинення торгівлі; в) приховання слідів злочину, які залежать від форми торгівлі. Найчастіше дії злочинців, що передують торгівлі дітьми та спрямовані на приховання її наслідків, пов’язані з вчиненням інших злочинів. Так, найпоширенішим способом приховання продажу дитини є незаконне усиновлення (удочеріння) її покупцями. Аналіз способів вчинення вказаних злочинів організованими злочинними групами й злочинними організаціями свідчить, що вони створюються для торгівлі дітьми з метою міжнародних усиновлень (55%), з метою сексуальної експлуатації (40%), вивезення вагітних жінок за кордон (5%).
З’ясовано, що особливість криміналістичної характеристики торгівлі дітьми виявляється і в характері слідів цього виду злочинів. Встановлено, що сліди можна поділити на: сліди пам’яті людей, які виявляються у вигляді показань (100%); речові (певні предмети) сліди (93%); документальні сліди (78%). «Слідова картина» залежить від способу вчинення злочину. Узагальнено комплекс характерних поєднаних речових, документальних та ідеальних слідів, що зумовлені особливостями дитини й суб’єкта злочину, способом і метою продажу малолітнього або неповнолітнього. Виділено комплекси слідів злочину, що вказують про передачу дитини її батьками іншим особам для експлуатації; передачу новонароджених персоналом пологових будинків; передачу дитини під прикриттям її усиновлення (удочеріння).
Розділ 2 – «Початковий етап розслідування торгівлі дітьми» – складається з трьох підрозділів, в яких розглянуто перелік документів про обставини, що необхідно встановити на початковому етапі розслідування торгівлі дітьми, типові слідчі ситуації, особливості планування та організації розслідування.
У підрозділі 2.1. «Типовий перелік документів про обставини, що необхідно встановити на початковому етапі розслідування» на основі узагальнення слідчої практики зроблено висновок про те, що специфічний механізм вчинення торгівлі дітьми зумовлює й суттєві особливості збору та оцінювання матеріалу про злочин (на це вказали 98% опитаних слідчих і працівників оперативних підрозділів). Ці особливості зумовлені, зокрема, такими факторами, як: висока латентність злочину (62%), особливості особи потерпілого (58%), маскування злочину під виглядом вчинення законних дій (56%), висока прибутковість від продажу дітей (54%), наявність корупційних зв’язків (46%), складність доказування обставин торгівлі дітьми (37%).
Доведено, що ефективним засобом виявлення торгівлі дитини й документування дій злочинців при спробі передати дитину для її експлуатації або вчинення купівлі-продажу дитини чи укладання іншої угоди є тактична операція, що включає оперативну закупку (ст. 271 КПК України), поєднану з наступним затриманням особи, підозрюваної у вчиненні злочину, її особистим обшуком, освідуванням, допитом тощо. На початковому етапі розслідування проводяться й інші гласні та негласні слідчі (розшукові) дії, а саме: витребування документів, проведення огляду, накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, допити тощо.
Запропоновано орієнтовний перелік документів, в яких відображено обставини, що необхідно встановити на початковому етапі розслідування торгівлі дітьми і які забезпечують ефективність подальшого процесу розслідування: рапорт працівника оперативного підрозділу, заява неповнолітньої потерпілої дитини або її батьків чи інших законних представників; протоколи оперативно-розшукових заходів, додатки до них та інші несекретні матеріали оперативно-розшукової справи; протоколи затримання й особистого обшуку затриманої особи, огляду місця події, огляду та виїмки кореспонденції; письмові показання затриманої особи, батьків (опікунів, піклувальників), дитини, свідків; документи, які засвідчують вік дитини, факт батьківства, опіки чи піклування, медичні документи з пологового будинку, інші документи про стан дитини й ознаки її експлуатації, про умови трудової експлуатації, отримані від операторів зв’язку про телефонні з’єднання з номерів підозрюваних, від авіакомпаній, від Державної прикордонної служби про факт перетинання потерпілими кордону або затримання; матеріали перевірок інтернатів, інших дитячих установ та пологових будинків; висновок спеціаліста про попереднє техніко-криміналістичне дослідження документів у разі виявлення ознак підробки.
|
