ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

Актуальність теми дослідження. Питання переходу України до інноваційної моделі розвитку привертає до себе дедалі більшу увагу науковців, політиків, підприємців. Стає очевидним, що лише на цьому шляху національна економіка може зайняти пристойне місце у світовому ринковому середовищі, стати конкурентоспроможною. Але у процесі практичної реалізації державної інноваційної політики в Україні практично не створено сприятливих умов для здійснення інноваційної діяльності, формування попиту на інновації, їх дифузії і на цих засадах – інноваційного розвитку економіки країни. Низька ефективність інноваційної політики значною мірою обумовлена наявністю суттєвих структурних перешкод для розвитку інноваційної діяльності в Україні.

У той же час системний аналіз теоретичних засад взаємопов’язаних процесів економічного та інноваційного розвитку вказує на досить спрощений підхід, викладений у багатьох фахових і теоретичних роботах українських вчених. Дослідження автора вказують на більш складні процеси, які властиві сфері технологічного оновлення та інноваційного розвитку з огляду на дослідження, наприклад, процесів виробництва та відтворення капіталу, теорію економічних циклів, а також аналіз структури технологічної багатоукладності економіки, впливу процесів регіональної інтеграції і світової глобалізації, проблем інституційного та інфраструктурного характеру, конкурентоспроможності промисловості та інноваційної культури в суспільстві.

Ефективне здійснення інноваційної політики та технологічного оновлення економіки вимагає послідовного застосування різноманітного інструментарію економічного регулювання, глибокого аналізу умов здійснення інноваційної політики та активних дій щодо її реалізації. Вичерпання чинників екстенсивного економічного розвитку обумовлює постійну посилену увагу до пошуку нових чинників прискорення економічної динаміки, які можуть бути співвіднесені з сучасним рівнем розвитку світової економіки.

У цьому сенсі впровадження інновацій являє собою зміну технології виробництва, яка безпосередньо впливає на продуктивність чинників виробництва та спосіб їхнього поєднання, а отже і забезпечує видозміну виробничої функції. Тобто, в інноваційному процесі навіть за умови збереження наявної диспозиції чинників виробництва відбувається збільшення його обсягів. Завдання технологічного оновлення економіки на інноваційних засадах виникає унаслідок необхідності технічного забезпечення процесу матеріалізації інновацій.

Економічний ефект від інновації обмежений сферою (або часом) її поширення, яка створює тимчасову ринкову асиметрію. У сучасному розумінні інноваційний процес – це не тільки перша поява на ринку нового продукту, послуги або доведення до проектної потужності нової технології. В міру розповсюдження інновація вдосконалюється, стає більш ефективною, набуває раніше невідомих споживчих властивостей. Це відкриває для неї нові сфери застосування, ринки, нових споживачів.

Сукупний суспільний результат інновації є позитивним завдяки механізму дифузії інновацій. Інновація внаслідок свого розгортання утворює нову технологічно-соціально-економічну підсистему суспільства, яка складається з галузей, котрі здійснюють інновацію; галузей, які поширюють нову технологію та поглиблюють її економічні переваги; галузей, що виникають у процесі розвитку нового технологічного стилю.

Інноваційні процеси та пов’язані з ними чинники виробництва інновацій та управління ними досліджували такі відомі вітчизняні і зарубіжні фахівці та вчені як Ю.М. Бажал, Л.М. Борщ, О.Г. Білоус, І.В. Бойко, Дж. Гелбрейт, О.В. Василенко, О.С. Власюк, Б. Гаврилишин, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, С.Ю. Глазьєв, Г.Я. Гольдштейн, В.А. Денисюк, М.П. Денисенко, Я.А. Жаліло, С.М. Ілляшенко, В. Кондратьєв, С. Кузнець, О.О. Любіч, Г. Менш, Б.А. Малицький, С.І. Пирожков, М. Портер, Р. Коен, Б. Санто, Р.К. Фрімен, Б. Твіс, Дж. Тофлер, Ф. Хайєк, Т.В. Циган, О.Ю. Чубукова, А.А. Чухно, Й. Шумпетер та інші дослідники.

Таким чином, з огляду на викладене вище актуальність обраної теми полягає у необхідності формування ефективного організаційно-економічного механізму інноваційного оновлення економіки України.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Результати, теоретичні положення і висновки за виконаним дослідженню були використані при виконанні науково-дослідної теми Національної академії управління «Дослідження і розробка засад формування механізму інноваційного оновлення економіки України» (номер державної реєстрації 0208U006078). До звіту за цією темою включено пропозиції автора щодо розробки комплексного механізму технологічного оновлення економіки України на інноваційній основі.

Аналіз проблемних питань, які розглядаються у роботі, дослідження та розробка практичних підходів проводилась на підставі інформації та оцінки технологічного оновлення і стану інноваційної діяльності наступних суб’єктів економічної діяльності: підприємств різних галузей економіки і національного господарства в цілому.

Мета і завдання дослідження. Відповідно до результатів проведеного автором аналізу метою дисертаційного дослідження визначено розробку організаційно-економічного механізму технологічного оновлення економіки на інноваційних засадах. Відповідно до цього розглянуто питання удосконалення форм і методів управління у сфері науково-технологічної та інноваційної політики. Відповідно до визначеної мети у поданих результатах дисертаційного дослідження було поставлено й вирішено наступні задачі:

узагальнено теоретичні і методологічні підходи до технологічного оновлення економіки;
визначено структуру, задачі, функції і принципи механізму технологічного оновлення економіки на інноваційних засадах;
узагальнено науково-методичні підходи до формування та реалізації політики інноваційного оновлення економіки;
виконано аналіз досвіду формування політики технологічного оновлення економіки за імітаційним сценарієм (на прикладі Південної Кореї);
проведено аналіз форм і методів політики технологічного оновлення економіки інноваційного спрямування в розвинутих країнах;
створено комплексний (двоконтурний) організаційно-економічний механізм технологічного оновлення економіки на інноваційних засадах;
удосконалено методичні підходи до фінансового забезпечення інноваційного оновлення національної економіки;
узагальнено і запропоновано підходи до прогнозування та планування оновлення економіки на інноваційних засадах;
удосконалено методичні підходи до інформаційного забезпечення механізму інноваційного оновлення економіки.

Об’єктом дослідження визначено сукупність економічних відносин, які виникають у процесі інноваційного оновлення національної економіки.

Предметом дослідження є форми і методи забезпечення ефективного функціонування механізму інноваційного оновлення національної економіки.

Методи дослідження. Основним методом, що використано у роботі, є системний аналіз. У дослідженні сучасного стану і тенденцій технологічного оновлення та інноваційної діяльності використано методи статистичного й економічного аналізу. Вивчення сутності процесів і визначення кола понять, які розглядаються в роботі, проводились на основі абстрактно-логічного методу, методів контент-аналізу і ТАС-моделювання. Дослідження науково-технічної та інноваційної політик проведені методами морфологічного аналізу, а створення організаційно-економічного механізму технологічного оновлення економіки інноваційного спрямування виконано на основі системного синтезу. Удосконалення методичних підходів до оцінки ефективності державного управління проведено за допомогою методів економіко-математичного моделювання.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні дані Держкомстату України, плани і звіти міністерств, монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених, фахова література та періодичні видання.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі системного

підходу і комплексного розгляду економічних питань організації управління технологічним оновленням економіки на інноваційних засадах виявлено коло проблем, які вирішено у процесі дисертаційного дослідження. При цьому автором розроблено засади формування організаційно-економічного механізму інноваційного оновлення національної економіки.

Вперше в економічній науці:

- запропоновано концепцію необхідності паралельного і одночасного технологічного оновлення на інноваційних засадах двох частин національної економіки: по-перше, підсистеми у складі 3-го і 4-го технологічних укладів і, по-друге, підсистеми у складі 5-го і 6-го технологічних укладів. Такий підхід суттєво прискорюватиме інноваційне оновлення національного господарства;

із системних позицій розроблено двоконтурний організаційно-економічний механізм технологічного оновлення економіки інноваційного спрямування, який поєднує в собі стратегію імітатора (для технологічного переозброєння виробництв 3-го і 4-го технологічних укладів) і стратегію новатора (для інноваційного розвитку виробництв 5-го і 6-го технологічних укладів). Це надає можливість значно підвищити ефективність і прискорити оновлення економіки на інноваційних засадах.

Удосконалено:

модель фінансового забезпечення двоконтурного організаційно-економічного механізму технологічного оновленням економіки інноваційного спрямування, в якій розмежування фінансових інструментів і потоків проводиться на засадах структурно-технологічного підходу;

уточнено сукупність і зміст завдань державної інноваційно-інвестиційної політики, які вимагають першочергового вирішення, серед яких суміщення в єдиній національній програмі стратегії імітатора для поліпшення технологій і виробництв 3-го і 4-го технологічних укладів і стратегії інноватора, спрямованої на створення і впровадження принципово нових технологій і виробництв 5-го і 6-го технологічних укладів;
класифікацію критеріїв і показників ефективності програмно-цільового фінансування державної програми технологічного оновлення національної економіки, яка передбачає їх поділ на три групи: прямі результати діяльності, кінцеві технологічні та економічні результати, ефективність внутрішньої організації і функціонування системи управління інноваційним розвитком;
методичні підходи до інформаційного забезпечення механізму технологічного оновлення економіки на інноваційних засадах з метою підвищення ефективності заміщення існуючих технологій, що надасть можливість більш чітко визначати межі такого заміщення.

Дістали подальшого розвитку:

науково-методичний підхід до формування політики інноваційного оновлення національної економіки, який має включати дві державні програми, поєднаних єдиною стратегією розвитку національного господарства: програми технологічного оновлення виробництв 3-го і 4-го технологічних укладів (шляхом заміщення і поліпшення існуючих технологій) і програми розвитку виробництв 5-го і 6-го технологічних укладів (за рахунок розробки і впровадження радикальних інноваційних технологій);
сукупність методичних підходів до прогнозування і планування технологічного оновлення економіки на інноваційних засадах, яка включає систему методів, прийомів і принципів, що мають базуватися на об’єктивних економічних законах, закономірностях розвитку національного господарства і тенденцій і перспектив науково-технічного прогресу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у створенні нового теоретичного і науково-практичного підходу до вирішення проблеми технологічного оновлення економіки інноваційного спрямування з метою забезпечення стійкого економічного зростання країни. При цьому автором створено організаційно-економічний механізм технологічного оновлення національної економіки інноваційного спрямування, який поєднує два підходи і вирішує завдання як технологічного оновлення базових галузей промисловості, так і завдання державної інноваційної політики у сфері створення радикальних інновацій та високотехнологічного наукомісткого виробництва. Теоретично доведено доцільність інтеграції в державній інноваційній політиці двох інноваційних стратегій розвитку: імітатора та інноватора.

Отримані результати можуть бути використані вченими, політиками, фахівцями у сфері економічного та інноваційного розвитку, а також у сфері державного, галузевого і регіонального управління.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження – одноосібна наукова праця, в якій викладено авторський підхід з вирішення наукового завдання – створення організаційно-економічного механізму інноваційного оновлення національної економіки. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення виконаного дослідження доповідалися і отримали схвалення на:

1.ІХ-й Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Наукові концепції і практика реалізації стратегій інноваційного розвитку України та її регіонів» (березень 2007 року, м. Донецьк).

2.6-му Міжнародному науковому семінарі «Сучасні проблеми інформатики в управлінні, економіці та освіті» (червень-липень 2007 року, оз. Свитязь - м. Київ).

3.Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (листопад 2007 року, м. Суми).

4.Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економіки 2007» (грудень 2007 року, м. Київ).

Публікації. За результатами дослідження автором опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 2,93 д.а., з яких особисто автору належить 2,93 д.а., у тому числі у фахових виданнях - 7 наукових праць.

Структура і зміст дисертації. Дисертація включає вступ, 3 розділи, 9 підрозділів, висновки, список використаних джерел і додаток. Повний обсяг дисертації становить 207 сторінку і включає 23 рисунки, 25 таблиць, 1 додаток, список використаних джерел із 261 найменування.