РЕАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕХНОПАРКІВ ЗА УМОВ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН В ЕКОНОМІЦІ Статья

Актуальність теми. В ХХІ століття Україна увійшла із завершеним першим етапом трансформаційних змін в економіці. Закінчення цього етапу та початок другого збіглися у часі із поширенням та поглибленням глобальних тенденцій, які характеризуються підвищенням ролі людини та забезпеченням економічного зростання через інтенсифікацію інноваційної діяльності. Аналіз світового досвіду показує, що економічне зростання розвинутих країн та їх окремих регіонів вже давно базується на використанні сфери знань і високих технологій, а їх ефективне поєднання гарантує прогресивний розвиток нації та людства. Однією з найбільш вдалих форм такої інтеграції є технопарки. Саме тому науковці всього світу, зокрема В. Александрова, А. Гальчинський, Б. Гринєв, О. Лапко, О. Мазур, Т. Морозов, В. Семиноженко, В. Соловйов, А. Тибінь, В. Туташинський, D. Brown, Ch. Cobu
, Noda Makito та інші наголошують на важливості вирішення проблем інноваційного розвитку технологічних парків та можливостях побудови реальних моделей, які є фундаментом розвитку національної економіки.

Інноваційну модель соціального та економічного розвитку визначено як один із стратегічних пріоритетів для України. З огляду на це, актуалізується завдання забезпечення розвитку інноваційних структур - технопарків, технологічних інкубаторів, венчурних фірм та інших форм об’єднання зусиль науки, освіти, виробництва й фінансового капіталу. Реалізація цих положень дозволить Україні спрямувати трансформаційні зміни в економіці на ліквідацію науково-технічного відставання від передових країн і стати на шлях переходу вітчизняної економіки від економіки сировинної до економіки, заснованої на знаннях, шлях, по якому йдуть всі високорозвинені країни світу. В цьому контексті особливо актуального значення набуває питання реалізації інноваційного потенціалу технопарків, що обумовило вибір теми та постановку мети дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами науково-дослідних робіт Тернопільського національного економічного університету в рамках держбюджетної тематики кафедри менеджменту „Підвищення ефективності управління на основі системного підходу” (державний реєстраційний номер 0107U000040), зокрема у підготовці розділу „Розробка методики щодо підвищення ефективності управління діяльністю технопаркових структур”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій щодо реалізації інноваційного потенціалу технопарків за умов трансформаційних змін в економіці України.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- розкрити теоретичні засади та понятійний апарат інновацій в системі інноваційного потенціалу технологічних парків;

- визначити особливості трансформаційних змін в економіці України та передумови для створення і утвердження інноваційної моделі з метою обгрунтування перспектив розвитку інноваційної діяльності та чинників, що гальмують цей процес, виявити шляхи їх усунення;

- вивчити досвід провідних країн світу щодо реалізації інноваційного потенціалу технопарків для можливої його імплементації в національну економіку;

- провести аналіз інституційного забезпечення інноваційної діяльності технопарків для виявлення засобів та інструментів його удосконалення та врахування специфіки діяльності технопарків в нашій державі;

- здійснити моніторинг інноваційної діяльності технопарків, що діють на підставі Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, проаналізувати ефективність дії цього Закону в частині активізації інноваційної діяльності в державі, доцільність існування спеціального режиму технологічних парків та виявити шляхи підвищення ефективності їх роботи;

- розробити механізм оцінки інноваційного потенціалу технопарку, що спроможний забезпечити чітке обгрунтування бізнесу, в якому працює технопарк, виділення та підтримання його конкурентних переваг, вибір орієнтирів в стратегічному плануванні, прийняття адекватних тактичних рішень, довгострокові перспективи розвитку та прибутковість діяльності;

- сформувати методичні підходи вибору інноваційних проектів для реалізації в технопарках;

- розробити модель стратегічного управління інноваційною діяльністю технопарків з врахуванням їх специфіки.

Об’єктом дослідження є інноваційна діяльність технологічних парків в умовах структурно-інноваційної трансформації економіки України.

Предметом дослідження є принципи, методи та практичні засади реалізації інноваційного потенціалу технопарків.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є наукові та практичні результати провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців в сфері інноваційної діяльності технологічних парків. Нормативно-інформаційною базою дослідження слугували закони України та інші нормативні акти, що стосуються тематики дисертаційної роботи, статистичні джерела, дані звітності про інноваційну діяльність.

Для вирішення поставлених в науковій роботі завдань використовувалися методи: теоретичного узагальнення - для вивчення теоретичних засад інноваційної діяльності; аналізу і синтезу - для диференціації і узагальнення складу факторів інноваційного економічного розвитку технопарків; класифікації - для вивчення економічної природи різних видів інновацій та визначення особливостей інноваційних структур; статистичного аналізу - для оцінки рівня розвитку технопарків України; SWOT-аналізу - для оцінки можливостей та перешкод в діяльності технопарку, його сильних та слабких сторін; метод експертної оцінки - для дослідження складу, природи факторів та сили їх впливу на формування інноваційного потенціалу технологічних парків; моделювання - для побудови моделі стратегічного управління технопарками; математичної інтерпретації економічних процесів - для оцінки економічної ефективності інноваційного проекту, що виконується технопарком; графічний - для візуалізації висновків.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробці і обгрунтуванні теоретичних положень, виробленні нових методичних підходів та прикладних рекомендацій щодо реалізації інноваційного потенціалу технопарків за умов трансформаційних змін в економіці, а саме:

вперше:

- запропоновано механізм оцінювання інноваційного потенціалу технологічних парків, який на основі градації їх рівнів дозволяє обгрунтувати перспективність мережі технопарків із врахуванням потенціалу ресурсів України;

- розроблено модель стратегічного планування діяльності технопарків, яка враховує специфіку державної реєстрації проектів технологічних парків, пільговий режим їх функціонування та покликана удосконалити управління діяльністю технопарків;

удосконалено:

- класифікацію інновацій та запропоновано систему кодування з врахуванням вітчизняної специфіки, яка через автоматизацію процесу їх знаходження і відбору сприятиме активізації інноваційної діяльності та формуванню стійкої інноваційної культури України як державного пріоритету інноваційного розвитку;

набули подальшого розвитку:

- методи економічної оцінки ефективності інноваційних проектів, що впроваджуються технологічними парками, які враховують пільговий режим їх діяльності відповідно до законодавства України;

- інструментарій інституційного забезпечення інноваційної діяльності технопарків України для підвищення ефективності їх роботи, зокрема, в частині вдосконалення нормативно-правової та організаційно-управлінської бази;

- підходи до фінансового забезпечення інноваційної діяльності технопарків через банківське кредитування, лізинг, використання венчурного капіталу, державні та комунальні спеціалізовані небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи, перетворення технопарків у своєрідні промислово-фінансові групи, залучення прямих іноземних інвестицій.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає у розробці комплексного методичного забезпечення реалізації інноваційного потенціалу технопарків за умов трансформаційних змін в економіці України, зокрема, у визначенні інноваційного потенціалу технопарків, відбору інноваційних проектів для впровадження та стратегічного планування їх діяльності.

Пропозиції щодо використання механізму оцінки інноваційного потенціалу технопарків, моделі стратегічного планування їх діяльності та методів економічної ефективності інноваційних проектів знайшли практичне впровадження в діяльності Технологічного парку ІЕЗ ім. Є.О.Патона (довідка про впровадження №865 від 26.07.07 р.), Нафтогазового науково-технологічного парку (довідка про впровадження №235 від 18.01.2007 р.), проекті економічного розвитку Івано-Франківської області (довідка про впровадження №04/25-455 від 06.07.2007 р.). Окремі результати дисертаційної роботи використано в навчальному процесі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу при викладанні дисциплін „Інвестиційна діяльність”, „Економіка підприємства” (довідка про впровадження №1577 від 02.07.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані безпосередньо автором та знайшли відображення в опублікованих наукових роботах. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації знайшли відображення лише ті розробки та пропозиції, які є результатом особистої праці здобувача.

Апробація результатів роботи. Основні положення та результати дисертації доповідались, обговорювались і отримали позитивну оцінку на науково-практичній конференції „Розвиток корпоративного управління в глобальному середовищі” (м. Тернопіль, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи” (м. Житомир, 2004 р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2005 р.), науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ТАНГ (м. Тернопіль, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (с. Світязь, „Шацькі озера”, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Управління організаційними змінами в контексті формування економіки знань” (м. Хмельницький, 2005 р.), Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції студентів та молодих науковців „Управління регіональним економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції” (м. Івано-Франківськ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Ефективність сучасного менеджменту та управління персоналом організації” (м. Харків, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні наукові дослідження-2006” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ТДЕУ „Економічні, правові, інформаційні та гуманітарні проблеми розвитку України в постстабілізаційний період” (м. Тернопіль, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м. Львів, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (с. Світязь, „Шацькі озера”, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Перспективи та пріоритети розвитку економіки України” (м. Луцьк, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображені в 22 наукових працях загальним обсягом 6,4 д.а., з них 12 у наукових фахових виданнях обсягом 4,5 д.а., в т. ч. 8 одноосібних обсягом 3,4 д.а.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 231 найменування та 7 додатків. Основний зміст роботи викладений на 172 сторінках. Робота містить 21 таблицю і 33 рисунки.