ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано стан і ступінь опрацювання в сучасній науці проблем формування РСП, які потребують дослідження, сформульовано мету, завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, подано відомості про їхню апробацію.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження державного регулювання ринку страхових послуг» розглянуто сутність РСП, з’ясовано його функції, висвітлено механізм державного регулювання цього ринку та його елементи, а також розглянуто інституційну систему державного регулювання РСП.

Для висвітлення сутності РСП автор досліджує такі поняття: «ринок страхових послуг», «страховий ринок» та «страхова послуга». Вивчення різних підходів до формулювання цих понять дозволили визначити структуру страхового ринку та уточнити поняття РСП. Страховий ринок включає в себе три складники: РСП, ринок страхових капіталів та ринок страхових компаній. РСП – це ринок, який охоплює відносини, що виникають між його учасниками щодо створення та реалізації страхової послуги, в результаті чого формується попит і пропозиція та встановлюється рівноважна ціна на ці послуги. Ринок страхових капіталів – це складова страхового ринку, яка характеризується процесами формування і функціонування капіталу страхових компаній на основі ринкових відносин. Ринок страхових компаній – це ринок, на якому відбуваються процеси купівлі-продажу, злиття, поглинання, створення нових страхових компаній, об’єднання страховиків з іншими установами для утворення фінансових супермаркетів. Визначення сутності та місця РСП серед інших ринків сприятиме підвищенню ефективності державного регулювання завдяки формуванню чітких рамок для діяльності.

Дисертант розглядає поняття «страхова послуга» як комплекс дій страховика з надання страхового захисту страхувальнику або застрахованій особі, оцінювання ризику і відшкодування збитків, що виникають при настанні страхового випадку відповідно до взятих на себе зобов’язань як із сторони страховика, так і сторони страхувальника. Дослідження класифікації страхових послуг дозволило зробити такий висновок: необхідно структурувати їх за класами небезпек, як закордоном. У зв’язку з цим структурувати страхові послуги потрібно так: страхування життя; загальне страхування (страхові послуги у разі нещасних випадків та здоров’я, серед яких виокремлюємо медичні страхові послуги; автотранспортні страхові послуги; морські та авіаційні страхові послуги; страхові послуги щодо захисту майна громадян; страхування фінансових ризиків; страхові послуги у банківництві; страхові послуги в аграрному секторі; страхові послуги при проведенні будівельно-монтажних та експлуатаційних робіт).

Для розвитку категорії «ринок страхових послуг» визначено учасників цього ринку: прямі (страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро, філії страховиків-нерезидентів та страхувальники); опосередковані (вигодонабувач, застрахована особа, оцінювачі (актуарії, аджастери, сюрвейери), страхові посередники (страхові агенти та брокери)). Окрім того, досліджено основні функції РСП, такі як: специфічні – зрівноваження попиту і пропозиції, захисна, встановлення рівноважної ціни на страхову послугу, алокаційна; загальні – перерозподільна, вплив на грошовий обіг, посередницька, акумуляція коштів.

У дисертаційній роботі проаналізовано низку підходів, які дозволили визначити сутність таких понять: «державне регулювання ринку страхових послуг», під яким розуміємо сукупність заходів держави, які спрямовані на формування поля діяльності учасників РСП для виконання законодавчо визначених функцій, досягнення цілей та завдань передбачених державою; «механізм державного регулювання ринку страхових послуг», який розглядаємо як сукупність методів, форм та інструментів, які використовують державні органи влади для здійснення ефективного регулювання та функціонування РСП, а також захисту прав його учасників. Дисертантом було також досліджено принципи, які стали основою реалізації державного регулювання РСП, зокрема, це є: ефективність, стабільність, справедливість, оптимальне поєднання різноманітних інструментів, адекватність, відкритість, гуманність, науковість, професійна компетентність, налагоджена взаємодія регулятивних та контролюючих органів державної влади як всередині країни, так і ззовні. У роботі виділено методи державного регулювання РСП, які реалізуються через відповідні форми та інструменти. До цих методів належать: адміністративні, економічні, правові, специфічні та прогнозування. Дисертантом запропоновано поділяти законодавчу базу регулювання РСП на дві частини: фундаментальна (загальна) база, що встановлює базові аспекти страхування та надання страхових послуг; похідна (специфічна) база – нормативно врегульовує окремі види страхових послуг відповідно до розробленої нами класифікації.

Державні установи відіграють важливу роль у розвитку країни, забезпеченні захисту конкуренції на РСП, зростанні довіри населення до страхових компаній, а отже і у збільшеннні попиту на страхові послуги. У зазначеному розділі автор характеризує інституційну систему державного регулювання РСП, під якою розуміє сукупність органів влади та їх взаємозв’язків, яка здійснює регулювання, нагляд та контроль за РСП