| Короткий зміст: |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах добробут населення і стабільність Української держави залежать від ефективності функціонування національної економіки, яка визначається, насамперед, рівнем розвитку людського капіталу. Саме креативна людина з відповідною освітою, кваліфікацією, навичками, досвідом забезпечує необхідні ринкові зміни. Відтак запорукою сталого економічного поступу України стають інвестиції в освіту, науку, охорону здоров’я, мобільність працівників, мотивацію праці, тобто у ті пріоритетні сфери життєдіяльності суспільства, де формується людський капітал.
Одночасно подальший розвиток і ефективність використання людського капіталу суспільства є однією з найскладніших соціально-економічних проблем України. Зумовлено це тим, що перехід від адміністративно-командної системи до ринкової об’єктивно супроводжується кризовими явищами, які призводять до зменшення його кількості і якості через недостатнє фінансування соціальної сфери. Спад виробництва, вимушена неповна зайнятість і високий рівень безробіття зумовили деградацію і суттєве недовикористання існуючого на той час людського капіталу. Проте інноваційна модель розвитку національної економіки повинна бути забезпечена якісно новим людським капіталом. За таких умов особливо актуальним і необхідним є дослідження проблеми формування і нагромадження людського капіталу інноваційного типу та способів ефективного його використання у ринковому середовищі.
Широке коло питань щодо людського капіталу є об’єктом постійних наукових досліджень і численних прикладних розробок. Різні аспекти концепції людського капіталу висвітлені у працях класиків економічної науки В. Петі, А. Сміта, В. Каразина, Дж. С. Міля, К. Маркса, Ф. Ліста, А. Маршала, М. Туган-Барановського, М. Вебера.
Однак як самостійний розділ аналітичної економії теорія людського капіталу сформувалася у 60-х роках XX століття. ЇЇ базова теоретична модель була вперше викладена у працях Т. Шульца та Г. Бекера. Подальші ґрунтовні дослідження основних положень концепції людського капіталу провели Й. Бен-Порат, Б. Вейсброд, Е. Денісон, Дж. Кендрик, Ф. Махлуп, Дж. Мінцер, Дж. Псахаропулос, Л. Туроу, І. Фішер та ін.
У вітчизняній економічній літературі теорії людського капіталу почали надавати важливішого значення тільки упродовж останніх двох десятиріч. Серед економістів, які займалися дослідженням окремих питань формування і розвитку людського капіталу України, слід назвати В. Антонюк, В. Близнюка, О. Бородіну, В. Гейця, Н. Голікову, О. Головінова, О. Грішнову, М. Долішнього, І. Журавльову, С. Злупка, С. Клименко, В. Куценко, Е. Лібанову, Г. Назарову, К. Павлюка, Ж. Поплавську, О. Стефанишин, С. Трубича, А. Чухна та інших учених-економістів.
Актуальність проблеми формування і нагромадження людського капіталу на сучасному етапі вимагає подальшого його дослідження. В умовах переходу вітчизняної економіки до інноваційної моделі розвитку на перший план виходять проблеми удосконалення механізму інвестування у людський капітал, поліпшення інституційної бази розвитку людського капіталу, визначення його стану та динаміки у найближчі роки, а відтак розроблення на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо напрямів стимулювання розвитку людського капіталу інноваційного типу.
Проблеми ефективного використання людського капіталу у вітчизняній економічній науці досліджені ще недостатньо. Учені, зазвичай, приділяють найбільшу увагу такому питанню, як інвестиції в освіту індивідів і віддачу від них, залишаючи поза увагою механізм ціноутворення на індивідуальний людський капітал, який впливає на підвищення добробуту населення, залежність формування людського капіталу інноваційного типу від збільшення державного фінансування науки і використання його як основного активу економічного зростання. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, обґрунтування її мети, цілей, завдань, а також логіку викладення матеріалу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри економіки України Львівського національного університету імені Івана Франка за комплексною темою „Наукові основи розвитку національної економіки і регіональної політики в Україні на початку ХХІ століття” (номер державної реєстрації 0105U007450) в межах якої автором обґрунтовано теоретичні аспекти формування і ефективного використання людського капіталу в економіці України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на розвиток людського капіталу в умовах формування національної економіки України.
Мета роботи обумовила необхідність вирішення таких завдань:
-
уточнити суть, складові і функції людського капіталу;
-
простежити еволюцію поглядів різних економічних шкіл на основні елементи людського капіталу та його роль у соціально-економічному розвитку країни;
-
дослідити інвестиції в освіту, науку, охорону здоров’я тощо як інструмент формування людського капіталу;
-
обґрунтувати поняття „людський капітал інноваційного типу” як економічну категорію, визначити його вплив на економічне зростання;
-
розкрити вплив трансформаційних процесів на основні компоненти вітчизняного людського капіталу;
-
визначити етапи формування, використання і нагромадження людського капіталу;
-
виявити особливості інституційної бази розвитку людського капіталу та запропонувати шляхи її поліпшення в Україні;
-
проаналізувати ефективність використання людського капіталу на мікро- і макрорівнях;
-
вивчити світовий досвід нагромадження людського капіталу;
-
запропонувати напрями і механізм державного стимулювання розвитку вітчизняного людського капіталу.
Об’єктом дослідження є людський капітал в умовах становлення інноваційної моделі розвитку національної економіки України.
Предметом дослідження є особливості та закономірності формування, нагромадження і використання людського капіталу у вітчизняній економіці.
Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є система економічних законів, закономірностей та наукових положень, розроблених економічною теорією. В основу дослідження людського капіталу покладено багатомірний спектр методів – наукового абстрагування, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, прогнозування, статистичні методи, кореляційний аналіз, табличний і графічний методи тощо.
Інформаційною основою дослідження є законодавчі та нормативно-правові документи Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, а також матеріали Державного комітету статистики, офіційні публікації МВФ, Світового банку та інших міжнародних організацій. Широко використано праці вітчизняних і зарубіжних економістів у монографічних і періодичних виданнях, матеріали міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій.
Наукова новизна одержаних результатів. Отримані у процесі дослідження наукові результати полягають у наступному:
вперше:
– сформульовано і теоретично обґрунтовано поняття „людський капітал інноваційного типу” як людський капітал, який не тільки сприймає і активно використовує інноваційні ідеї, а й продукує інновації через генерування інформації та нагромадження знань;
– на підставі проведених розрахунків відстежено стійку тенденцію зменшення величини людського капіталу у структурі національного багатства України;
удосконалено:
– дослідження інституційної бази розвитку вітчизняного людського капіталу на основі аналізу таких її взаємопов’язаних елементів як нормативно-правового забезпечення, неформальних та формальних інститутів;
– визначення категорії “людський капітал” як запасу розвинутих чи нагромаджених у результаті інвестицій якостей людини, які вона використовує в економічній діяльності з метою одержання матеріальних і нематеріальних вигід;
– аргументацію формування, використання і нагромадження людського капіталу через природні, економічні, інституційні та соціальні чинники; ціноутворення на ринку праці; оптимальний розподіл інвестицій між фізичним, природним і людським капіталами; зростання добробуту населення країни;
одержали подальший розвиток:
– обґрунтування висновку про те, що величина заробітної плати і темпи її зростання залежить від віку та рівня освіти індивідів, зокрема найбільш стрімке збільшення заробітної плати відбувається у молодих працівників, які закінчили докторантуру;
– рекомендації щодо державного стимулювання розвитку людського капіталу через реформування системи охорони здоров’я, диверсифікацію джерел фінансування освіти, покращення якості освітніх послуг, розвиток науки, удосконалення функціонування інституційної бази розвитку людського капіталу, проведення ефективної політики на ринку праці, підвищення мотивації праці, регулювання зовнішньої трудової міграції населення України, а також механізму реалізації основних шляхів державної підтримки розвитку людського капіталу інноваційного типу.
Теоретична значимість роботи полягає у поглибленні наукового аналізу стану, основних тенденцій розвитку і напрямів удосконалення людського капіталу в умовах формування національної економіки України.
Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні пропозицій та рекомендацій щодо шляхів стимулювання розвитку вітчизняного людського капіталу. Наукові результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні курсів „Основи підприємництва” і „Сучасні проблеми національної економіки” у Львівському університеті імені Івана Франка (довідка №1904-Н від 16.05.2008 р.). Методологічні та практичні рекомендації можуть бути використані органами державної законодавчої та виконавчої влади при обґрунтуванні і здійсненні інвестиційних проектів в освіту, охорону здоров’я, проведенні політики зайнятості тощо.
Отримані теоретичні положення та підходи можуть застосовуватися у навчальному процесі при викладанні економічних дисциплін „Макроекономіка”, „Мікроекономіка”, „Економіка України”, „Історія економічних вчень” у вищих навчальних закладах, для розробки спецкурсів та методичних посібників.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій наявне авторське тлумачення ідей, концепцій та методичних підходів. Викладені в дисертації наукові положення, розробки та висновки отримані автором особисто. Усі опубліковані наукові праці є одноосібні.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися та отримали схвальні відзиви на щорічних звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка упродовж 2003 – 2008 рр., на Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (м. Львів, 24-25 жовтня 2003 р.), Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації” (м. Львів, 23-24 квітня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Економіка України в євроінтеграційних процесах” (м. Львів, 22-23 жовтня 2004 р.), Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції „Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи” (м. Львів, 13-14 травня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Львів, 21-22 жовтня 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства” (м. Житомир, 16-17 листопада 2006 р.), Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції „Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми” (м. Львів, 5-6 травня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Інформаційні технології в наукових дослідженнях і навчальному процесі” (м. Луганськ, 14-16 листопада 2006 р.), Науково-практичній конференції “Методичні проблеми розвитку бізнес-освіти” (м. Донецьк, 5 грудня 2006 р.), Міжнародній науковій конференції „Українська економічна наука: досягнення, проблеми, перспективи” (м. Львів, 11-12 травня 2007 р.), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Соціокультурні і етноментальні чинники економічного розвитку” (м. Львів, 22-23 травня 2008 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 5,14 друкованих аркушів, з них 7 – у фахових виданнях, що визнаються положенням ВАК України, 7 – у збірниках матеріалів конференції.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладено на 182 сторінках машинописного тексту. Робота містить 10 таблиць, 19 рисунків, 16 формул і 8 додатків. Список використаних джерел налічує 240 найменувань.
|
