Загородній С.А. Договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної теми, визначається об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження, висвітлюється наукова новизна та формулюються основні положення, що виносяться на захист, зазначається практичне значення одержаних результатів, їх апробація, вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ 1 „Визначення проблем дисертаційного дослідження та описання стану їх наукової розробленості” присвячено, як це випливає із самої назви, визначенню наукових проблем правових відносин ВНЗ – студент (інша особа) та висвітленню стану їх дослідженості у науці цивільного права.

                    Зокрема, у підрозділі 1.1. „Проблеми встановлення меж дії договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі та визначення типу такого договору” розглядається проблема неоднорідного характеру відносин ВНЗ – студент. З одного боку – це приватно-правові відносини, що мають регулюватись відповідними нормами цивільного законодавства. Але з іншого , такі відносини не позбавлені присутності в них публічно-правового елементу. Важко, наприклад, заперечувати наявність дисциплінарної підпорядкованості студента внутрішньому розпорядку навчального закладу. Виходячи з цього, у підрозділі 1.1. вказується на необхідність визначення меж дії норм цивільного права взагалі та договірного зокрема, аби встановити адекватний режим регулювання відносин між ВНЗ та особою, що навчається на підставі укладення договору про професійну підготовку.

                    Проблемним, на думку автора, є не тільки питання щодо можливості та місця застосування договірних конструкцій у досліджуваних відносинах, а й щодо встановлення типу договору, який укладається між ВНЗ та студентом (іншою особою). Автор дисертації, виходячи із попереднього розгляду даної проблеми, робить гіпотетичний висновок про те, що такий договір не буде монотипний, а матиме змішаний характер.

                    Визначаючи у підрозділі 1.2. („Стан наукової розробленості проблем дисертаційного дослідження”) стан наукової розробленості сформульованих у дисертації проблем, автор доходить висновку, що проблемні питання досліджувались українськими та російськими вченими переважно в обсязі окремих підрозділів кандидатських дисертацій та наукових статей спеціалізованих видань. Спектр наукових поглядів на досліджувану проблематику дуже широкий: від повного невизнання цивільно-правової природи за відносинами ВНЗ – студент (інша особа) до визнання за цими відносинами виключно цивільно-правового походження. Серед інших наукових позицій достатньо помітною є та, згідно з якою відносини ВНЗ – студент мають регулюватись комплексною галуззю права – „освітнім правом”.

                    Найближчим до обраного автором напрямку дослідження є дисертаційне дослідження російського науковця Бєлозьорова А. В. („Понятие и содержание обязательства по возмездному оказанию образовательных услуг”, виконане за спеціальністю 12.00.03). Але деякі наукові підходи, вироблені Бєлозьоровим А. В., автор оцінює як принципово хибні або непослідовні, що дозволяє звернутись до заявленої проблематики на рівні дисертаційного дослідження знову.

                    Більш того, робота Бєлозьорова А. В. спрямована на дослідження тільки змісту договірного правовідношення ВНЗ – студент. Питання про правосуб’єктність учасників цього правовідношення, юридичні факти його виникнення, зміну та припинення договору Бєлозьоровим А. В. взагалі не розглядаються.

                    Розділ 2 „Загальна характеристика договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі” розпочинається із підрозділу 2.1. „Обґрунтування номінологічного позначення договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі”, де зазначається, що запропонована автором назва договору – „договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі” – більш точно відображає юридичний зміст правових явищ, які цією назвою охоплюються ( вид цивільно-правового юридичного факту та вид правовідношення), порівняно із назвами договорів  в редакції інших авторів, або тих, що використовуються на практиці.

                    Висновок про формулювання назви договору у запропонованому вигляді має характер подальшого розвитку цивілістичної термінології, оскільки у ході проведення цього термінологічного дослідження автор відштовхувався як від прототипних назв від назв деяких типових договорів, затверджених урядовими установами України, та варіанта назви, запропонованого проф. Малеїною М. Н. На відміну від варіанта назви договору  в редакції проф. Малеїної М. Н. автор уникає вживання терміна „освіта” та згадки про те, що йдеться про підготовку „спеціаліста”, оскільки це призводитиме до звужування сфери застосування договору у ВНЗ: вищі навчальні заклади готують фахівців  не тільки з освітньо-кваліфікаційним рівнем „спеціаліст”, а й „молодший спеціаліст”, „бакалавр” та „магістр”.

                Визначаючи понятійну характеристику договору про професійну підготовку у ВНЗ (підрозділ 2.2. „Понятійна характеристика договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі”) дисертант дійшов висновку, що даний договір породжує цивільне правовідношення, яке не має характеристики „комплексності”, на чому наполягають деякі дослідники правових проблем освітніх відносин. Оцінка цих відносин щодо предмета та методу регулювання вказує на їх цивільно–правове походження.

                При цьому дисертант  не заперечує існування поряд із цивільно-правовими відносинами (між студентами та навчальним закладом) інших правовідносин, дисциплінарних, зокрема. Але підставою виникнення останніх є не договір про професійну підготовку (як юридичний факт у вигляді правочину), а інший юридичний факт: наказ адміністрації навчального закладу про зарахування особи до складу студентів. Той факт, що цивільні та дисциплінарні відносини виникають між одними й тими ж суб’єктами та проявляються одночасно, точніше, існують паралельно, не дає підстави для їх змішування та кваліфікацію як відносин „комплексних”, „особливого роду” тощо. Межа між цими відносинами зберігається.

                Договір про професійну підготовку у ВНЗ породжує зобов’язальні правовідносини, причому, неоднорідні за типологічною приналежністю його умов, тобто такий договір має змішаний характер.

Основним інтегративним елементом такого змішаного договору виступає зобов’язання про надання послуг, які в узагальненому вигляді можна назвати послугами з професійної підготовки. За своїм предметним змістом дані послуги здебільшого будуть інформативними (спрямованими на передання інформації). Проведення педагогічної роботи щодо засвоєння відповідної інформації студентами має характер тренінгу (навчання), що також є елементом послуги з професійної підготовки.

Окрім послуги, у змішаному договорі з професійної підготовки проявляються інші зобов’язання: найму (оренди) майна, підряду, купівлі-продажу та інші. Відносно послуги ці зобов’язання відіграють „обслуговуючу” роль, бо основною соціально-правовою метою договору (правовою ціллю) є все ж отримання студентом благ, що витікають з факту надання послуги з професійної підготовки.

З точки зору класифікацій послуг на ті, де досягнення результату гарантується виконавцем, та ті, де досягнення результату не може гарантуватись, послуги з професійної підготовки у ВНЗ є другими. Вищий навчальний заклад може докласти тільки максимальні зусилля для підготовки достатньо кваліфікованих випускників, але гарантувати для усіх однаково високий рівень підготовки не в змозі.

За способом вироблення умов договору договір про професійну підготовку у ВНЗ є договором приєднання.

Оцінюючи юридичну характеристику основного зобов’язання з договору про професійну підготовку у ВНЗ – зобов’язання з надання послуги – можна сказати, що воно є консенсуальним, двостороннім, оплатним.

                За суб’єктним складом та характером виконання суб’єктами своїх обов’язків досліджуваний договір може мати вигляд: 1) договору з виконанням обов’язку на користь третьої особи; 2) договору з виконанням обов’язку іншій особі, але на користь кредитора; 3) договору, де обов’язок боржника виконує перед кредитором інша особа.

               Розділ 3 „Сторони, умови та порядок укладення договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі” складається із трьох підрозділів.

                    У підрозділі 3.1. „Сторони та інші учасники договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі” доведено, що сторонами договору про професійну підготовку виступають виконавець (вищий навчальний заклад) та замовник (особа, що навчається або інша особа).

Правосуб’єктність виконавця визначається спеціальною правоздатністю ВНЗ, яка витікає з наданої йому ліцензії. Без наявності у навчального закладу ліцензії, яка підтверджує можливість здійснення професійної підготовки, укладення досліджуваного договору є юридично неможливим. Акредитація не впливає на обсяг спеціальної правоздатності вищих навчальних закладів, а пов’язана з визнанням (з боку держави) рівня якості здійснення ВНЗ професійної підготовки.

                    Замовником у досліджуваному договорі може виступати як сама особа, що навчатиметься (студент), так й інші особи. Зокрема, на стороні „замовник” можуть виступати законні представники особи, що навчається, або інші особи у ролі майбутніх роботодавців студента – третьої особи. Правосуб’єктність замовника та третіх осіб визначається загальними цивільно–правовими вимогами.

                    Власне „освітня” правоздатність фізичної особи (можливість здобуття професійної підготовки у ВНЗ) виникає в момент отримання нею повної  загальної середньої освіти. Як правило, вік молодої людини, яка здобула повну загальну середню освіту, складає від 16 до 18 років. Неповнолітня особа у цьому віці може самостійно укласти договір про професійну підготовку (як замовник), але зі згоди на це батьків чи інших законних представників.

                    Дослідницький матеріал підрозділу 3.2. „Умови договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі” дозволив автору дисертації зробити висновок, що умови договору слід класифікувати на обов’язкові та необов’язкові. Такий поділ відповідає позиції законодавця, вираженій у ч. 1 ст. 628 ЦК України.

Серед обов’язкових умов, як підвид, дисертант розглядає істотні умови договору. До істотних умов досліджуваного договору слід віднести умови про предмет, строк та ціну договору. Саме ці умови впливають на визнання договору укладеним (чи не укладеним, якщо відносно них не буде досягнуто домовленості).

                    Договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі є змішаним договором, але визначальну роль для визнання цього договору укладеним будуть відігравати істотні умови такого його елементу, як договір про надання послуг з професійної підготовки, бо цей договір є основним. Інші договори (окрім послуг) мають акцесорний (залежний) характер від договору про надання послуг з професійної підготовки. Таким чином, умови акцесорних договорів (їх навіть не можна назвати „істотними”) не впливатимуть на момент визнання договору укладеним (чи не укладеним).

                    У підрозділі 3.3. „Укладення договору та інші юридичні підстави виникнення зобов’язання з професійної підготовки у вищому навчальному закладі” стверджується зокрема, що договір про професійну підготовку у ВНЗ (як правочин) є останнім, але не єдиним юридичним фактом, що породжує одноіменне правовідношення. Таке правовідношення виникає з юридичного складу, елементами якого є: 1) публічне оголошення про набір вищим навчальним закладом студентів; 2) наявність у претендента (вступника, абітурієнта) повної загальної середньої освіти або відповідного освітньо–кваліфікаційного рівня; 3) волевиявлення вступника, оформлене заявою, про намір брати участь у вступних випробуваннях; 4) видання адміністрацією ВНЗ наказу про допуск осіб, які подали заяви, до вступних випробувань; 5) успішне проходження конкретними особами (претендентами) вступних випробувань, включаючи конкурсний відбір (якщо він проводиться); 6) укладення договору про професійну підготовку виконавцем (ВНЗ) та замовником (студентом, іншою особою).

                    З огляду на кваліфікацію досліджуваного у дисертації договору як змішаного, укладеним такий договір буде вважатись з моменту виникнення основного зобов’язання – зобов’язання з надання послуги про професійну підготовку.

                    Форма досліджуваного договору проста письмова.

                    Розділ 4 „Виконання, зміна та припинення договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі” складається із двох підрозділів.

                    Підрозділ 4.1. „Виконання договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі” присвячено розгляду основних прав та обов’язків учасників досліджуваного правовідношення і критеріям належності виконання цього зобов’язання. При цьому дисертантом вказно, що у межах цивільно-правового зобов’язання з професійної підготовки основними обов’язками вищого навчального закладу (як виконавця) є надання послуг, пов’язаних із проведенням аудиторних занять, а також здійсненням практичного закріплення знань, вмінь та навичок. Такі послуги можуть надаватись замовникові (чи іншій особі) у складі академічної групи або індивідуально. Ці послуги складають основу досліджуваного правовідношення (є основним зобов’язанням).

                    Поряд з виконанням основного зобов’язання виконавець має обов’язки з надання замовникові (іншій особі) майна для організації самостійної підготовки, облаштування побуту, культурного та спортивного дозвілля. Ці обов’язки реалізуються в обсязі додаткових зобов’язань, що поряд з основним утворюють змішане зобов’язання.

                    Переважна більшість дослідників, які розглядали правові проблеми функціонування вищих навчальних закладів, до зобов’язальних обов’язків виконавців відносять також обов’язки з поточного та підсумкового контролю успішності навчання студентів. Дисертант доводить, що це компетентні повноваження ВНЗ і вони не можуть бути змістом досліджуваного зобов’язального правовідношення. Відносно держави такі компетентні повноваження ВНЗ будуть обов’язком, а щодо студентів – правом. ВНЗ, таким чином, наділений правом від імені держави здійснювати контроль професійної підготовки майбутніх своїх випускників.

                    Належність виконання обов’язків виконавцем (ВНЗ) визначається загальними цивільно-правовими вимогами (про реальне виконання зобов’язання; про виконання зобов’язання належним суб’єктом; про належні спосіб, місце та строки виконання) та спеціальними, які застосовуються до оцінки належності надання послуг.

                    Автором дисертації підтримується позиція, висловлена російським дослідником Степановим Д. І., про те, що до спеціальних критеріїв оцінки належності надання послуг слід віднести: а) дотримання виконавцем технологічної дисципліни; б) оцінка загальної політики діяльності виконавця щодо дотримання якості надання послуг; в) оцінка завершеності операції, здійсненої виконавцем; г) оцінка якості обслуговування.

                    Поширивши названі критерії на оцінку якості надання виконавцем послуг з професійної підготовки, кваліфікації слід піддавати: матеріально-технічну оснащеність навчального закладу; рівень майстерності безпосередніх виконавців послуги (наявність у педагогічного складу наукових ступенів та вчених звань); дотримання методичних вимог про викладання дисциплін у певній послідовності та встановлених обсягах академічних годин; завершеність навчального процесу (досягнення мети навчальними заняттями); характер взаємовідносин викладацького складу та студентів з точки зору етики поведінки.

                    Способами перевірки належності поведінки виконавця можна назвати соціологічне опитування та експертну оцінку.

                    Основним обов’язком замовника є оплата професійної підготовки за договором, яка включає в себе оплату власне послуги та оплату за іншими зобов’язаннями, зокрема, з користування майном виконавця. Іншими обов’язками замовника є обов’язки, котрі виникають з акцесорних зобов’язань, наприклад, з тієї ж оренди майна виконавця: повернути в строк майно, використовувати тільки за цільовим призначенням, здійснювати поточний ремонт тощо.

                    Критеріями оцінки названих обов’язків замовника виступають загальновідомі вимоги про реальне виконання зобов’язання, про виконання його належним боржником належному кредиторові, про належні спосіб, місце та строки виконання (відносно обов’язків із акцесорних зобов’язань дані критерії не розглядались, оскільки вони не мають специфіки свого прояву у досліджуваному правовідношенні).

                    Обов’язки замовника (або іншої особи, що навчається) щодо дотримання правил внутрішнього розпорядку ВНЗ та виконання навчального плану дисертантом розцінюються як ті, що виходять за межі змісту досліджуваного змішаного зобов’язання.

                    Це обов’язки дисциплінарного порядку, які можуть складати першооснову так званих „освітніх відносин”, що ґрунтуються на відмінному від приватного права методі їх регулювання.

                    Дослідницький матеріал підрозділу 4.2. „Зміна та припинення договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі” дозволив зробити висновки про те, що зміна досліджуваного зобов’язання відбувається виключно на підставі домовленості виконавця та замовника. У тих випадках, коли договір укладається в інтересах третьої особи, зміна умов договору може відбутися, за загальним правилом, зі згоди на це третьої особи. Винятком будуть випадки, коли зміна умов договору не зачіпає суб’єктивних прав та інтересів третьої особи.

                    За загальним правилом, припинення зобов’язання з професійної підготовки у ВНЗ не має суттєвої специфіки та відбувається на загальних цивільно-правових підставах. Не характерними для досліджуваного зобов’язання є такі підстави його припинення, як зарахування зустрічних вимог, заміна первісного зобов’язання новим зобов’язанням (новація), поєднання боржника та кредитора в одній особі.

                    Найбільш цікавим з науково-практичної точки зору є питання про одностороннє розірвання договору виконавцем, бо замовник (або третя особа) є юридично менш захищеною стороною договору. Як відомо, норми ЦК допускають одностороннє розірвання договору лише на підставах, встановлених  у законі. Вимоги так званого освітнього законодавства не містять в собі однозначної вказівки на можливість вищих навчальних закладів розривати договори в односторонньому порядку. Тим не менше, на практиці склалося так, що закріплені в Законі України „Про вищу освіту” та Положенні „Про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти” деякі підстави відрахування студентів (академічна заборгованість, порушення правил внутрішнього розпорядку та інш.) розцінюються як закріплені на рівні закону підстави для одностороннього розірвання досліджуваного договору.

                    Невиконання студентом навчального плану, а також порушення ним правил внутрішнього розпорядку не можуть розцінюватись випадками невиконання замовником своїх обов’язків за договором, а тому названі правопорушення принципово не можуть бути підставою одностороннього розірвання договору про професійну підготовку.

                    Одностороннє розірвання виконавцем договору de lege ferenda може  відбутися тільки на підставі невиконання замовником обов’язку про оплату професійної підготовки.

                    Розірвання договору замовником можливе у разі істотного порушення договору виконавцем або істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні такого договору (ст. 651, 652 ЦК України).