Гапотченко Т.М. Особливості правового режиму земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються зв'язок роботи з науковими програмами, мета й завдання дослідження, методологічна й теоретична бази, розкриваються сутність і стан обраної проблеми, наукова новизна одержаних результатів, сформульовані основні положення, що виносяться на захист, наводяться дані щодо їх апробації та опублікування.

Розділ 1 “Загальні засади правового режиму земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 “Становлення та розвиток законодавства, що закріплює правовий режим земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства” досліджуються етапи становлення та розвитку законодавства, що закріплює правовий режим даних земель. Акцентується увага на тому, що на формування правового режиму земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства впливає стрімкий розвиток сфери автомобільного транспорту, а також особливості та характер земельного ладу, який сформувався в конкретний період. З урахуванням цього обґрунтовується доцільність виділення у розвитку законодавства, в зазначеній сфері трьох відносно самостійних етапів: 1) 1917 – 1968рр., який включає два більш короткі за часом періоди, і характеризується появою окремих приписів, що стосувалися земель транспорту в цілому; 2) 1968 – 1990рр., коли у земельному законодавстві СРСР були закріплені правові норми, присвячені безпосередньо використанню земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства; 3) період з 1990 до сьогодення, в межах якого можна виокремити такі підетапи: а) 1990 – 2001рр. – започатковано реформування земельних відносин щодо використання та охорони земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства; б) 2001р. – сьогодення – підетап, який характеризується поглибленням правового режиму даних земель.

У підрозділі 1.2 “Поняття земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства як об’єкта правового режиму” досліджується та визначається поняття земель, щодо яких формуються відносини спеціального аналізу. Для цього дисертантом уточнюється поняття земель транспорту, до яких, на думку автора, слід відносити землі, які надані або призначені для здійснення діяльності, пов’язаної із забезпеченням належної та ефективної роботи транспорту. Істотною ознакою земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що відмежовує їх від інших видів земель транспорту, є те, що зазначені землі виступають просторовим базисом для розміщення об’єктів нерухомості, які призначені переважно для належного функціонування автомобільного транспорту загального користування чи автомобільних доріг загального користування. На підставі детального аналізу обґрунтовується висновок про те, що до земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства відносяться землі, які передані у власність або надані в користування суб’єктам автомобільного транспорту та дорожнього господарства чи призначені для належного функціонування переважно автомобільного транспорту загального користування або автомобільних доріг загального користування та захисних насаджень.

В роботі аргументується висновок про необхідність  резервування відповідних земель для перспективного будівництва та забезпечення реконструкції автомобільних доріг.

Підрозділ 1.3 присвячений дослідженню складу земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Підкреслюється, що в межах єдиного цільового призначення виокремлюються дві відносно самостійні, але нерозривно пов’язані, складові: землі автомобільного транспорту та землі дорожнього господарства, правове регулювання яких суттєво відрізняється. В межах однієї із складових - земель дорожнього господарства, досліджується сутність та співвідношення таких категорій, як автомобільна дорога та смуга відводу. Обґрунтовується висновок про те, що до складу смуги відводу не входять ті землі дорожнього господарства, на яких розташовані об'єкти служби дорожнього сервісу. Всебічно аргументується, що земельні ділянки, зайняті захисними насадженнями вздовж автомобільних доріг загального користування, слід відносити до складу земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, а не до земель лісогосподарського призначення, як це передбачено ст. 55 Земельного кодексу України.

Правовий режим земель автомобільного транспорту й дорожнього господарства в межах населеного пункту є ускладненим і розповсюджується на земельні ділянки, зайняті вулицями та дорогами, що суміщаються з автомобільними дорогами державного значення  та об’єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту загального користування.

Розділ 2 “Використання та охорона земель – важливі складові правового режиму земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства” складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 2.1. “Правове забезпечення використання земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства: загальні положення” досліджується сутність та особливості використання земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Оскільки землі дорожнього господарства призначені задовольняти суспільні інтереси, вони повинні перебувати переважно в державній власності. Акцентується увага на тому, що передбачена Земельним кодексом України можливість знаходження окремих земельних ділянок в приватній власності стосується переважно земель автомобільного транспорту.

Проведено аналіз змісту та зв’язку раціонального використання та охорони земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, у ході якого обґрунтовується висновок про те, що в процесі реалізації сучасної земельної реформи охорона цих земель виходить на перший план.

Підрозділ 2.2. “Право постійного користування землями автомобільного транспорту та дорожнього господарства” присвячений дослідженню об’єктно-суб’єктного складу правовідносин постійного користування. Дисертант робить висновок про те, що право постійного користування – основна правова форма використання земель, на яких розміщені автомобільні дороги загального користування, який обумовлений тим, що мережа автомобільних доріг на території України практично сформувалася, функціонує і повинна характеризуватися максимальною стабільністю.

Враховуючи, що юридичний титул права землекористування є похідним від права власності, ознаки земельної ділянки як об’єкта права власності, закріплені в Земельному кодексі України, можна віднести і до земельної ділянки, як об’єкта права постійного користування. Особливість об’єктного складу права постійного користування землями дорожнього господарства полягає в тому, що до нього відноситься смуга відводу, яка являє собою територію, призначену для розміщення автомобільної дороги та захисних насаджень, до складу якої входить сукупність окремих земельних ділянок, що характеризуються специфікою їх правового режиму

На підставі аналізу кола потенційних суб’єктів права постійного користування, закріпленого в ст. 92 Земельного кодексу України, дисертант робить висновок, що суб'єктами права постійного користування земель дорожнього господарства є структурні підрозділи Державної служби автомобільних доріг України, а суб'єктами права постійного користування земель автомобільного транспорту є державні або комунальні підприємства, організації та установи, які використовують об'єкти нерухомості автомобільного транспорту, що розміщені на відповідних земельних ділянках.

У підрозділі 2.3. “Використання земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства на умовах оренди” досліджуються особливості даної правової форми землекористування. Наводиться класифікація особливостей оренди даних земель з точки зору об’єктного складу. На думку автора, об’єктами оренди можуть бути: земельні ділянки, на яких розташовуються об’єкти автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що можуть перебувати у приватній власності; земельні ділянки, необхідні для розміщення певних тимчасових об’єктів при будівництві та реконструкції автомобільних доріг загального користування (тимчасові виробничі бази, склади, під'їзні дороги і т.п.); земельні ділянки, надані для розміщення відповідних об’єктів концесії.

На думку дисертанта, щодо земель, прилеглих до смуги відводу доріг, які тимчасово необхідні для потреб будівництва, ремонту, реконструкції автомобільних доріг, доцільно передбачити у законодавстві таку правову форму використання земель як тимчасове зайняття земель, що допоможе врахувати інтереси власників земельних ділянок, тимчасових користувачів і суспільства в цілому.

Підкреслюється, що особливою правовою формою використання даних земель є концесійне землекористування, об’єктом якого виступають вилучені з ринкового обігу землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Концесійне використання цих земельних ділянок зумовлене тим, що вони мають обслуговувати перш за все публічні інтереси. Доцільно відносити до об’єктів концесійних відносин також земельні ділянки, що необхідні для розміщення об’єктів служби дорожнього сервісу.

У підрозділі 2.4. “Специфіка правової охорони земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства” досліджується специфіка охорони земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Сутність охорони земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства полягає в поєднанні охоронних заходів, які здійснюються в процесі вибору земельних ділянок для потреб автомобільного транспорту та дорожнього господарства, під час будівництва та реконструкції автомобільних доріг загального користування і об’єктів, що забезпечують функціонування автомобільного транспорту загального користування, а також під час експлуатації цих об’єктів. 

Досліджуючи проблему охорони земель у дисертації обґрунтовується доцільність розробки нормативів граничнодопустимих концентрацій небезпечних речовин на цих землях. При перевищенні вмісту небезпечних речовин (важкі метали, сажа, бензопірен та ін.) на цих землях передбачається вжиття заходів до обмеження, тимчасової заборони чи припинення експлуатації об’єктів автомобільного транспорту, діяльність яких призводить до забруднення земель. Оскільки припинити використання земель дорожнього господарства, на яких розміщена автомобільна дорога, досить важко, можливим варіантом у даному випадку може стати створення паралельних шляхів з метою відновлення пошкоджених земельних ділянок.

Розділ 3 “Правове забезпечення управління в галузі використання та охорони земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 “Планування використання земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства” досліджуються  специфічні риси планування використання та охорони земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства. На думку дисертанта, особливостями такого планування виступає те, що: 1) в його основі лежить територіальне планування; 2) відповідність державним програмам, що стосуються розвитку сфери автомобільного транспорту та дорожнього господарства; 3) відповідність інтересам суспільства та екологічної безпеки.

З метою забезпечення раціонального, невиснажливого, екологостабільного використання земель обґрунтовується доцільність прийняття Закону України “Про Загальнодержавну програму використання та охорони земель”, до змісту якого мають бути включені положення, що стосуються планування використання та охорони земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

У підрозділі 3.2 “Нормування земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства” визначаються особливості правового механізму нормування розмірів земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, якості даних земель та рівня ризикового антропогенного природного навантаження на ці землі.

Зазначається, що чинні нормативи які стосуються проектування та будівництва автомобільних доріг є нормативами колишнього СРСР, що застосовуються в Україні як міждержавні стандарти, не відповідають принципу раціонального використання земельних ділянок та не враховують вимоги екологічної безпеки і потребують суттєвого доопрацювання з урахуванням екологічних вимог та  питань охорони навколишнього середовища.

В дисертації обґрунтовується висновок про те, що для земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства та прилеглих до них земель, які зазнають значного впливу різноманітних шкідливих речовин, що створюють небезпеку для здоров’я людини, необхідно розробити та закріпити у законодавстві відповідні нормативи, що визначатимуть рівні гранично допустимого забруднення цих земель.

Автор доходить висновку, що інтереси охорони навколишнього природного середовища можуть бути забезпечені шляхом закріплення в законодавстві такого специфічного об’єкту землевпорядного нормування як ступінь фрагментації (подрібнення) ландшафту.

У підрозділі 3.3  “Облік земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства” досліджується юридична природа та особливості обліку даних земель. Зазначається, що об’єктом обліку виступає конкретна земельна ділянка, яка будучи складовою смуги відводу автомобільної дороги загального користування, як об’єкт обліку характеризується рядом особливостей. На підставі аналізу запровадженого Держкомстандартом України Класифікатору об’єктів адміністративно-територіального устрою України робиться висновок, що на відміну від закріплених у Класифікаторі норм, земельні ділянки, що входять до смуги відводу, мають бути об’єктом  обліку окремо від інших земелекористувань без штучного поділу.

На думку дисертанта, для забезпечення екологічної безпеки система обліку земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства має містити інформацію про стан забрудненості земель в межах смуги відведення та за її межами. Ця інформація повинна враховуватися при визначенні правового режиму земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Так, якщо забруднення земельних ділянок, що обслуговують об’єкти автомобільного транспорту та дорожнього господарства, буде перевищувати  можливі (передбачені в законодавстві) межі, можна ставити питання про негативні правові наслідки, наприклад, про обмеження проїзду окремих транспортних засобів на даних земельних ділянках..

Підрозділ 3.4 “Контроль за використанням та охороною земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства”  присвячений вивченню особливостей контролю за використанням та охороною цих земель. Акцентується увага на тому, що однією з головних особливостей контролю в сфері використання та охорони земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства слід вважати найбільш виражену, порівняно з іншими землями, екологічну спрямованість даного виду контролю, що обумовлено об’єктивними факторами, які пов’язані: а) із збільшенням кількості транспортних засобів та їх навантаженням на автомобільні дороги, б) із збільшенням викидів забруднюючих речовин з відпрацьованими газами автомобілів, що негативно впливають на стан земель та навколишнє природне середовище в цілому. Зазначається, що здійснення належного контролю за дотриманням екологічних вимог в даній сфері є важливим заходом щодо забезпечення належної охорони земель та екологічної безпеки.

Автор обґрунтовує необхідність передати усі контрольні повноваження у цій сфері Державній екологічній інспекції, що діє у складі Мінприроди України.

Самостійно розглядається проблема щодо можливості здійснення самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства.  Наголошується на необхідності чітко розподілити повноваження в сфері контролю за використанням та охороною даних земель між державними органами і органами місцевого самоврядування з метою усунення дублювання повноважень.