Пожидаєв Г.П. Адміністративно-правові засади протидії організованій транснаціональній злочинності

Короткий зміст

-                                                                     ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Методологічні засади протидії організованій транснаціональній злочинності» присвячено обґрунтуванню доцільності використання методології державного управління та відповідного адміністративно-правового й інституційного забезпечення задля удосконалення протидії організованій транснаціональній злочинності, з огляду на тенденції її розвитку та необхідність гарантування національної безпеки України.

У підрозділі 1.1 «Поняття та види організованої транснаціональної злочинності: загально-правова характеристика» закцентовано увагу на тому, що під час характеристики організованої злочинності мова повинна йти не тільки про окремі злочини, вчинювані організованими злочинними формуваннями, а й про їх поєднання у межах організованої злочинної діяльності. Базуючись на понятті «організована злочинність», сформульовано узагальнююче поняття організованої транснаціональної злочинності, а також визначено її основні ознаки.

За основу класифікації транснаціональних злочинів запропоновано взяти такий критерій, як їх спрямування на об’єкт правоохорони, на основі чого стало можливим виокремити наступні види організованої транснаціональної злочинності: наркобізнес; протизаконний обіг зброї; відмивання грошей; організовані форми нелегальної міграції; торгівля людьми; торгівля людськими органами; контрабанда; тероризм; корупція, які охарактеризовано з точки зору їх загрози національній безпеці України. Загально-правова характеристика організованої транснаціональної злочинності дозволила з’ясувати причини її виникнення, тенденції поширення, а також побачити наявність та важливість управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності.

У підрозділі 1.2 «Протидія організованій транснаціональній злочинності: поняття, мета, принципи, засоби, правове забезпечення» наголошено, що поняття «протидія організованій транснаціональній злочинності» відображає весь комплекс заходів впливу на таку злочинність, включаючи вплив на соціальні передумови виникнення транснаціональної злочинності, причини та умови її поширення, правоохоронну діяльність щодо виявлення, розкриття та розслідування таких діянь, притягнення винних у їх вчиненні осіб до відповідальності. Розглянуто вузьке та широке трактування цього  поняття.

Доведено, що протидія організованій транснаціональній злочинності є складною і багатоаспектною діяльністю, адже вона має свою систему, свої цілі, завдання, напрями, об’єкт, суб’єкти, засоби, принципи, правильне визначення яких є запорукою ефективності цієї діяльності. Дослідження показали, що протидія цій злочинності повинна базуватися на таких основних принципах: верховенства права; законності; системності; комплексності; практичної спрямованості; науковій обґрунтованості; взаємодії владних структур з інститутами суспільства і населенням; міжнародного співробітництва, які піддано у підрозділі ґрунтовній характеристиці.

Обґрунтовано, що сферу протидії організованій транснаціональній злочинності доцільно розглядати як системне утворення, невід’ємними складовими якого постають підсистеми протидії різним видам цієї злочинності, що вимагає належного погодження, координації та упорядкування індивідуальних та групових зусиль, тобто відповідного управління. Запропоновано розробити стратегію системної протидії організованій транснаціональній злочинності, яка передбачає систему цілеспрямованих, взаємопов’язаних та різноманітних заходів (як правоохоронного, так і управлінського характеру), а також необхідність посилення управлінського впливу на зазначену сферу, використовуючи при цьому як наявний арсенал методології державного управління, так і можливості адміністративного законодавства щодо визначення правового статусу суб’єктів протидії цій злочинності, основних засад взаємодії та координації між ними, а також контролю та нагляду за їх правоохоронною діяльністю.

У підрозділі 1.3 «Державне управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності: концептуальні та адміністративно-правові засади» обґрунтовано, що управлінські відносини посідають самостійне та вагоме місце в системі протидії транснаціональній злочинності, мають певні особливості, а також для своєї реалізації потребують створення відповідної організаційної структури та якісного адміністративно-правового забезпечення.

Управлінську діяльність у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності визначено як цілеспрямовану діяльність органів державного управління, метою якої є створення умов, в яких унеможливлюється вчинення злочинів транснаціонального характеру. Обґрунтовано доцільність системного розуміння державного управління в означеній сфері, до елементів якого віднесено: суб’єкти управління – відповідні органи державної влади України, управлінські повноваження яких прямо чи опосередковано сприяють протидії організованій транснаціональній злочинності; об’єкт управління – сфера протидії організованій транснаціональній злочинності; взаємозв’язки між суб’єктом та об’єктом управління – суб’єктно-об’єктні відносини.

Охарактеризовано принципи державного управління в означеній сфері, які об’єднано у дві групи (загальносистемні та специфічні), визначено особливості державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності, а також зроблено узагальнюючий висновок про основні закономірності функціонування цієї сфери та об’єктивні потреби її трансформування на якісно новий рівень, що можливе шляхом реалізації відповідних адміністративно-правових заходів та засобів впливу на організовану транснаціональну злочинність, які, у свою чергу, повинні базуватися на розроблених теорією державного управління та наукою адміністративного права концептуальних засадах.

У підрозділі 1.4 «Функції управління та їх роль в протидії організованій транснаціональній злочинності» з’ясовано понятійний апарат та класифікацію функцій управління. Відповідно до основних стадій процесу управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності, обґрунтовано доцільність дослідження перш за все функцій організації, взаємодії, координації, контролю, прогнозування та планування як найбільш загальних. Визначено місце та роль зазначених функцій управління в удосконаленні протидії організованій транснаціональній злочинності, виявлено їх особливості. Наголошено, що вирішення проблеми протидії цій злочинності можливе лише за умови комплексного застосування функції управління, що дасть змогу досягти бажаних результатів.

Доведено необхідність усвідомлення, що саме функції управління потребують відповідних органів управління, і тому вельми важливо зважено створювати нові чи реформувати існуючі державні органи, повноваження яких поширюються на здійснення управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності. Наприклад, з метою реалізації функції координації запропоновано при Раді національної безпеки і оборони України створити спеціальний структурний підрозділ, основним завданням якого повинно стати вивчення, прогнозування та планування протидії організованій транснаціональній злочинності, узгодження та координування правоохоронних заходів суб’єктів протидії організованій транснаціональній злочинності, до роботи у якому доцільно було б залучити не тільки правоохоронців, юристів, але й кримінологів, економістів, психологів та соціологів.

У підрозділі 1.5 «Форми та методи управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності»  у ході аналізу широкого кола наукових праць з’ясовано,  що формами державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності є: правові, структурні та процесуальні, які й піддано ґрунтовній характеристиці. Акцентовано увагу на важливості застосування та удосконалення правової форми управління, передусім нормативно-правових актів адміністративного законодавства.

Дослідивши вироблені в науковій літературі класифікації методів управління, зроблено висновок про те, що практично всі автори підкреслюють значення саме адміністративних (прямих) та економічних (непрямих) методів державного управління. Такий розподіл методів підтримано і при виборі методів державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності. Обґрунтовано, що протидія такій злочинності буде ефективною лише за умови комплексного використання усіх відомих форм та методів державного управління.

Розділ 2 «Адміністративно-правове та інституційне забезпечення протидії організованій транснаціональній злочинності» присвячено виробленню адміністративно-правових засад та заходів удосконалення протидії організованій транснаціональній злочинності.

У підрозділі 2.1 «Суб’єкти управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності та особливості їх адміністративно-правового статусу» наголошено на тому, що необхідними елементами державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності є його адміністративно-правове та інституційне забезпечення, тлумачення якого надано у роботі.

Виходячи із існування системного ефекту, за якого ефективність управлінського впливу системи значно більша, ніж сума ефективності управлінського впливу її складових, запропоновано системне бачення суб’єктів державного управління у зазначеній сфері, яких об’єднано у дві групи: органи загальної компетенції; органи спеціальної компетенції; охарактеризовано їх повноваження та визначено особливості їх адміністративно-правового статусу.

Проведені дослідження щодо особливостей адміністративно-правового статусу суб’єктів державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності (суб’єктів спеціальної компетенції) переконливо доводять наступне. Дійсно, названі суб’єкти державного управління здійснюють свій управлінський вплив переважним чином на конкретну частину цієї сфери. Водночас існують і такі складові сфери протидії організованій транснаціональній злочинності, удосконалення функціонування яких вимагає об’єднання адміністративно-правових повноважень і Служби безпеки України, і органів прокуратури України, і Державної прикордонної служби, і Державної митної служби, і Міністерства внутрішніх справ України – йдеться, наприклад, про підвищення ефективності боротьби з тероризмом, корупцією, відмивання брудних грошей та ін. Такі приклади наочно засвідчують необхідність створення усталеної системи суб’єктів державного управління, забезпечення якісної взаємодії складових системи.

У підрозділі 2.2 «Місце ОВС України у адміністративно-правовому та інституційному забезпеченні протидії організованій транснаціональній злочинності»  досліджено підстави для розробки якісно нової   концепції управлінської діяльності ОВС України та її адміністративно-правового забезпечення в умовах глобалізації злочинності.

Визначено особливості ОВС України як спеціалізованого суб’єкта протидії організованій транснаціональній злочинності, головною з яких названо те, що об’єктом їх правоохоронної діяльності є переважна більшість видів зазначеної злочинності. Підкреслено особливе значення пошуку ефективних підходів щодо переведення правоохоронної діяльності ОВС України на якісно новий рівень. Зроблено висновок, що саме конструктивне використання можливостей управлінського впливу та нової концепції адміністративного права на зазначені вище складові сфери протидії організованій транснаціональній злочинності сприятимуть ОВС України у знаходженні належного місця у системі суб’єктів державного управління в означеній сфері.