Амелічева Л.П. Забезпечення безпеки праці як умови трудового договору

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, характеризується стан її дослідженості у спеціальній літературі, визначаються мета та завдання, об’єкт та предмет, висвітлюються методологічна та науково-теоретична основи дослідження, формулюються положення, що виносяться на захист, вказуються апробація результатів дослідження та публікації за темою дисертації, структура та обсяг роботи.

Розділ 1 «Юридична природа безпеки праці» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Правове поняття безпеки праці та його ознаки» досліджуються правова сутність, ознаки  поняття «безпека праці», система понять у галузі безпеки праці, правове значення безпеки праці як права працюючих на безпечні і здорові умови праці в об’єктивному значенні, вивчається тісний зв’язок безпеки праці з категоріями, близькими за змістом, у тому числі, з екологічною безпекою.

Безпеці праці як правовій категорії трудового права притаманні істотно-суттєві ознаки такі, як: існування системи правових приписів на конституційному, законодавчому рівні, а також значної кількості нормативно - правових актів технічного змісту, що регулюють питання в сфері забезпечення безпечних і здорових умов праці; наявність комплексу державно-правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших засобів, який створений для забезпечення безпеки працюючих, зокрема, на підставі трудового договору; притаманність міри – професійного ризику, який піддається аналізу й оцінці; різноплановість, поліфункціональність її характеру.

Автором запропонована удосконалена система понять у галузі безпеки праці, яка складається із таких основних категорій, як: «об’єкт безпеки праці», «суб’єкт безпеки праці», «професійний ризик», «загрози безпеці праці», «виклики безпеці праці», її антипод – «небезпека», «об’єкт небезпеки», «суб’єкт небезпеки», «джерело небезпеки», «носій небезпеки».

Проведений аналіз чинного законодавства про працю дає підстави констатувати, що визначення поняття «безпека праці» відсутнє у найважливіших законодавчих актах держави таких, як: Конституція України, КЗпП України, Закон України «Про охорону праці» та ін. Це сприяє хибному тлумаченню поняття «безпека праці» у чинному законодавстві, що регулює суспільно-трудові правовідносини в сфері її забезпечення, як наслідок знижується ефективність дії механізму правового забезпечення безпечних і здорових умов праці працюючих в Україні.

Правове значення безпеки праці в аспекті права працюючих на безпеку праці в об’єктивному значенні висвітлюється як система загальнообов’язкових норм, що мають формальне вираження і розповсюджуються на невизначену кількість працюючих, встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних правовідносин у сфері забезпечення працюючих безпечними і здоровими умовами праці. 

У підрозділі 1.2. «Історично-правові аспекти становлення права працюючого на безпеку праці» детально вивчаються соціально-історичні корені зародження права працюючого на безпеку праці, що базується на загальнолюдському природному праві на безпеку.

Соціально-економічні, науково-технічні, правові, міжнародні й ін. передумови формування й становлення права людини на безпеку праці, починаючи з часів Аристотеля, Гіппократа і, закінчуючи сучасністю, надають можливість простежити його генезис, а також формування та розвиток правових норм, в яких це право закріплювалось.

Автором проводиться дослідження історії становлення права працюючого на безпеку праці, починаючи з XVII століття й до сучасного періоду, з умовним виокремленням п’яти етапів такого становлення: перший етап (XVII ст. –  XVIII ст.) пов’язаний із проголошенням у багатьох країнах світу загального права на безпеку людини; другий етап (XIX ст. – початок XX ст.) пов’язаний із формуванням зародкових норм, які регламентували право людини на безпеку праці в окремих найбільш небезпечних галузях промисловості того часу; третій етап (перша половина 20-х років XX ст. – перша половина 80-х років XX ст.) характеризується стрімким розвитком правового регулювання права на безпеку праці працюючого, зокрема, на підставі трудового договору, під час співіснування двох полярних систем соціалізму й капіталізму; четвертий етап (друга половина 80 - х років – початок 90-х років XX ст.) пов’язаний з подальшим розвитком правової регламентації права людини на безпеку праці під час переходу соціалістичних і капіталістичних держав світу від конфронтації до співробітництва; п’ятий етап (перша половина 90-х років XX ст. – сучасний період) характеризується гармонізацією внутрішніх законодавств багатьох держав світу, зокрема, пострадянських, із міжнародними нормами і нормами Європейського Союзу у сфері регулювання права працюючого на безпеку праці.

Підрозділ 1.3. «Безпека праці як умова трудового договору» висвітлює правову сутність безпеки праці як умови трудового договору. В ньому провадиться класифікація основних прав та обов’язків сторін трудового договору в сфері створення безпечних і здорових умов праці, й розглядається безпека праці як елемент системи трудового договору через зміст трудових відносин трудового права.

Запропоновано визначення безпеки праці (безпечних і здорових умов праці) як категорії трудового права. Безпека праці – це умова трудового договору як правомірного акту, що визначає систему прав та обов’язків сторін трудового договору (які або узгоджені сторонами трудового договору, або завчасно визначені законами й іншими нормативними актами з питань безпеки, гігієни праці й виробничого середовища), реалізація яких повинна забезпечити працездатність, безпечне життя та здоров’я працівників, безпечність виробничого середовища.

На підставі проведеного аналізу окремих положень законодавства України в сфері безпеки праці зроблено висновок, що досліджена система основних прав та обов’язків сторін трудового договору, встановлених законами й нормативними актами з питань безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, не є досконалою. Запропонована автором удосконалена класифікація основних прав та обов’язків сторін трудового договору не тільки в деталях характеризує зміст безпеки праці як складової системи трудового договору, але й дозволяє виявити взаємопов’язану, злагоджену поведінку цих сторін до, під час й після прояву професійного ризику.

Розділ 2 «Правовий механізм забезпечення безпеки праці як умови трудового договору» присвячений дослідженню правового механізму забезпечення права працівника на безпеку праці як цілісного системного утворення, що функціонує через такі елементи, як: 1) нормативно-правове забезпечення права працівника на безпеку праці; 2) інституційно-функціональне    забезпечення    права    працівника   на   безпеку   праці;   3) процесуально-правове забезпечення права працівника на безпеку праці; 4) юридична відповідальність за порушення вимог законодавства з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища. Розділ 2 складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Нормативно-правове забезпечення безпеки праці як умови трудового договору» здійснено правовий аналіз законів і підзаконних актів в сфері права працівника на безпеку праці. Встановлено, що у чинному Кодексі законів про працю України зовсім не передбачені обов’язки працівника як сторони трудового договору, які він повинен виконувати під час і після прояву професійного ризику. Запропоновано доповнити статтю 159 КЗпП України окремим положенням про обов’язки працівника під час аварії та у процесі ліквідації її наслідків.

Дослідження положень законопроекту Трудового кодексу України, дозволяє зробити висновок про недостатність і недосконалість положень в сфері безпеки праці та запропонувати передбачити в його Книзі Третій «Умови праці» окремий Розділ «Безпека праці», в якому слід закріпити положення, які б вирішували виявлені у процесі дослідження проблеми в сфері створення безпечних і здорових умов праці для працюючих на підставі трудового договору.

Удосконалення потребує й низка законів України з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Так, аналізуючи положення Закону України «Про охорону праці», виявлено, що відповідні до Закону обов’язки, права та відповідальність роботодавців – підприємств малого й середнього бізнесу нічим не відрізняються від прав, обов’язків й відповідальності роботодавців - великих підприємств, хоча фінансові можливості у них різні. На базі виявленого запропоновано вдосконалити положення зазначеного Закону стосовно організації охорони праці й ін.

Детальний аналіз підзаконних актів у сфері права працівника на безпеку праці дозволяє зробити висновок, що на сьогодні залишається нормативно не врегульованими питання щодо виконання роботодавцем своїх обов’язків як стороною трудового договору з питань проведення аудиту з безпеки, гігієни праці й виробничого середовища на підприємстві й доведення результатів по закінченню цього аудиту до кожного працівника.

У підрозділі 2.2. «Особливості нормативно-правового забезпечення права працівника на безпеку праці в окремих галузях промисловості (на прикладі підприємств вугільної, металургійної і хімічної промисловості Донецької області)» висвітлюються особливості нормативно-правового забезпечення безпеки праці як умови трудового договору деяких найбільш небезпечних через прояви професійного ризику галузей промисловості України: вугільної, металургійної і хімічної на прикладі підприємств Донецької області.

В Україні нормативно-правове забезпечення права працюючих на безпеку праці у вугільній, металургійній і хімічній галузях здійснюється неоднаково ефективно. Безпека праці у вугільній галузі є більш пріоритетним напрямком для держави сьогодні, тому й законодавча база, яка закріплює права та обов’язки працівників та роботодавців-вугільних підприємств у сфері безпеки праці, тут оновлюється швидше, має менше прогалин, існує затверджена галузева програма підвищення рівня безпеки на вугільних підприємствах. У металургійній і хімічній промисловості таких галузевих програм ще не затверджено, тому нормативні акти, які передбачають права та обов’язки в сфері безпеки праці суб’єктів трудового договору підприємств зазначених галузей, осучаснюються дуже повільно, особливо це помітно в хімічній промисловості, що й обумовлює пропозицію автора в роботі прискорити прийняття цих програм.

Підрозділ 2.3. «Інституційно-функціональне та процесуально-правове забезпечення права працівника на безпеку праці» присвячений проблемам інституційно-функціонального та процесуально-правового забезпечення безпеки праці як умови трудового договору.

Дослідження нормативно-правових актів України, якими регламентуються діяльність органів державної влади загальної та спеціальної компетенції у сфері створення безпечних і здорових умов праці для працюючих на підставі трудового договору та численні процедури у цій сфері, виявило низку недоліків інституційно-функціонального та процесуально-правового забезпечення безпеки праці як умови трудового договору.

У роботі серед проблем інституційно-функціонального забезпечення безпеки праці як умови трудового договору зазначені численні реорганізації державного органу спеціальної компетенції – Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду, що призводить до зниження ефективності його роботи, в тому числі, нормотворчої діяльності в сфері встановлення прав та обов’язків працівників та роботодавців щодо створення безпечних і здорових умов праці й ін.

До проблемних питань процесуально-правового забезпечення безпеки праці працівників автором віднесене запровадження роботодавцем більш досконалої за структурно-функціональним призначенням локальної системи управління безпекою й гігієною праці на базі національних стандартів ДСТУ-П OHSAS 18001:2006 «Системи управління безпекою і гігієною праці. Вимоги» й ДСТУ-П OHSAS 18002:2006 «Управління безпекою й гігієною праці» лише на добровільній основі, що на сьогоднішній день не сприяє підвищенню рівня безпеки праці й ін.

У підрозділі 2.4. «Проблеми юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері права працівника на безпеку праці» проаналізовано забезпечення безпеки праці як умови трудового договору засобами трудо-правової відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері права працівника на безпеку праці.

Загальна характеристика трудо-правової відповідальності, зокрема, за порушення вимог законодавства у сфері права працівника на безпеку праці, дає можливість зробити висновок про існування багатьох проблемних теоретичних питань навколо неї в науці трудового права (щодо її сутності, змісту та понятійного апарату).