Панченко А. Г. Державний контроль в системі управління загальноосвітніми навчальними закладами

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано гіпотезу, охарактеризовано методи дослідження, розкрито його наукову новизну і практичне значення, а також наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру дисертації.

У розділі 1 – «Система державного контролю в освітній сфері як наукова проблема державного управління» – розкрито основні теоретичні засади дослідження проблеми контролю в системі державного управління у сфері освіти.

Освіта ХХІ ст. ґрунтується на засадах загальної теорії управління: системному підході, ієрархічній структурі управління, циклічності управлінських процесів, інформації, принципах прямого та зворотного зв’язків, колегіальності, демократичності.

Система освіти є складним соціальним утворенням, яке як об’єкт управління має свої особливості. Теоретичні та практичні питання державного управління освітою досліджували А. Гошко, М. Дарманський, Г. Дмитренко, С. Крисюк, Т. Лукіна, В. Огнев’юк, Н. Протасова, С. Хаджирадєва. Вони окреслили основні засади державного управління та місцевого самоврядування в системі освіти, водночас фокусуючи увагу на формуванні належних заходів та інструментів державного управління діяльністю ЗНЗ.

Незважаючи на значний доробок, створений науковцями, існує кілька невизначених аспектів висвітлення системи державного управління в освітньому середовищі. Зокрема, у науковому плані не окреслено співвідношення основних понять «управління» та «керівництво» в системі освіти. В одних наукових джерелах управління відносять до органів державного управління, керівництво – до внутрішньошкільного управління, в інших навпаки, а в практичній діяльності ці поняття ототожнюють. У дисертації під системою державного управління освітньою сферою розуміється система органів державного управління та місцевого самоврядування, інших суб’єктів управління, які забезпечують цілеспрямований вплив на учасників освітнього процесу з метою всебічного розвитку людського капіталу, забезпечення наступності роботи всіх її рівнів, підвищення якості навчально-виховних процесів (НВП).

Державне управління освітою визначається як цілеспрямований, планомірний процес, пов’язаний з розробкою, прийняттям, упровадженням у практичну діяльність навчальних закладів й органів державного управління рішень, спрямованих на реалізацію політики забезпечення якості освіти та задоволення потреб ринку праці на міжнародному, національному, регіональному та місцевому рівнях. Управління освітою – це цілеспрямована діяльність, що пов’язана із покращенням станів НВП і суб’єктів освітньої сфери.

Управління сучасним ЗНЗ з боку державних органів – це планомірний вплив на педагогічний колектив загалом і кожного педагогічного працівника зокрема з метою ефективної організації НВП, спрямування на подальший розвиток колегіальності та врахування вимог суспільства.

Метою державного впливу є сприяння суб’єкту управління ЗНЗ (директору та/або його заступникам) в розробці системи заходів, метою яких є стабільний розвиток колективу освітнього закладу (об’єкту управління), іншого його ресурсного потенціалу через функції планування, організацію, контроль, регулювання. У цьому аспекті контроль – це багатовимірне методологічне поняття, яке різнобічно характеризує всі життєво значущі для розвитку закладу освіти сторони його діяльності та сприяє прийняттю формальних і неформальних управлінських рішень.

Контроль – обов’язкова функція державного управління, елемент зворотного зв’язку, що дає змогу своєчасно відреагувати на будь-які відхилення від запланованого шляху досягнення поставлених цілей розвитку держави, її регіонів, окремих територій та об’єктів, а також основних напрямів та видів діяльності закладу. Зворотний зв’язок необхідний для запобігання або коригування, якщо цьому неможливо запобігти, розбіжностей між метою й отриманими результатами.

Виділено принципи, що безпосередньо стосуються функції контролю у сфері державного управління освітою: публічності; орієнтації контролю на майбутнє; ефективності; наявності нормативів і стандартів; комплексності; системності; об’єктивності; компетентності; дієвості; гласності; паралельних повноважень; зворотного зв’язку.

На сьогодні в Україні відсутня повноцінна система оцінювання якості освіти, яка була б адекватна стратегічним завданням трансформації не лише освіти, а й суспільства загалом, створення через освіту умов інноваційного розвитку держави, побудованої на «економіці знань».

Контроль у системі освіти підпорядковується ієрархічним зв’язкам освітньої системи, тому оцінюванню результатів діяльності підлягають усі суб’єкти й об’єкти управлінського впливу. Особливо важливим є реалізація контролю у формі атестації та інспектування на рівні районних, міських і обласних відділів освіти, які безпосередньо взаємодіють із ЗНЗ.

Для забезпечення ефективності інспектування функції контролю розподілені між різними рівнями управління таким чином: керівники шкіл здійснюють контроль за педагогічними працівниками, психологами, бібліотекарями та іншими працівниками школи; інспектори районних (міських) відділів освіти перевіряють роботу директора та його заступників (з метою вивчення дієвості їх контролю за організацією НВП у навчальному закладі), вчителів та інших педагогічних працівників; інспектори обласних відділів освіти перевіряють діяльність районних (міських) відділів освіти, роботу навчальних закладів відповідного підрозділу; інспектори МОН перевіряють діяльність обласних відділів з певної проблеми.

До основних завдань державного контролю належно: систематична перевірка виконання закладами освіти вимог Конституції України, постанов Верховної Ради України й указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативних документів Міністерства освіти і науки України з питань освіти й виховання; визначення реального потенціалу закладів освіти та ефективності використання фінансових і матеріальних ресурсів, що виділяються на розвиток освіти; встановлення відповідності рівня освітньої підготовки випускників закладів освіти державним вимогам і стандартам; своєчасне забезпечення органів управління аналітичною інформацією про стан і наслідки реалізації управлінських рішень.

У дисертації виділено два аспекти здійснення операцій контролю за роботою ЗНЗ: перший пов’язаний із загальними показниками, які вивчаються, узагальнюються на рівні ЗНЗ; другий – із специфічними показниками, які аналізуються лише на районному рівні управління.

Основними об’єктами, які постійно аналізуються керівниками всіх рівнів управління, є: аспекти НВП; колективна діяльність учнів у позаурочний час; співпраця педагогів та учнів як співучасників освітньої діяльності; вплив громадських організацій на функціонування ЗНЗ; підсумки семестру, навчального року; кадровий потенціал; організація науково-методичної роботи з педагогічними кадрами тощо.

У роботі детально розглянуто основні форми контролю (зовнішній аудит (інспектування), моніторинг, атестація ЗНЗ) і методи контролю, які набули значного поширення в системі державного управління та самоврядування: кваліметричні дослідження, спостереження, електронна обробка даних, експертне оцінювання, автоматизований контроль, анкетування, тестування, самоекспертиза ЗНЗ.

Підвищенню ефективності контролю, як це показано в дисертації, є оновлення змісту освіти, інформатизація, проектна та інноваційна діяльність у сфері освіти, впровадження нетрадиційних методик навчання та виховання і моніторинг цих процесів при проведенні атестації ЗНЗ і педагогічних працівників як основної форми державного контролю.

Сучасна система державного контролю за діяльністю ЗНЗ на регіональному (районному, міському) рівні потребує поглиблення наукових знань з цієї проблеми. Це безпосередньо пов’язано зі зміною змісту управлінської діяльності органів державного управління і місцевого самоврядування, певних характерних для нього закономірностей. Виникла необхідність оновлення механізмів і форм державного контролю в системі освіти, розвитку відповідної інфраструктури управління на регіональному рівні, удосконалення, конкретизації та нормативного урегулювання його категорійного апарату.

У розділі 2 – «Державний контроль в системі управління загальноосвітніми навчальними закладами в Україні» – висвітлено результати дослідження системи побудови державного контролю за діяльністю ЗНЗ в Українській державі.

Для послідовного проведення державної політики в освітній галузі, яка включає парламентсько-президентський, урядово-центральний, обласний, міський і районний рівні, в Україні створено відповідні державні органи управління системою освіти.

У дисертації проаналізовано напрями і дієвість державної освітньої політики на парламентсько-президентському рівні. Вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює управління освітою як безпосередньо, так і через МОН України, міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, є Кабінет Міністрів України. Визначено, що більшість планових, керівних і контрольних функцій управління освітою належать МОН України.

Місцеві органи виконавчої влади разом з органами місцевого самоврядування в галузі загальної середньої освіти забезпечують реалізацію державної освітньої політики на відповідній території, контролюючи при цьому додержання вимог законів, нормативно-правових актів у галузі освіти, виконання Державного стандарту загальної середньої освіти.

Для запровадження в освітню сферу громадського самоврядування при районних (міських) відділах освіти створюються районні (міські) ради з питань освіти, піклувальні ради, опікунські ради, ради директорів ЗНЗ тощо.

Законом України «Про освіту» встановлено Державний стандарт загальної середньої освіти. Цей документ визначає зміст навчальних програм ЗНЗ, регламентує діяльність освітніх закладів, визначає загальні параметри системи освіти в цілому.

Слід відзначити, що немає конкретного дослідження, яке б поєднувало всі рівні управління освітою та розкривало системний підхід до виконання цільових функцій на різних рівнях на основі загальної науки управління.

У роботі проаналізовано зміст основних нормативно-законодавчих актів, що стосуються питань контролю та реалізації його форм і методів, зокрема Закон України «Про освіту», Наказ МОН України «Про затвердження Примірного статуту ЗНЗ» № 284 від 29.04.2002 р., Постанову Кабінету Міністрів України  «Про затвердження Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку» № 646 від 12.04.2000 р. та ін.

За наявності загальних основ оцінювання якості освіти на кожному рівні системи управління загальною середньою освітою (ланцюг «учень – вчитель – ЗНЗ – район (місто) – регіон») необхідно розробити власні технологічні підходи до розв’язання окресленої проблеми, вибудувати свою стратегію управління даним процесом, розробити критерії оцінювання діяльності ЗНЗ як основної ланки в системі управління якістю взагалі.