Курилін І.Р. Використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначаються мета, завдання й методи дослідження, висвітлюється зв’язок роботи з державними програмами і науковими планами, визначаються наукова новизна і практичне значення одержаних результатів дослідження, вказуються конкретні форми їх апробації й впровадження в навчальний процес та практичну діяльність органів внутрішніх справ.

Перший розділ „Поняття та сутність спеціальних знань, що використовуються під час розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності” складається з трьох підрозділів.

У підрозділ 1.1. „Правова характеристика злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності”, зазначається, що у законодавчій практиці і спеціальній літературі різноманіття творчої діяльності та її результатів прийнято розподіляти на дві основні групи: літературно-художня творчість (твори науки, літератури, мистецтва, виконавську діяльність, створення фонограм, відеограм і програм мовлення) та результати науково-технічної діяльності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо), цю групу називають ще промисловою власністю. Отже, інтелектуальної власність складається із літературно-художньої та промислової власності.

Автор дійшов до висновку, що законодавство України про інтелектуальну власність практично сформоване. Це не розрізнена сукупність чинних нормативних актів, а достатньо цілісна система. До системи такого законодавства належать: 1) Конституція України; 2) міжнародні угоди; 3) закони України; 4) Цивільний та Кримінальний кодекси України; 5) підзаконні акти (Президента, міністерств і відомств).

До базових нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері інтелектуальної власності належать закони України: „Про власність”, „Про авторське право і суміжні права”, „Про інформацію”, „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, „Про інформаційні агентства”, „Про кінематографію”, „Про телебачення і радіомовлення”, „Про видавничу справу”, „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності”, „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, „Про охорону прав на промислові зразки”, „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, „Про наукову і науково-технічну діяльність”, „Про охорону прав на сорти рослин”, „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” та ін.

З урахуванням сучасного стану законодавства про кримінальну відповідальність захист інтелектуальної власності передбачений у ст. 176 КК України (порушення авторського права і суміжних прав), ст. 177 КК України (порушення прав на об’єкти промислової власності), ст. 229 КК України (незаконне використання товарного знака).

У підрозділі розглядаються особливості окремих структурних елементів криміналістичної характеристики злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності: предмет безпосереднього замаху; спосіб вчинення злочину; слідова картина; особа злочинця.

Способи незаконного використання знаку для товарів і послуг полягають в тому, що правопорушники розміщують (застосовують) чужий товарний знак або подібне з ним позначення: на товарах, на етикетках, упакуваннях товарів, які виробляються, пропонуються до продажу, продаються, демонструються на виставках і ярмарках або в інший спосіб вводяться в оборот на території України чи зберігаються та (або) перевозяться із цією метою або ввозяться (імпортуються) на територію України; на документації (листах, договорах і т.п.), пов’язаної із введенням товарів в оборот; у пропозиціях до продажу товарів (оферти, рекламні пропозиції, вивіски при вході або усередині торговельної організації); у мережі Інтернет, зокрема у доменному імені й при інших способах адресації.

При незаконному використанні товарних знаків залишається багато матеріальних слідів. Насамперед, це підроблені етикетки (ярлики, наклейки), упакування, тара, на яких незаконно використовується чужий товарний знак (найменування місця походження товару, попереджувальне маркування). Для цього, відповідно, використовується типографське устаткування, копіювально-множильна техніка, промислове устаткування (прес-форми та кліше, що використовуються для виготовлення тари й упакування). Крім матеріальних слідів, залишаються й ідеальні сліди, зокрема, інформація, яка міститься в пам’яті співробітників спеціальної служби організації-правовласника, що відслідковує свій сектор ринку, які планово відвідували торговельні майданчики й записували, в яких з них збували контрафактний товар.

Вивчення слідчої та судової практики виявило, що особа, яка вчинила злочин, що посягає на права інтелектуальної власності, в абсолютній більшості випадків – це чоловіки. Понад половина осіб, які вчинили злочини, що кваліфікуються ст. 177 КК України мають повну вищу освіту. Водночас більшість осіб, які вчинили злочин, що кваліфікується ст. 229 КК України, мають загальну середню або професійно-технічну освіту. Отже, склади відповідних злочину мають певний взаємозв’язок з рівнем освіти особи, яка вчинила цей злочин.

Найбільше осіб, які вчинили злочин, що кваліфікується ст. 176 і 177 КК України, є приватними підприємцями, бізнесменами або комерсантами. Наступною за величиною часткою осіб є службовці. Таку ж саму за розміром частку становлять працездатні особи, які ніде не працюють і не навчаються.

У підрозділі 1.2. „Зміст спеціальних знань, які використовуються під час розслідування злочинів, що посягають на права інтелектуальної власності” зазначається, що жоден випадок розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності не розслідується без використання спеціальних знань. Це пов’язано, перш за все, з тим, що діяльність з виявлення, розкриття та розслідування таких злочинів здійснюють фахівці в галузі юриспруденції, криміналістики та інших галузей наукових знань, яких вони набули навчаючись в юридичних навчальних закладах, під час стажування в правоохоронних органах, на курсах перепідготовки, а також у результаті власної практики.

Однак суб’єкт діяльності з виявлення, розкриття та розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності за межами своїх професійних знань зобов’язаний вдаватися по допомогу до фахівців у вирішенні питань, які належать до їх компетенції. Необхідність у залученні фахівців неюридичного профілю виникає тоді, коли власні можливості та знання, доступні методи й технічні засоби пізнання суб’єкта, навички застосування засобів та методів виявляються недостатніми для ефективного збирання, аналізу, оцінки й використання інформації, встановлення конкретних фактів, виявлення прихованих зв’язків, властивостей, ознак досліджуваних об’єктів, виконання інших завдань.

Проведений автором аналіз кримінальних справ про злочини, які посягають на права інтелектуальної власності показав, що для участі в процесуальних та непроцесуальних діях залучаються фахівці зі складу: співробітників судово-експертних підрозділів всіх рівнів та різної відомчої приналежності; компетентних працівників контролюючих органів; представників інших практичних, а також наукових та педагогічних колективів, які володіють глибокими знаннями у своїх галузях діяльності; приватних осіб. Такі фахівці надають суб’єктам діяльності з виявлення, розкриття та розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності, допомогу у формі консультацій, порад, рекомендацій, передачі довідкової інформації, участі в підготовці та проведенні різноманітних не тільки слідчих чи судових дій, а й шляхом проведення лабораторних досліджень, обстеження підприємств, ділянок території та інших об’єктів, проведення контрольних перевірок й інших заходів.

До категорії фахівців, які сприяють суб’єктам діяльності з виявлення, розкриття та розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності, відносять також фахівців, які проводять так звані “службові розслідування”, діючи в складі комісій. Суб’єкти зазначеної діяльності використовують у своїй роботі акти й висновки комісій, одержують у них консультації, дають їм доручення на предмет вирішення тих питань, які належать до їх компетенції. У разі потреби вони можуть бути допитані на слідстві й у суді як свідки.

Дисертант дійшов висновку, що під час розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності, використання спеціальних знань доцільно здійснювати шляхом: залучення фахівців до участі в процесуальній та іншій діяльності; проведення судових експертиз; проведення різних перевірок, обстежень; отримання довідок та консультацій у знаючих осіб; витребування та використання документів, які складають такі особи, у ході їх службової діяльності; допиту спеціалістів як свідків або судових експертів, якщо вони брали участь у проведенні судових експертиз.

Доцільним є залучення фахівців і для вирішення тих питань, які входять до компетенції суб’єкта розслідування. Необхідні консультації, поради, рекомендації практикам можуть надати й вчені-фахівці в галузі кримінального права, кримінального процесу, криміналістики, судової бухгалтерії, цивільного права і процесу, захисту інтелектуальної власності.

Корисними є рекомендації та вказівки, які надаються прокурорами, які наглядають за слідством та дізнанням, що вивчають перевірочні матеріали та кримінальні справи, керівниками, а також досвідченими співробітниками вищестоящих оперативних та слідчих структур, які виїжджають на місця для надання допомоги в організації роботи з виявлення, розкриття та розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності. Особливо цінна така допомога в вирішенні питань, пов’язаних зі складними випадками кваліфікації вчиненого, дослідження речових доказів, пошуком осіб, які вчинили злочин в умовах неочевидності.

У підрозділі 1.3. „Форми використання спеціальних знань під час розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності” зазначається, що кримінально-процесуальний закон визначає 2 основні форми використання спеціальних знань під час розслідування злочинів, що посягають на права інтелектуальної власності: процесуальну та не процесуальну.

До процесуальної форми використання спеціальних знань у досліджуваній категорії  злочинів відносяться призначення експертизи (ст. 75 КПК України) та участь спеціаліста у проведенні слідчих дій (ст. 128¹ КПК України).

Під час розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності спеціальні знання використовують не лише для отримання доказів, але і для одержання різноманітної орієнтуючої інформації, яка полегшує прийняття тактичних та процесуальних рішень у кримінальній справі. Це можливо в кількох різновидах діяльності правоохоронних органів: 1) в оперативно-розшуковій діяльності; 2) на стадії прийняття рішення про порушення кримінальної справи; 3) при проведенні досудового слідства; 4) у судовому розгляді кримінальної справи.

Поширеною непроцесуальною формою використання спеціальних знань є залучення спеціаліста до участі в оперативно-розшукових заходах на етапі перевірки інформації про злочин та порушенні кримінальної справи.

Під час розкриття злочинних порушень прав інтелектуальної власності використовуються відомчі ревізії та розслідування. Вони проводяться поза рамками кримінального процесу за ініціативою органів управління держави чи іншого власника для встановлення фактів, що мають певне юридичне значення. З ініціативи органу дізнання до порушення кримінальної справи при підозрі на посягання на права інтелектуальної власності, або слідчого після порушення такої справи, з метою встановлення юридично значущих фактів, можуть призначатися ревізії та перевірки.

Перевірочні дослідження матеріальних об’єктів в стадії порушення кримінальної справи, як показує слідча і оперативно-розшукова практика, проводяться найчастіше в експертних установах за ініціативою органу дізнання для вирішення питання про порушення кримінальної справи при посяганнях на права інтелектуальної власності, коли встановити юридично значущі обставини можливо тільки в результаті застосування спеціального дослідження: техніко-криміналістичного, товарознавчого тощо.

Попереднє дослідження матеріальних слідів злочину на досудовому слідстві має місце у рамках проведення слідчих дій (як правило, під час огляду місця події) або одразу після їх закінчення і має на меті оперативне забезпечення слідства орієнтуючою інформацією для розкриття злочину, формування доказової бази, розшуку та затримання злочинця.

У дослідженнях, що проводять при перевірці обліків кримінальної реєстрації, виникає потреба як у процесі проведення оперативно-розшукових заходів до порушення кримінальної справи, так і під час досудового слідства у справах про розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності.

Поширеною непроцесуальною формою під час розслідування злочинів, що посягають на права інтелектуальної власності, є консультативна допомога фахівців. Така допомога можлива як до порушення кримінальної справи, так і після прийняття цього процесуального рішення.

Другий розділ „Напрями використання спеціальних знань під час розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. „Участь спеціаліста при проведенні окремих слідчих дій, під час розслідування злочинів, що посягають на права інтелектуальної власності” детально розглядаються особливості участі спеціалістів різного профілю під час проведення слідчого огляду, обшуку та виїмки, допиту, відтворення обстановки і обставин події, одержанні зразків для експертного дослідження та ін.

Автор відмічає, що за кримінально-процесуальним законодавством України слідчий на стадії досудового слідства є єдиним суб’єктом, який самостійно приймає процесуальні рішення у кримінальній справі і проводить слідчі дії (ст. 114 КПК України). Однак під час розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності, нерідко у процесі виявлення, збору та закріплення доказів необхідні, крім правових, й інші спеціальні знання. Цими знаннями досконало володіють лише певні фахівці у галузі науки, техніки, мистецтва та ремесла.

Враховуючи те, що слідчий під час розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності, не може бути всебічно обізнаний в усіх галузях людської діяльності та досконало володіти всіма спеціальними знаннями, законодавець надає йому право при проведенні слідчих дій використовувати знання інших спеціалістів. Залучення спеціалістів на стадії досудового слідства врегульоване ст.ст. 66, 125, 128, 128¹, 144, 168, 169 та ін. КПК України. Спеціаліст є функціональним помічником слідчого і його діяльність обмежується повноваженнями слідчого. Спеціаліст – це особа, яка не підміняє слідчого, а обізнана у певній галузі, покликана своїми спеціальними знаннями допомогти слідчому в усіх тих випадках, коли з питань, що мають значення для справи, необхідна його допомога.

Участь спеціаліста у слідчому огляді у справах про злочини, які посягають на права інтелектуальної власності розширює можливості слідчого у роботі зі слідами, забезпечує якісне виявлення, фіксацію, вилучення знайдених слідів і предметів, сприяє розшуку і викриттю злочинців.

Залучення спеціалістів до проведення обшуку у справах про злочини, які посягають на права інтелектуальної власності, обумовлюється необхідністю використання пошукових технічних засобів і спеціальних знань: а) при обшуку конструкційно-складних об’єктів (апаратури для копіювання фонограм чи компакт дисків, автотранспорту, комп’ютерних систем тощо); б) для оцінки призначення та вартості виявлених речей (невідомих речей, дорогоцінних металів, ювелірних виробів тощо); в) при застосуванні пошукових приладів для виявлення тайників чи пристроїв для відкривання сейфів і сховищ.

Під час одержання зразків для експертного дослідження спеціаліст допомагає слідчому: встановити скільки і яких зразків потрібно відібрати, визначити необхідні для цього спеціальні умови; підібрати матеріали, інструменти, пристосування, предмети та інше, що можуть знадобитися; безпосередньо отримати зразки; здійснити їх попереднє дослідження; упаковувати зразки; кваліфіковано зафіксувати в протоколі слідчої дії порядок відбору зразків; консультаціями з питань, пов’язаних з формуванням завдання експерту.

Проведене опитування слідчих та оперативних працівників органів внутрішніх справ показало, що при проведенні відтворення обстановки та обставин події, під час розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності, вони, як правило залучають спеціалістів у сфері інтелектуальної власності, однак досить часто безпосередньо використовують спеціальні знання у зазначеній сфері та консультуються із спеціалістами перед початком проведення зазначеної слідчої дії. Оперативні працівники використовують безпосередньо спеціальні знання у сфері інтелектуальної власності, головним чином тому, що рідко самостійно проводять таку слідчу дію.

У підрозділі 2.2. „Особливості призначення і проведення окремих видів судових експертиз під час розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності” автор обґрунтовує тезу, що судова експертиза визнається основною формою використання науково-технічних досягнень при розслідуванні кримінальних справ і призначається виключно після порушення кримінальної справи у випадках, коли для вирішення певних питань необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

Аналіз кримінальних справ показав, що під час розслідування злочинів досліджуваної категорії обов’язково призначається експертиза об’єктів інтелектуальної власності (100,0% випадків), а також судово-технічна експертиза (20,7% випадків), судово-товарознавча (6,9% випадків) і технічна експертиза документів (20,8% випадків). В основному, в ході розслідування призначаються судові експертизи, за допомогою яких досліджуються об’єкти інтелектуальної власності або їх упакування, рідше – експертизи, які допомагають доказувати причетність конкретних осіб до вчинення даного виду злочинів (судово-трасологічна, почеркознавча та ін.).

В ході дослідження виявлено особливості призначення експертизи об’єктів інтелектуальної власності, судово-лінгвістичної експертиз, експертизи комп’ютерів, носіїв і технологій, технологічної експертизи, почеркознавчої експертизи, техніко-криміналістичної експертизи документів, експертизи матеріалів і речовин, фотопортретної експертизи, фототехнічної експертизи, судово-економічної експертизи, експертизи голограм, товарознавчої експертизи, трасологічної експертизи.

Найчастіше проведення судових експертиз об’єктів інтелектуальної власності призначається в державні експертні заклади (72,4% респондентів), менше третини з них (27,6% респондентів) в недержавні (приватні). В основному це зумовлено тривалістю проведення експертиз в державних експертних закладах.

У підрозділі 2.3. „Оцінка висновків експертів, під час розслідування злочинів, що посягають на права інтелектуальної власності” доводиться положення, що у справах про злочини, які посягають на права інтелектуальної власності, істотне порушення кримінально-процесуального законодавства при призначенні судових експертиз й складанні експертних висновків призводить до юридичного невизнання їх результатів. Водночас незначні порушення, що, як правило, стосуються регламентації складання експертного висновку, знижують вірогідність і аргументованість висновків, унеможливлюючи їх оцінку. Найчастіше це призводить до необхідності проведення інших процесуальних дій для однозначного вирішення питань, пов’язаних з необхідністю доказування у справі.

Дисертант зазначає, що у справах про злочини, які посягають на права інтелектуальної власності, закон не передбачає особливого положення експертних висновків серед інших доказів у справі. Підхід до їх оцінки такий же, як і для інших доказів.

У справах про злочини, що посягають на права інтелектуальної власності, умовно виділено кілька етапів оцінки експертного висновку: дотримання загальних процесуальних норм; оцінка самого висновку на предмет повноти, вірогідності й аргументованості висновків; відповідність висновків іншим наявним у справі доказам.

У підрозділі аналізуються особливості критеріїв вибору й оцінки інструментальних аналітичних методів дослідження при вивченні висновку судового експерта слідчим у справах про злочини, які посягають на права інтелектуальної власності. Крім цього, виявлено та проаналізовано особливості оцінки висновку судової експертизи матеріалів та засобів відео,- звукозапису у справах досліджуваної категорії злочинів. Автором проаналізовані й додатки до експертних висновків та особливості їх оцінки під час розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності.