Кузніченко О.В. Правові питання притягнення працівників органів внутрішніх справ до матеріальної відповідальності за заподіяну ними шкоду

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються цілі та завдання роботи, розкриваються в узагальненому вигляді основні результати, отримані внаслідок проведеного дослідження і виносяться на захист, викладається наукове та практичне значення дисертації.

Розділ перший “Трудо-правова матеріальна відповідальність працівників органів внутрішніх справ України” — присвячено всебічному дослідженню інституту матеріальної відповідальності, загальній характеристиці та відмежуванню специфічних ознак, що стосуються матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ України.

У першому підрозділі “Роль і місце матеріальної відповідальності в умовах ринкової економіки” досліджуються поняття та юридична природа матеріальної відповідальності працівників.

На основі опрацьованих джерел проведено аналіз процесу переходу від планової до ринкової економіки у правовому полі.

Проведено етимологічний аналіз понять “відповідальність”, “юридична відповідальність”, “матеріальна відповідальність”, визначено ознаки матеріальної відповідальності.

Зроблено наголос на широкому застосуванні в теперішніх умовах правовідновлювальної відповідальності, до якої віднесено майнову відповідальність у цивільному праві та матеріальну відповідальність працівників за трудовим правом. Перехід до ринкової економіки суттєво змінив і значення правовідновлювальної відповідальності як відповідальності по відновленню прав особи у примусовому і у добровільному порядку.

Зроблено висновок, що юридична відповідальність являє собою важливу форму забезпечення правильного виконання обов’язків, реалізації суб’єктивних прав і їх захисту. Немає і не може бути такого виду юридичної відповідальності, такого випадку притягнення особи до відповідальності, що не був би передбачений нормою права, загальною або спеціальною.

Виходячи з положення, що матеріальна відповідальність є одним із галузевих видів юридичної відповідальності, яка, у свою чергу, являє собою різновид соціальної відповідальності, критикується позиція деяких вчених-юристів, що розуміють матеріальну відповідальність як окремий вид цивільно-правової відповідальності.

З проведеного аналізу робиться висновок, що матеріальна відповідальність з позицій трудового права є ретроспективною.

Проведено комплексний аналіз цілі та функцій матеріальної відповідальності. Особливу увагу приділено охоронній, виховній та відшкодувальній функціям матеріальної відповідальності.

Піддано критиці позицію деяких фахівців щодо відміни обмеженої матеріальної відповідальності та запровадження тільки повної матеріальної відповідальності. Заміна обмеженої матеріальної відповідальності неминуче позбавила б інститут матеріальної відповідальності однієї з головних його сторін – його охоронної ролі.

Обґрунтовано думку щодо підвищення розміру обмеженої матеріальної відповідальності до декількох місячних розмірів середньої заробітної плати, у зв’язку з цим відпала би необхідність відмовлятися зовсім від обмеженої матеріальної відповідальності і тим самим автоматично підвищилася би відшкодувальна функція матеріальної відповідальності.

У другому підрозділі “Матеріальна відповідальність працівників органів внутрішніх справ — особливий вид трудо-правової матеріальної відповідальності працівників” досліджуються правова природа виникнення та місце матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ.

Піддано критиці адміністративно-правова концепція інституту матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ.

Підкреслено, що через специфічність інституту матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ та закритість цієї тематики за радянських часів визначена проблема не дістала широкого спеціального наукового дослідження.

Досліджено історичні аспекти становлення інституту матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ. Доведено трудо-правову природу матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ на основі компаративного та формально-логічного аналізу ознак матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ, виокремленні ознаки, що характеризують останню як інститут трудового права.

Специфіка службової діяльності працівників органів внутрішніх справ накладає свої особливості і на матеріальну відповідальність даної категорії осіб, виділяючи її тим самим в особливий вид матеріальної відповідальності працівників за трудовим правом.

Обґрунтовано думку, про те, що працівники органів внутрішніх справ заподіюють шкоду не державі взагалі, а майну, яке знаходиться у власності, у користуванні чи володінні або на праві оперативного управління, що передано органу внутрішніх справ, з яким вони перебувають у службово-трудових відносинах.

Зроблено висновок, що службово-трудові деліктні відносини виникають на базі спеціальних юридичних фактів, які в сукупності стають закінченим складом службово-трудового майнового правопорушення.

У третьому підрозділі “Загальна характеристика матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ, її відмінність від матеріальної відповідальності військовослужбовців” проводиться детальне розмежування правового статусу військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ, доводиться необхідність відповідного розмежування інститутів матеріальної відповідальності військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ.

Дисертантом доведено, що контракт про військову службу не тотожний контракту про службу в органах внутрішніх справ, а останній перед усім є різновидом, окремим видом трудового договору.

Унаслідок проведеного дослідження сформульовано поняття матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ як обов’язку працівника органів внутрішніх справ відшкодувати у встановлених законом розмірах та порядку шкоду, завдану відповідному органу внутрішніх справ, з яким він перебуває у службово-трудових відносинах, його протиправним та винним порушенням своїх обов’язків. Обґрунтовано необхідність виокремлення норм, що регулюють матеріальну відповідальність працівників органів внутрішніх справ, у окремому нормативно-правовому акті, доведено що таким актом повинен стати Закон України “Про матеріальну відповідальність працівників органів внутрішніх справ”.

Дисертантом визначено поняття “органи внутрішніх справ”, “працівники органів внутрішніх справ”, “матеріальна відповідальність працівників органів внутрішніх справ”, “військове майно”, які запропоновано для використання у відповідній нормотворчості.

Піддано критиці праці тих вчених, які ототожнюють правовий статус військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ.

Проведено порівняльний аналіз законодавства України, за яким працівників органів внутрішніх справ притягають до матеріальної відповідальності, з законодавством інших країн СНД.

Розділ другий – “Підстави та види матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ” – присвячено характеристиці правового регулювання матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ та характеристиці законодавства, за яким дані працівники притягаються до матеріальної відповідальності.

У першому підрозділі “Поняття та види підстав матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ” зазначається, що закріплення в трудовому законодавстві загальних підстав є юридичною гарантією при притягненні працівників органів внутрішніх справ до матеріальної відповідальності.

Проведено етимологічний аналіз поняття “підстава”.

Обґрунтовано, що  матеріальна відповідальність може наставати лише при наявності комплексу правових (нормативних),  фактичних і процесуальних підстав. Правова (нормативна) підстава – це правова норма, що передбачає можливість застосування заходів відповідальності за правопорушення. На сьогоднішній день наявність правової (нормативної) підстави є безумовним для виникнення матеріальної відповідальності. Немає матеріальної відповідальності, якщо немає норми права, що її передбачає.

Фактичною підставою матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ є службово-трудове майнове правопорушення. До кола підстав матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ також віднесено комплекс процесуальних підстав. Це норми права, які визначають діяльність компетентних органів по встановленню винних осіб і відшкодуванню заподіяної ними матеріальної шкоди органу внутрішніх справ.

Досліджено стадії у механізмі покладання матеріальної відповідальності на працівників органів внутрішніх справ. Виокремлено чотири стадії цього механізму: виникнення підстав для притягнення працівників до матеріальної відповідальності, притягнення до відповідальності, встановлення відповідальності, настання матеріальної відповідальності. Проаналізовано взаємозалежність стадій і підстав матеріальної відповідальності. Дисертант дійшов висновку, що всі підстави матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ на всіх її стадіях тісно взаємозалежні і являють собою єдність.

У другому підрозділі “Правопорушення як фактична підстава матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ” досліджуються всі елементи складу службово-трудового майнового правопорушення як основної підстави притягнення працівників органів внутрішніх справ до матеріальної відповідальності.

За думкою дисертанта, службово-трудове майнове правопорушення – це винне і протиправне невиконання або недбале виконання працівником органу внутрішніх справ його службово-трудових обов’язків за трудовим договором (контрактом), яке спричинило пряму дійсну шкоду органу внутрішніх справ.

Проведено детальний аналіз складу службово-трудового майнового правопорушення. Службово-трудове майнове правопорушення являє собою сукупність чотирьох умов (елементи його складу), необхідних для настання матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ. Наявність цих умов у сукупності – необхідна та обов’язкова передумова матеріальної відповідальності працівника органу внутрішніх справ. При відсутності хоча б  однієї з них, як елемента службово-трудового майнового правопорушення, притягнення працівника органу внутрішніх справ  до матеріальної відповідальності неприпустиме.

Відносно прямої дійсної шкоди дисертант дійшов висновку, що це шкода, яка виражається у втраті, погіршенні або зниженні цінності наявного майна органів внутрішніх справ, яка призвела до необхідності провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником органу внутрішніх справ службово-трудових обов’язків, грошові виплати.

Також проаналізовано всі обставини, що звільняють особу від матеріальної відповідальності. Це такі обставини: 1) коли шкода є наслідком дії непереборної сили; 2) коли шкоду заподіяно у разі крайньої необхідності; 3) у випадку сумлінного виконання правомірного наказу начальника органу внутрішніх справ; 4) у разі виправданого в конкретних випадках службового ризику, коли неможливим є досягнення результатів працівником органу внутрішніх справ іншим шляхом; 5) якщо шкода виникла з вини начальника органу внутрішніх справ, що не створив необхідних умов для належного зберігання матеріальних цінностей, довірених працівнику органу внутрішніх справ.

На основі проведеного аналізу пропонується ряд змін і доповнень до чинного законодавства України.

Третій підрозділ “Види матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ” присвячується комплексному аналізу видів матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ.

Обґрунтовано позицію щодо відсутності підвищеної матеріальної відповідальності в трудовому праві, і її треба розглядати як специфічний порядок визначення шкоди, а не як самостійний вид матеріальної відповідальності працівників. Далі підкреслено, що матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну органу внутрішніх справ, залежить від форми вини, виду правопорушення.

Основним видом матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ є обмежена матеріальна відповідальність, яка обмежується середньомісячним грошовим забезпеченням працівника органу внутрішніх справ. У зв’язку з цим необхідно підкреслити, що розміри місячного грошового забезпечення визначаються відповідно до основного і додаткового грошового утримання на день підписання наказу про притягнення до матеріальної відповідальності. Проаналізовано поняття “грошове утримання” і “грошове забезпечення”.

На базі емпіричного матеріалу проаналізовано випадки притягнення працівників органів внутрішніх справ до декількох видів відповідальності одночасно: кримінальної, адміністративної або дисциплінарної, з одного боку, та матеріальної – з іншого.

Обґрунтовано висновок, що лише у виняткових випадках, прямо передбачених у законі для працівників органів внутрішніх справ, встановлюється повна матеріальна відповідальність. Це: 1) умисне знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконне витрачання майна органу внутрішніх справ або вчинення інших умисних протиправних дій; 2) заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані, стані наркотичного чи токсичного сп’яніння; 3) якщо шкода заподіяна злочином, встановленим обвинувальним вироком суду; 4) нестача, а також знищення або псування майна органу внутрішніх справ, переданого під звіт чи за разовими документами (довіреністю) працівнику органу внутрішніх справ для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети; 5) коли з працівником органу внутрішніх справ укладено письмовий договір про взяття ним на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей; 6) коли начальник органу внутрішніх справ винен у незаконному звільненні або переведенні  працівника органу внутрішніх справ на іншу роботу, а також у разі затримання начальником органу внутрішніх справ виконання рішення суду чи наказу вищого за підлеглістю начальника про поновлення працівника органу внутрішніх справ на роботі. Даний перелік повинен бути вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягати.

З метою збереження важливих видів майна (спеціальних засобів, зброї і т.ін.) доцільно заключати договір про повну матеріальну відповідальність з з працівниками органів внутрішніх справ, яким дане майно передано для зберігання. Також пропонується проект типового договору про повну матеріальну відповідальність.

Розділ 3. - “Порядок притягнення до матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ” — присвячено питанням визначення шкоди, заподіяної працівниками органу внутрішніх справ органу внутрішніх справ, з яким він перебуває у службово-трудових відносинах, та порядку її відшкодування.

У першому підрозділі “Правові питання вдосконалення визначення розміру шкоди, заподіяної працівниками органів внутрішніх справ” розглядається ряд факторів, від яких залежить визначення розміру шкоди, причому зазначено, що визначення розміру шкоди, заподіяної працівником органу внутрішніх справ органу внутрішніх справ, з яким він перебуває у службово-трудових відносинах, мають багато спільного з визначенням шкоди, заподіяної працівником своєму підприємству, установі, організації.

Проведено етимологічний аналіз понять “обсяг шкоди” і “розмір шкоди”. Зазначено, що для визначення фактичного розміру шкоди важливе значення має спосіб заподіяння шкоди. При втраті, нестачі, знищенні, розкраданні шкода відшкодовується у розмірі повної вартості матеріальних цінностей з урахуванням, звичайно, амортизації, природного убутку, зносу.

Обґрунтовано, що розмір шкоди, завданої розкраданням (знищенням, псуванням), нестачею або втратою дорогоцінного каміння, дорогоцінних металів та валютних цінностей, встановлюється згідно зі спеціальним законодавством.

У ході проведеного дослідження дисертант дійшов висновку, що розмір шкоди, заподіяної працівником органу внутрішніх справ відповідному органу внутрішніх справ, з яким він перебуває у службово-трудових відносинах, необхідно визначати за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з ринкових цін, діючих у даній місцевості, на момент виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди з урахуванням зносу майна органів внутрішніх справ за встановленими нормами.

У другому підрозділі “Порядок відшкодування шкоди, заподіяної працівниками органів внутрішніх справ” досліджуються способи відшкодування: добровільний (за заявою працівника органу внутрішніх справ), адміністративний (за розпорядженням начальника органу внутрішніх справ), судовий (за рішенням суду). Також досліджується питання щодо визначення термінів розгляду матеріалів та визначення середньомісячного грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ.

Запропоновано  середньомісячний розмір грошового забезпечення працівника органу внутрішніх справ розраховувати як і середньомісячну заробітну плату працівника за трудовим законодавством, виходячи з розрахунку останніх двох календарних місяців роботи особи, що заподіяла шкоду. Він повинен установлюватися на день виявлення шкоди.

На думку дисертанта, норми законодавства, які передбачають покриття шкоди за трудовим правом у кратному розмірі є соціально несправедливими, тому запропоновано зовсім відмовитись від визначення розміру шкоди у кратному обчисленні.

У зв’язку з тим, що в трудовому праві  немає солідарної матеріальної відповідальності, пропонується визначати розмір шкоди, заподіяної з вини декількох працівників органів внутрішніх справ, окремо для кожного працівника з урахуванням його ступеня вини, виду матеріальної відповідальності.

Велику увагу приділено аналізу термінів розгляду матеріалів службового розслідування, пропонується взяти терміни, що вже існують у трудовому законодавстві.

Досліджено питання щодо визначення конкретного дня виявлення шкоди, з якого починається відрахування термінів. Цим днем слід вважати день, коли начальнику органу внутрішніх справ стало чи повинно було стати відомо про заподіяну шкоду.

Вказується на обов’язок проведення службового розслідування за фактом заподіяння шкоди, визначається процедура проведення такого розслідування. Чітко визначено коло питань, яке вирішує розслідування. Обґрунтовано випадки, коли розслідування не провадиться.

Досліджено питання визначення компетентного суб’єкта щодо проведення службового розслідування, обґрунтовано положення про комісію, яка може проводити відповідні розслідування.

Запропоновано введення відповідальності начальників органів внутрішніх справ  за перевищення термінів притягнення працівників органів внутрішніх справ до матеріальної відповідальності.

Визначено чіткий перелік випадків, коли притягнення працівників органів внутрішніх справ до матеріальної відповідальності здійснюється лише в судовому порядку. Цими випадками можуть бути такі: 1) коли розмір відшкодування перевищує середньомісячний розмір грошового забезпечення працівника органу внутрішніх справ; 2) коли минув термін, протягом якого начальник органу внутрішніх справ мав право зробити розпорядження про стягнення; 3) коли працівник органу внутрішніх справ висловив незгоду з відрахуванням чи його розміром; 4) коли працівник органу внутрішніх справ звільнився зі служби, а заподіяна ним шкода залишилась не погашеною.

  Детально проаналізовано процедуру судового розгляду питання про притягнення працівника органу внутрішніх справ до матеріальної відповідальності.

Обгрунтовано, що правом зменшення розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, не повинні бути наділені ніякі інші органи, крім суду.

Обґрунтовано розміри утримань з працівників органів внутрішніх справ для відшкодування шкоди.