Гордєєв В.В. Доказування в адміністративних справах, пов\'язаних з виборчим процесом

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету й завдання, об’єкт і предмет дослідження, його методологічну основу, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію і впровадження у практичну діяльність та навчальний процес.

Розділ 1 «Докази і доказування в адміністративному судочинстві» складається із трьох підрозділів, у яких розкриваються теоретичні основи доказів, їх класифікація та зміст доказування у судовому адміністративному процесі.

У підрозділі 1.1 «Поняття доказів в адміністративному судочинстві» досліджено теоретичні положення доказів через призму їх розуміння радянськими й сучасними вченими.

Сформульовано визначення судових доказів як фактичних даних (відомостей), які здатні прямо чи опосередковано підтвердити факти, важливі для вирішення судової справи, виражені в передбаченій законом процесуальній формі (засобах доказування), отримані й досліджені в точно встановленому процесуальним законом порядку.

У підрозділі 1.2 «Класифікація доказів в адміністративному судочинстві» досліджуються різноманітні підстави класифікації доказів в адміністративному судочинстві та з’ясовується її теоретичне та практичне значення.

Сформульовано таку класифікацію доказів: 1) за їх відношенням до срави: основні, другорядні. Основні – докази, які однозначно підтверджують чи спростовують обставини справи. Другорядні – докази, які однозначно не підтверджують чи не спростовують обставини справи, однак дослідження таких доказів може вплинути на правильність вирішення справи; 2) за відношенням до позову – ті, що підтверджують позовні вимоги, або ж ті, що їх спростовують.

Визначено, що надзвичайно необхідний поділ доказів на окремі види з метою їх подальшого ґрунтовного дослідження й впровадження в українське законодавство.

У підрозділі 1.3 «Зміст доказування в судовому адміністративному процесі» досліджено теоретичні основи поняття та змісту доказування в адміністративному судочинстві через призму розуміння даного питання вченими радянського та сучасного періодів.

Автор дійшов висновку, що доказування в адміністративному судочинстві – це подання для аналізу суду інформації про певні події, дії або стан (юридичні обставини), яку надають суб’єкти адміністративного процесу, чи витребування судом такої інформації за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за власною ініціативою суду.

Констатовано, що доказова діяльність здійснюється у певній послідовності, яка іменується етапами доказування, а саме: формування предмета доказування, у тому числі посилання на фактичні обставини справи, збір і подання доказів, їх дослідження й оцінка. Кожна з наведених стадій доказування має виняткове процесуальне значення.

Розділ 2 «Засоби доказування в адміністративних справах, пов’язаних з виборчим процесом» складається із п’яти підрозділів, в яких охарактеризовано усі засоби доказування в адміністративних справах, пов’язаних з виборчим процесом, висвітлено проблеми їх застосування та запропоновано зміни до законодавчих актів з метою їх удосконалення.

У підрозділі 2.1 «Пояснення сторін, третіх осіб, їх представників як засіб доказування» на основі узагальнення теоретичних положень і аналізу чинного законодавства запропоновано авторське визначення даного засобу доказування в адміністративному судочинстві та у справах, пов’язаних з виборами народних депутатів України.

Пояснення сторін, третіх осіб, їх представників в адміністративному судочинстві визначено як усне або письмове, безпосереднє чи через представника повідомлення суду у формі ствердження чи визнання відомих їм обставин, що мають значення для справи.

Сформульовано, що у справах, пов’язаних з виборами народних депутатів України, засобом доказування виступають пояснення суб’єктів виборчого процесу, посадових і службових осіб органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, відповідних правоохоронних органів, отримані на вимогу суб’єкта розгляду скарги, у тому числі й членів виборчої комісії на виконання повноважень виборчої комісії, та подаються у письмовій формі.

У підрозділі 2.2 «Показання свідків як засіб доказування» визначено їх поняття, ознаки та предмет.

Автором сформульовано поняття показань свідка в адміністративних справах, у тому числі й пов’язаних з виборчим процесом, як відомостей, повідомлених особою під присягою, що мають значення для справи.

Визначено, що свідком може бути будь-яка особа, яка володіє інформацією про обставини справи, незалежно від того, чи є в нього юридичний інтерес, адже він дає свідчення під присягою, попереджається про кримінальну відповідальність.

Констатовано, що до предмета показань свідка у справах, пов’язаних з виборчим процесом, мають належати, насамперед, відомості про обставини, які підлягають доказуванню у справі.

У підрозділі 2.3 «Письмові докази як засіб доказування» вивчено погляди вчених і проаналізовано чинне законодавство для формулювання авторського визначення письмових доказів та документів.

Сформульовано, що письмові докази в адміністративному судочинстві, у тому числі пов’язаному з розглядом справ про виборчий процес, можна визначити як документи (у тому числі й електронні) і матеріали, що виникають, як правило, до процесу і незалежно від нього, та містять достовірні відомості про обставини, що мають значення для справи.

Дано спробу визначити документ в адміністративному процесі, в тому числі, пов’язаному з розглядом справ про виборчий процес, як матеріальний об’єкт, форма якого не суперечить чинному законодавству, а зміст містить відомості про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У підрозділі 2.4 «Речові докази як засіб доказування» на основі здійсненого аналізу законодавства й теоретичних розробок учених автором дано спробу визначити речові докази в адміністративних справах, у тому числі й пов’язаних з виборчим процесом – як магнітні та електронні носії інформації, документи та предмети матеріального світу про обставини, що мають значення для справи та безпосередньо на них відображені.

Визначено, що речові докази є першоджерелом факту вчинення дії чи події, прямим доказом її здійснення. Саме тому аналіз адміністративним судом речових доказів має важливе значення в теорії та практиці адміністративного судового процесу в Україні.

У підрозділі 2.5 «Висновки експертів як засіб доказування» досліджено теоретичні та практичні аспекти висновку експерта та судової експертизи.

Автором сформульовано визначення судової експертизи в адміністративному судочинстві, у тому числі й пов’язаному з розглядом справ про виборчий процес, як передбачене процесуальним законом за дорученням суду діяння уповноважених осіб, наділених спеціальними знаннями у галузі науки, мистецтва, техніки тощо, які мають на меті встановлення у письмовій формі фактичних даних і обставин, що мають значення для справи.

Розділ 3 «Особливості доказування в адміністративних справах, пов’язаних з виборчим процесом» складається із двох підрозділів, в яких з’ясовано специфіку розподілу обов’язків по доказуванню та запропоновано зміни до нормативних актів для удосконалення правозастосовної діяльності суддів.

У підрозділі 3.1 «Розподіл обов’язків щодо доказування в адміністративних справах, пов’язаних з виборчим процесом» розкрито особливості розподілу обов’язків по доказуванню та визначено в ньому роль суду.

З’ясовано, що особливістю адміністративного судочинства є визнання презумпції вини суб’єкта владних повноважень, у тому числі виборчих комісій, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спросту­вати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Презумпція вини суб’єкта владних повноважень (виборчої комісії) не звільняє адміністративний суд від обов’язку ухвалити справедливе та правосудне судове рішення, проте позбавляє необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву.

У підрозділі 3.2 «Реалізація принципів адміністративного судочинства у процесі доказування в адміністративних справах, пов’язаних з виборчим процесом» сформульовано принципи адміністративного судочинства, які впливають на доказування в адміністративних справах, пов’язаних з виборчим процесом.

Установлено, що для більш точного і досконалого розподілу обов’язків із доказування в адміністративних справах, пов’язаних з виборчим процесом, належить керуватися деякими принципами адміністративного судочинства, серед яких: принципи рівності, офіційності, змагальності, диспозитивності, законності та об’єктивної істини.