Пустовіт Ж.М. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета і задачі дослідження, його об'єкт і предмет, розкриваються теоретико-методологічні засади дисертації, окреслюється наукова новизна і практичне значення отриманих результатів, ступінь висвітлення теми дисертації у наукових доповідях і публікаціях автора, а також викладені дані про апробацію, структуру і обсяг дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Основні соціальні права та свободи в системі прав та свобод людини і громадянина в Україні” на основі загальнонаукових методів (структурно-функціонального та порівняльно-ретроспективного) здійснюється обґрунтування загальних теоретичних положень, які стосуються визначення юридичних ознак  прав та свобод людини і громадянина в загальному значенні та основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні; досліджується проблема співвідношення основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні з іншими видами конституційних прав та свобод; визначаються критерії класифікації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні; розкриваються основні види соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні, механізм та напрями вдосконалення їх реалізації.

Стосовно визначення прав та свобод людини і громадянина в Україні, дисертант дійшов висновку, що права та свободи людини і громадянина в Україні – це певні можливості людини володіти, користуватися та розпоряджатися  політичними, економічними, соціальними, культурними та іншими благами, наданими суспільством та державою, а також набувати їх  в порядку, межах, формах і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підкреслюється, що всебічне визначення прав та свобод людини і громадянина  передбачає визначення їх за суттю, змістом та формою.

Права та свободи людини і громадянина в Україні за своєю суттю – це певні можливості, свобода виявлення волі, інтересів, можливості певної поведінки, діяльності, певних дій. За своїм змістом права та свободи людини і громадянина в Україні - це політичні, економічні, соціальні, культурні та інші блага та права на ці блага, а саме право на їх одержання, захист, збереження, володіння, користування і розпорядження. Формою прав та свобод людини і громадянина в Україні є міра або образ, спосіб або форма поведінки, виявлення волі, інтересів, можливостей.

Підкреслюється, що в юридичній науці поки що не вироблено єдиної точки зору щодо визначення основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Робиться висновок, що загальні риси прав та свобод об'єктивно властиві і основним соціальним правам та свободам людини і громадянина, але разом з тим  ці права мають певні особливості.  Мова піде саме про основні соціальні права, тобто про права, проголошені Конституцією України. Зокрема, до основних соціальних прав та свобод, згідно з Конституцією України, належить: право на працю, право на страйк, право на відпочинок, право на житло, право на достатній життєвий рівень, право на соціальний захист та право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Встановлено, що основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні – це певні можливості людини володіти, користуватися та розпоряджатися певними соціальними благами та послугами, наданими суспільством та державою, а також набувати їх в порядку, межах, формах і  у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 Виходячи з вищезазначеного визначення та аналізу окремих соціальних прав можна стверджувати, що основні соціальні  права та свободи за своєю суттю - це свобода виявлення волі, інтересів, можливості певної поведінки, діяльності, певних дій в соціальній сфері. Змістом  основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є трудові, житлові, медичні, та інші блага, права на ці блага, права на їх одержання, захист, збереження, володіння, користування і розпорядження. Формою основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є міра або образ, спосіб або форма поведінки, виявлення волі, інтересів, можливостей.

Поряд з визначенням основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні, як окремого виду прав, не менш важливою є проблема критеріїв класифікації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Автором було визначено, що основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні слід, насамперед, класифікувати за суб'єктами та за об'єктами.

Суб'єктами соціальних відносин і основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є, насамперед, працюючі, пенсіонери, жінки, діти, безробітні,  військовослужбовці та інші категорії громадян, які потребують соціального захисту. Відповідно, основними соціальними правами за суб'єктами є права працюючих, пенсіонерів, жінок, дітей, безробітних, військовослужбовців тощо.

Об'єктами основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є праця, відпочинок, страйк, житло, достатній життєвий рівень, охорона здоров'я, соціальний захист та інші, що є критеріями класифікації основних соціальних прав за об'єктами. Відповідно до цих об'єктів, потрібно розрізняти наступні соціальні права: право на працю, право на відпочинок, право на страйк, право на житло, право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, право на соціальний захист тощо.

До окремих видів основних соціальних прав та свобод людини і громадянина відносять, зокрема, право на пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, право на соціальний захист ветеранів війни та осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права народних депутатів та ін.

Механізм реалізації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні складається з організаційної і нормативної частин. Організаційна частина механізму включає в себе органи державної влади, органи місцевого самоврядування,  підприємства, установи, організації. Нормативна частина містить норми відповідних галузей права: конституційного, трудового, житлового та  пенсійного права, тобто  норм об'єктивного права.

Кожне суб'єктивне соціальне право (право на працю, право на відпочинок, право на страйк, право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, право на соціальне забезпечення тощо)  має свій власний організаційний та нормативний механізм реалізації, що являє собою існуючу систему працевлаштування, охорони здоров'я, забезпечення житлом та ін. Разом з тим кожне суб'єктивне соціальне право реалізується через норми об'єктивного права. З зазначеного можна зробити висновок, що система реалізації основних соціальних прав, як суб'єктивних прав, складає, насамперед, система  відповідних галузей об'єктивного права (трудового, житлового, пенсійного тощо).

На превеликий жаль, більшість основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні залишаються нереалізованими, і основною причиною так званої “нереалізації” основних соціальних прав та свобод людини і громадянина є відсутність норм, які передбачають відповідальність органів державної влади, громадських організацій та керівників підприємств, установ, організацій за порушення основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Слід підкреслити  необхідність введення строків виконання, протягом яких повинні бути реалізовані ті чи інші права.  Наприклад, продовж якого часу повинно бути надано житло, заробітна плата, кошти в зв'язку з відпусткою тощо.

При всій багатогранності проблеми реалізації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні, їх захисту від будь-яких зазіхань з боку держави чи окремих осіб та їх об'єднань, вирішення цієї проблеми залежить від наявності надійного механізму захисту і забезпечення прав і свобод, контролю за їх додержанням. Тільки при наявності такого механізму здійснюється перехід можливостей закладених в конституційних правах людини, у конкретні суб'єктивні права і обов'язки.

У наявності такого механізму повинна бути заінтересована держава в цілому, а також кожний її орган, службова та посадова особа. Адже держава, якщо вона демократична, соціальна і правова, тому й існує, щоб утверджувати й захищати основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні. Таким чином, інтереси самозбереження і самовизначення людини і демократичної держави збігаються.

У другому  розділі  “Гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні”  розкривається питання  поняття, ознак та видів  гарантій основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні.

Визначенню  гарантій основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні на наш погляд, об'єктивно має  передувати загальне визначення гарантій прав та свобод людини і громадянина. В результаті дисертаційного дослідження було встановлено, що гарантії прав та свобод людини і громадянина, як загальне поняття, являють собою, насамперед, основні умови, способи і засоби за допомогою яких кожна особа має можливість реалізувати свої права.

В дисертації розглянуто проблему  визначення  гарантій основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні, що представляють собою сукупність способів і засобів захисту відповідних соціальних благ людини і громадянина в Україні.

Щоб  визначити поняття і розкрити сутність, зміст і форми гарантій основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні необхідно провести  аналіз гарантій окремих соціальних прав.

Встановлено, що суттю гарантій права на працю є створення державою умов для  здійснення громадянами права на працю, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності. Змістом  гарантій цього права є можливість людини заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Формою гарантій права на працю є передбачені Конституцією і законами України правові та організаційні форми цих відносин (трудові, договірні тощо), що передбачають належні, безпечні і здорові умови праці та заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Стаття 44 Конституції України гарантує право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Сутністю гарантій права на страйк є  умови, що створюються державою для захисту економічних і соціальних інтересів. Змістом гарантій права на страйк є система відносин по розв'язанню,  врегулюванню конституційних  спорів, захист соціальних і економічних прав, інтересів, соціальних і економічних благ. Формою гарантій права на страйк є  закріплений у законодавстві порядок його проведення.

Право на соціальний захист гарантує стаття 46 Конституції України. Воно знаходить свій вираз в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенні мереж державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Суттю гарантій права на соціальний  захист є умови, що створюються державою для реалізації права на соціальний захист. Його змістом є заходи, які вживаються державою для забезпечення цього права. Формою гарантій права на соціальний захист є, передбачені Конституцією та законами України, пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування і забезпечують рівень життя не нижче від встановленого прожиткового мінімуму.

Стаття 45 Конституції України гарантує право на відпочинок, сутністю гарантій якого є створені державою умови для реалізації цього права. Змістом його є надання днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скорочення тривалості роботи у нічний час. Формою гарантій права на відпочинок є передбачений Конституцією та трудовим законодавством  певний час,  передбачений для відпочинку.

Охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування гарантовано статтею 49  Конституції України. Сутністю гарантій права на медичне обслуговування є умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Змістом гарантій права на медичне обслуговування є державне  фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Формою гарантій права на соціальне забезпечення є  надане державою право на безплатну медичну допомогу.

Визначено, що за своєю суттю гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні -  це умови, що зобов'язана створити держава для їх реалізації. За змістом гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні – це система заходів, яка спрямована на реалізацію прав (організація охорони здоров'я, відпочинку, соціального забезпечення). За формою гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні - це передбачені Конституцією і законами України організаційні і правові форми захисту основних соціальних прав та свобод.

Конституцією України 1996 року закріплено ряд гарантій прав та свобод людини і громадянина. Всі гарантії слід  визначати як юридичні, що поділяються на нормативно-правові та організаційно-правові гарантії.

Пріоритетним видом юридичних гарантій є  нормативно-правові гарантії, під якими слід розуміти систему норм по реалізації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Нормативно–правові гарантії включають в себе норми – принципи,  юридичні обов'язки та юридичну відповідальність.

Пріоритетним видом нормативних гарантій є норми-принципи, зокрема, ті, які забезпечують права і свободи людини і громадянина (ст. 21, 57-64 Конституції), насамперед щодо  невідчужуваності, непорушності, невичерпності, рівності, необмежуваності конституційних прав і свобод людини і громадянина, рівності громадян, презумпції невинуватості особи, принципу неприпустимості зворотної дії закону або ін. нормативно-правового акта в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, тощо. Серед нормативно-правових гарантій важливу роль відіграють процесуальні норми, що являють собою систему правових засобів, встановлених законом для здійснення правосуддя, захисту прав і свобод людини в кримінальному та цивільному процесі, здійснення задач судочинства з кримінальних та цивільних справ. Найбільш важливими процесуальними гарантіями є: право на судовий захист, право на безкоштовну правову допомогу та інші.

Юридичний обов'язок, як складовий елемент нормативно-правових гарантій,    встановлює законну міру певної поведінки учасника даного (конкретного) правовідношення – носія цього обов'язку.

Третьою складовою нормативно-правових гарантій є юридична відповідальність за порушення основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні. В ході проведеного дослідження дисертантом зроблено висновок, що юридична відповідальність, як вид соціальної відповідальності, є основою гарантування, забезпечення реалізації та захисту основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Юридична відповідальність за порушення основних соціальних прав та свобод людини і громадянина передбачається у формі конституційної, кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності.

Іншим видом юридичних гарантій є організаційно-правові гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні, а саме діяльність державних органів та громадських організацій у забезпеченні, реалізації та охороні основних соціальних прав та свобод людини і громадянина.

Система організаційно-правових гарантій основних соціальних прав і свобод закріплена  Конституцією України.  Вона включає державу, органи державної влади-Верховну Раду України, Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини, Президента України, Конституційний Суд України, органи правосуддя, органи прокуратури, Кабінет Міністрів України, міністерства, відомства, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, органи міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, адвокатуру, політичні партії та громадські організації, насамперед,  профспілки та інші неурядові організації (молодіжні, дитячі, релігійні  та інші).

Висвітленню системи міжнародних механізмів захисту основних соціальних прав та свобод людини  об'єктивно має передувати визначення самого механізму міжнародного захисту прав людини.

Встановлено, що механізм міжнародного захисту прав людини є системою міжнародних органів та організацій, що діють з метою забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини або їхнього відновлення в разі порушень.

До міжнародно-правових гарантій  основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні слід віднести, насамперед, Організацію Об'єднаних Націй, Комісію з прав людини, Комісію з прав  жінок, Верховного Комісара ООН з прав людини, Європейський Суд з прав людини  та Міжнародну Організацію Праці.