Мінаєв М.М. Кримінальна відповідальність за незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК України)

Короткий зміст

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, ступінь її наукової розробки. Визначається об’єкт, предмет, мета, завдання роботи, розкривається її методологічна основа, емпірична та науково-теоретична база. Формулюються основні положення дисертації, які складають наукову новизну дослідження і виносяться на захист. Зазначається практичне значення результатів, одержаних під час проведення дослідження, наводяться дані про їх апробацію.

Розділ перший „Об’єктивні ознаки незаконного виготовлення підакцизних товарів та іншого незаконного поводження з ними” присвячений дослідженню питань визначення ознак об’єкта, предмета, об’єктивної сторони складів злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК. Він складається з чотирьох підрозділів, шести пунктів і дванадцяти підпунктів.

У підрозділі 1.1 „Підакцизні товари як предмет злочинів, передбачених окремими частинами статті 204 КК” проводиться історико-правовий та юридичний аналіз законодавства, яке регулює виробництво і обіг підакцизних товарів, визначається їх поняття, значення для економіки держави. На підставі цього аналізу стверджується, що підакцизними товарами слід вважати товари (продукцію), які: 1) визначені як підакцизні лише законом; 2) мають ціну, до якої включено акцизний збір; 3) належать до зазначеної у законі товарної групи державного класифікатора товарів, яким є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), під одним з кодів товарної класифікації. Підтримується правова позиція, відповідно до якої самогон та інші подібні йому міцні спиртні напої домашнього вироблення не є предметом розглядуваних злочинів, тому що вони є алкогольними напоями, але не відповідають всім ознакам підакцизного товару.

Детально розглядаються окремі види підакцизних товарів. Підкреслюється, що ознака включення до певної товарної позиції УКТ ЗЕД є характерною і обов’язковою для всіх видів підакцизних товарів. Зазначається, що встановлення акцизного збору на певні товари передбачає, що вони мають відповідати технічним, санітарним, рецептурним та іншим вимогам, виготовлятись з належної сировини (матеріалів) та з додержанням технологічних циклів. У той же час незаконне виготовлення таких товарів, як правило, супроводжується грубим порушенням технології виробництва та інших вимог законодавства, що робить неможливим визнання їх підакцизними.

Робиться висновок, що, оскільки невідповідність того чи іншого товару державним стандартам та іншим встановленим вимогам означає неможливість його віднесення до тієї чи іншої товарної позиції УКТ ЗЕД і обкладення акцизним збором, такий товар не може вважатись підакцизним і не є предметом злочинів, передбачених ст. 204 КК.

Враховуючи це, у дисертацію включено пропозицію щодо внесення змін до  ст. 204 КК, які полягали б у визначенні предмету передбачених нею злочинів шляхом безпосередньої вказівки на конкретні види товарів.

Підрозділ 1.2 „Об’єкт злочинів, передбачених окремими частинами статті 204 КК” присвячений розгляду питань, пов’язаних з визначенням їх родового, видового і безпосереднього об’єктів.

У підрозділі викладається аналіз наукових поглядів на визначення об’єкту злочинів у сфері господарської діяльності. Констатується, що більшість фахівців виходять з того, що злочинами у сфері господарської діяльності є суспільно небезпечні протиправні діяння, що завдають шкоди чи створюють загрозу її заподіяння суспільним відносинам, що складаються з приводу та у процесі виробництва, обміну, розподілу та використання (споживання) матеріальних та деяких нематеріальних благ.

Через аналіз загального поняття об’єкта злочину, поняття господарської діяльності, соціально-економічного значення цієї діяльності та її результатів родовий об’єкт злочинів у сфері господарської діяльності, а також видовий і безпосередній об’єкт злочинів, передбачених ст. 204 КК, визначаються автором через поняття правопорядку у сфері господарювання. Під останнім пропонується розуміти систему соціальних зв’язків, що виникають у зв’язку з виробництвом, розподілом, обміном та споживанням матеріальних і нематеріальних благ, яка відповідає встановленим Конституцією та законодавством України принципам, правилам, умовам та гарантіям здійснення господарської діяльності і використання її результатів, і яка внаслідок цього становить цінність для держави, суспільства в цілому та окремих його членів (індивідів і соціальних груп). Складовими частинами цього правопорядку є правопорядок у сфері легалізації та здійснення підприємницької діяльності та її окремих видів (видовий об’єкт  злочинів, передбачених ст. 204 КК), та правопорядок у сфері зайняття підприємницькою діяльністю з виробництва та обігу підакцизних товарів (основний безпосередній об’єкт).

У зв’язку з цим суспільна небезпека розглядуваних злочинів полягає, на думку автора, у протиправному руйнівному впливі на ці соціальні зв’язки, створенні перешкод для задоволення державою, суспільством в цілому та окремими його членами своїх економічних інтересів.

У підрозділі 1.3 „Незаконність виготовлення підакцизних товарів як обов’язкова об’єктивна ознака складів злочинів, передбачених ст. 204 КК” зазначається, що ознака незаконності виготовлення підакцизних товарів є обов’язковою для всіх складів злочинів, передбачених ст. 204 КК, але її місце у цих складах є неоднаковим, оскільки у ч. 1 ст. 204 КК вона характеризує предмет злочинів, а у ч. 2 і ч. 3 – їх об’єктивну сторону.

Підрозділ містить аналіз чинного законодавства України, яким регулюється господарська діяльність з виробництва і обігу підакцизних товарів. На підставі цього аналізу визначається, які дії з виготовлення підакцизних товарів слід вважати незаконними та, відповідно, які підакцизні товари слід вважати виготовленими незаконно. Автором підкреслюється, що, зважаючи на суттєві відмінності у правовому регулюванні діяльності з виготовлення окремих видів підакцизних товарів, визначення незаконності їх виготовлення залежить від певного їх різновиду. У зв’язку з цим обґрунтовується, що в певних випадках поняття незаконності виготовлення підакцизних товарів є ширшим за те, на якому наголошує Пленум Верховного Суду України в постанові „Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” від 25 квітня 2003 року № 3.

Підкреслюється, що вказівка у ч. 1 ст. 204 КК на незаконно виготовлені підакцизні товари невиправдано звужує сферу застосування цієї статті.

У підрозділі 1.4 „Об’єктивна сторона складів злочинів, передбачених окремими частинами статті 204 КК” розкривається зміст суспільно небезпечних протиправних діянь та інших ознак, які складають об’єктивну сторону розглядуваних злочинів.

З урахуванням положень чинного законодавства сформульовано загальні визначення діянь, які складають об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК. Обґрунтовується, що: незаконне придбання незаконно виготовлених підакцизних товарів – це активні дії особи, які полягають у вчиненні завідомо недійсних правочинів й отриманні внаслідок цього фактичної можливості володіти, користуватись (використовувати) і розпоряджатись товарами, які завідомо для цієї особи були виготовлені незаконно; незаконне зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів – це вчинення будь-яких активних протиправних дій, пов’язаних з фактичним володінням такими товарами, незалежно від місця їх фактичного перебування, спрямованих на розміщення їх в будь-якому приміщенні, будівлі, сховищі чи іншому місці, яке обране особою чи відоме їй; незаконне транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів – це протиправне переміщення таких товарів у просторі за допомогою транспортного засобу, незалежно від виду транспорту, за винятком переміщення підакцизних транспортних засобів за рахунок їх власного руху; незаконний збут незаконно виготовлених підакцизних товарів – це будь-яке протиправне оплатне відчуження таких товарів, незалежно від форми такого відчуження, їх вартості, кількості та інших ознак.

При розгляді об’єктивної сторони складів злочинів, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 204 КК, звертається увага на те, що підстави кримінальної відповідальності за незаконне виготовлення підакцизних товарів невиправдано звужені вказівкою у кримінальному законі на конкретні способи та знаряддя вчинення цього суспільно небезпечного діяння.

Незаконне виготовлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпільних цехів визначається як активні дії, що полягають у створенні з порушенням вимог чинного законодавства хоча б однієї одиниці продукції, визначеної законом як підакцизна, яке здійснюється таємно (нелегально, підпільно) у спеціально пристосованих для цього приміщеннях на основі самостійно налагодженого технологічного циклу, мінімально необхідного для такого виробництва.

Характеризуючи поняття „обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів”, автор наголошує на тому, що для визнання злочину закінченим достатньо простого факту застосування такого обладнання. Масовий характер виробленої підакцизної продукції чи фактична його відсутність не впливають на кваліфікацію, але повинні враховуватись при призначенні покарання.

В дисертації підкреслюється, що вживання термінологічних зворотів „відкриття підпільних цехів” і „застосування обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів” є суттєвою вадою чинної редакції ст. 204 КК з точки зору юридичної техніки, яка спричинює їх суперечливе застосування органами досудового слідства та судом. У зв’язку з цим зазначається про доцільність включення замість них до ст. 204 КК кваліфікуючої ознаки “незаконне виготовлення певних товарів, вчинене у великих розмірах”.

Автор стверджує, що диспозиція ч. 3 ст. 204 КК теж потребує редакційних змін, тому що у чинній редакції її складові частини недостатньо чітко узгоджені між собою. Вживані у диспозиції словосполучення „що становлять загрозу для життя і здоров’я людей” відноситься до „товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті”, а не до слів „недоброякісної сировини (матеріалів)”. Словосполучення ж „незаконний збут таких товарів” слід розуміти як незаконний збут підакцизних товарів, які були незаконно виготовлені з недоброякісної сировини і через це становлять загрозу для життя і здоров’я людей.

У дисертації підкреслюється, що чинна редакція ч. 3 ст. 204 КК не охоплює деякі діяння, які за логікою мають кваліфікуватись саме як незаконне виготовлення підакцизних товарів (наприклад, незаконне виготовлення підакцизних товарів, які становлять загрозу для життя і здоров’я людей внаслідок того, що у процесі їх виготовлення були використані якісні матеріали чи сировина, які за рецептурою (технологією, вимогами сумісності вузлів та деталей) не підлягали використанню).

Звертається увага на те, що незаконний збут незаконно виготовлених підакцизних товарів, передбачений ч. 3 ст. 204 КК, включає обставини, що впливають на кваліфікацію й обтяжують покарання порівняно зі збутом, передбаченим ч. 1 цієї статті, тобто є його кваліфікованим видом. Однак це не виключає кваліфікації діяння за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 3 ст. 204 КК, наприклад, у випадку, коли вони вчинюються одночасно у декількох формах (незаконне виготовлення, незаконне придбання, незаконний збут тощо).

У підрозділі розкриваються також поняття „отруєння людей” (це патологічні процеси, які розвиваються внаслідок екзогенного, тобто зумовленого зовнішніми причинами, потрапляння в організм людини хімічних речовин, що спричиняють порушення фізіологічних функцій і створюють загрозу для життя) та „інші тяжкі наслідки” (це, наприклад, погіршення стану здоров’я або смерть хоча б однієї людини, не пов’язані з отруєнням; втрата майна чи значної його вартості, якщо це було пов’язано з використанням, користуванням або вживанням незаконно збутої підакцизної продукції; збитки, яких зазнають суб’єкти господарської діяльності – легальні виробники підакцизної продукції через незаконний збут зазначених товарів, якщо це було пов’язане з незаконним використанням засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, тощо) як обов’язкових ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК, коли він вчинюється у формі незаконного збуту підакцизних товарів. Характеризується причинний зв’язок між цим діянням та зазначеними суспільно небезпечними наслідками.

Розділ 2 „Суб’єктивні ознаки незаконного виготовлення підакцизних товарів та іншого незаконного поводження з ними” складається з двох підрозділів і присвячений розгляду ознак суб’єкту і суб’єктивної сторони складів злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК.

У підрозділі 2.1 „Суб’єкт злочинів, передбачених окремими частинами статті 204 КК” наводиться кримінально-правова характеристика ознак суб’єкта розглядуваних злочинів. Визнається, що суб’єктом будь-якого із злочинів, передбачених ст. 204 КК, є фізична осудна особа, яка вчинила злочинне діяння по досягненні віку 16 років. При цьому зазначається, що встановлення 16-річного віку як обов’язкової ознаки суб’єкта даних злочинів відповідає положенням регулятивного законодавства, зокрема, Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, який припускає в певних умовах надання 16-річним особам повної цивільної дієздатності і права зайняття підприємництвом.

Окрему увагу приділено кваліфікації незаконного виготовлення підакцизних товарів, якщо його було вчинено особою, яка раніше була засуджена за ст. 204 КК.

У підрозділі 2.2 „Суб’єктивна сторона складів злочинів, передбачених окремими частинами статті 204 КК” визначається форма і вид вини особи при вчиненні зазначених злочинів, виокремлюються особливості змісту інтелектуального та вольового моментів цієї вини, наводиться характеристика інших ознак суб’єктивної сторони.

Зокрема, стверджується, що злочини, передбачені окремими частинами ст. 204 КК, вчиняються з прямим умислом, обов’язковою ознакою інтелектуального моменту якого є усвідомлення особою загальної протиправності свого діяння, що свідчить про розуміння особою характеру суспільної небезпеки діяння. Крім того, у підрозділі обґрунтовується, що суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, має особливість інтелектуального моменту притаманного їй умислу – усвідомлення винною особою того факту, що товари, які вона придбаває, зберігає, транспортує чи збуває, є незаконно виготовленими, тобто завідомість цього факту для винної особи. Аналогічним чином у ч. 3 ст. 204 КК необхідно розглядати усвідомлення особою того факту, що вона виготовляє підакцизні товари з використанням недоброякісної сировини (матеріалів).

Вольовий момент умислу розглядуваних злочинів представлений, залежно від конкретного діяння, як бажання отримати кінцевий результат процесу виробництва певної продукції, отримати у фактичне володіння, користування та розпорядження незаконно виготовлені товари для їх подальшого збуту під виглядом підакцизних, використати їх у іншій незаконній діяльності, безпосередньо збути зазначені товари, отримати певний доход від їх збуту.

У підрозділі зазначається, що специфіка змісту суб’єктивної сторони незаконного  збуту підакцизних товарів, який потягнув за собою отруєння людей чи інші тяжкі наслідки, полягає у тому, що психічне ставлення винної особи до свого діяння виражається у формі умислу, а по відношенню до наслідків цього діяння характеризується необережністю.

Розділ 3 „Відмежування злочинів, передбачених окремими частинами статті 204 КК, від злочинів із суміжними складами та діянь, які не тягнуть кримінальної відповідальності” містить розгляд проблемних питань кримінально-правової кваліфікації злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК, що пов’язані з їх відмежуванням від суміжних злочинів та адміністративних правопорушень, а також аналіз кваліфікації цих злочинів за сукупністю з іншими злочинами.

У розділі послідовно розглядаються питання розмежування складів злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК, і злочинів, передбачених ч. 1 ст. 202, ст. ст. 190, 201, 203, 209, 212, 216, 225, 227, 229 КК, а також відмежування розглядуваних злочинів від адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 156, 164, 164⁵, 176, 177, 177² КпАП. Визначаються ситуації, за наявності яких незаконне виготовлення підакцизних товарів та інше незаконне поводження з ними можуть кваліфікуватися за сукупністю із злочинами, передбаченими зазначеними статтями кримінального закону. Аналізується відповідна судова практика.

Водночас звертається увага на певні проблеми співвідношення норм, передбачених ст. 204 і ст. ст. 202, 225, 229 КК, пов’язані з неузгодженістю між ними в частині матеріального критерію суспільної небезпеки діяння. Крім того, констатується відсутність чітких зв’язків між ст. 204 КК і статтями КпАП, які передбачають відповідальність за вчинення деяких правопорушень із суміжними складами, але формулюються без врахування положень КК.

У Розділі 4 „Індивідуалізація покарання за злочини у сфері незаконного виготовлення та обігу підакцизних товарів” розглядаються деякі проблемні питання застосування ст. 204 КК у частині призначення покарання, оскільки, на думку автора, розгляд проблем кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ст. 204 КК, був би неповним без хоча б стислого розгляду зазначених питань.

Зокрема, зазначається, що встановлення санкцій за вчинення злочинів, передбачених ст. 204 КК, як і в більшості статей КК, не ґрунтується на якихось чітких, осмислених уявленнях законодавця про ступінь суспільної небезпеки діянь, передбачених ст. 204 КК, та про ефективність застосування саме таких покарань за вчинення саме цих злочинів. Через це на практиці виникають проблеми, пов’язані з призначенням покарання, яке б відповідало завданій суспільству шкоді. Автор звертає також увагу на занадто широке застосування судами інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, що не завжди сприяє досягненню цілей покарання, закріплених у ст. 50 КК.

Крім того, у розділі порушуються проблема так званої спеціальної конфіскації майна, яка передбачена санкціями ст. 204 та деяких інших статей КК і яка полягає у конфіскації незаконно виготовленої продукції та (або) знарядь вчинення злочину. Наводяться аргументи на користь того, що така конфіскація не є видом кримінального покарання, а має суто кримінально-процесуальний характер. Враховуючи це, наголошується на доцільності виключення вказівки на цей захід з санкцій ст. 204 КК.

У висновках, що завершують роботу, автор узагальнює висновки, які зроблені під час проведеного дослідження, і звертає  увагу на те, що незаконне виробництво підакцизних товарів, а також їх незаконний обіг стали одним з найбільш розповсюджених і найбільш суспільно небезпечних видів протиправної поведінки в сфері господарської діяльності. Ефективна боротьба з цим явищем потребує вжиття системи організаційних, соціально-економічних, правових та інших заходів протидії, які мають охоплювати всі сторони суспільного життя. При цьому кримінально-правові заходи повинні узгоджуватись із заходами регулятивного характеру і впливати на запобігання такої суспільно небезпечної і протиправної поведінки у комплексі з ними.

В узагальненому виді автор робить висновок про те, що ст. 204 КК на сучасному етапі не виконує покладених на неї завдань через наявність певних вад, які полягають, в основному, в площині юридичної техніки. До них автор відносить вживання терміну „підакцизні товари” для вказівки на предмет злочинних діянь; криміналізацію у ч. 1 ст. 204 КК незаконного обігу лише незаконно виготовлених підакцизних товарів; недостатньо чітку криміналізацію у ст. 204 КК так званого „простого” незаконного виготовлення підакцизних товарів; вживання у ч. 2 ст. 204 КК в значенні обов’язкових ознак складу злочину оціночних категорій „відкриття підпільних цехів” та „застосування обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів”.

Незважаючи на можливість усунення деяких із зазначених недоліків шляхом внесення окремих змін та доповнень до чинної редакції ст. 204 КК, автор вважає за доцільне в цілому переглянути значення і зміст цієї статті і пропонує викласти її  наступним чином:

„Стаття 204. Незаконне виготовлення певних видів товарів або інше незаконне поводження з ними

1. Вчинення з метою збуту незаконного виготовлення, незаконного придбання, незаконного зберігання, незаконного транспортування, а так само вчинення незаконного збуту спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пива солодового, дистилятів, високооктанових кисневмісних домішок до бензинів сумішевих, транспортних засобів, –

карається...

2. Незаконне виготовлення з метою збуту небезпечних для життя і здоров’я людини товарів, зазначених у частині першій цієї статті, –

карається...

3. Вчинення діяння, передбаченого частинами першою або другою цієї статті,  повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, а так само якщо це призвело до завдання шкоди здоров’ю людини, смерті людини або до інших тяжких наслідків, –

карається...

Примітка.

1.Діяння, передбачене цією статтею, вважається вчиненим у великих розмірах, якщо вартість зазначених у частині першій цієї статті товарів перевищує одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Під транспортними засобами у цій статті слід розуміти механічні транспортні засоби, зазначені у примітці до ст. 286 цього Кодексу”.

З урахуванням запропонованої зміни редакції ст. 204 КК істотно змінився б кримінально-правовий зміст передбачених нею злочинів, що наблизило б її до реалій дійсності і зробило б більш придатною до застосування на практиці.

По-перше, назва статті у запропонованій редакції точніше відбивала характер і спрямованість передбачених нею діянь, охоплювала б всі діяння, передбачені в диспозиціях. По-друге, у запропонованій редакції диспозиції ст. 204 КК конкретно і безпосередньо пов’язані із відповідним регулятивним законодавством, сформульовані з використанням термінології, яка вживається у цьому законодавстві, і це має позитивно відбитись на процесі і результатах кваліфікації діянь, передбачених цією статтею. Безпосередня вказівка на речі матеріального світу, які є предметом злочину, усунула б будь-яке неоднозначне тлумачення кримінального закону. По-третє, більш чіткий опис об’єктивних ознак злочину, позбавлення тексту диспозиції розглядуваної статті неузгодженості між окремими термінологічними зворотами, які в ній вживаються, також підвищило б ефективність застосування ст. 204 КК на практиці. По-четверте, включення до ст. 204 КК ознак кваліфікованого та особливо кваліфікованого складу злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, дозволило б більш гнучко підходити до вирішення питань індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання за вчинення передбачених нею злочинів.

Таким чином, в дисертації проведено кримінально-правовий аналіз складів злочинів, які передбачені ст. 204 КК, розглянуті проблеми кримінально-правової кваліфікації і запропоновано шляхи їх розв’язання, що сприятиме підвищенню ефективності кримінально-правової боротьби із злочинами даної категорії.