Великанова М.М. Договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається об’єкт, предмет, мета та завдання дисертаційного дослідження, висвітлюється наукова новизна одержаних результатів, розкривається їх практичне значення, наводяться дані щодо їх апробації.

Розділ 1 “Загальна характеристика договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт” складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Правова природа договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт” автор досліджує загальні та спеціальні ознаки договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. На підставі їх аналізу робиться висновок про те, що ці договори є цивільно-правовими, оскільки їх сторонами можуть бути будь-які суб’єкти та предмет договору не обмежений лише сферою господарювання. Але, якщо сторонами виступають суб’єкти господарювання, договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є господарсько-правовими.

Договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт охоплюється два типи договорів: договір на виконання науково-дослідних робіт та договір на виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт. Це пояснюється тим, що вони опосередковують пов’язані й однорідні за своїм змістом відносини. По-перше, обидва ці договори мають творчий характер. По-друге, на однаковість їх юридичної природи указує також і спільність методів та складових елементів процесу їх виконання, спільність нормативного регулювання питань, пов’язаних із виконанням відповідних робіт (здача-прийняття робіт, оплата робіт тощо). По-третє, у деяких випадках науково-дослідні та, наприклад, конструкторські роботи можуть бути взаємопов’язані, тобто робота може розпочатися проведенням науково-дослідних робіт, а завершитися створенням дослідного зразка або технічної документації.

Але повне ототожнення цих договорів було б необґрунтованим, оскільки науково-дослідні роботи мають за мету вирішення теоретичних проблем, проведення досліджень у певних галузях науки й техніки, теоретичну розробку самої можливості створення нових механізмів, зразків, машин тощо. Натомість проведення наукових робіт не переслідує мети створення матеріального зразка. Конструкторські роботи полягають у створенні дослідного зразка, проектуванні, конструюванні, тому створення матеріального зразка є головною метою цих робіт. Технологічні роботи є комплексом дослідних, конструкторських та проектних робіт, мета яких – створення результату інтелектуальної діяльності, сукупності систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації й зберігання продукції, надання послуг. Тому сторони можуть окремо укладати договір на виконання науково-дослідних робіт і договір на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Загальними ознаками договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є: 1) можливість породжувати права та обов’язки для обох сторін договору; 2) наявність у сторін обов’язку зустрічного відшкодування; 3) виникнення прав і обов’язків сторін у момент досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Такі ознаки вказують на двосторонній, відплатний, консенсуальний характер цих договорів.

До спеціальних ознак договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт належать: 1) творчий характер робіт, що виконуються за цими договорами; 2) неможливість гарантованого отримання результату (алеаторний характер); 3) направленість робіт на отримання результату. Наявність таких ознак відрізняє ці договори від усіх схожих договорів і дозволяє їм зайняти окреме місце в системі цивільно-правових договорів.

У підрозділі 1.2. “Сторони в договорі на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт” установлюється, що на стороні як замовника, так і виконавця науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт можуть виступати і фізичні, і юридичні особи, які мають достатній обсяг дієздатності.

Замовником за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт можуть бути: 1) фізичні особи; 2) юридичні особи та їх відокремлені структурні підрозділи (за умови належного оформлення їх дієздатності); 3) державні органи та органи місцевого самоврядування, якщо договір укладається на підставі державного замовлення.

Виконавцями за вказаними договорами можуть виступати: 1) фізичні особи, які володіють необхідними знаннями в певній галузі, мають навички проведення тієї чи іншої роботи й спроможні виконати передбачені договором роботи та отримати бажаний для замовника результат; 2) юридичні особи, які є науково-дослідними, проектно-конструкторськими, конструкторськими й технологічними організаціями, академічними науковими установами, навчальними закладами тощо або які мають у своєму складі наукові, конструкторські та інші подібні підрозділи.

У підрозділі 1.3. “Укладення, зміна та розірвання договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт” доводиться, що укладенню договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт передують науково-технічні та планові передумови. До науково-технічних передумов належать розробка технічного завдання, що містить техніко-економічні вимоги, яким має відповідати результат науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт; наявність у виконавця необхідного обладнання для проведення передбачених договором робіт, а за умови його відсутності – можливості оренди такого обладнання; проведення патентних та інших інформаційних досліджень. До планових передумов належать державне замовлення, яке є основою державного контракту, та наявність фінансування робіт за договором.

Досліджено порядок, форму та місце їх укладення, зміни та розірвання.

Підтримано думку Н. П. Василевської, що стадіями укладення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є: 1) підготовча робота в процесі узгодження технічного завдання на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт і програми робіт; 2) пропозиція укласти договір – оферта; 3) прийняття пропозиції – акцепт; 4) вирішення переддоговірного спору. При цьому четверта стадія – вирішення переддоговірного спору – може з’явитися лише при виникненні такого спору.

Певну специфіку має укладення договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт за державним замовленням. Незважаючи на те, що укладення вказаних договорів здійснюється, зазвичай, на конкурсних засадах, на виконавця покладається обов’язок направлення проекту договору замовнику разом із цілим комплексом документів, які деталізують положення договору. Крім того виконавець зобов’язаний узгодити із замовником технічне завдання, етапи та терміни виконання роботи й формування календарного плану виконання робіт за договором, перелік спеціального, стандартного устаткування та матеріалів, що передаються замовнику, результати роботи за договором, інші умови виконання роботи.

Зміна та розірвання договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт здійснюються на підставах та в порядку, передбачених законом або встановлених у договорі. У зв’язку з тим, що процес виконання цих договорів є тривалим, та з огляду на особливості їх предмета, сторони, зазвичай, не можуть повністю оцінити всі обставини виконання таких договорів. Тому окремою підставою для зміни або розірвання договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є істотне зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, вартості послуг, що надавалися виконавцю іншими особами. Але ця підстава має встановлюватися сторонами в договорі.

Розділ 2 “Зміст договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт та відповідальність за порушення його умов” містить чотири підрозділи.

У підрозділі 2.1. “Предмет договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт” на підставі аналізу глави 62 ЦК України, положень інших нормативно-правових актів, висловлених у спеціальній літературі поглядів на предмет договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт доводиться те, що:

– предмет договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є складним. Залежно від виду зобов’язань у галузі науково-технічного прогресу предметом договору на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт може бути як науково-технічний результат, так і роботи щодо його створення та використання;

– специфікою предмета договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є те, що він носить творчий характер, спрямований на одержання й використання нових знань, і за відповідних умов може бути підставою для виникнення відносин інтелектуальної власності;

– і науково-дослідні, дослідно-конструкторські та технологічні роботи, і науково-технічний результат характеризуються сукупністю ознак, які дають можливість відмежувати їх від предметів подібних договорів. Таким ознаками є відсутність якісної характеристики предмета договору на момент його укладення, творчий характер робіт та новизна їх результатів, можливість отримання негативного результату.

У підрозділі 2.2. “Строк виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт” автор приєднується до думки тих науковців, які поділяють строки виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт на строки проведення робіт у цілому (загальний строк) і по етапах. При цьому, виконання всього обсягу робіт до встановленого загального строку відіграє вирішальну роль, тому умови щодо загального строку є однією із істотних умов договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Під час виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт можуть мати місце як строки, так і терміни.

Терміни початку та завершення роботи визначають її тривалість. Тривалість дослідження чи конструювання, що здійснюються на підставі договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, залежить від характеру цих робіт. Термін фактичного початку роботи в цілому й першого етапу безпосередньо може визначатися з моменту підписання договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт; передачі технічного завдання виконавцеві; внесення авансового платежу; надання замовником виконавцеві певних матеріалів, приладів, устаткування тощо (залежно від того, як домовилися сторони). Тому в окремих випадках початок досліджень чи розробок за конкретним договором залежить від виконання замовником своїх обов’язків.

Відзначається, що термін закінчення робіт у цілому, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, доцільно визначати вказівкою на місяць відповідного року. До цього терміну мають бути проведені та здані всі роботи, здійснені виконавцем, а в необхідних випадках ці роботи та їх результат також мають пройти відповідну експертизу. Тому сторонами мають установлюватися строки здачі-прийняття виконаних робіт, а також максимальні строки розгляду й затвердження науково-технічної документації.

Розглядаючи питання здачі-прийняття науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, автор зазначає, що метою здачі-прийняття є перевірка якості науково-технічної інформації та науково-технічної документації, а також можливості отримання техніко-економічного ефекту, що передбачено в договорі. Встановлюється також відповідність отриманого виконавцем результату технічному завданню чи іншому вихідному документу, узгодженому сторонами при укладенні договору.

Результати приймання оформлюються відповідним документом, яким може бути дво- чи односторонній технічний акт чи акт здачі-прийняття робіт, у якому або затверджуються перевірені науково-технічні результати, або приймається рішення щодо їх доопрацювання

У підрозділі 2.3. “Інші умови договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт” автором досліджуються такі умови договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, як ціна, конфіденційність відомостей про договір, права та обов’язки сторін.

При дослідженні ціни як умови договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зазначається, що така ціна має встановлюватися двічі: орієнтовно – у момент укладення та остаточно – після виконання договору. При цьому вона залежить від обсягу роботи та її складності, новизни та оригінальності досліджень і розробок. Якщо під час виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт створюється результат, який відповідає ознакам об’єкта інтелектуальної власності, вартість таких робіт має розраховуватися за витратним, прибутковим чи ринковим підходами. Коли результат виконаних робіт не відповідає ознакам об’єкта інтелектуальної власності, вартість робіт має розраховуватися за схемою “фактичні витрати плюс частина економічного ефекту”, а якщо результат не дає економічного ефекту, то за схемою “фактичні витрати плюс винагорода”. Проте незалежно від методу визначення ціни вартість науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт має розраховуватися з принципів розумності та справедливості.

Розрахунки між сторонами за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт здійснюються на підставі кошторису (калькуляції), де враховуються як прямі, так і непрямі витрати. Якщо умовами договору було передбачене авансування робіт та оплата їх окремих етапів, остаточні розрахунки між сторонами здійснюються по завершенні роботи в цілому на підставі акта приймання-передачі після проведення перевірки звітної калькуляції та встановлення фактичної вартості виконаних робіт.

За умов неможливості досягнення результату, передбаченого договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, та за умов, що не залежали від виконавця, оплачуються науково-дослідні роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище за відповідну ціну робіт, визначену договором, а під час проведення дослідно-конструкторських та технологічних робіт відшкодовуються лише витрати виконавця.

Умова щодо конфіденційності відомостей про договір може бути й відсутньою в конкретному договорі на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, оскільки вона передбачена ЦК України, ГК України та іншими нормативно-правовими актами. Проте сторонам пропонується фіксувати таку умову в договорі з метою уникнення неправильного її тлумачення.

У зв’язку з тим, що виконання зобов’язання є досить тривалим процесом, який проходить через послідовні стадії, то й права та обов’язки сторін за цим договором є різними залежно від стадії його виконання. Так, обов’язок прийняти виконані роботи виникає в замовника тільки тоді, коли роботи повністю завершені, у той час як прийняття частково виконаних робіт є правом замовника. Главою 62 ЦК України передбачені права та обов’язки сторін договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, але, керуючись принципом свободи договору, сторони можуть установлювати будь-які права та обов’язки за умови, що вони не будуть суперечити актам законодавства.

У підрозділі 2.4. “Відповідальність сторін за порушення умов договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт” досліджуються умови та форми відповідальності сторін за невиконання чи неналежне виконання договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Доведено, що підстави притягнення до відповідальності сторін договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є загальними, але їм притаманні певні особливості.

Виконавець або замовник можуть бути притягнені до цивільно-правової відповідальності лише в тому випадку, коли вони є винними. Ураховуючи творчий характер робіт, які виконуються за цим договором, обставинами, що звільняють від відповідальності виконавця, є творчий ризик та творча невдача. Тому, вирішуючи питання про винність або невинність виконавця в кожному конкретному випадку, треба виходити з того, чи творчий ризик у діяльності такого виконавця був виправданим, правомірним, чи неможливість досягнення передбаченого договором результату була пов’язана з певними суб’єктивними мотивами.

Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється в таких формах: 1) відшкодування збитків; 2) неустойка (штраф, пеня). Поряд із ними можуть застосовуватися оперативні заходи: безоплатне усунення недоліків у результатах науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, відшкодування понесених замовником необхідних витрат на усунення зазначених недоліків своїми силами, відповідне зменшення винагороди за роботу, розірвання договору.