ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ РИБОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід України до ринкової економіки супроводжувався тривалою невизначеністю та нестійкістю умов функціонування реального сектору економіки. Екстенсивний шлях розвитку народного господарства, споживче відношення до природних ресурсів, декларативний характер природоохоронних заходів на фоні складного перехідного періоду до ринкової економіки призвели до зменшення запасів промислових водних живих ресурсів та значного погіршення якості води. Деструктивний вплив, експансія ринкових відношень відобразились і на рибному господарстві країни.

У період становлення незалежності держави та переходу до ринкової економіки відбувся занепад рибного господарства України. Але зважаючи на те, що рибогосподарський комплекс відіграє значну роль у продовольчому комплексі країни та забезпечує населення фізіологічно цінними продуктами харчування і сировиною для одержання кормів та виробництва фармакологічних і профілактичних препаратів, дослідження вказаних проблем має істотне економічне, екологічне та соціальне значення для подальшого його розвитку.

Сучасний стан ведення рибного господарства, оцінка еколого-економічних заходів, які вживаються і повинні бути реалізовані в перспективі, та вибір шляхів поліпшення складного становища у рибному господарстві мають знайти відображення у науково обгрунтованих положеннях та рекомендаціях, а також практичних діях.

Науковому дослідженню з питань економіки рибного господарства внутрішніх водойм у період переходу до ринкової економіки присвячені публікації М. Гринжевського, М. Гробокопателя, Л. Зубрицького, М. Стасишена, В. Яковлєва та інших.

Розробкою наукових основ вирішення еколого-економічних проблем природокористування займалося багато вітчизняних та зарубіжних учених, серед яких: Л.І. Абалкін О.М. Алимов, І.К. Бистряков, П.П. Борщевський, О.Б. Бутнік-Сіверський, О.О. Веклич, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, А.О. Заїнчковський, Я.В. Коваль, С.І. Курдюков, А.С. Лисецький, Л.Г. Мельник, Т.П. Міхелєс, В.С. Міщенко, Я.Б. Олійник, П.Т. Саблук, В.Г. Сахаєв, А.В. Степаненко, В.М. Трегобчук, М.А. Хвесик, Є.В. Хлобистов, Л.Г. Чернюк, В.Я. Шевчук, А.В. Яцик та інші.

У сучасних умовах особливої актуальності набуває проблема раціонального використання водних живих ресурсів, коли потреби населення і галузей економіки повинні задовольнятися з урахуванням збереження належного стану рибних ресурсів. Проте, виходячи із особливостей розвитку рибогосподарського комплексу в сучасних умовах, низка стратегічних аспектів його розвитку, зокрема щодо еколого-економічних відносин, розроблені недостатньо повно. Деякі з них є дискусійними і потребують більш фундаментальних наукових досліджень та обґрунтувань. Отже, актуальність дисертаційної роботи визначається спрямуванням на вирішення еколого-економічних проблем розвитку рибогосподарського комплексу, удосконалення господарського механізму, активізації інвестиційних процесів та інновації, раціонального використання природних водних живих ресурсів задля виходу цього сектору економіки із кризи, забезпечення сталого розвитку галузі, зміцнення продовольчої незалежності країни.

Розв’язання зазначених проблем, зрештою, й зумовило актуальність і вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, проведені автором, безпосередньо пов’язані з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з плановими темами: 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 010U000657), у межах якої нами викладені пропозиції щодо оцінки стану водних живих ресурсів, запропоновані напрями раціонального використання рибних ресурсів України; 3.1.5.64 “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України” (номер держреєстрації 0101U007882), де дисертанткою розглянуто кризові явища у рибогосподарському комплексі України та її регіонів, визначено напрями розвитку й методичні підходи до практичного застосування системи економічного регулювання використання рибних ресурсів в умовах структурних трансформацій у даному секторі; 3.1.5.76 “Методологічні основи регіональної оцінки господарської освоєності водоресурсного потенціалу” (номер держреєстрації 0101U007870), у якій внеском автора є методологічні засади раціонального використання водних живих ресурсів; ІІІ-7-06(90) “Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України” (номер держреєстрації 0106U005191(39), 0106U005264(48)) – автором визначені та узагальнені методологічні засади оцінки ефективності розвитку рибництва у внутрішніх водоймах; ІІІ-3-05(87) “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер держреєстрації 0106U005193(39), 0106U005261(48) – особистим внеском є вирішення проблем інноваційного шляху економічного розвитку рибного господарства.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці наукових засад та механізмів раціонального розвитку рибного господарства, обґрунтуванні напрямів підвищення еколого-економічної ефективності відтворення рибних ресурсів та вилову риби.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися наступні завдання:

• удосконалити науково-методологічні підходи до визначення змісту поняття рибогосподарський комплекс;

• поглибити теоретичні та методологічні підходи до соціально-економічної сутності стратегії сталого розвитку рибогосподарського комплексу в сучасних умовах;

• систематизувати фактори, що впливають на стійкий розвиток рибного господарства в умовах ринку;

• дати оцінку рівня раціонального використання ресурсного потенціалу галузі в ринкових умовах господарювання;

• удосконалити нормативно-правову базу у сфері розвитку рибогосподарського комплексу;

• розробити стратегічні напрями підвищення еколого-ефективного використання біологічних ресурсів внутрішніх водойм.

Об’єктом дослідження є процес формування еколого-економічних засад забезпечення ефективного розвитку рибогосподарського комплексу в умовах ринку.

Предметом дослідження є науково-методологічні та прикладні еколого-економічні проблеми підвищення ефективності розвитку рибного господарства на внутрішніх водоймах України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, екології, новітні досягнення економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, які представлені в працях вітчизняних й зарубіжних вчених з оцінки та розвитку економіки народного господарства, продовольчого й рибогосподарського комплексу, визначення ролі держави, організацій та об’єднань у виборі стратегії стійкого розвитку економіки галузі.

Залежно від поставленого завдання у роботі використовувались наступні основні методи дослідження: абстрактно-логічний, монографічний, економіко-статистичний, порівняльного аналізу, графічний. При обґрунтуванні теоретичних, методологічних та методичних положень стратегії розвитку економіки рибогосподарського комплексу використовувався абстрактно-логічний та монографічний методи; при оцінці факторів, що впливають на стійкий розвиток галузі, – економіко-статистичний; для зіставлення фактичних даних еколого-економічного розвитку галузі за звітний період та попередні роки – порівняльний аналіз; для наочного зображення динаміки економічних показників розвитку рибного господарства та динаміки показників впливу на навколишнє природне середовище – графічний.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти з охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування України. В роботі використані статистичні матеріали Державного комітету статистики, Державного комітету України по водному господарству, Державного комітету рибного господарства України, Інституту рибного господарства УААН.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації сформульовано та обґрунтовано низку наукових положень, висновків і рекомендацій, які розкривають зміст дослідження. Їх наукова новизна полягає у виявленні сутності еколого-економічних проблем розвитку рибогосподарського комплексу.

Вперше:

– розроблено методологічні засади раціонального рибодобування у внутрішніх водоймах, які базуються на еколого-економічному підході до їх оцінки, що задовольняє екологічні вимоги (забезпечення охорони рибних ресурсів, підтримку їх рівноваги) та реалізує економічний принцип – досягнення високої економічної ефективності;

– систематизовано та розкрито зміст основних системоутворюючих факторів – ресурсних, соціально-економічних, організаційних та правових, спрямованих на забезпечення сталого розвитку рибогосподарського комплексу.

Удосконалено:

– науково-методологічні підходи до визначення сутності поняття рибогосподарський комплекс, який, на відміну від існуючого, розглядається як цілісна система, що об’єднує підприємства, які займаються видобутком, вирощуванням, відтворенням, охороною рибних й інших водних живих ресурсів, забезпечують переробку й збут рибопродукції;

– головні напрями забезпечення сфери обслуговування рибогосподарського комплексу, основними складовими якого, зокрема, є: рибопромисловий флот, судноремонт, знаряддя лову, наукові структури;

– методичні підходи до оцінки ефективності функціонування рибогосподарського комплексу, які враховують фактори, що впливають на кінцевий результат його діяльності.

Набули подальшого розвитку:

– організаційно-економічні механізми розвитку рибогосподарського комплексу, в основу якого покладено економічні важелі: нормативно-правове, методичне, інформаційне забезпечення та інші інструменти, спрямовані на підвищення ефективності функціонування комплексу в нових умовах господарювання;

– комплексна оцінка сучасного стану рибогосподарського комплексу, результати якої дозволяють більш обґрунтовано визначити пріоритетні напрями розвитку галузі та інтенсивність впливу господарської діяльності на стан рибних ресурсів внутрішніх водойм;

– пріоритетні напрями відродження і подальшого розвитку рибогосподарської галузі національного господарського комплексу України в період формування ринкових умов господарювання, які ґрунтуються на доцільності зариблення внутрішніх водойм аборигенними видами риб, зниженні шкідливого антропогенного впливу на водні об’єкти та охороні рибних і водних ресурсів.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання відповідними органами законодавчої та виконавчої влади при розробці регіональної економічної політики та рекомендацій з охорони навколишнього середовища в районному плануванні, у вищих навчальних закладах при викладанні дисциплін екологічного напряму, зокрема “Економіка природокористування” та інші.

Впровадження в практику обґрунтованих напрямів розвитку рибогосподарського комплексу дає можливість вирішити проблеми підвищення рівня збалансованого харчування населення.

Основні положення дисертаційної роботи застосовувалися в наукових дослідженнях Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України відповідно до планів науково-дослідних робіт (довідка 01-11/318 від 25.04.2008 р.).

Викладені в роботі наукові результати щодо підвищення еколого-економічної ефективності водокористування в рибному господарстві були впроваджені при розробці Загальнодержавної програми розвитку водного господарства України (довідка 1711/4/11-08 від 22.04.2008 р.).

Загальні підходи й обґрунтування щодо обсягів штучного відтворення рибних запасів і рибницько-меліоративних робіт для каскаду дніпровських водосховищ використовувались при підготовці проекту закону України “Про рибне господарство” (довідка 3-11-5/2099 від 19.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки, рекомендації та пропозиції належать особисто автору та є її науковим доробком.

Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій вирішено важливе наукове завдання – розроблено теоретичні положення, методологічні і методичні підходи, здійснено комплексну еколого-економічну оцінку рибного господарства в контексті створення умов для екологічно збалансованого розвитку рибогосподарського комплексу України.

Наукові результати дисертаційного дослідження є внеском у розвиток економічної науки з питань природокористування та охорони навколишнього природного середовища.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались на: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 15-16 травня 2001 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 18-19 березня 2002 р.); науково-практичній конференції “Сучасні проблеми охорони і раціонального використання водних ресурсів та очистки природних і стічних вод” (м. Миргород, 22-25 квітня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Внесок академіка В.І.Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил” (м. Київ, 12-13 березня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та проблеми інноваційного розвитку держави” (м. Луцьк, 6-7 жовтня 2006 р.); Другій Міжнародній науково-технічній конференції “Навколишнє природне середовище – 2007: актуальні проблеми екології та гідрометеорології” (м. Одеса, 26-28 вересня 2007 р.); ІІ Міжнародній науково-технічній конференції “Актуальні проблеми водного господарства та природокористування” (м. Рівне, 21-22 листопада 2007 р.); ІІ Міжнародному водному форумі “АКВА Україна – 2004” (м. Київ, 21-23 вересня 2004 р.); ІІІ Міжнародному водному форумі “АКВА Україна – 2005” (м. Київ, 4-7 жовтня 2005 р.); науково-практичній конференції “АКВА Україна – 2006” (м. Київ, 19-21 вересня 2006 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 22 наукові праці, з них 2 монографії і 1 брошура у співавторстві, та 11 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 65,4 др. арк., з них 11,9 др. арк. є особистим доробком автора.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок комп’ютерного тексту, у тому числі 25 таблиць і 14 рисунків, з яких 3 займають всю площу сторінки, список використаних джерел з 186 найменувань на 17 сторінках та 11 додатків на 20 сторінках.