Семеняка В.В. Цивільно-правове регулювання страхування в сфері космічної діяльності

Короткий зміст

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються мета і завдання дослідження; зв’язок роботи з науковими програми, планами, темами; розкривається теоретична і методологічна основи дослідження, наукова новизна отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення; містяться дані про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ дисертації “Теоретико-правові засади страхування в сфері космічної діяльності” складається з чотирьох підрозділів. У першому підрозділі “Поняття і об’єкти страхування в сфері космічної діяльності” аналізуються основні точки зору щодо загального поняття страхування; їх адаптація до страхування в сфері космічної діяльності, зазначається мета страхування, а також визначаються галузі та об’єкти страхування у даній сфері. У цьому підрозділі міститься історичний огляд основних етапів становлення правового інституту страхування при здійсненні космічної діяльності.

Відзначається, що початком розвитку страхування ризиків космічної діяльності в Україні слід вважати страхування АТЗТ Страхова компанія “Народна страхова компанія” (м. Київ) у 1997 році на підставі договору особистого страхування від нещасного випадку екіпажу космічного корабля на час підготовки і виконання місії STS-87 на американському кораблі “Колумбія”.

Результати проведеного дослідження показали, що коло об’єктів страхування, з якими пов’язані майнові інтереси юридичних осіб у сфері дослідження та використання космічного простору, надзвичайно широке. Зокрема, це майнові інтереси щодо володіння, користування та розпорядження космічною технікою; стосовно цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності за шкоду, заподіяну в процесі її здійснення.

У науці страхового права об’єкти страхування традиційно поділяють на галузі страхування. Критерієм такого поділу є характерні особливості об’єктів страхування. Обгрунтовується положення про те, що страхування цивільної відповідальності поряд з особистим страхуванням та майновим страхуванням є самостійною галуззю страхування. Покладаючи в основу поділу об’єкт страхування при здійсненні космічної діяльності виокремлюються такі галузі страхування: особисте страхування, майнове страхування та страхування цивільної відповідальності.

На основі зазначеного поділу, автором виводиться науково-правове визначення поняття страхування в сфері космічної діяльності як комплексної галузі страхування, що охоплює особисте страхування, майнове страхування та страхування відповідальності суб’єктів космічної діяльності за шкоду, заподіяну третім особам. При цьому комплексність даного спеціального страхування обумовлена необхідністю забезпечення страхового захисту майнових інтересів суб’єктів космічної діяльності у зв’язку з виробництвом та експлуатацією космічної техніки з метою дослідження на використання космічного простору.

Другий підрозділ “Правові форми страхування в сфері космічної діяльності” присвячений питанням форми страхування у сфері космічної діяльності, а також аналізу наукових концепцій щодо належності правовідносин з обов’язкового страхування до галузі цивільного права чи іншої галузі.

За юридичною ознакою страхування поділяється на дві форми: обов’язкове та добровільне. Основна відмінність між ними полягає у тому, що цивільні права та обов’язки щодо обов’язкового страхування виникають на підставі закону, а добровільного - виключно на основі договору між страхувальником і страховиком. Обов’язкове страхування запроваджується державою з метою надання страхового захисту об’єктам, котрі мають пріоритетне соціально-економічне значення у конкретний період розвитку і стосуються інтересів суспільства в цілому.

Дисертантом обгрунтовано висновок про те, що договір обов’язкового страхування аналогічно договору добровільного страхування підпадає під дію норм цивільного права, оскільки відповідно до чинного законодавства цивільні права та обов’язки насамперед можуть виникати безпосередньо із закону. Додатковим аргументом належності договору обов’язкового страхування до галузі цивільного права, на думку автора є те, що страхові договірно-правові відносини з обов’язкового страхування за своїм юридичним змістом нічим не відрізняються від страхових відносин за договором добровільного страхування, оскільки і перші і другі виникають у зв’язку з необхідністю забезпечення страхового захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, мова йде про приватний інтерес у страхуванні відповідних об’єктів страхування, котрий в свою чергу може співпадати з публічними інтересами.

У третьому підрозділі “Страховий інтерес і страховий ризик як передумови виникнення договірних правовідносин в сфері космічної діяльності” досліджується юридичний зміст категорій: “страховий інтерес” і “страховий ризик” як необхідних передумов виникнення страхових правововідносин, а також аналізуються точки зору вчених-юристів щодо змісту цих категорій у теорії страхового права.

Вітчизняне цивільне та страхове законодавство не містить нормативного визначення поняття страховий інтерес. Під страховим інтересом, на думку автора, слід розуміти майнову зацікавленість (потребу) страхувальника в охороні предметів договорів особистого страхування, майнового страхування та страхування відповідальності. Використання даного юридичного терміну є універсальним для визначення об’єктів у всіх трьох галузях страхування, оскільки саме інтереси є мотивом для будь-якого виду діяльності в сфері дослідження та використання космічного простору.

Доводиться, що страховий інтерес є передумовою, а не підставою виникнення страхових правовідносин між страховиком і страхувальником у договорах особистого, майнового страхування та страхування відповідальності. Обгрунтовується положення про те, що власне страховий інтерес і страховий ризик породжують потребу у проведенні страхування, виступаючи тим самим відповідними мотивами для виникнення договірних правовідносин між страховиком, з одного боку, і страхувальником - з іншого.

Особливість страхового інтересу зацікавленої особи в сфері космічної діяльності полягає в інтересі щодо договорів особистого страхування. Предметом страхування у такому договорі є життя і здоров’я третіх осіб (застрахованих осіб) – членів екіпажу космічного корабля (космонавтів) та персоналу об’єктів космічної інфраструктури. Їх інтерес в даному випадку носить зацікавленість у захисті не власних особистих інтересів, а особистих майнових інтересів вказаних застрахованих осіб.

Страховим ризиком визнається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. В дисертації доводиться, що для надання захисту майнових інтересів страхувальників необхідна наявність двох елементів, які складають поняття страхового ризику: ймовірний та випадковий характер події, на випадок якої проводиться страхування.

Четвертий підрозділ “Стан цивільно-правового регулювання страхування при здійсненні космічної діяльності в Україні та основні напрямки його розвитку та вдосконалення” містить огляд чинного українського законодавства та законодавства зарубіжних країн, зокрема США та Російської Федерації щодо правового регулювання обов’язкового страхування в сфері космічної діяльності.

Обов’язкове страхування в сфері космічної діяльності в США порівняно зі страхування в Україні та Російській Федерації обмежується договорами страхування життя і здоров’я космонавтів під час їх польотів та договорами страхування цивільної відповідальності під час запуску космічного апарату. Це пояснюється, зокрема, тим, що саме під час польотів космонавтів та запуску космічного апарату існує найбільший ризик заподіяння шкоди життю і здоров’ю, а також майну третіх осіб (майну держав, громадян чи юридичних осіб або майну міжнародної міжурядової організації), внаслідок заподіяння якої виникає необхідність виплати великих сум для її відшкодування.

За законодавством Російської Федерації обов’язковому страхуванню підлягають життя і здоров’я космонавтів, працівників об’єктів космічної інфраструктури, а також відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю або майну інших осіб в порядку та на умовах, які встановлені законом.

Статтею 24 Закону України “Про космічну діяльність”  передбачено, що перелік видів обов’язкового страхування при здійснення космічної діяльності встановлюється чинним законодавством України, а порядок проведення такого страхування - Кабінетом Міністрів України. В статті 7 Закону України “Про страхування” визначено перелік видів обов'язкового майнового страхування та страхування відповідальності у сфері космічної діяльності, що мають здійснюватися на території України. Фактична обставина, вказана в нормі - обов’язкова форма страхування в сфері космічної діяльності, поки що не породжує юридичних наслідків, оскільки порядок проведення обов’язкового страхування в сфері космічної діяльності Кабінетом Міністрів України не визначений. Дані проведеного дослідження показали, що страхове законодавство, яке б регламентувало порядок і умови проведення обов’язкового страхування при здійсненні космічної діяльності в Україні, на жаль, ще не сформоване.

Зазначені обставини негативно впливають на правозастосовчу діяльність у такій надзвичайно ризиковій сфері господарської діяльності, як дослідження та використання космічного простору. Дані обставини потребують заповнення наявних прогалин у правовому регулюванні відповідних страхових відносин. Дисертант вважає, що державна політика щодо розвитку вітчизняного страхування у сфері космічної діяльності має супроводжуватися вдосконаленням нормативно-правового забезпечення страхування, впровадженням обов’язкового особистого страхування життя екіпажу космічного апарату (космонавтів) та обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків персоналу об’єктів космічної інфраструктури. Необхідність запровадження вказаних видів обов’язкового особистого страхування в сфері космічної діяльності обумовлено насамперед надзвичайно великими ризиками для особистих благ людини - життя і здоров’я та виникненням збитків, котрі не можуть бути самостійно відшкодовані суб’єктом цієї діяльності.

Другий розділ “Договірно-правове забезпечення страхування в сфері космічної діяльності” складається з чотирьох підрозділів. Перший підрозділ “Характеристика та особливості договору страхування при здійсненні космічної діяльності в цивільному праві України” присвячений аналітичному огляду проблем правового регулювання договірних відносин при страхуванні ризиків космічної діяльності, а також дослідженню особливостей договору страхування в системі зобов’язального права з метою відмежування даного договору від інших подібних до нього договірних зобов’язань (договорів схову та поруки). У вітчизняному законодавстві міститься загальне визначення поняття договору страхування для страхових правовідносин, котрі виникають у галузях особистого страхування, майнового страхування та страхування відповідальності.

 Загальне законодавче визначення договору страхування, на думку автора, є виваженим, змістовним та таким, що не суперечить особливостям страхових відносин у галузі особистого страхування, майнового страхування чи страхування відповідальності, та не підміняє їх зміст.

В дисертаційній роботі зазначається, що, по-перше, договір страхування завжди укладається між страхувальником і страховиком з метою захисту майнових інтересів юридичних осіб чи громадян у разі настання подій (страхових випадків), визначених цим договором або чинним законодавством. По-друге, страховиком як стороною договору може бути виключно резидент України, який одержав у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Тобто, функції страховика за договором страхування здійснює спеціальний суб’єкт, котрий має відповідну ліцензію. По-третє, стосовно договору страхування діють спеціальні правила, визначені положеннями Закону України “Про страхування” і правилами страхування щодо порядку його укладання та змісту обов’язкових умов.

Чинне законодавство України при регулюванні договірних правовідносин у сфері страхування передбачає застосування двох типів договорів страхування: договір страхування, який застосовується при добровільному страхуванні та типовий договір обов’язкового страхування, що застосовується відповідно до частини 2 статті 7 Закону України “Про страхування”. Оскільки згідно статті 24 Закону України “Про космічну діяльність” та статті 7 Закону України “Про страхування” у сфері космічної діяльності передбачено проведення обов’язкового страхування, то Кабінет Міністрів України повинен затвердити типову форму договору обов’язкового страхування при здійсненні космічної діяльності.

При укладанні договору обов’язкового страхування фактично всі його умови є визначеними Кабінетом Міністірів України у нормативних актах.

Обставини щодо законодавчого регулювання договірно-правових відносин при страхуванні ризиків космічної діяльності визначають особливість цього спеціального страхування. Зокрема, на відміну від договорів добровільного страхування відповідних ризиків, при укладанні договору обов’язкового страхування при здійсненні космічної діяльності сторони не мають права змінювати умови, які в ньому містяться, оскільки вони мають імперативний характер. Укладання договору обов’язкового страхування здійснюється в примусовому порядку в силу специфічних положень, більшою мірою для страхувальника, що випливають безпосередньо із закону.

Договір страхування в сфері космічної діяльності є одним із нових і спеціальних видів договорів страхування, що регулюються Цивільним кодексом України та Законом України “Про страхування”. В цілому за своєю юридичною сутністю даний договір не відрізняється від договорів страхування, що укладаються в інших сферах господарської діяльності. До страхових зобов’язань при здійсненні космічної діяльності застосовуються загальні положення чинного цивільного і страхового законодавства України щодо порядку укладання та виконання договору страхування.

Водночас укладання та виконання договору страхування при здійсненні космічної діяльності має певну специфіку, що обумовлена особливостями цієї діяльності як різновиду господарської діяльності. Особливість договору страхування в сфері космічної діяльності є, насамперед, сторона договору. Оскільки суб’єктами космічної діяльності в Україні визнаються лише підприємства, установи та організації (у тому числі, міжнародні та іноземні, які здійснюють космічну діяльність), то страхувальниками ризиків космічної діяльності за договором страхування можуть виступати тільки юридичні особи, котрі мають майнові інтереси у галузях страхуванння.

До особливостей договору страхування у сфері дослідження та використання космічного простору можна віднести необхідність відображення у ньому ризиків, що виникають в процесі здійснення космічної діяльності, стосовно яких невідома ступінь ймовірності/випадковості їх настання порівняно з іншими договорами страхування. Передусім це обумовлено недостатністю відповідних статистичних даних, зокрема за страховими випадками, а також неможливістю застосування загальновживаних понять і визначень до космічної техніки. За договором страхування відповідних ризиків, на думку автора, страхувальник має привілейоване становище по відношенню до страховика, котре пов’язане зі специфікою космічної техніки. За загальним правилом при укладанні договору страхування страхувальник зобов’язаний надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Чинне законодавство досі не містить переліку істотних обставин, які мають суттєвих значення для оцінки страховиком страхового ризику в сфері космічної діяльності.

Оцінка космічних ризиків, а саме аналіз всіх ризикових обставин, що характеризують параметри ризику, є одним із складних завдань, котрі стоять перед страховиком при укладанні договору страхування. Тобто, мова йде про фактори, які істотно впливають на ступінь ризику в конкретному випадку оформлення договірних страхових відносин в сфері космічної діяльності. Відповідні фактори стосовно страхового ризику є предметом оцінки страховика. Наприклад, інформація про автомобіль як предмет договору страхування є інформацією більш доступною в цілому, ніж інформація про космічну техніку. Зокрема, технологічні особливості створення та експлуатації космічної техніки, що підлягає страхуванню відомі виключно страхувальнику як суб’єкту космічної діяльності. Одночасно страхувальник має здійснювати контроль над усією інформацію відносно космічної техніки. Вказані обставини щодо оцінки страховиком космічних ризиків визначають особливе значення при укладанні договору страхування, реалізації положення про надання страхувальником інформації стосовно відомих обставин, які мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Як показує практика, інформація страхувальника має суб’єктивний характер в частині оцінки ним обставин, що мають істотне значення. У зв’язку з цим в кожному конкретному випадку при укладанні та виконанні договору страхування космічної техніки страховик повинен надсилати запити до страхувальника про надання відповідної інформації, необхідної для оцінки страхового ризику. Тому істотними, на думку дисертанта, слід вважати ті обставини, які були повідомлені страховику під час оформлення страхувальником заяви на страхування, а також обставини, про які було зроблено письмові запити страховиком до страхувальника.

Специфіка договорів страхування в сфері космічної діяльності визначається надзвичайно великою фінансовою вартістю реалізації космічних проектів. У зв’язку з цим страхові суми, які сплачуються страхувальником за договором страхування при здійсненні космічної діяльності, є найбільшими порівняно з іншим страхуванням, в тому числі авіаційним, ядерним тощо. Дані обставини обумовлюють велику вартість відповідного страхування, зокрема при пошкодженні або втраті космічної техніки.

Враховуючи вищенаведені фактори, договори страхування ризиків космічної діяльності мають за згодою страхувальника укладатися з деякількома страховиками за одним договором, що є одним із варіантів забезпечення страхових виплат у разі настання страхового випадку. Тобто за договором страхування космічних ризиків можлива множинність осіб на стороні страховика. До особливостей договору страхування космічних ризиків можна також віднести застосування правового інституту перестрахування для розміщення застрахованих ризиків у багатьох страховиків як способу забезпечення платоспроможності страховика за договором.

Другий підрозділ “Учасники страхового зобов’язання, їх права та обов’язки” присвячений аналізу правового становища страховика та страхувальника як головних учасників страхового зобов’язання, а також вигодонабувача та застрахованої особи.

В дисертації зазначається, що страховим законодавством України до страховиків ставиться ряд вимог, зокрема, щодо лізензування, формування статутного фонду, у разі недотримання яких юридична особа не має права здійснювати страхову діяльність. Тобто, функції страховика може здійснювати не всяка юридична особа, а тільки належним чином організоване страхове товариство.

Страхувальниками при проведенні обов’язкового страхування у сфері космічної діяльності можуть виступати будь-які підприємства, установи та організації (у тому числі міжнародні та іноземні), які здійснюють космічну діяльність та бажають мати фінансову гарантію страхового захисту від можливих збитків. Виняток складають громадяни, оскільки вони не визнаються суб’єктами космічної діяльності. Таким чином, коло страхувальників у сфері космічної діяльності обмежується лише юридичними особами – суб’єктами цієї діяльності.

Закріплення у Законі України “Про страхування” основних обов’язків сторін страхового зобов’язання (страховика та страхувальника) визначає особливість цивільно-правового регулювання страхових відносин. Специфіка юридичного змісту договору страхування у порівнянні зі змістом інших цивільно-правових договорів полягає у тому, що права та обов’язки сторін страхового зобов’язання у більшості випадків виникають при настанні подій, визначених договором про страхування (зміна ступеня ризику, вартості предмету страхування, настання страхового випадку тощо). Реалізація прав та обов’язків за договором залежить від певних подій, що мають ознаки ймовірності та випадковості настання. Всі вказані ознаки цивільно-правового регулювання страхових відносин притаманні й інституту страхування в сфері космічної діяльності.

У третьому підрозділі “Класифікація договорів страхування в сфері космічної діяльності” здійснено аналіз вітчизняної і зарубіжної наукової юридичної літератури щодо класифікації договорів страхування. Обгрунтованою вбачається класифікація договорів страхування за спеціальними юридичними критеріями: 1) правові підстави для укладання договору страхування; за цим критерієм договори страхування поділяються на договори обов’язкового страхування та договори добровільного страхування; 2) за галузями страхування, договори страхування можна поділити на: договори особистого страхування, договори майнового страхування та договори страхування відповідальності.

Договір страхування відноситься до двосторонньої оплатної письмової угоди, а в окремих випадках - до договору на користь третьої особи.

На основі аналізу наукової юридичної літератури та законодавства автор пропонує й обгрунтовує класифікацію договорів страхування за спеціальними юридичними критеріями. В залежності від виду інфраструктури (наземна чи космічна), договори страхування в сфері космічної діяльності умовно можна поділити наступним чином: а) договори страхування наземної інфраструктури (наземний сегмент); б) договори страхування космічної інфраструктури (космічний сегмент). 

Спираючись на досягнення науки цивільного і страхового права, а також критичний аналіз сучасного вітчизняного цивільного та страхового законодавства, дисертантом запропоновано класифікаційні юридичні критерії розмежування видів договорів страхування в сфері космічної діяльності: у договорах особистого страхування – це коло страхових випадків, у договорах майнового страхування - форма власності. Стосовно договорів страхування відповідальності виокремлення видів договорів страхування можливе шляхом класифікації за об’єктом страхування, суб’єктами господарської діяльності та страховими випадками.

Четвертий підрозділ “Особливості договірно-правового регулювання відносин з перестрахування в сфері космічної діяльності” присвячений дослідженням особливостей договірно-правового регулювання перестрахування ризиків космічної діяльності як сучасного інструменту забезпечення майбутніх страхових виплат або страхового відшкодування, а також правової природи інституту перестрахування. До особливостей правового регулювання перестрахувальних правовідносин, як свідчить світова практика, належить застосування при укладанні та виконанні договору перестрахування звичаїв ділового обороту, що склалися у даній сфері. Аналіз сучасного стану правового регулювання цивільних відносин з перестрахування показав, що воно не відповідає потребам існуючої вітчизняної практики його проведення. Відсутність спеціальних правових норм, які б регулювали договірні перестрахувальні правовідносини між їх сторонами стримує передусім розвиток українського ринку перестрахувальних послуг. В свою чергу це негативно впливає на страхування ризиків, які виникають при створенні та застосуванні космічної техніки. 

Правового закріплення потребує передусім визначення поняття договору перестрахування, як одного із нових для українського права видів цивільно-правових договорів, з’ясування його обов’язкових умов. У дисертації обґрунтовується положення про необхідність систематизації під егідою Ліги страхових організацій України Зводу звичаїв ділового обороту в сфері перестрахування та правил тлумачення термінів у перестрахуванні, що найбільш часто зустрічаються при наданні перестрахувальних послуг. Автор також обґрунтовує положення про те, що страховим випадком за договором перестрахування слід вважати страхову виплату або виплату страхового відшкодування страхувальнику за основним договором страхування.