Одегова С.М. Адміністративно-правові основи мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено предмет та об’єкт, сформульовано мету та основні завдання  роботи, охарактеризовано науково-теоретичну й методологічну базу дослідження, підкреслено практичне значення одержаних результатів, сформульовано основні положення та пропозиції, що винесено на захист, їх наукову новизну, наведено дані щодо апробації дослідження.

Розділ 1. – „Мотивація як основний засіб впливу на діяльність спеціальних категорій державних службовців в умовах побудови громадянського суспільства та правової держави” – складається з двох підрозділів, у яких охарактеризовано поняття, зміст і концептуальні основи мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців, на підставі  досліджень зарубіжних та українських авторів; визначено правові основи мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців.

Підрозділ 1.1 – „Поняття, зміст і концептуальні основи мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців у дослідженнях  українських та зарубіжних авторів” – присвячений з’ясуванню поняття, змісту та концептуальних основ мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців у дослідженнях та українських та зарубіжних авторів, а також співвідношення понять „мотив” і „мотивація”.

У роботі доведено, що  будь-яка діяльність відбувається більш ефективно і дає якісні результати, якщо в людини існують яскраві мотиви, що викликають бажання діяти активно, з повною віддачею, наполегливо рухатись до поставленої мети.

Незважаючи на велику кількість поглядів на проблему мотивації діяльності ми дали своє авторське визначення поняття мотивації проходження служби спеціальними категоріями державних службовців. Це, зокрема, ставлення службовця до потреб саморозвитку й особистого зростання, волі, поставленої мети. Як наслідок відомо, що мотивування діяльності вкрай різноманітне, опис цих мотивів починається із суто прагматичних – необхідність у матеріальному самозабезпеченні – і закінчується одержанням задоволення від заняття. Розмаїття і розбіжності мотивів свідчить про комплексну природу цього мотиваційного утворення, що забезпечує індивідуально-особистісні варіанти праці, а також специфіку його продуктів.

Мотивація діяльності спеціальних категорій державних службовців – це індивідуальна діяльність у звичайних, простих ситуаціях людини, яка планує і виконує власну роботу, шляхом професійного виконання  своїх посадових обов’язків і повноважень для досягнення певної мети, задоволення важливих потреб.

У підрозділі 1.2 – „Правові основи мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців” – здійснено аналіз правового регулювання суспільних відносин, які виникають у процесі діяльності спеціальних категорій державних службовців.

Проаналізовано нормативно-правову базу мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців в сфері державного управління. Отже, ця діяльність здійснюється на підставі цілого ряду спеціальних Законів: „Про боротьбу з корупцією”, „Про місцеві державні адміністрації”, „Про прокуратуру”, „Про дипломатичну службу”, „Про Національний банк України”, „Про міліцію”, „Про службу безпеки України”, „Про статус суддів”, а також Митного кодексу України тощо.

Доведено, що розбудова інституту державної служби набула системного характеру після прийняття Указу Президента України „Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій” від 10.11.95 р. Цим документом разом з Указами Президента „Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій”, „Про систему підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації державних службовців” започатковано розроблення й прийняття нормативно-правових актів з удосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, конкурсного відбору, стажування, формування кадрового резерву, організації та проведення атестації, декларування доходів, навчання державних службовців.

На підставі нормативного регулювання необхідно внести доповнення до ст. 1 Закону України “Про державну службу” щодо визначення поняття “спеціальна категорія державних службовців” до яких належать співробітники органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, військової служби правопорядку у Збройних силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи й установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Крім того, слід зазначити, що це особи, які займають певні посади лише в органах державної влади.

Потребує визначення поняття „службова особа”. Службова особа – це посадова особа, яка перебуває на державній службі, уповноважена на виконання функцій  держави на основі професіоналізму. Серед великої кількості нормативно-правових актів, підзаконних актів на сьогодні не існує єдиного нормативного акта, який би визначав відповідальність службової особи під час виконання своїх службових обов’язків, підкреслимо, належного виконання службових обов’язків, тому існує необхідність розроблення та запровадження в службову діяльність всіх правоохоронних органів України єдиного Дисциплінарного кодексу, який би чітко визначив відповідальність за порушення, вчинені в службовій діяльності працівників всіх без винятку правоохоронних органів України.

Розділ 2. – „Адміністративно-правові основи формування мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців” – складається з трьох підрозділів, присвячених висвітленню питань, що стосуються видів і форм мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців, ролі керівника у формуванні позитивної мотивації діяльності, службового етикету як засобу впливу на формування мотивації діяльності спеціальної категорії державних службовців.

Підрозділ 2.1 – „Види і форми мотивації діяльності спеціальної категорії державних службовців” – присвячений дослідженню видів і форм мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців.

Досліджуючи  види і форми мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців, автор підкреслює, що під видами цієї діяльності розуміється система комплексних заходів організаційного характеру, які спрямовані на регулювання адміністративно-правових основ мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців.

Види та форми мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців відрізняються від іншої повсякденної трудової діяльності складною системою мотивів, які скеровують, посилюють та зумовлюють активність індивіда щодо проходження служби в державних органах: за характером дій; залежно від умов, у яких проходить служба державного службовця; прав та обов’язків; системою відповідальності тощо.

Так, наприклад, відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарним проступком є – невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, у результаті чого настає дисциплінарна відповідальність, передбачена ст. 12 вищеназваного Статуту. У Законі України „Про державну службу” поняття дисциплінарної відповідальності державних службовців взагалі відсутнє. Постає запитання: “У чому ж полягає різниця між дисциплінарною відповідальністю спеціальних категорій державних службовців та державних службовців, які займають посади в державних органах?”

Аналізуючи види діяльності спеціальної категорії державних службовців, дійшли висновку, що державна служба залежно від гілок влади поділяється на такі види: в апараті єдиного органу законодавчої влади; в органах виконавчої влади; в судових органах та органах прокуратури. Що стосується форми мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців, то вона поділяється на цивільну та мілітаризовану. Цивільна служба, у свою чергу, поділяється на цивільну загальну службу – здійснення загальних, стандартних функцій, що характерні для будь-якого виду державної служби, яка не відрізняється галузевою специфікою, та цивільну спеціальну службу, реалізацію якої регламентують особливі правові акти, за якими державні службовці обіймають певні посади в державних органах конкретної, спеціальної компетенції, що позначається на практичній діяльності персоналу. Для мілітаризованої служби є характерними захист життя і здоров’я людей, забезпечення безпеки громадян, порядку управління, основних прав громадян.

У підрозділі 2.2 – „Роль керівника у формуванні позитивної мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців” – наголошується, що визнання особливої ролі керівника державного органу в процесі формування позитивної мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців порушило питання про професійну ідентифікацію, спеціальну підготовку керівника. Якщо ми говоримо, що керівник – це посада, тоді як лідерство – покликання, а управління – комплекс певних функціональних обов’язків особи, яка обіймає посаду керівника, то керівник має уособлювати в особі всі ці складові формування позитивної мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців.

Нами розглянуто роль керівника як провідного й організуючого елемента в системі державної служби. Відомо, що управління будь-яким підрозділом чи службою повністю залежить від професіоналізму та особистісних якостей суб’єкта управління, який організаційно-правовими засобами впливає на об’єкт управління шляхом підвищення його професійно-особистісного потенціалу щодо вирішення завдань, реалізації функцій і досягнення мети управлінської діяльності.

Керівники повинні мати відповідні психологічні якості, а також, відповідно до наказу МВС України „Про затвердження Інструкції про порядок поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів та підрозділів МВС України” від 06.07.99 р. № 527, мають перебувати постійно в центрі уваги психологів.

Акцентується увага на тому, що ефективність мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців забезпечується високим рівнем правової культури, дисципліни та законності. Тому слід пам’ятати, що керівник та його підлеглі у сфері своєї діяльності становлять єдиний структурний „живий” механізм, спрямований на виконання завдань і функцій, що стоять перед ним. Глобальність і гнучкість діяльності такої упорядкованої системи цілком і повністю залежить від якісних характеристик структурних елементів названого механізму, який ґрунтується на соціальних нормах, ефективному підборі та розстановці кадрів, морально-психологічному кліматі, інтенсивності інтелектуальної, фізичної діяльності й професіоналізмі кожного працівника правоохоронного органу.

У підрозділі 2.3 – „Службовий етикет як засіб впливу на формування мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців” –визначено, що моральні якості мають бути притаманні всім без винятку спеціальним категоріям державних службовців, які в подальшому будуть впливати на мотивування діяльності кожного правоохоронця.

У сучасній Україні роль і значення державної служби постійно зростають, тому від державних службовців очікують не лише наявності спеціальних знань, професійних навичок, а й глибокої ерудиції, уміння комплексно, зважено вирішувати складні проблеми суспільного розвитку. Мотивація діяльності спеціальних категорій державних службовців має бути орієнтована на норми демократичного громадянського суспільства й стати дієвим інструментом його побудови. Тому сьогодні, щоб вирішити ці проблеми, необхідно наголосити на формуванні високої культури праці спеціальних категорій державних службовців. А для того щоб державна служба впливала на формування та розвиток прогресивної культури в суспільстві, вона сама повинна формуватися як етична система, бути носієм прогресивної суспільної моралі та її цінностей.

Доведено, що основою організаційно-правової роботи, спрямованої на підвищення рівня культури у відносинах між працівниками ОВС, є Кодекс честі працівника ОВС, затверджений наказом МВС України від 11.01.96 р., № 18 та Етичний кодекс працівника ОВС України затверджений рішенням МВС України від 05.10.2000 р., № 7км/8. Відповідно до Директиви “Питання службового етикету працівників ОВС України” від 28.04.04 р., № 8 етична поведінка в ОВС належить до особливо актуального напряму організаційно-правової роботи з персоналом і заслуговує на постійну увагу з боку керівників ОВС. Відповідно до наказу МВС України „Про покращання виховної роботи з персоналом органів внутрішніх справ України” від 09.04.02 р. № 367, в органах внутрішніх справ потрібно постійно проводити роботу щодо підвищення рівня дисципліни.

Виходячи з цього, дотримання правил етикету допоможе спеціальним категоріям державних службовців вельми успішно визначати свою поведінку в повсякденному спілкуванні на роботі, вдома, у громадських місцях, створить імідж інтелігентної людини й кваліфікованого юриста-професіонала та впливатиме на успішну мотивацію діяльності спеціальних категорій державних службовців. Суворе дотримання правил етикету – важлива умова високої культури поведінки, але навіть скрупульозне знання і дотримання правил етикету не гарантує належної поведінки людини, бо конкретні обставини настільки різноманітні, що жодні правила і норми не в змозі охопити їх повністю, щоб уникнути всіх помилок. Державному службовцю необхідно виробити в собі відчуття емоційного співпереживання людям, тактовність, що дасть змогу відчувати і лише розвинене почуття такту дозволить визначити належні міру в словах і вчинках.

Розділ 3. – „Підвищення рівня ефективності надання правоохоронних послуг населенню засобами мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців” – складається з двох підрозділів в яких досліджено напрями вдосконалення системи мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців з боку керівництва та можливості мотивації громадян з боку спеціальних категорій державних службовців як напрям розвитку партнерських відносин з населенням.

Підрозділ 3.1 – „Напрями вдосконалення системи мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців з боку керівництва” – присвячено аналізу напрямів удосконалення системи мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців, серед яких можна виділити такі: реформування організаційної структури; удосконалення законодавчого й відомчого нормативного матеріалу з питань мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців; реформування системи оплати праці спеціальним категоріям державних службовців з метою забезпечення конкурентоспроможності державної служби в Україні; зменшення відомчого та місцевого впливу на діяльність цих органів; реформування системи освіти; удосконалення процесів управління в державних органах; посилення посадової диференціації заробітної платні з урахуванням рівня відповідальності, забезпечення її швидкого зростання на початку кар’єри.

Доведено, що важливе місце в структурі особистісних показників психічної адаптації належить „мотивації до досягнення успіху”. Високий енергетичний потенціал необхідний у найбільш складних ситуаціях професійної діяльності, коли необхідна мобільність, швидке орієнтування в новій ситуації, використання нестандартних прийомів діяльності, особливо в умовах невизначеності, прогнозі (успіх чи невдача) кінцевого результату.

Слід звернути увагу на наявність проблеми визначення типології порушників службової дисципліни у сфері правоохоронної діяльності. Існують різні погляди на питання типології та класифікації порушників. На нашу думку, класифікація визначається як система підпорядкованих понять (класів, об’єктів) цієї галузі знань, яка сформована з урахуванням загальних ознак об’єктів і закономірних зв’язків між ними та дає змогу орієнтуватися в множині об’єктів й виступає джерелом їх пізнання.

З цією метою ми пропонуємо розробити єдиний нормативно-правовий акт у вигляді Дисциплінарного кодексу України, який би встановлював відповідальність за порушення службової дисципліни спеціальними категоріями державних службовців під час виконання ними службових обов’язків в контексті адміністративно-правових основ мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців.

У підрозділі 3.2 – „Можливості мотивації громадян з боку спеціальних категорій державних службовців як напрям розвитку партнерських відносин з населенням” – розглядається система взаємодії спеціальних категорій державних службовців з населенням щодо розвитку партнерських відносин, які позитивно або негативно впливають на можливості мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців.

До них можна зарахувати ставлення населення та інших соціальних суб’єктів до спеціальних категорій державних службовців, рівень готовності населення до взаємодії з ними, причини цього, стан правосвідомості громадян. При розвитку партнерських відносин необхідні знання проблем, які хвилюють населення, щодо громадського порядку за місцем проживання, особистої безпеки та безпеки свого майна, а також запобігання злочинності. Такі дані дають змогу правильно визначити цілі майбутнього співробітництва, а також нейтралізувати побоювання населення, усунути перешкоди, бар’єри, які містяться в уявленнях населення про діяльність спеціальних категорій державних службовців.

Доведено, що для створення дієвого механізму партнерських відносин з населенням щодо мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців необхідно створити певні умови. Зокрема, до них можна віднести: взаємну довіру; спілкування, як безпосереднє, так і за допомогою засобів масової інформації, що має здійснюватися в атмосфері довіри, а вона залежить від самого джерела інформації – конкретного підрозділу в структурі правоохоронного органу, який безпосередньо демонструє твердий намір бути корисним громадськості. Інформація, що надається населенню, має відповідати вимогам ясності при дотриманні простої форми. Зміст інформації повинен однаково сприйматися як джерелом, так і отримувачем інформації.

Важливо, щоб мотивація громадян з боку спеціальних категорій державних службовців здійснювала інформаційний вплив з урахуванням цих стереотипів, підкріплюючи позитивні та намагаючись змінити негативні. Велике значення при цьому має розвіювання побоювань людей щодо цих органів, демонстрація того, що працівники допоможуть вирішити буденні проблеми кожного громадянина, задовольнити потребу у безпеці, стабільності та порядку.