ЕКОНОМІКО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГО-ОРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ Статья

Актуальність теми. Актуальність проблеми економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів України обумовлена об’єктивними причинами. Поступово рухаючись вперед, країна знаходиться у процесі загальноєвропейської інтеграції, що вимагає пошуку та використання цивілізованих методів упорядкування відносин людини та природи. Для України зміна техногенного типу економічного розвитку, внаслідок чого спостерігається високе навантаження на природу, яке в певних регіонах наблизилося до граничної межі, є дуже складним завданням.

Стосовно методів його вирішення в Україні накопичено значний досвід, що відображено у наукових працях відомих вітчизняних учених, зокрема −
О. Ф. Балацького, І. К. Бистрякова, Б. В. Буркинського, О. О. Веклич,
Т. П. Галушкіної, З. В. Герасимчук, Б. М. Данилишина, М. І. Долішнього,
С. І. Дорогунцова, В. С. Кравціва, Я. В. Коваля, А. С. Лисецького,
Л. Г. Мельника, Є. В. Мішеніна, В. С. Міщенка, Я. Б. Олійника, В. Г. Сахаєва,
В. М. Степанова, А. В. Степаненка, М. Г. Ступеня, М. І. Фащевського,
С. К. Харічкова, Є. В.Хлобистова, М. А. Хвесика, Л. Г. Чернюк та інших.

Подальший еколого-орієнтований розвиток України вітчизняні вчені пов’язують із регіональним рівнем. Однак теоретико-методологічні досягнення в цьому напрямі не повною мірою розкривають проблему економіко-інституціонального забезпечення в ринкових умовах.

Економіко-інституціональний підхід до еколого-орієнтованого розвитку регіонів вимагає пошуку нових комбінацій факторів не тільки в площині визначення особливостей різноманіття природних, соціальних і виробничих умов господарювання, але й специфіки ефективних заходів прискореного розвитку ринкових відносин та форм організації бізнес-структур.

Суттєвим важелем підвищення якості управління еколого-економічним розвитком регіонів є визначення пріоритетів, які охоплюють такі сфери діяльності, як формування відповідних соціальних умов, забезпечення партнерських відносин між суб’єктами господарювання, пошук ефективних механізмів та інструментів досягнення еколого-економічних цілей.

Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження, обумовлена значущістю проблеми економіко-інституційного забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів України, вирішення якої спрямовано на розкриття ідеї та принципів сталого розвитку в контексті основних тенденцій кластерізації господарської діяльності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась згідно з напрямами державних програм та досліджень за тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема: в рамках тем: 3.1.5.63. – «Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу» (номер держреєстрації 0100U000657); 3.1.5.64. – «Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України» (номер держреєстрації 0101U007882); 4.2.1.5.83. – «Розробка теорії і методів оцінки, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів в умовах сучасного землекористування» (номер держреєстрації 0102U006925).

У межах виконання цих тем дисертантом сформульовані першочергові завдання, розроблені основні методологічні, методичні та практичні підходи до становлення нового напряму організації й управління еколого-орієнтованою діяльністю в рамках територіальних еколого-економічних кластерів на регіональному рівні шляхом установлення партнерських відносин між регіональними суб’єктами господарювання, владними структурами та суспільством.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів з урахуванням сучасних ринкових умов господарювання та інтеграції України в європейський економічний простір.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі були поставлені такі основні завдання:

провести критичну оцінку сучасних трактувань концепцій сталого розвитку в рамках регіональної еколого-орієнтованої діяльності;
обґрунтувати економіко-інституціональні фактори еколого-орієнтованого розвитку регіонів;
виявити новітні тенденції кластеризації економічної діяльності та встановити особливості забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів;
визначити особливості системної організації еколого-орієнтованого регіонального розвитку в Україні;
надати оцінку сучасних еколого-економічних конфліктів у регіонах України;
розкрити особливості формування інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів;
розробити концептуальні положення вдосконалення економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів;
запропонувати шляхи вдосконалення принципів, методів та засад економіко-інституціонального управління еколого-орієнтованим розвитком регіонів;
визначити пріоритети сучасного економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів.

Об’єктом дослідження є процеси економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів у сучасних ринкових умовах.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних засад з питань удосконалення економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження слугували фундаментальні положення сучасної інституціональної економічної теорії, наукові праці українських та зарубіжних учених у галузі економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, розміщення продуктивних сил і регіональної економіки, теоретичні та методологічні розробки установ економічного профілю, а також законодавчі та нормативні акти України з питань раціонального природокористування й охорони довкілля.

Вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань здійснювалось з позицій системного підходу з використанням сучасних методів дослідження, зокрема: монографічного – для вивчення та теоретичного узагальнення сучасних наукових досліджень у галузі економіки природокористування та інституціональної економічної теорії; системного аналізу – для визначення факторів інституціоналізації еколого-орієнтованого розвитку регіонів та оцінки тенденцій формування екологічного середовища в регіонах України; економіко-статистичного – для визначення ефективності управлінських рішень щодо територіальних еколого-економічних кластерів. У дисертації використані також такі методи дослідження, як картографічний, табличний, графічний – для обґрунтування теоретичних основ управління еколого-орієнтованим розвитком регіонів у рамках територіальних еколого-економічних кластерів, а також абстрактно-логічний – для обґрунтування економіко-правового забезпечення механізмів реалізації концепції еколого-орієнтованого розвитку регіонів.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі акти України, звітні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, сучасні інституціональні, еколого-економічні дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених, інформація з Інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів. Науковою новизною визначаються такі результати дослідження:

вперше:

розкрито сутність поняття територіальний еколого-економічний кластер (ТерЕЕК), який забезпечує поєднання відтворювальних процесів суб’єктів господарювання, речовинних, а також суспільних і екологічних факторів у певному часі та просторі;
розроблено теоретико-методологічні засади економіко-інституціонального забезпечення територіальних еколого-економічних кластерів у регіональному розвитку, в основу яких покладено інститути корпоративної власності на екологічні ресурси, спеціальні організаційні форми забезпечення функціонування ТерЕЕК, сучасні ринкові методи та інструменти управління еколого-орієнтованою діяльністю;
розроблено моделі управління територіальними еколого-орієнтованими кластерами, які базуються на принципах так званого м’якого управління природою, формування екосистем, кооперативності, екологічної відповідності, інтегрального ресурсу, розумної достатності та допустимого ризику;
запропоновано узагальнюючий індекс еколого-економічного ризику – І_pяк інструмент оцінки ефективності управління ТерЕЕК з позицій формування множини еколого-економічних конфліктів;

удосконалено:

концептуальні положення економіко-інституціонального забезпечення розвитку регіонів на принципах розмежування власності на природні ресурси та гармонізації інтересів учасників еколого-економічної діяльності відповідної території;
методи забезпечення розвитку регіонів за рахунок створення інституціональних та організаційних структур з метою реалізації масштабних еколого-економічних проектів, а також розроблено концептуальну схему функціонування консалтингової фірми;
районування території України на основі групування регіонів за умовами формування територіальних еколого-економічних кластерів, зокрема визначено п’ятнадцять класифікаційних зон;
принципи визначення пріоритетів та форм регіонального партнерства щодо формування сприятливого еколого-економічного середовища регіонів, які порівняно з існуючими забезпечують рівноправність партнерів-суб’єктів господарювання та їх мотиваційне стимулювання;

дістали подальшого розвитку:

сутнісні ознаки сталого розвитку в рамках просторового регіонального еколого-орієнтованого планування, що на відміну від наявних враховують сучасні тенденції кластеризації економічної діяльності;
напрями системної організації еколого-орієнтованого розвитку регіонів в Україні щодо розробки цільових інноваційних програм, спрямованих на покращення стану навколишнього природного середовища.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в роботі наукові результати мають важливе практичне значення для обґрунтування і розробки стратегій соціально-екологічного розвитку областей, регіональних програм еколого-орієнтованого розвитку регіонів, рекомендацій по охороні навколишнього середовища в районному плануванні тощо. Практична цінність дослідження визначається адресною спрямованістю рекомендацій для регіональних суб’єктів господарювання, державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Практична реалізація пропозицій дисертаційного дослідження дозволяє підвищити ефективність та обґрунтованість рішень щодо управління еколого-орієнтованою діяльністю в регіонах України.

Результати дисертаційного дослідження використано Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні науково-дослідних робіт (довідка № 01-11/264 від 11.04.2008 р.), Держкомземом України у вирішенні проблем екологічно збалансованого землекористування та інституціоналізації земельних відносин (довідка №14-08-11/4668 від 08.05. 2008 р.), Львівським державним аграрним університетом у навчальному процесі та в науково-дослідних роботах (довідка № 01-28-08 від 05.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто здобувачем. Автору особисто належать усі викладені в дисертації та авторефераті наукові результати.

Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій здійснено теоретико-методологічне узагальнення та вирішено наукове завдання щодо економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів України в новітніх умовах ринкового господарювання, а саме розроблені методологічні, методичні та практичні підходи до становлення нового напряму організації та управління еколого-орієнтованою діяльністю в рамках територіальних еколого-економічних кластерів на регіональному рівні за рахунок встановлення партнерських відносин між регіональними суб’єктами господарювання, владними структурами та суспільством.

Результати дисертаційного дослідження є внеском у розвиток науки в галузі економіки природокористування та охорони навколишнього середовища з питань економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались на конференціях, зокрема: науковій конференції молодих учених РВПС України НАН України (м. Київ, 1 листопада 2005р.); науковій конференції «Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку» (м. Київ, 20 квітня 2006р.); Міжнародній науковій конференції «Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні»
(м. Київ, 13 −14 квітня 2006 р.); Першій конференції Київського міжнародного екологічного форуму (KIEF) (м. Київ, 23 − 25 вересня 2007 р.); науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 20 травня 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 19 наукових працях, з них 9 − у колективних наукових виданнях, 6 − в одноосібних наукових фахових виданнях, 4 − у матеріалах наукових конференцій (2,54 друк. арк. належать особисто автору).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Повний обсяг дисертації становить 188 стор. комп’ютерного тексту, у тому числі 2 таблиці та 11 рисунків, із загальної кількості яких 4 займають всю площу сторінки, список використаних джерел з 220 найменувань на 20 сторінках.