Черняк Є.В. Конституційна юстиція Сполучених Штатів Америки

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета і завдання, об’єкт та предмет, методологічна і теоретична основа дослідження, формулюються наукова новизна та основні положення, що виносяться на захист, практичне значення одержаних результатів, вказуються дані щодо апробації та публікацій результатів проведеного дослідження.

Розділ 1 “Загальна характеристика конституційної юстиції” містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1. “Поняття і зміст конституційної юстиції” автор звертається до наукової розробки категорії “конституційна юстиція США”. Для цього дисертант з’ясовує сутність поняття “конституційна юстиція”, а також досліджує, якого значення у вітчизняній та російській науковій літературі надається

терміну “judicial review”, під яким в США розуміють діяльність судів, пов’язану з перевіркою конституційності правових актів органів законодавчої і виконавчої влади на рівні штатів і федерації.

Автор приходить до висновку, що існування різної термінології для характеристики діяльності судів загальної юрисдикції США на чолі з Верховним судом США по вирішенню конституційно-правових питань шляхом здійснення судового конституційного контролю зумовлене, з одного боку, відсутністю в роботах російських та українських вчених єдиного підходу до поняття “конституційна юстиція”та пов’язаних з ним категорій, а з іншого – термінологічними та мовними відмінностями в законодавствах різних держав.

Враховуючи різні погляди науковців щодо категорії  “конституційна юстиція” та специфічні характеристики конституційного контролю в США, дисертант пропонує визначення конституційної юстиції США як діяльності судів загальної юрисдикції США на чолі з Верховним судом США, направленої на вирішення конституційно-правових питань шляхом здійснення конституційного контролю, який має універсальний та відносний характер (рішення суду є обов’язковим лише для сторін конкретної судової справи), залежить від факту правозастосування відповідних норм права, включає перевірку конституційності актів органів законодавчої і виконавчої влади, контроль за дотриманням конституційних прав і свобод, а також контроль за здійсненням правосуддя.

У підрозділі 1.2. “Співвідношення понять “конституційна юстиція” і “конституційна юрисдикція”” автор аналізує погляди різних науковців на поняття “юрисдикція”, яке в юридичній літературі залежить від предмета розгляду (кримінально-правова, цивільно-правова, адміністративна, конституційна і інші види юрисдикцій).

 Враховуючи, що терміном “юрисдикція” охоплюється діяльність державних органів по вирішенню спорів, розгляду справ про правопорушення і застосуванню санкцій, дисертант пропонує розглядати конституційну юрисдикцію США як здійснювану судами США, передусім Верховним судом, перевірку законів з точки зору їх відповідності Конституції, враховуючи наступне: функції судового конституційного контролю належать судовій владі в цілому, суди Сполучених Штатів Америки не можуть виділяти розгляд питання про конституційність певного акта в окреме провадження безвідносно до конкретної судової справи, судовий конституційний контроль за діяльністю адміністративних органів здійснюється в США звичайними судами, а не спеціальними адміністративними, як в деяких європейських державах.

Розділ 2 “Судовий конституційний контроль у правовій системі США”, який складається з трьох підрозділів, присвячений дослідженню питань про введення в практику американських судів повноважень по здійсненню судового конституційного контролю, а також про зв’язок судового конституційного контролю з доктриною розподілу державної влади та доктриною судового прецеденту.

Підрозділ 2.1. “Виникнення судового конституційного контролю у США” присвячений висвітленню питання про правові підстави конституційного контролю у США.

Аналіз Конституції США 1787 р. дозволив автору дійти висновку про відсутність чітко сформульованого посилання на судовий конституційний контроль в тексті Конституції. Автор вважає, що судовий конституційний контроль виник в США завдяки доктрині судового прецеденту, оскільки саме прецедент, створений в результаті розгляду знаменитої справи Marbury v. Madison 1803 року, заснував судовий конституційний контроль в США.

У цьому підрозділі підкреслюється, що, хоча виникнення судового конституційного контролю у США прийнято пов’язувати з 1803 роком - датою визнання Верховним судом США неконституційним федерального закону у справі Marbury v. Madison, федеральні суди і суди штатів приймали рішення щодо неконституційності окремих законів штатів ще до прийняття Конституції США у 1787 році. Збірка із 85 статей, опублікованих в період з кінця жовтня 1787 р. по травень 1788 р. в газетах штату Нью-Йорк під псевдонімом Публій і загальною назвою "Федераліст", є додатковим доказом того, що ідея про надання судам можливості здійснювати судовий конституційний контроль обговорювалась розробниками американської Конституції ще до прийняття Конституції США у 1787 році. Історичне ж значення рішення у справі Marbury v. Madison полягає у тому, що в цьому рішенні Верховний суд США вперше проголосив загальнофедеральий закон неконституційним на підставі його невідповідісті Конституції США.

На основі аналізу рішень Верховного суду США, в яких розглядались питання конституційності дій Президента США та інших посадових осіб виконавчої влади, автор вказує, що оскільки предметом судового розгляду у справі Marbury v. Madison були не лише окремі положення Судового Акта 1789 року щодо їх відповідності Конституції США, але також дії виконавчої влади (зокрема, відмова Президента підписувати наказ про видачу Державним Секретарем патента на звання мирового судді), можна стверджувати, що в результаті розгляду цієї справи судді заснували повноваження Верховного суду США визначати конституційність актів виконавчої і законодавчої гілок влади.

У підрозділі 2.2. “Місце та роль судового конституційного контролю в американській концепції розподілу державної влади” здійснено аналіз принципу розподілу державної влади в США як форми функціонування права американських судів здійснювати конституційний контроль. 

Право судової влади оголошувати неконституційними акти та дії органів законодавчої та виконавчої влади цілком відповідає американському варіанту системи “стримувань і противаг”, згідно з якою кожна із гілок влади має можливість вплинути на дії іншої. Президент США та Конгрес наділені певними інституціональними засобами впливу на рішення Верховного суду США та

нижчих судів, які обмежують їх дії: 1) прийняття конституційної поправки, яка змінює або скасовує небажаний прецедент; 2) прийняття законів, якими змінюється кількість і юрисдикція судів; 3) використання права імпічменту та звільнення суддів з посади; 4) відмова затверджувати призначення на посади суддів.

Наголошуючи на необхідності враховувати сучасні тенденції розвитку науки конституційного права США і, зокрема, тенденцію до її політизації, дисертант дослідив вплив судової влади в США на політику і дійшов висновку про те, що цей вплив здійснються в певних юридичних рамках, які відображають особливості американського конституціоналізму, історичного розвитку країни і специфічні риси американської державності. Суди США, здійснюючи функцію судового конституційного контролю, створюючи судові прецеденти, здатні через свої рішення брати активну участь в політичному житті держави і робити свій внесок у реалізацію політичного курсу держави.

Підрозділ 2.3. “Судовий прецедент як результат правотворчості Верховного суду США” присвячений аналізу судового прецеденту як формально-юридичної підстави виникнення та еволюції судового конституційного контролю в США та з’ясуванню основних тенденцій у практиці застосування Верховним судом США прецедентів, створених в результаті розгляду попередніх судових справ.

Правотворча діяльність Верховного суду США – це не основна його мета і функція. Верховний суд створює право в ході своєї основної судової діяльності. Питання про межі і масштаб правотворчої функції Верховного суду США залишається предметом теоретичних дискусій між прихильниками судового “активізму” та суддівського “самообмеження”. Якщо прихильники першого напряму визнають наявність у Верховного суду законодавчих функцій, то прихильники принципу суддівського “самообмеження” заперечують наявність таких функцій.

На основі аналізу принципів застосування прецеденту в США автор дослідження робить висновок про використання в практиці Верховного суду двох основних методів відступу від попередніх прецедентів: 1) методу диференціювання; 2) методу зміни меж між обов’язковою і необов’язковою для наступних судів частинами судового рішення.

Як наслідок процесу зближення двох правових систем сучасності автор розглядає тенденцію руху від судового прецеденту до прецедентів тлумачення, відмінність між якими полягає в тому, яке місце їм відводиться в системі джерел американського права. Прецедентне право, яке інтерпретує чинні закони, в ієрархії джерел американського права займає місце самого закону.

Далі здійснено порівняльний аналіз рішень Конституційного Суду України та судових прецедентів Верховного суду США. Про подібність рішень Конституційного Суду України та судових прецедентів, створених Верховним

судом США, свідчить те, що вони є актами органів судової влади, які виникають в результаті розгляду конкретних справ і метою яких є заблокувати дію норми закону чи іншого правового акта, яка суперечить Конституції. Відмінності між вказаними поняттями зумовлені, на думку автора, наступним: різні підстави судового провадження; різне розташування норми у тексті рішення: в судовому прецеденті, створеному Верховним судом США, норма міститься у мотивувальній частині рішення, в аргументації судді, а у рішенні Конституційного Суду України - у резолютивній його частині; неможливість надання окремим думкам суддів Конституційного Суду України, висловлених з приводу справи, прецедентного характеру на відміну від практики Верховного суду США. 

У Розділі 3 “Конституційна юрисдикція Верховного суду США”, який складається з трьох підрозділів, досліджено основні тенденції практики Верховного суду США щодо тлумачення Конституції США, контролю за діяльністю органів законодавчої і виконавчої влади, а також контролю за дотриманням конституційних прав і свобод.

У підрозділі 3.1. “Тлумачення Конституції США як форма реалізації юрисдикції Верховного суду США” розкрито основні засади здійснення інтерпретації норм Конституції США Верховним судом США як вищим органом конституційної юрисдикції.

Аналіз структури Конституції США 1787 р. дозволив автору зробити висновок, що такі структурні елементи, як Преамбула та поправки до Конституції по-різному відображаються в практиці Верховного суду США. При прийнятті рішень Верховний суд може посилатися на поправки до Конституції, які мають такий самий юридичний статус, як і сама Конституція, хоча вони не включаються до неї шляхом перегляду початкового тексту, а додаються. Преамбула до Конституції США такого статусу не має.

Сьогодні в США актуальним є питання співвідношення між тлумаченнями норм конституцій штатів, здійсненими вищими судами штатів, і тлумаченнями аналогічних положень федеральної Конституції, здійсненими Верховним судом США. У зв’язку з цим дисертантом проаналізовано методи тлумачення конституцій штатів, за допомогою яких суди штатів пристосовують тлумачення норм власних конституцій до тлумачень аналогічних положень федеральної Конституції, здійснених Верховним судом США.

Процес тлумачення норм Конституції органами конституційної юстиції базується на певних принципах інтерпретаційної діяльності. Відмінності в існуючих правових системах відображаються на застосуванні цих принципів. На основі аналізу методів конституційного тлумачення, які застосовуються суддями Верховного суду США,  дисертант робить висновок про те, що судді Верховного суду США вільні у виборі методів тлумачення Конституції США. Вибір методу тлумачення конституційних положень конкретним суддею залежить від того, прихильником якого підходу до тлумачення він є – “оригіналістом” чи

“модерністом”, відмінність між якими полягає у тому, чи потрібно при тлумаченні конституційних положень обмежуватися намірами авторів Конституції США 1787 року та Білля про права 1791 року.

У підрозділі 3.2. “Конституційний контроль за актами органів законодавчої і виконавчої влади” досліджуються спеціальні методи (прийоми) тлумачення норм законодавчих актів, які були вироблені в практиці Верховного суду США, наслідки визнання Верховним судом США законодавчого акта неконституційним, а також питання здійснення судового конституційного контролю за актами органів виконавчої влади.

Верховний суд США наділений правотворчими повноваженнями в сфері здійснення судового конституційного контролю за актами Конгресу, що дозволяє йому активно впливати на регулювання суспільних відносин шляхом розширення меж застосування тієї або іншої норми законодавчого акта.

Надалі в дисертації підкреслюється, що правові акти, визнані Верховним судом США такими, що суперечать Конституції США, проголошуються нечинними з моменту їх прийняття. Це означає, що судові рішення, в яких визнаються неконституційними певні правові акти або їх окремі положення, мають зворотний характер, але лише стосовно сторін у справі. Виняток складають законодавчі акти, які регулюють питання притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності та відбування покарання за скоєні злочини.

Аналізуючи процес реалізації в США судового конституційного контролю за діяльністю органів виконавчої влади, автор приходить до наступних висновків: 1) цей вид контролю включає як засоби, встановлені законодавством, так і традиційні засоби загального права, запозичені з англійського загального права, якими є різні за своїм змістом судові накази, що зобов’язують органи виконавчої влади вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; 2) здійснюючи контроль за діяльністю органів виконавчої влади, американські суди перевіряють не лише питання фактів, але також і питання права.

Підрозділ 3.3. “Конституційний контроль за дотриманням конституційних прав і свобод” присвячений дослідженню питання ролі Верховного суду США в механізмі захисту конституційних прав і свобод особи.

Розглядаючи судову практику Верховного суду США різних історичних періодів, автор зазначає, що контроль за дотриманням конституційних прав і свобод особи Верховний суд США здійснює шляхом перевірки на відповідність Конституції США законодавчих актів Конгресу та легіслатур штатів, а також актів і дій інших органів влади. Перевіряючи конституційність актів органів законодавчої і виконавчої влади, які регламентують правовий статус особи, Верховний суд США, як правило, застосовує дві основні конституційні доктрини: доктрину рівного для всіх захисту законами (equal protection), закріплену в поправці XIV до Конституції США, і доктрину належної правової процедури (due process of law), закріплену в V та XIV конституційних поправках.

У цьому підрозділі здійснено аналіз судових прецедентів Верховного суду США, які мали вагомий вплив на захист основних прав і свобод особи, оскільки конституційні приписи про права і свободи наповнюються реальним змістом саме в рішеннях Верховного суду. Керуючись традиційною в науці конституційного права класифікацією основних прав і свобод людини і громадянина (особисті, політичні і соціально-економічні), дисертант на прикладі конкретних судових рішень Верховного суду США дослідив сучасне розв’язання Верховним судом США проблем реалізації окремих конституційних прав особи. Автор приходить до висновку, що обов’язок судів захищати права і свободи громадян часто стає підставою для втручання Верховного суду США в процес розмежування як повноважень двох інших гілок влади, так і сфер відання штатів і федерації.

Далі наголошено на тому, що, на відміну від більшості сучасних держав, в США значна частина прав соціального, економічного і культурного характеру не зазначається в тексті Конституції. Головна проблема гарантованості соціально-економічних прав полягає в тому, що американська правова доктрина не розглядає соціально-економічні права в якості “фундаментальних”. Розподіл всіх прав на “фундаментальні” та інші права має в США важливе юридичне значення, яке полягає в тому, що неконституційним може бути визнаний лише той закон, який порушує “фундаментальні” права.