Радзімовська С.Ф. Державне управління інфраструктурою ринку цінних паперів України

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу і методи дослідження, розкрито наукову новизну, наукове та практичне значення дисертаційної роботи, а також наведено дані щодо апробації отриманих результатів.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади державного управління ринком цінних паперів” – систематизовано підходи і погляди представників різних наукових течій щодо місця та ролі механізмів державного управління фондовим ринком як одного із важелів державного регулювання економічних процесів. Розкрито суть, місце та завдання державного управління інфраструктурою ринку цінних паперів, роль державного управління у забезпеченні економічного зростання, визначено функції Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку як суб’єкта державного управління.

На основі аналізу наукового доробку провідних вітчизняних (М.О.Мозгового, М.О.Бурмаки, C.О.Білої, В.Є.Воротіна, В.О.Галічевої, А.Т.Головка, К.В.Міріна, О.Г.Мендрула, О.В.Мертенса, С.О.Москвіна, О.М.Науменка, І.В.Розпутенка, Л.В.Ільченко-Сюйви, О.М.Іваницької, Ю.В.Ковбасюка, В.В.Юрчишина) та зарубіжних авторів (Л.Вальраса, П.Друкера, Дункана Джека, Дж.Кейнса, Г.Кунца, Й.Кхола, М.Х.Мескона, Г.Марковиця, Дж. Моррисея, Д.Рікардо, Домініка Ру, Дж.Хікса, М.Фрідмана, У.Шарпа) та інших було визначено ступінь розробленості досліджуваної проблематики, а саме ролі та місця держави в державному управлінні економічним процесам і ринку цінних паперів зокрема.

Ринок цінних паперів має приваблювати інвесторів законністю, чесністю та порядком, чого можна досягти лише шля­хом його державного регулювання.

Основні функції щодо управління ринком цінних паперів  в країні на­лежать державі, адже цей ринок є настільки масштабним та ризиковим для фінансової безпеки країни, висуває настільки високі ви­моги до інфраструктури та ресурсів на його побудову, що тільки завдяки заходам, що вживаються органами державної влади, йому можна буде надати цивілізованої та безпеч­ної форми. Необхідність державного управління ринком цінних паперів пояснюється тим, що на цьому ринку наявні інтереси як держави, так і різних його учасників, між якими можуть виникати суперечності. Для забезпечення стабільності і правового впорядкування ринку, регламентування взаємовідносин між усіма його учасниками держава впроваджує відповідну систему регулювання.

Функції управління ринком цінних паперів і контролю за ним здійс­нюються державою шляхом формування спеціальних структур, потре­ба в яких зумовлюється специфікою способів регулювання, пов'я­заних з контролем за розкриттям великих масивів інформації, та необхідністю: вида­чі великої кількості ліцензій та спеціальних дозволів, організації реєстрації випусків цінних паперів і професійних учасників фондово­го ринку, постійної адаптації законодавства та підзаконних норм в індустрії цінних паперів, яка швидко розвивається і змінюється, створення для широких верств інвесторів органу, який здатен захистити їхні інтереси, а також цілим рядом інших обставин. Таким чином, завдання держави в особі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо державного управління ринком цінних паперів є надзвичайно важливим з огляду на інтеграційні процеси у Європі. У цьому контексті було визначено напрями подальшого дослідження, зокрема аналіз досвіду країн ЄС та Європейських регуляторів ринків цінних паперів.

Сьогодні у світі накопичено значний досвід управління як розвинених ринків цінних паперів, так і тих, що розвиваються. Важливо правильно і раціонально використати цей досвід в Україні.

         У другому розділі – “Оцінка діючої системи державного управління ринком цінних паперів України” – досліджено особливості державного управління ринком цінних паперів України в контексті глобалізації цих процесів; проаналізовано нормативно-правову базу функціонування фондового ринку України і діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в контексті світового досвіду; розглянуто державний механізм формування і розвитку національної депозитарної системи.

Установлено, що органам управління бракує відповідної політичної (правової та інституційної) незалежності. Спостерігається постійне політичне втручання (з боку уряду, парламенту і часто впливових фінансових установ) у процес прийняття рішень фінансовими регуляторними органами. Призначення вищого керівництва здійснюється на основі компромісу і часто зумовлене політичним фаворитизмом, а не визнанням компетентності і бездоганної репутації призначуваних осіб.

Низька спроможність регуляторних органів у сфері правозастосування спричиняє непрозорість, слабке корпоративне управління та нерівні правила гри на ринку.

Довіра до фондового ринку залишається досі відносно невисокою. Інвестори, які працюють на ринку цінних паперів, зацікавлені у стабільності, прозорості і прогнозованості дій органів регулювання, а також правового середовища.

За більшою частиною показників розвитку свого фінансового сектора Україна істотно відстає від країн Центральної Європи, які нещодавно стали членами ЄС.

Український фондовий ринок потребує глибокої реструктуризації для того, щоб конкурувати і виживати на єдиному фінансовому ринку ЄС. Це вимагає вжиття заходів з удосконалення інфраструктури ринку та зміцнення його правового і регуляторного середовища.

До сьогодні в Україні діяло три депозитарії: Міжрегіональний фондовий союз (МФС), у якому враховується левова частка всіх недержавних цінних паперів, Національний депозитарій України (НДУ), а також депозитарій державних цінних паперів НБУ. В березні 2008 р. було створено Всеукраїнсь­кий депозитарій цінних паперів. Сьогодні клієнтами МФС є близько 260 зберігачів цінних паперів, НДУ − 60, обсяг обслуговуваних фондовим союзом депозитарних активів на 30 грудня 2008 р. перевищив 306 млрд грн, НДУ − 8 млрд грн.

         Співіснування трьох центральних депозитаріїв, які мають обслуговувати український фондовий ринок, перешкоджає здоровому розвитку фондового ринку України.

         З часу заснування у 1997 р. депозитарій МФС проводить кліринг і розрахунки за бездокументарними цінними паперами, обслуговує рахунки понад 1 100 учасників ринку, зокрема емітентів, банків і зберігачів цінних паперів.       МФС відповідає шістьом з дев'яти стандартів, прийнятих Групою тридцяти (G-З0), тобто стандартам: підтверджень трансакцій у режимі Т+1, підтвердження змісту угоди для клієнтів, поставки проти платежу, безповоротних платежів, стандарту розрахунків Т+3, а також стандарту кодифікації. Трьох інших стандартів стосовно багатостороннього взаємозаліку, центрального депозитарію цінних паперів і процедур отримання і надання цінних паперів в позику дотримуватися неможливо, оскільки українське законодавство на даний час не відповідає міжнародним стандартам.

         До створення НДУ у 1999 р. уряд України підписав Меморандум про взаєморозуміння зі Світовим банком. У Меморандумі йшлося про те, що НДУ не матиме жодних комерційних функцій, проте протягом чинності Меморандуму, тобто до 2010 р., він буде виконувати лише три функції: кодифікації, стандартизації і міжнародних зв'язків. На початку 2006 р. дія Меморандуму припинена, а згодом, того ж року, НДУ отримав ліцензію на здійснення депозитарної діяльності.

Біржова та депозитарна системи України потребують консолідації на принципах директив Європейського Союзу та світового досвіду, інтеграції обліково-розрахункової інфраструктури та мають містити такі структурні елементи:

–     єдину національну фондову біржу;

–     центральний депозитарій цінних паперів;

–     централізовану клірингову палату;

–     електронну торговельно-інформаційну систему та систему передачі і обробки даних щодо купівлі/продажу цінних паперів.

         Система реєстраторів дуже ненадійна і відкрита до зловживань. Вимоги до ліцензування є мінімальними. В останні роки зафіксовано кілька випадків ведення подвійних реєстрів і викрадення акцій через систему реєстраторів.

         Щоб вирішити ці питання, необхідно: для зміцнення ПФТС та інших фондових бірж ДКЦПФР слід нормативно зробити жорсткішими вимоги щодо розкриття інформації емітентами, цінні яких папери перебувають на першому рівні лістингу ПФТС; наполягати на створенні всіма фондовими біржами незалежних департаментів з нагляду за дотриманням вимог, підзвітних наглядовій раді; провести повторне ліцензування всіх фондових бірж, які не відповідають мінімальним нормам щодо обсягів торгівлі; вимагати, щоб ПФТС отримувала звіт про всі позабіржові операції протягом 15 хв з часу завершення операції, а також запровадження на ПФТС необхідної для цього електронної платформи, проводити приватизацію через основну фондову біржу.

         Для удосконалення системи клірингу і розрахунків слід прийняти низку законів щодо впровадження багатостороннього взаємозаліку, центрального депозитарію цінних паперів, а також процедур отримання і надання цінних паперів в позику з дотриманням міжнародних стандартів (G-З0). ДКЦПФР має згідно з нормативами вимагати, щоб всі запити про реєстри акціонерів передавалися в електронному вигляді, а реєстратори в обов'язковому порядку використовували цю електронну платформу; заборонити будь-яким юридичним або фізичним особам придбання (прямо чи опосередковано) понад 5% акцій будь-якої розрахунково-клірингової установи.

         З метою модернізації системи реєстраторів і зберігачів ДКЦПФР має відповідно до нормативів наполягати на тому, щоб сертифікати акцій, які перебувають у зберігачів, конвертувалися у бездокументарну форму починаючи з наступних торгів ними, а також на тому, що усі випуски нових акцій здійснювалися у бездокументарній формі; встановити більш жорсткі вимоги до реєстраторів і провести повторне ліцензування всіх реєстраторів з дотриманням нових вимог до ліцензування.

         У цьому контексті було визначено напрями подальшого дослідження:

аналіз досвіду ЄС та європейських комісій з цінних паперів, реформування правової системи України щодо регулювання діяльності на фондовому ринку і приведення її у відповідність з нормами ЄС.

У третьому розділі – “Шляхи реформування системи державного управління національним ринком цінних паперів в контексті європейської інтеграції” – висвітлено засади реформування системи державного управління національним фондовим ринком в контексті європейської інтеграції, наведено економічні критерії вступу до ЄС, узагальнено напрями інтеграції України до єдиного фінансового ринку Європейського Союзу.

Визначено, що свідоме та послідовне застосування нормативно-правових актів ЄС, що регулюють ринки цінних паперів, у процесі створення нормативної бази України є необхідною умовою інтеграції України до ЄС.

Розбіжності і неузгодженості в національному законодавстві та нормативних актах можуть значно перешкоджати входженню національного ринку в світову фінансову систему, заохоченню іноземних інвесторів або діяльності фінансових установ за кордоном.

Важливим аспектом гармонізації з вимогами ЄС є також розвиток політично незалежних і фінансово-самостійних регуляторів фондового ринку з дотриманням міжнародних стандартів, завдяки яким вони зможуть здобути взаємне визнання регуляторів країн-членів ЄС, що є необхідною умовою вступу до ЄС.

В Україні необхідно створити національний центральний депозитарій цінних паперів.