Севрюков Д.Г. Публічноправові та приватноправові методи регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи і США з кінця XVIII - до початку XXI століть

Короткий зміст

Основний зміст роботи

у Вступі обґрунтовано актуальність дослідження публічноправових і приватноправових методів регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи і США, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження, його методологічну основу, сформульовано положення, які відображають наукову новизну та практичне значення результатів дослідження.

Розділ 1 «Поняття трудових відносин, історіографія та методологія дослідження публічноправових і приватноправових методів регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи і США у кінці ХУІІІ – на початку ХХІ століть» присвячено висвітленню поняття трудових відносин, дослідженню методів регулювання цих відносин та огляду загального стану теоретичної розробки теми дисертаційного дослідження.

                У підрозділі 1.1 «Поняття, теорії трудових відносин та методи правового регулювання» наведена загальна характеристика поняття, змісту, суб’єктного складу трудових відносин та правового регулювання цих відносин. Характерними ознаками, за якими визначається належність галузі права до сфери публічного або приватного, є метод правового регулювання суспільних (трудових) відносин, властивих даній галузі. Імперативний метод, або метод владних приписів, за якого сторони позбавлені права вільно обирати моделі правомірної поведінки та перебувають у залежності або підпорядкуванні одна від одної, є характерним для галузі публічного права. Диспозитивний метод, за якого сторони можуть вільно обирати моделі правомірної поведінки і є рівними між собою, є ознакою належності галузі до приватного права. Проаналізовано теорії правового регулювання трудових відносин: теорія соціального конфлікту та теорія соціального партнерства тощо.

У підрозділі 1.2 “Роль соціальної держави у правовому регулюванні суспільних відносин” автором встановлено, що у результаті буржуазних революцій у країнах Заходу сформувалась ліберальна держава, яка гарантувала як свободу самореалізації особи, так і принцип рівних можливостей. Разом з тим реалізація ідеї індивідуалізму зіткнулася із майновою диференціацією. Захист гідності людини – вимагав свободи вільного вибору виду праці, адекватної її оплати, виплати матеріального відшкодування у випадку втрати працездатності тощо. Виникає необхідність осмислення місця і ролі держави у її ставленні до особи та суспільства в цілому.

Під впливом виступів робітників у країнах Заходу з’являються норми, які регулювали трудові відносини і які були включені у цивільне законодавство або містилися у спеціальних законах. Поступово було узаконено діяльність профспілок та створено правове поле для укладення колективних договорів, умови яких ставали нормами приватного права. Автор дійшов висновку, що загроза соціальній та політичній стабільності, яка крилася у протиріччях між роботодавцями і найманими працівниками, сприяла формуванню протягом ХІХ століття ідеї соціально спрямованої держави. Процес розбудови соціальної держави почався з кінця ХІХ століття і набув свого завершення у другій половині ХХ століття. Виявлено принципи соціальної держави, серед яких виділяються принцип демократизму, принцип гуманізму, принцип соціальної спрямованості економіки та інші. Проведено детальний аналіз таких принципів, як принцип рівних можливостей, принцип справедливості, принцип соціальної рівності, принцип солідаризму, принцип соціальних зобов’язань, принцип субсидіарності, принцип реального забезпечення соціальних прав людини. Із соціальною державою тісно пов’язані методи правового регулювання трудових відносин, а також належність окремої галузі права та її інститутів до сфери публічного або приватного права.

Підрозділ 1.3 “Історіографія дослідження публічноправових та приватноправових методів регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи і США у кінці ХУІІІ – на початку ХХІ століть” містить загальний огляд праць зарубіжних, радянських та сучасних вітчизняних авторів. Дано авторську оцінку результатам їхніх досліджень. На основі аналізу наукових джерел з досліджуваної тематики є підстави дійти висновку про недостатність грунтовних праць щодо конкретного впливу публічно правових та приватноправових методів регулювання трудових відносин в країнах Західної Європи та США на протязі тривалого історичного періоду. Лише незначна кількість наукових праць присвячена сфері впливу вищевказаних методів на трудові відносини, а дослідження в сфері правового регулювання за допомогою цих методів обмежується лише постановкою питання про їх необхідність.

У працях авторів радянського періоду існував досить заідеологізований підхід до висвітлення правового регулювання трудових відносин у країнах Заходу. Проаналізувавши значну кількість наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, нами встановлено, що проблема публічноправових і приватноправових методів регулювання трудових відносин у країнах Заходу не була предметом спеціального дослідження.

У підрозділі 1.4 «Методологія дослідження та теорії правового регулювання трудових відносин» автор застосовував методологію дослідження, яка ґрунтується на поєднанні всього позитивного, що є в матеріалістичному науковому підході, відкидаючи ідеологічне нашарування, яке часто заважає та зводить нанівець спроби наукового пізнання об’єктів дослідження. Саме свідомість людей, ідеї, погляди, наукові теорії, мораль та етичні цінності мають вирішальне значення у пізнанні та розвитку державно-правових явищ. Досліджуючи публічноправові і приватноправові методи у регулюванні трудових відносин у країнах західної Європи і США, автор зазначає, що він виходив із плюралізму ідей, поглядів, підходів та застосував різноманітні наукові теорії, що виникли та існували в досліджуваних країнах протягом більш ніж двохсотлітньої історії їх розвитку.

У підрозділі належним чином проаналізовані методи, які застосовував автор, аналізуючи приватноправові та публічноправові методи регулювання трудових відносин. Серед них вирізняються такі методи, як метод порівняння, що дав можливість порівняти приватне і публічне право як у горизонтальному, так і у вертикальному напрямках. При цьому було застосовано інституційно-описовий та функціонально-модельний методи.

Застосовуючи соціологічний метод, автор встановив причинно-наслідкові зв’язки у розвитку публічного і приватного права та суспільства.

Застосовування історичного методу дозволило авторові дослідити еволюцію норм приватного і публічного права у регулюванні трудових відносин у країнах Західної Європи і США у певні конкретні періоди їх розвитку, простежити зміну змісту трудових відносин та відповідну зміну в інститутах права.

У підрозділі обґрунтовано правомірність застосування системно-логічного методів, спеціально-юридичного методу тощо, які і дозволили авторові простежити еволюцію приватноправових та публічноправових методів та детермінанти їх розвитку.

                Розділ 2 «Особливості формування правових систем та джерела правового регулювання трудових відносин в країнах романо-германської та англо-саксонської правових сімей» присвячено дослідженню історичного формування правових систем та аналізу витоків та джерел правового регулювання трудових відносин в країнах Західної Європи та США.

У підрозділі 2.1 «Західна традиція права в епоху свого формування» стверджується, що романо-германська та англосаксонська правові системи, виходячи з особливостей історичного розвитку пішли різними шляхами, але на початковому етапі становлення, за відсутності усталених методів регулювання трудових правовідносин, вони мали багато спільних рис. З часом дві системи набули багатьох з протилежних рис, які їх характеризують сьогодні. Але на протязі всієї епохи свого формування вони мали значно більше спільного, ніж це могла допустити націоналістична історіографія. Враховуюче вище наведене, автор зазначає, що цей підрозділ дисертації присвячений дослідженню загальних тенденцій та історичних закономірностей розвитку трудових відносин та їх правового регулювання в епоху Середньовіччя (або феодалізму), в надрах якого формувались буржуазні та сучасні правові системи Західної Європи та США, які є об’єктом дослідження цієї дисертації. Трудові відносини у період раннього Середньовіччя регулювалися як нормами публічного, так і приватного права, які містились в численних джерелах конкуруючих церковних та світських правових системах: канонічному, королівському, феодальному, маноріальному, торговому, міському праві, але домінували приватно-правові методи Ці системи різною мірою базувались на звичаєвому та відродженому римському праві, в основі якого було достатньо розроблене приватне право, а відповідно і приватно-правові методи регулювання правових відносин. Слід зазначити, що в Англії в цей період формуються засади загального права, яке згодом стало домінуючим і дістало зовнішній прояв в рішеннях королівських судів. У зв’язку із зміцненням світської королівської державної влади, політичним наслідком якої стала централізація західноєвропейських країн, інтенсифікується законодавча діяльність королівської влади і в регулюванні трудових відносин досить широко застосовуються норми публічного права.

В підрозділі 2.2 «Джерела правового регулювання трудових правовідносин в країнах романо-германської та англо-саксонської правових сімей» надається загальна характеристика романо-германської та англо-американської правових сімей, джерела (форми) правового регулювання трудових відносин, які використовуються в країнах, що відносяться до цих сімей. Співвідношення джерел, і відповідно методів правового регулювання в період з кінця XVIII, коли почалось формування трудового права, до нашого часу постійно змінювалось. Джерелами правового регулювання трудових відносин в романо-германській правовій сім’ї є норми міжнародного права, які в разі дотримання передбаченої процедури, набувають чинності для держави, норми внутрішнього законодавства, що характеризується переважно імперативним методом впливу на трудові відносини: конституційне та поточне законодавство, підзаконні нормативно-правові акти, локальні акти керівництва підприємств та норми приватного права: колективні договори та трудові контракти, в яких, при визначенні взаємних прав та обов’язків, застосовується диспозитивний метод правового регулювання.

Правове регулювання трудових відносин в Англії і США здійснюється нормами переважно приватного права, при цьому необхідно зазначити, що в англо-американській правовій сім’ї відсутній в класичному розумінні поділ права на приватне та публічне. Ключовим джерелом правового регулювання відносин в сфері праці є колективні договори, які уточнюють та покращують загальні положення статутного права. Незважаючи на те, що домінуюче місце в регулюванні трудових відносин в Англії та США займає судовий прецедент, наукова доктрина наповнила англо-американське право відповідним змістом, що полягає в пріоритетності соціальних цінностей. Традиційний консерватизм англо-американського права, однієї з рис якого є значна правотворча роль суддів, які традиційно є незалежними від тиску з боку різних соціальних груп, відіграв позитивну роль в загальному розвитку трудового права, соціального захисту трудящих, що підкреслює глибину розвитку демократії та існування громадянського суспільства та справедливої держави.

Розділ 3 «Методи правового регулювання трудових відносин у країнах романо-германської правової сім’ї» присвячено аналізу застосування публічноправових та приватноправових методів на різних етапах історичного розвитку правових систем країн континентальної Західної Європи.

У підрозділі 3.1“Публічноправові та приватноправові методи регулювання трудових відносин у кінці ХУІІІ- ХІХ століттях” встановлено, що буржуазні революції в країнах Західної Європи знищили феодальні принципи регулювання трудових відносин та замінили феодальні правові норми новими, які ґрунтуються на демократичних засадах. Разом з тим законодавство країн романо-германської правової системи протягом усього ХІХ століття не стосувалося змісту договору найму робочої сили і пов’язаних з ним прав і обов’язків сторін. Невідомий був і особливий інститут трудового договору, який би регулював відносини роботодавця і найманого працівника. Тому регулювання відносин між роботодавцем і найманим працівником здійснювалося нормами приватного(цивільного) права. У підрозділі проаналізовано відповідні норми цивільного права різних західноєвропейських країн.

Досліджено виникнення і діяльність професійних спілок, які отримали право укладати колективні договори та вдаватися до страйків з метою досягнення певних вимог. Автор встановив, що в колективних договорах закріплювалися умови, які не були зафіксовані в законі, або ж були кращими для робітника, ніж ті, що містилися в законі. Автор дійшов висновку, що протягом ХІХ століття у країнах романо-германської правової сім’ї досить інтенсивно відбувалося застосування норм публічного права, якими встановлювались мінімальні межові рамки захисту інтересів найманих працівників, закріплялись широкі права профспілок. Тим самим було підготовлено грунт для поступового переходу регулювання трудових відносин нормами приватного права, в основі яких знаходяться умови колективного договору, які, у свою чергу, визнаються нормами права, що регулюють трудові відносини.

У підрозділі 3.2 «Публічноправові та приватноправові методи регулювання трудових відносин у ХХ- на початку ХХІ століть» досліджується формування інститутів трудового права. Не дивлячись на те, що системи права кожної з країн романо-германської правової сім’ї розвивалися за різних соціально-економічних умов, але їх інститути були схожими. Це стосується інституту заробітної плати, інституту охорони праці, інституту робочого часу та відпочинку, інституту вирішення трудових спорів і конфліктів. Зазначені інститути спочатку були інститутами як публічного, так і приватного права, але з другої половини ХХ століття вони стали інститутами суто приватного права. Разом з тим інститути соціального страхування та соціального забезпечення остаточно ввійшли до публічної галузі права.

Досліджено поступове звуження ролі держави, а, значить, і публічноправових методів регулювання трудових відносин у більшості країн романо-германської правової сім’ї. Автором встановлено, що у судовій практиці та юридичній науці західноєвропейських країн ще на початку ХХ століття було сформульовано приватноправову концепцію поняття “колективний договір”, умови якого можуть закріплювати правовідносини між роботодавцями та найманими працівниками. Тобто, умови колективних договорів мають таку ж чинність у регулюванні трудових відносин, як і норми законів, хоча вони і зберігають договірну природу, що є властивим для правових норм та джерел (форм) приватного права.

Автором встановлено, що зобов’язання сторін трудового договору у країнах романо-германської правової системи з середини ХХ століття випливають із відповідних норм приватного(цивільного) права, але вони не можуть протирічити законодавству та умовам колективного договору. Порушення роботодавцем умов трудового або колективного договору надає право профспілці вдаватися до страйку. У підрозділі з’ясовано, що у колективних договорах багатьох країн романо-германської правової системи містяться положення про відмову профспілок від застосування страйків та дотримуватись “соціального миру”. Сприйняття приватним правом ідеології соціального партнерства, змінювало його функції, перетворювало його на юридичний інструмент, що згладжує соціальні протиріччя. Соціальне партнерство між роботодавцями та найманими працівниками було у 70-і роки ХХ століття закріплене низкою законів та колективних договорів, у яких закріплювались програми спільних дій сторін, зокрема, і те, що приватна форма власності на виробництво має перетворитись у колективну форму власності найманих працівників. Зазначене змінило суть трудового договору, перетворивши його на формальність. Адже найманий працівник, ставши співвласником виробництва, бере особисто або через своїх представників участь у його управлінні та в розподілі прибутків. Автор у підрозділі дійшов висновку, що, у зв’язку із зазначеним, почали змінюватися функції держави і профспілок. Останні почали набувати певних функцій держави.

У цілому автором було зроблено висновок про те, що у другій половині ХХ століття трудове право остаточно набуло у країнах романо-германської правової сім’ї ознак приватного права, а право соціального захисту, яке має тенденцію до виділення в окрему галузь, набуває ознак публічного права.

Розділ 4 «Методи правового регулювання трудових відносин у країнах англо-американської правової сім’ї» присвячено дослідженню методів правового регулювання трудових відносин в Англії та США з кінця ХVІІІ - до початку ХХІ століть.

У підрозділі 4.1 «Публічноправові та приватноправові методи регулювання трудових відносин у Англії та США у кінці ХVІІІ-ХІХ століттях» встановлено, що в Англії і США прийняття працівника на роботу і звільнення його з роботи регулювалося у відповідності до доктрини “свободи договору”. Разом з тим, якщо роботодавець порушував укладений з робітником договір трудового найму, то останній мав право добиватися компенсації згідно норм приватного (загального) права через цивільний позов. Коли ж робітник порушував умови трудового договору, то до нього могли застосувати норми публічного (кримінального) права. З 30-х років ХІХ століття в Англії регулювання виплати заробітної плати та порядок її витрати, захист праці дітей, підлітків та жінок, тривалість праці та часу відпочинку, а також соціальний захист найманих працівників здійснювались нормами публічного (статутного) права. Оскільки роботодавці досить часто, порушуючи норми законодавства, не несли ніякої відповідальності, то захист інтересів найманих працівників почали здійснювати професійні спілки.

У підрозділі досліджено виникнення і розвиток профспілок в Англії і США та законодавче закріплення права трудящих на страйк.

Автором доведено, що на відміну від Англії регулювання трудових відносин у США протягом ХІХ століття здійснювалось виключно приватноправовими методами. Вони випливають із норм загального права та права справедливості.

У підрозділі 4.2 «Публічноправові та приватноправові методи регулювання трудових відносин у Англії та США у ХХ на початку ХХІ століть» автором проаналізовано методи регулювання трудових відносин у зазначений період. Встановлено, що у ХХ- на початку ХХІ століть регулювання трудових відносин в Англії і США здійснювалось головним чином приватноправовими методами. Такі інститути трудового права, як тривалість робочого часу, часу відпочинку, оплата праці та соціальне страхування регулювались нормами як приватного, так і публічного права. Укладення трудового та колективного договорів, звільнення найманого працівника з роботи, проблема закриття, реорганізації та переміщення виробництва, підготовка та проведення страйків, набуття працівниками права власності на виробництво регулювались нормами приватного права (загальне право, право справедливості). Зроблено висновок, що якщо на початку ХХ століття в Англії і США головним джерелом регулювання трудових відносин були норми загального права, права справедливості, то з середини ХХ століття - трудового і колективного договорів, стають нормами права та, зокрема, нормами статутного права (законодавство).