ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ РАЙОНІ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету і завдання, конкретизовано об’єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано теоретичне та практичне значення результатів дисертації, її наукову новизну, ступінь апробації одержаних результатів.

У першому розділі – «Теоретичні засади становлення та розвитку представницьких органів місцевого самоврядування» – здійснено узагальнення наукового доробку щодо становлення та розвитку ПОМВ в Україні та РП, визначено правові засади організації діяльності цих органів на районному рівні в Україні, проаналізовано понятійно-категорійний апарат дослідження.

У наявних фундаментальних наукових доробках організаційно-правові питання місцевого самоврядування розглядаються як певна система, а також у контексті функціонування окремих суб’єктів (громади, посадових осіб територіальних громад, місцевих рад, органів самоорганізації населення) та деяких складових (принципів організації діяльності, функцій, повноважень, гарантій, відповідальності тощо).

Опираючись на науково обґрунтовану тезу вітчизняних і закордонних фахівців А. Ткачука, Р. Аграноффа, Т. Брауна зазначено, що лише на прикладі узагальнення досвіду країн світу, за допомогою методу порівняння, можливо визначити загальні проблеми місцевого самоврядування, шляхи та тенденції їх вирішення.

Дослідження українських вчених: О.В. Батанова, М.О. Баймуратова, М.І. Корнієнка, В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького сприяли зародженню та формуванню муніципального права України, визначаючи муніципальне управління, як особливу форму публічної влади територіальної громади.

Питання організації діяльності ПОМВ знаходяться у центрі уваги фахівців, що досліджують специфіку місцевого самоврядування в Україні через класифікацію функцій, які вони здійснюють (В.Д. Бакуменко, В.І. Борденюк, І.П. Бутко, О.І. Васильєва, В.М. Вакуленко, І.М. Грищенко, С.Г. Давтян, Т.В. Іванова, О.С. Ігнатенко, В.С. Колтун, О.Д. Лазор, В.В.Мамонова, В.І.Пархоменко, В.М.Шаповал, Ю.П.Шаров та ін.).

Серед російських вчених, які досліджували питання організації діяльності ПОМВ в адміністративному районі, варто згадати публікації А.Г. Гладишева, який значну увагу приділяє визначенню особливостей правового регулювання місцевого самоврядування у районі, а також дослідження В.Г. Графского, Н.М. Ефремової, які досліджували історичні та правові аспекти становлення інститутів самоврядності в російській державі, В.Е. Чиркіна та А.І. Черкасова, які розглядали організацію діяльності ПОМВ у структурі складного механізму місцевого управління, при цьому досить чітко розмежовували по суті поняття «місцеве самоврядування» та «місцеве управління». Організаційно-правові форми діяльності ПОМВ досліджували засновники муніципального права у Російській Федерації – І.В.Видрін та А.Н.Кокотов, які вважають, що колективний стиль діяльності ПОМВ, як в цілому в державі, так і на рівні адміністративного району, сприяє утворенню певних організаційно-правових форм їх діяльності, що відповідають принципу колегіальності.

Проаналізовано наукові розробки концепцій адміністративно-територіального устрою Р.П.Безсмертного, Ю.І.Ганащука, В.С.Куйбіди, А.Ф.Ткачука та ін., основним завданням яких, є вирішення проблем трансформації адміністративно-територіального устрою та формування владних відносин за територіальною ознакою.

Досліджено процес становлення сучасної системи місцевого самоврядування в польській державі (Є.Вечорек, М.Вуйчік, М.Грабєц, Я.Гонцяж, Я.Варда, В.Клосовські, С.Кутшеба, А.Мєржа, А.Пєкара, А.Прухнік, Ф.Ришка, Б.Сурмах, А.Хойновська, М.Чеслик, Г.Яблонські та ін.).

Доведено, що місцеві ради розглядалися в науці радянського державного будівництва як органи єдиної державної влади, були покликані також здійснювати функції місцевого самоврядування, та як найбільш масова організація місцевого населення, що здатна не тільки представляти, а й об’єднувати та уособлювати його. Варто зазначити, що дослідження реальних повноважень місцевих рад за часів перебування України у складі СРСР мали пропагандистський та ідеологічно заангажований характер. Реальні повноваження місцевих рад довгий час не були окреслені законодавчо, а отже цілковито підпадали під суворий контроль і обмеження з боку партійних органів. А подвійна підпорядкованість рад, фактично залишала їм вузьке поле для виявлення власної ініціативи, позбавляючи будь-якої можливості розв’язання місцевих завдань з урахуванням умов, можливостей, традицій та інтересів місцевої громади.

Досвід становлення правових засад організації діяльності ПОМВ у РП вважаємо корисним, оскільки польська держава також тривалий час належала до складу країн соціалістичного табору, в якій система владних відносин будувалася за радянською моделлю, але вдале визначення курсу держави та прийняття нормативно-правових актів посприяли відновленню традицій автентичного місцевого самоврядування.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено систему, основні засади організації діяльності, правовий статус, гарантії і відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування в Україні. Згідно ст. 10 цього закону саме місцеві ради (сільські, селищні, міські ради) – єдині представницькі органи територіальних громад, яким належить провідна роль в системі місцевого самоврядування та крім зазначеного, це ті інституції, які безпосередньо працюють з людьми та представляють найближчий для громадян рівень управління. Обласні та районні ради – це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією та чинними законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Органи самоорганізації населення – це також представницькі органи і є природнім доповненням та елементом системи місцевого самоврядування, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин для вирішення завдань, передбачених Законом України «Про органи самоорганізації населення». Прийняття «базового» нормативно-правового документу – Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» забезпечило розробку та прийняття інших законів, які регламентують окремі питання функціонування місцевого самоврядування: «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про органи самоорганізації населення», «Про асоціації органів місцевого самоврядування».Однак, оцінюючи реальний стан реформування місцевого самоврядування в Україні на сучасному етапі, дійшли висновку, що правове регулювання та практика організації діяльності органів місцевого самоврядування не задовольняють сучасні потреби України та не відповідають Європейській хартії місцевого самоврядування.

Проаналізовано понятійно-категорійний апарат дисертаційного дослідження. Досліджено загальні принципи інституту місцевого самоврядування, принципи належного врядування, принципи історичної обумовленості ідей та норм, покладених в основу організації діяльності кожної спільноти громадян у конкретно обраному адміністративному районі. Зазначено, що принципи належного врядування можуть бути основою при розробці законів України, актів вищих центральних органів державної влади, актів органів місцевого самоврядування, кодексів поведінки посадових осіб і муніципальних службовців тощо.

У другому розділі – «Аналіз формування та діяльності представницьких органів місцевої влади в адміністративному районі України та Республіці Польща» – досліджено ретроспективу становлення та розвитку територіальних громад, формування їх представницьких органів у Броварському районі Київської області; проаналізовано розвиток територіальних громад сіл, селищ Броварського району як основних форм просторової організації місцевого самоврядування; проведено комплексний аналіз організаційно-правових засад діяльності та реалізації повноважень ПОМВ у Броварському районі Київської області та Воломінському повіті Мазовєтського воєводства.