Юсупов В.А. Господарсько-правове забезпечення зовнішньоекономічної політики держави Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, висвітлюються його предмет, об’єкт, мета та завдання, викладені методологічна і теоретична основи роботи, положення, що характеризують її наукову новизну, розкриваються теоретичне і практичне значення роботи та апробація результатів дослідження.

Розділ 1. ,,Теоретичні питання господарсько-правового забезпечення зовнішньоекономічної політики держави’’ складається з двох підрозділів, в яких проводиться аналіз змісту основних доктринальних позицій щодо ЗЕП держави, визначено суть цієї політики, встановлено передумови її правового регулювання.

Основна частина підрозділу 1.1. ,,Зміст доктринальних позицій щодо зовнішньоекономічної політики держави’’ присвячена теоретичним питанням господарсько-правового забезпечення ЗЕП держави. Зокрема, автором проведено детальний аналіз існуючих комплексних досліджень відомих вчених-правників та економістів щодо окремих аспектів ЗЕД, а саме – фінансових та розрахункових зовнішньоекономічних відносин; організаційно-правових відносин у сфері ЗЕД; державного управління зовнішньоторгівельною діяльністю; регіональних механізмів інтеграції України до ЄС тощо. В результаті аналізу вказаних джерел дисертант дійшов висновку, що проблеми формування та реалізації ЗЕП держави досліджувалися вченими лише фрагментарно, в той час, як аспект господарсько-правових засобів регулювання ЗЕП взагалі не вивчався на науковому рівні.

У підрозділі 1.2. ,,Зміст зовнішньоекономічної політики держави та передумови її правового регулювання’’ автором з’ясовуються фактори впливу на формування змісту державної ЗЕП, підкреслюється її розгляд щонайменше в двох аспектах: як самостійний напрям єдиної економічної політики держави та як обов’язкова складова структурно-галузевої політики держави в окремих галузях економіки – промисловості, транспорту, агропромисловому комплексі тощо. В роботі запропоноване авторське правове визначення цієї категорії, сформульовано її найголовніші цілі та завдання.

Так, під ЗЕП держави пропонується розуміти цілеспрямовану та системну програмну діяльність органів держави – суб’єктів організаційно-господарських повноважень, змістом якої є здійснення впливу господарсько-правовими засобами на кількісні та якісні параметри участі вітчизняних суб’єктів господарювання у реалізації ними своїх зовнішньоекономічних зобов’язань з метою забезпечення національних зовнішньоекономічних інтересів в контексті завдань державної економічної політики.

В дисертаційній роботі означено чітку внутрішню диференціацію в системі ЗЕП держави за основними групами товарів, що експортуються або мають експортну перспективу, а також в залежності від економічних й правових умов експорту товарів українського походження до основних іноземних товарних ринків. Метою такої диференціації має стати деталізація відповідних складів господарсько-правових засобів реалізації такої політики, що, в свою чергу, дозволить сформувати ефективний механізм державної підтримки експорту у вигляді засобів державного нетарифного регулювання, а також врахувати національні економічні інтереси при укладанні міжнародно-правових торгівельних угод.

Проведено критичний аналіз відповідних правових норм чинного законодавства України та розроблено конкретні пропозиції щодо його удосконалення.

В Розділі 2. ,,Загальна характеристика господарсько-правових засобів регулювання зовнішньоекономічної політики держави’’ автором приведено у систему сучасні господарсько-правові засоби регулювання ЗЕП держави, виокремлено рівні (загальнодержавний та регіональний) і форми її реалізації (програмні й прогнозні документи, акти поточного законодавства, що регулюють ЗЕД). Здійснено відмежування таких двох найбільш розповсюджених правових категорій, як «державне регулювання ЗЕД» й «державне управління в цій сфері».

У підрозділі 2.1. ,,Поняття та класифікація господарсько-правових засобів регулювання зовнішньоекономічної політики держави’’ велику увагу приділено визначенню господарсько-правових засобів регулювання ЗЕП держави, їх класифікації на два основні види – універсальні, до яких віднесено сертифікацію та стандартизацію, надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій і субсидій (державна допомога), й спеціальні, а саме – ліцензування, квотування, заборона окремих видів експорту та імпорту, реєстрація певних зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

В роботі здійснено власну систематизацію господарсько-правового забезпечення ЗЕП держави, яка, на думку автора, методологічно має враховувати її системно-структурні зв’язки із цілями та засобами забезпечення інвестиційної, інноваційної, антимонопольно-конкурентної, грошово-кредитної та валютної політики держави, правові механізми реалізації яких повинні утворювати єдиний комплекс, здатний генерувати синергетичний ефект в національній економіці.

Здійснений в підрозділі 2.2. ,,Зміст господарсько-правових засобів регулювання зовнішньоекономічної політики держави’’ всебічний аналіз вказаних вище господарсько-правових засобів надав можливість запропонувати внесення цілої низки змін як до Господарського кодексу України, так і до спеціалізованих вітчизняних нормативно-правових актів, як-от до Законів України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», «Про стандартизацію» тощо.

Крім того, в цьому підрозділі особливе місце посідає дослідження організаційно-правових форм реалізації ЗЕП держави, зокрема, докладно розглядається питання створення цілісного механізму політичної, фінансової, правової, інформаційної державної підтримки українських експортерів. Автором аргументується положення щодо невідкладності розробки й прийняття окремого закону, спрямованого на правову регламентацію системи і порядку застосування заходів щодо стимулювання експорту товарів українського походження.

Так, специфікою здійснення державної підтримки експорту в Україні мають стати засоби господарсько-правового впливу на господарську діяльність експортерів саме на тих її етапах, що передують виходу продукції на ринку. Зважуючи на це, в роботі відстоюється позиція, згідно якої до основних напрямів регулятивного впливу обов’язково мають належати кредитна підтримка експортерів на доекспортному етапі їх діяльності, страхування кредитних ризиків, а також надання інформаційних та консультаційних послуг.

Крім того, однією з головних організаційно-правових форм реалізації запропонованого закону мало б стати формування спеціальної організації по кредитуванню та страхуванню експорту. Враховуючи поточну ситуацію в банківській сфері і, зокрема, перехід до держави корпоративних прав щодо цілої низки комерційних банків в процесі антикризових заходів їх рекапіталізації, така господарська організація може бути створена на базі одного з таких банків. До основними функцій цієї спеціалізованої установи можуть належати наступні:

- кредитування національних експортерів за ставками нижче, ніж на національному кредитному ринку, але не порушуючи встановлених СОТ норм щодо місцевих виробників аналогічних товарів;

- страхування експортних кредитів;

- кредитування імпортерів товарів українського походження;

- надання тендерних гарантій для участі українських експортерів в тендерах за кордоном;

- кредитне супроводження інвестиційних проектів українських суб’єктів господарювання, що реалізуються на зовнішніх ринках, задля просування вітчизняної продукції;

- фінансування розвитку транспортної та логістичної інфраструктури, що забезпечує експортну діяльність українських господарюючих суб’єктів. Господарське забезпечення саме цих функціональних напрямів діяльності такої організації повинно становити значну частину змісту запропонованого дисертантом Закону України «Про заходи щодо стимулювання експорту товарів українського походження».

Особливу увагу автора було також зосереджено на досліджені такого господарсько-правового засобу забезпечення ЗЕП держави, як «інвестиційний імпорт». З метою фіксації цієї категорії на рівні закону розроблено й запропоновано власне її визначення.

Так, під інвестиційним імпортом автор розуміє імпортні операції національних суб’єктів господарювання, предметом яких є товари промислово-технічного призначення, зокрема, обладнання та устаткування, що не мають коротко- та середньотермінової перспективи їх виробництва в Україні та є товарами, необхідними для інвестиційно-інноваційного забезпечення конкурентоздатного рівня виробничої діяльності національних суб’єктів господарювання.

У зв’язку з введенням в дію в країнах ЄС нового хімічного законодавства REACH (Registration, Evaluation, Authorization and Restriction of Chemicals) основними напрямами державної підтримки українського експорту мають стати створення організаційно-правових механізмів, спрямованих на перехід до нових стандартів якості вітчизняної продукції, наближених до стандартів, прийнятих на основних експортних ринках, а також державне сприяння в процесі реєстрації української продукції в ЄС у відповідності до процедур REACH.

Розділ 3. ,,Реалізація господарсько-правових засобів регулювання зовнішньоекономічної політики держави в сучасних умовах’’ приділено питанню реалізації господарсько-правових засобів регулювання ЗЕП України в сучасних умовах її членства у СОТ й майбутньої інтеграції до ЄС.

Так, у підрозділі 3.1. ,,Вступ України до СОТ та реалізація господарсько-правових засобів регулювання ЗЕП держави’’ проведено систематизацію неузгоджених з європейськими стандартами положень законодавства України стосовно процедур технічного регулювання, стандартизації та оцінки відповідності. Автором приділено особливу увагу проблемам імплементації в чинне законодавство України положень Угоди про ліцензування імпорту, обмеження державної підтримки, реалізації встановленого законодавством правового механізму захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту та ін.

В умовах світової фінансової кризи та діяльності держав спрямованої на захист національного виробника особливої актуальності, як феномен реалізації ЗЕП держави, набувають заходи, що утворюють специфічний правозастосовчий режим виконання вимог СОТ до ЗЕД суб’єктів господарювання, яким формально не порушуються зобов’язання пов’язані із членством СОТ та відповідними угодами, що укладені в її межах.

Так, до основних визначальних чинників названого режиму реалізації організаційно-господарських повноважень державними органами в сфері ЗЕП слід віднести: а) встановлення максимально допустимого рівня тарифів на імпорт товарів; б) запровадження значно вимогливіших технічних та санітарних, фармацевтичних, фіто-санітарних, ветеринарно-санітарних та інших норм якості товарів що імпортуються та процедур встановлення їх відповідності; в) інтенсифікацію заходів захисту національних внутрішніх ринків, зокрема через використання інституту антидемпінгових розслідувань, що загалом негативно впливає на мотивацію суб’єктів господарювання – експортерів; г) активізацію використання експортного мита на вивіз з країни сировини, продуктів харчування та інших товарів, що отримало назву ресурсного протекціонізму.

В підрозділі 3.2. ,,Проблеми реалізації господарсько-правових засобів регулювання зовнішньоекономічної політики держави в умовах євро інтеграції” наголошується на важливості досягнення рівня приблизної адекватності правовим положенням ЄС вітчизняних законів в сферах, що стосуються правил конкуренції, захисту прав споживачів, технічних правил й стандартів, як важливої умови зміцнення економічних зв’язків між Україною та Євросоюзом.

В цьому ж підрозділі дисертант детально зупиняється на економіко-правовій оцінці перспектив підписання Україною угоди з ЄС про зону вільної торгівлі, зазначаючи при цьому, що національними зовнішньоекономічними пріоритетами при формуванні змісту цієї Угоди слід визнати:

- збереження з метою підтримки національного товаровиробника, а саме – його експортного потенціалу, необхідної кількості товарних позицій, що залишаються під тарифним захистом;

- максимальне обмеження доступу імпортерів при здійсненні державних закупівель шляхом надання вітчизняним виробникам переважного права участі у державних тендерах;

- отримання фінансової та організаційної допомоги ЄС щодо процесу впровадження в Україні нових стандартів якості продукції та створення сучасних центрів стандартизації та метрології, адаптованих за технологіями встановлення відповідності до вимог згідно з правилами REACH, а можливо і визнаних як ті, що мають сертифікувати експорт з України до ЄС.