Чернецький Правове регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні

Короткий зміст

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 „Загальна характеристика адміністративної відповідальності неповнолітніх” присвячено з’ясуванню значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб’єкта адміністративної відповідальності, визначенню поняття та особливостей адміністративної відповідальності неповнолітніх, аналізу процесу становлення та розвитку вітчизняного та зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх.

В підрозділі 1.1 „Значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб’єкта адміністративної відповідальності” зазначається, що для притягнення неповнолітнього до адміністративної відповідальності має значення як досягнення віку цього виду юридичної відповідальності, так і здатність неповнолітньої особи під час вчинення адміністративного правопорушення усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Акцентується увага на тому, що особливістю розвитку неповнолітніх є те, що їх нервова система увесь час знаходиться у процесі становлення та вдосконалення, тоді як у дорослих вона вже сформована, що, як слід потребує більш послідовного розгляду особливостей їх психологічного та вікового розвитку.

Зроблено висновок, що психологічний та віковий розвиток особи неповнолітнього є тими критеріями, які, з одного боку, визначають здатність особи бути учасником певних правовідносин, в нашому випадку тих, які виникають з приводу вчинення адміністративного правопорушення, з другого – вказують на індивідуальні (особистісні) його характеристики.

Наголошується, що у психологічному аспекті особистість неповнолітніх правопорушників відзначається такими ознаками як: спотворене уявлення про сутність і значення таких найважливіших моральних понять і категорій як сміливість, вірність, дружба, героїзм, мужність, скромність; хибність оцінки окремих осіб, явищ, подій; не вміння оцінити людину в сукупності всіх її властивостей і якостей; віддання переваги зовнішнім проявам поведінки людини, без урахування справжніх її мотивів і цілей; нестійкість психіки, зумовлена процесом становлення особистості, фізичного та духовного розвитку організму; емоційна неврівноваженість, підвищена збудливість, різка зміна настроїв; загострене ставлення до навколишнього, до всього нового, незнайомого за відсутності необхідних знань і досвіду; підвищена фізична активність, надмірність невитрачених сил та енергії; прагнення до самовираження та самоствердження „будь-якою ціною”; неприйняття „чужих порад”, педагогічних та інших форм виховного впливу; бажання показати й довести свою „зрілість”, прагнення до лідерства; зайва довірливість, схильність до наслідувальності негативної поведінки; не сформованість життєвих орієнтацій і установок; грубість, що переходить у жорстокість; примітивні погляди на стосунки статей, що зводяться до фізіологічного акту; розбещеність та безсистемність статевих зв’язків; готовність до агресивних посягань на особистість інших осіб для реалізації своїх бажань; моральна нечутливість, при якій стирається кордон між дозволеним і недозволеним; звичка до безцільного проведення часу; постійна напруженість що визначається як тривожність, яка може бути викликана відчуженістю в родині з боку батьків, може носити явний або прихований характер.

В підрозділі 1.2 „Поняття та особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх” наголошується, що на сучасному етапі розвитку української державності дослідження інституту адміністративної відповідальності, з’ясування його суті, місця та ролі як в системі адміністративного права, так і серед інших галузей права набуває особливого значення, оскільки це пов’язано з необхідністю удосконалення українського адміністративного законодавства, в тому числі його систематизацією.

До особливих ознак адміністративної відповідальність неповнолітніх віднесено такі: 1) носить, як правило, виховний та нематеріальний характер, так як до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, як правило, застосовуються заходи впливу, які не є адміністративними стягненнями, зокрема це: зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання; 2) за вчинення адміністративних правопорушень в окремих випадках неповнолітні віком від 16 до 18 років можуть нести адміністративну відповідальність на загальних підставах (в разі вчинення дрібного розкрадання, порушення правил дорожнього руху, дрібного хуліганства, стрільби з вогнепальної зброї в населених пунктах, злісної непокори законній вимозі або розпорядженню працівника міліції і порушення правил поводження з вогнепальною зброєю та боєприпасами). Однак і в цих випадках не виключається застосування заходів, передбачених ст.24-1, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи порушника до нього доцільніше застосувати саме ці заходи. Винятком із цього правила є вчинення неповнолітньою особою злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст.185 КпАП); 3) до неповнолітніх не застосовується адміністративний арешт про що зазначено у ст.32 КпАП; 4) справи про адміністративні правопорушення неповнолітніх, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, які наділені правом притягнення до адміністративної відповідальності цієї категорії суб’єктів, отже, адміністративна відповідальність неповнолітніх носить лише судовий характер; 5) вчинення правопорушення неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність; 6) коли під час вчинення адміністративного правопорушення шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов’язати своєю працею усунути її; 7) інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники); 8) для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з’ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, може бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра.

В підрозділі 1.3 „Становлення та розвиток вітчизняного та зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх”, процес становлення та розвитку інституту відповідальності неповнолітніх в цілому та адміністративної зокрема зведено у три періоди (етапи): 1) дореволюційний (до 1917 р.); 2) постреволюційний, так званий радянський період (після 1917 р.); 3) період незалежності (з 1991 р. по теперішній час).

Зазначається, що становлення та розвиток вітчизняного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх нерозривно пов’язані, з одного боку, із загальним розвитком інституту юридичної відповідальність, з другого – становленням та розвитком адміністративної відповідальності в цілому на різних етапах розвитку нашого суспільства. Звідси, розгляд історико-правових аспектів адміністративної відповідальності неповнолітніх ми пов’язуємо із характеристикою процесу становлення та розвитку юридичної відповідальності в цілому та адміністративної зокрема.

Акцентується увага на тому, що адміністративна відповідальність, як інститут адміністративного права, притаманний цій галузі права існує лише у країнах Східної Європи. Законодавство країн Заходу під адміністративною відповідальністю передбачає дещо інші відносини ніж, наприклад, законодавство України. У західних країнах відповідальність по адміністративному праву є відповідальністю органів державного управління перед громадянами. За законодавством країн Заходу, аналогічні діяння охоплюються поняттям кримінального правопорушення, в якому виділяються проступки, що не тягнуть за собою певних наслідків, скажімо, судимості.

Дослідження історико-правових аспектів становлення та розвитку юридичної відповідальність неповнолітніх в цілому та адміністративної зокрема дозволило зробити висновок про те, що вітчизняне та зарубіжне законодавство пройшло складний, довгий та не завжди послідовний шлях у своєму розвитку, і, залежно від стану правопорушень неповнолітніх в тій чи іншій країні, перевага в ньому надавалася каральним або виховним заходам. На різних історичних етапах по-різному вирішувалось питання не тільки про вік відповідальності неповнолітніх, але і про заходи, які застосовувались до неповнолітніх правопорушників. Огляд історії становлення та розвитку законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх свідчить про поступове зародження та подальшу спадковість таких основних концептуальних положень як: визнання неповнолітніх спеціальним суб’єктом відповідальності; встановлення системи заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень та носять виховний і нематеріальний характер; заборона застосування до неповнолітніх деяких адміністративних стягнень, які накладаються на повнолітніх; поступовий перехід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх; пошук нових заходів впливу на неповнолітніх правопорушників; особлива увага до розвитку неповнолітнього.

Розділ 2 „Адміністративні правопорушення неповнолітніх та заходи впливу і адміністративних стягнень за їх вчинення” присвячено класифікації адміністративних правопорушень неповнолітніх, розгляду проблемних питань попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми, визначенню особливостей провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх, з’ясуванню сутності та визначенню особливостей заходів впливу та адміністративних стягнень, які застосовуються до неповнолітніх.

В підрозділі 2.1 „Поняття та класифікація адміністративних правопорушень неповнолітніх”, адміністративні правопорушення, які вчинюються неповнолітніми класифіковано за такими критеріями: 1) залежно від об’єкту посягання: адміністративні правопорушення, що посягають на власність; адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою; адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління та ін.; 2) за наслідками: правопорушення з матеріальним складом; адміністративні правопорушення з формальним складом; 3) за способом здійснення: тривале правопорушення; продовжуване правопорушення; 4) за формою вини як психічного ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків: правопорушення вчинене з умислом; правопорушення вчинене з необережності; 5) за можливістю застосування заходів впливу чи адміністративних стягнень: правопорушення за які застосовуються лише заходи впливу передбачені ст.24-1 КпАП; правопорушення за які можуть застосовуватись або заходи впливу або адміністративні стягнення (ст.ст. 44, 51, 121-127, частинами першою і другою статті 130, статтями 173, 174, 185, 190-195 КпАП), що є правом судді; правопорушення за яке застосовується лише адміністративне стягнення (ст.185); 6) за поширеністю (розповсюдженістю) серед неповнолітніх: а) незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст.44); б) дрібне викрадення чужого майна (ст.51); в) порушення правил користування засобами автомобільного транспорту та електротранспорту (ст.119); г) порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами, водіями та іншими особами (ст.127); д) безквитковий проїзд (ст.135); е) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд та технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів для їх усунення (ст.139); є) пошкодження таксофонів (ст.148); ж) знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення населених пунктів (ст.153); з) дрібне хуліганство (ст.173); и) стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку (ст.174); і) розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п’яному вигляді (178); ї) порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях (ст.182); й) завідомо неправдивий виклик спеціальних служб (ст.183); к) злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст.185).

Зроблено висновок, що класифікація адміністративних правопорушень має як практичне, так і теоретичне значення і є необхідною для: 1) системного подання структури протиправних діянь, які вчинюються неповнолітніми; 2) з’ясування специфіки окремих груп адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми; 3) розуміння особливостей провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх; 4) визначення можливості застосування заходів впливу чи дисциплінарних стягнень за окремі правопорушення.

В підрозділі 2.2 „Попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми” усі можливі заходи попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми об’єднано у такі групи: економічні, соціальні та технічні.

Суб’єктів попередження адміністративних правопорушень які вчинюються неповнолітніми поділено на дві групи: 1) загальні та 2) спеціальні. До загальних віднесено: Верховну Раду України; Президента України; Кабінет Міністрів України; Раду національної безпеки і оборони України; центральні та місцеві органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування в межах повноважень; громадян України, які не є членами громадських формувань правоохоронної спрямованості та громадські організації не правоохоронного профілю; засоби масової інформації; просвітницькі та навчальні заклади; підприємства, установи та організації незалежно від форми власності. Особливість цих суб’єктів, полягає у тому, що попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми здійснюється ними опосередковано і є похідним (другорядним) від їх основної діяльності. До спеціальних відносяться: Уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім’ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад; школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров’я; центри соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх служб у справах неповнолітніх; притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх; кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ; приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ; спеціальні виховні установи Державного департаменту України з питань виконання покарань; громадські вихователі неповнолітніх; комісії з питань запобігання дитячій бездоглядності та соціальної реабілітації неповнолітніх; консультативні пункти центру соціальних служб для молоді, які утворюються в притулках для неповнолітніх; суди; прокуратура; громадські формування з охорони громадського порядку. Особливість спеціальних суб’єктів полягає у тому, що попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми є одним із їх завдань та повноважень.

Відповідно до специфіки суб’єктів попереджувальної діяльності виокремлено три основні рівні попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми: загально-соціальний, спеціальний та індивідуальний.

В підрозділі 2.3 „Особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх” до таких особливостей віднесено: 1) пріоритетним завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх, які визначені у ст.245 КпАП є їх виховання у дусі додержання правових норм законодавчих та підзаконних актів; 2) справи про адміністративні правопорушення неповнолітніх, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, які наділені правом притягнення до адміністративної відповідальності цієї категорії суб’єктів; 3) під час провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх встановлюються: його вік, стан здоров’я неповнолітнього, його сімейний і матеріальний стан, стосунки з батьками, дієвість існуючого контролю за його поведінкою, вид діяльності, місце проживання, дані про попередні судимості, соціальні зв’язки, схильності, спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій справі, наявність факторів, обставин чи визнання ним моральних цінностей, які дозволяють прогнозувати його поведінку. Зазначені обставини можуть з’ясовуватися шляхом опитування батьків, опікунів, піклувальників, представників адміністрації за місцем роботи чи навчання неповнолітнього тощо; 4) під час провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх необхідно долучити до справи розгорнуту характеристику із школи, з місця роботи, а також з місця проживання неповнолітніх. Необхідним також є одержання з Кримінальної міліції у справах неповнолітніх довідки про перебування неповнолітнього на обліку, коли і за які правопорушення він був поставлений на облік, чи притягувався він до адміністративної відповідальності тощо; 5) вчинення правопорушення неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність, яка обов’язково має враховуватись при призначенні заходів виховного впливу чи адміністративних стягнень. Крім того, залежно від конкретних обставин справи судді повинні враховувати як такі, що пом’якшують покарання, й інші обставини, перелічені ст.34 КпАП.

До особливостей провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх необхідно також віднести спеціальний порядок винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення суб’єктом якої є неповнолітній, характер її змістовної частини (встановлення додаткових даних), її оскарження та виконання.

В підрозділі 2.4 „Сутність та особливості заходів впливу та адміністративних стягнень, які застосовуються до неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень” наголошується, що закріплення законодавцем пріоритетності у застосуванні до неповнолітніх заходів впливу, з одного боку, свідчить про гуманність вітчизняного законодавства та його відповідність міжнародним стандартам, з другого – визначає значимість виховного впливу на осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення.

До ознак адміністративних стягнень віднесено: 1) державно-примусовий характер, так як навіть їх виховний характер полягає у примусовому впливі з боку держави на правопорушників; 2) специфічне коло суб’єктів їх застосування серед яких переважають позасудові; 3) спеціальний порядок їх застосування.

В підрозділі проведено порівняльну характеристику між адміністративними стягненнями та заходами впливу, які застосовуються до неповнолітніх, обґрунтовується доцільність передбачення таких заходів впливу як: 1) оприлюднення інформації щодо вчинення адміністративного проступку неповнолітнім; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) зобов’язання відвідувати навчальні програми правоохоронного спрямування із встановленням днів, тривалості та часу початку та закінчення занять, а також установ;  4) громадські роботи.