Реформування міністерств в Україні Статья

З метою управління економікою всієї країни, реалізації функцій у різних сферах виконавчо-розпорядчої діяльності в державі діє розгалужена і різноманітна система органів виконавчої влади, які утворюються залежно від предмета, сфери діяльності та території, на яку поширюються їх повноваження. До ситими органів виконавчої влади й відносяться міністерства як центральні органи виконавчої влади.[6]

1.Загальна характеристика міністерства в Україні.

Історична довідка.

Міністерство (від лат.— служба, посада) — родова назва найважливіших органів державного управління, що входять до складу уряду. В цьому розумінні міністерства склалися у різних країнах Зх. Європи упродовж 16—17 ст. В історії України особливу роль відіграла міністерська система Російської імперії утворена за царя Олександра І. Формування міністерства було виявом тенденції до витіснення форм колегіального управління одноосібним. Перші паростки цієї системи з'являються за часів цариці Катерини II, коли генерал-прокуророві було фактично надано статус першого міністра. Він керував юстицією, фінансами, державним казначейством і контролем. За царя Павла І поряд з відновленням системи колегій було утворено перші міністерства : 1797 —міністерство уділів, 1800 —міністерство комерції. В Україні 1917 почалося утворення системи центр, органів державного управління з функціями, притаманнимиміністерствам. 15.06 1917 було засновано Генеральний секретаріат Української Центральної Ради. Генеральні секретарі фактично виконували функції міністрів. Реальним змістом ця діяльність почала наповнюватися з утворенням УНР. Після оголошення IV Універсалу Генеральний секретаріат було перетворено на Раду народних міністрів. Утворено народні міністерства: внутрішніх справ, військових і морських справ, судових справ, земельних справ, харчових справ, праці, пошт і телеграфів, торгівлі й промисловості. Після приходу до влади гетьмана П. П. Скоропадського діяли міністерства: внутрішніх справ, фінансів, торгівлі й промисловості, земельних справ, судових справ, закордонних справ, військове, народного здоров'я та міністерство сповідань. До складу міністерств входили департаменти. З відновленням УНР почали діяти народні міністерства. В ЗУНР (лист. 1918 — січ. 1919) функції міністерств виконували державні секретаріати. Фактичні функції міністерств незабаром перейшли до народних комісаріатів. Ця назва центральних органів державного управління була закріплена в Конституції УСРР 1919 і зберігалася до 1946. Законом «Про перетворення Ради Народних Комісарів СРСР в Раду Міністрів СРСР і Рад народних комісарів союзних та автономних республік в Ради міністрів союзних і автономних республік» від 15.03.1946 наркомати було реформовано в міністерства. Утворився такий поділ міністерств: загальносоюзні, союзно-республіканські та республіканські. Міністри загальносоюзних та союзно-республіканських міністерств призначалися ВР Союзу РСР і входили до складу уряду СРСР. Міністерство УРСР визначалося як центральний орган державного управління в УРСР, що здійснював керівництво дорученою йому галуззю господарською, соціально-культурною або адміністративно-політичною, управління в межах УРСР. Сучасний етап розвитку системи міністерств в Україні розпочався з проголошення її незалежності. [ 1, ст.709-721]

Визначення міністерства.

Провідне місце серед центральних органів посідають міністерства України. Особи, що їх очолюють – міністри – входять до складу Кабінету Міністрів. Міністерства є єдиноначальними органами, тобто адміністративно правовий статус міністерства уособлюється посадою міністра. Водночас, міністр доручає здійснення частини своїх повноважень заступникам, які можуть виконувати їх від імені міністерства відповідно до затвердженого міністром розподілу службових обов’язків між заступниками.

Суттєвою особливістю адміністративно-правового статусу міністерств є надане окремим міністрам право здійснювати функцію Кабінету Міністрів щодо спрямування і координації діяльності інших ЦОВВ. [ 2, ст. 218]

Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів із питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети і стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей.
Він має перших заступників і заступників, які належать до керівників відповідного міністерства. Здійснює керівництво дорученими йому сферами діяльності і несе відповідальність перед Президентом і Урядом за стан справ у цих сферах, визначає ступінь відповідальності заступників міністра, керівників підрозділів міністерства. [3, ст. 364]

Спрямовує і координує роботу міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади Прем'єр-міністр. [5]

Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.
У межах своїх повноважень міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Правову основу діяльності міністерств, як й інших центральних органів виконавчої влади, становлять Конституція та закони України, постанови Верховної Ради, України укази і розпорядження Президента України, акти Кабінету Міністрів України.[3, ст. 361]

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції міністерства, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку галузі в міністерстві утворюється колегія у складі міністра, перших заступників і заступників міністра за посадою, а також інших керівних працівників міністерства.

До складу колегії входять:

- керівники міністерства;

- керівники урядових органів державного управління, що діють у складі міністерств;

- керівники окремих об’єктів державної власності, що перебувають в управлінні міністерства;

- представники відповідних комітетів Верховної Ради України, органів державної влади, установ, громадських організацій, науковці та інші особи ( за згодою).

Міністерство в межах своїх повноважень на основі актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
У випадках, передбачених законодавством, рішення міністерства є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та громадянами.[3,ст.364-365]

Повноваження міністерства.