Курман О.В. Методика розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність та ступінь дослідження проблеми, визначаються мета та завдання дослідження, його методологічна і теоретична основи,

розкриваються практичне і теоретичне значення роботи, її новизна, характеризуються положення, що виносяться на захист.

Розділ 1 “Криміналістична характеристика шахрайства з фінансовими ресурсами” складається з п'яти підрозділів, присвячених детальній характеристиці поняття шахрайства з

6

фінансовими ресурсами, способів його вчинення, а також аналізу таких елементів криміналістичної характеристики даного виду злочину, як обстановка його вчинення, сліди злочину і особа злочинця.

У підрозділі 1.1. “Поняття шахрайства з фінансовими ресурсами” досліджується сутність шахрайства з фінансовими ресурсами. Зазначається, що важливим у шахрайстві з фінансовими ресурсами виступає застосування обману або зловживання довірою, у зв’язку з чим автором проаналізовано різні наукові підходи до визначення цих понять.

Автором наведені ознаки, що відрізняють шахрайство з фінансовими ресурсами від інших видів злочинів: 1) даний злочин вчинюється в кредитно-фінансовій сфері, що певною мірою обумовлює значні суми нанесених збитків; 2) способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами є різноманітними та поділяються на прості (звичайне перекручення наданої інформації і розтрата грошових коштів на  не передбачені кредитним договором цілі) і складні (характеризуються довгостроковим етапом підготовки, створенням підставних фірм, розробкою складних схем переказу грошей); 3) для шахрайства з фінансовими ресурсами характерне використання як засобів злочину сучасної офісної техніки, а також значної кількості різних документів (бухгалтерських, банківських, господарських тощо). 

Проведено порівняльний аналіз складу шахрайства з фінансовими ресурсами з подібним злочином за Кримінальним кодексом Російської Федерації (ст. 176 КК РФ – незаконне одержання кредиту). Автор доходить висновку, що склад злочину, передбачений ст. 222 КК України, більш складний і розширений за змістом, ніж норма ст. 176 КК РФ.

Детально розглянуто низку спеціальних термінів, що складають зміст поняття шахрайства з фінансовими ресурсами, а саме: кредит, дотація, субсидія, субвенція, пільги щодо податків. Зазначається, що на сьогодні і в законодавстві України, і в спеціальній літературі відсутні єдині визначення цих понять, що ускладнює їх застосування. У ході роботи дисертантом досліджені поняття “кредит”, “субсидія”, “субвенція”, “дотація”, “пільги щодо податків” стосовно різних нормативних актів; встановлено, що перелік фінансових ресурсів, наведений у ст. 222 КК України звужений, ніж є у сфері цивільних відношень (зокрема, до фінансових ресурсів не віднесені інвестиції).

У підрозділі 1.2. “Способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами” зроблено спробу щодо виявлення, класифікації та систематизації способів вчинення даного виду злочину.

Інформація про спосіб вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами виступає основою для: а) висування версій; б) планування та організації розслідування; в) вибору оптимального шляху розслідування; г) прогнозування механізму вчинення злочину; д) розробки заходів попередження злочинів.

7

На думку автора, всі способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами (окрім пільг щодо податків) можна об’єднати в два блоки: 1) вимушене надання завідомо неправдивої інформації в документах з метою одержання кредиту, субсидії, субвенції, дотації з метою використання одержаних коштів за цільовим призначенням; 2) надання завідомо неправдивих відомостей в документах з метою одержання кредиту, субсидії, субвенції, дотації, знаючи наперед, що кошти після одержання будуть використовуватися на цілі, не передбачені кредитним договором.

Дисертантом запропоновано класифікацію способів вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами за такими підставами: 1) в залежності від цільового використання одержаних коштів (одержані кошти витрачаються на виробничо-господарські цілі, не передбачені кредитним договором; надаються іншій фірмі під проценти; ідуть на виплату інших, раніше одержаних кредитів, сплату процентів; на сплату податків, виплату заробітної платні, сплату оренди приміщень, комунальних платежів; на придбання нерухомості, службового автотранспорту; на ремонт в офісі; повернення особистих боргів; оплату банківського обслуговування; на відрядження; обернення на готівку); 2) в залежності від видів шахрайських дій при забезпеченні повернення кредиту (надання неправдивих відомостей при забезпеченні кредиту шляхом застави, страхування, надання гарантій – з подальшою класифікацією кожної групи способів); 3) в залежності від наявності у способі вчинення дій по підготовці і приховуванні злочину (способи вчинення, які не включають вказаних дій; способи вчинення, що охоплюють дії по підготовці і приховуванню, наприклад, створення та використання фіктивних фірм); 4) в залежності від наявності злочинних домовленостей (способи вчинення злочину однією особою (позичальником), кількома особами з боку позичальника, кредитором і позичальником).

У підрозділі 1.3. “Обстановка вчинення злочину” проаналізовано умови надання фінансових ресурсів у відповідних установах.

Характер обстановки вчинення злочинів у кредитно-фінансовій сфері є багатоплановим і охоплює різні аспекти, пов’язані з певною матеріальною обстановкою, в котрій готується, вчинюється, приховується злочинна діяльність, а також низку факторів суб’єктивного характеру, пов’язаних зі ставленням банківських працівників до своїх обов’язків, рівень їхньої професійної підготовки. На думку дисертанта, відсутність типових правил надання позик, які б містили основні вимоги до наданих документів, рекомендації для перевірки достовірності даних, інформацію про

потенційного позичальника, що розроблені банківськими спеціалістами разом із співробітниками правоохоронних органів, також сприяє вчиненню шахрайства з фінансовими ресурсами. Вчиненню злочину сприяє і те, що в деяких банках не відлагоджена взаємодія між службами, що

8

мають відношення до видачі кредитів – кредитним та юридичним відділами, службою безпеки, а також, іноді, і пряма співучасть банківських службовців у вчиненні злочину.

У підрозділі 1.4. “Особа злочинця” розглянуто такий елемент криміналістичної характеристики даного виду злочину, як особа шахрая з фінансовими ресурсами.

Характеризуючи особу шахрая з фінансовими ресурсами, автор зазначає, що це, перш за все, “білокомірцевий” тип злочинця. Дані особи вчинюють злочини без застосування насильства, з використанням неправдивих методів з метою здобуття фінансових прибутків. За своїм суспільним станом вони належать до підприємців, є професіоналами високого або середнього рівня у сфері кредитно-фінансових відношень, у більшості випадків добре орієнтуються у законодавстві – податковому, банківському, володіють знаннями в бухгалтерському обліку. В минулому багато з них мають досвід роботи в державному секторі на посадах, пов’язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків. Для особи шахрая з фінансовими ресурсами також характерно вчинення злочину як однією особою (50%), так і групою, і, як правило, через корисливі мотиви (84, 4%). На основі емпіричних даних дисертант доходить висновку, що у переважній більшості випадків шахрайство з фінансовими ресурсами вчинюють чоловіки (74, 8%) віком від 31 до 50 років (31-40 років – 41, 5%; 41-50 років – 47, 4%), які мають вищу освіту (53, 3%), займають керівні посади на підприємствах (у господарських товариствах) (69, 6%) і вчинюють злочин, як правило, у межах одного населеного пункту (88, 2%). Тривалість злочинних дій складає, у більшості випадків, - від шести місяців (16, 3%) до двох років (57%). За цей час злочинці встигають незаконно одержати кредит або скористатися правом на пільгове оподаткування від одного до восьми раз (один раз – 50, 9%; два рази – 20 %; три – 13, 6%; п’ять разів – 6, 4%; шість – 4, 6%; вісім – 2, 7%).

Підрозділ 1.5. “Сліди злочину” присвячено характеристиці слідів шахрайства з фінансовими ресурсами.

Механізм вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами передбачає те, що дії злочинців відображаються в різного роду документах. Це пояснюється тим, що ведення господарської діяльності не можливе без її документування. У документах залишається різного роду інформація (сліди), яка має значення при розкритті і розслідуванні злочину. На основі узагальнення кримінальних справ та анкетуванні слідчих МВС дисертантом наведені найбільш поширені документи, які використовуються для вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами, а також виділені і систематизовані типові сліди, що містяться у цих документах: 1) сліди вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами, які характеризують фінансово-господарську сторону діяльності підприємства (організації), що перевіряється; 2) сліди, які утворюються на стадії створення та реєстрації суб’єкта господарської діяльності для використання його із злочинною

9

метою; 3) сліди, що характеризують адміністративно-управлінську сторону діяльності суб’єкта господарської діяльності; 4) сліди, які утворюються на стадії оформлення позики у кредитно-фінансовій установі; 5) сліди  які вказують на підлог документів, використаних при одержанні фінансових ресурсів.

Розділ 2 “Особливості розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами” складається з чотирьох підрозділів і присвячений початковому етапу розслідування, проблемам організації досудового слідства, визначенню слідчих ситуацій, тактиці проведення окремих слідчих дій та розробці і застосуванню тактичних операцій.

Підрозділ 2.1. “Організація і планування розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами” розкриває питання організації і планування початкового етапу розслідування та містить найбільш типові версії події, що відбулася.

Специфіка розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами полягає у необхідності забезпечення узгодженої роботи слідчого, працівників органу дізнання та фахівців. Дослідження матеріалів кримінальних справ свідчить, що найбільшої ефективності при розслідуванні даного виду злочинів можна досягти тільки при роботі слідчо-оперативної групи. Анкетування слідчих працівників МВС показує, що 68 % респондентів вважають необхідною роботу слідчо-оперативної групи у всіх випадках; 25 % відзначили, що слідчо-оперативна група необхідна лише при розслідуванні складних багатоепізодних справ; 1, 3 % зазначили, що необхідність у роботі слідчо-оперативної групи виникає тільки лише на початковому етапі розслідування; 2, 7 % не відповіли на поставлене запитання.

Розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами неможливе без участі спеціалістів різних галузей знань: банківській сфері, бухгалтерському обліку, комп’ютерних технологій тощо. Участь спеціаліста в проведенні слідчих дій при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами найбільш поширене при проведенні обшуків, виїмок, в ході допиту, при слідчому огляді документів, призначенні експертиз тощо. Особливо важлива участь спеціаліста при проведенні слідчих дій, як обшук і виїмка, в ході яких ведеться пошук і вилучається інформація, яка міститься в комп’ютерах.

Шахрайство з фінансовими ресурсами відноситься до таких злочинів, які в більшості випадків виявляються оперативним шляхом (86, 4%). Планування розслідування за справами, порушеними на основі оперативно-розшукових матеріалів, є специфічним. Одна із особливостей планування досудового слідства за справами цієї категорії – забезпечення зашифровування шляхів одержання даних про осіб, які здійснили злочин, необхідність поєднання слідчих дій з оперативно-розшуковими заходами в процесі всього слідства, а також забезпечення можливості легалізації інформації, одержаної оперативним шляхом.

10

У дисертаційному досліджені автором запропоновано слідчі версії, які висуваються на початковому етапі розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами. В роботі надана характеристика слідчим версіям, що висуваються відносно: 1) предмета злочинного посягання; 2) цільового використання одержаних коштів; 3) співучасті злочинців; 4) взаємодії злочинців; 5) змісту завідомо неправдивої інформації в документах; 6) осіб, які можуть володіти необхідною інформацією про злочин. Запропоновано типові розшукові версії: 1) в залежності від місцезнаходження злочинця, що переховується; 2) знарядь вчинення злочину, інших речових доказів; 3) від наявності місцезнаходження майна, здобутого злочинним шляхом, а також майна, що належить злочинцю, необхідного для відшкодування збитків.

У підрозділі 2.2. “Слідчі ситуації при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами” розглядаються типові слідчі ситуації, які виникають на початкового етапу розслідування.

На думку дисертанта, усі слідчі ситуації у справах про шахрайство з фінансовими ресурсами доцільно розділити на дві основні групи від обсягу та змісту даних, що слугують основою для порушення кримінальної справи та інформації про злочинця: 1) слідча ситуація, що характеризується наявністю даних про вчинення шахрайство з фінансовими ресурсами та особу, що вчинила злочин; 2) слідча ситуація, що характеризується наявністю даних про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами та недостатньою кількістю інформації про можливого злочинця. У свою чергу перша слідча ситуація залежно від обсягу і змісту даних, що вказують на чисельність злочинців, може бути розподілена на декілька інших: 1) у вчиненні злочину брало участь декілька осіб з боку позичальника; 2) у вчиненні злочину брали участь позичальник та представник кредитора; 3) злочин вчинено організованою злочинною групою.

Підрозділ 2.3. “Початковий етап розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами” присвячено особливостям такого етапу, специфіці проведення слідчих дій, розгляду їх змісту.

Дисертантом на основі узагальнення кримінальних справ та анкетування слідчих працівників МВС України виділені слідчі дії, які необхідно проводити на початковому етапі розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами та визначена їх ефективність. Це такі дії як: виїмка, обшук, допит, слідчий огляд документів, очна ставка.

Важливим засобом одержання фактичних даних для успішного розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами є виїмка. Виїмка документів є важливою невідкладною слідчою дією, яка дозволяє запобігти знищенню джерел доказової інформації. В дослідженні наведено перелік документів, які повинні вилучатися в першу чергу.

11

Значна увага приділяється висвітленню тактичних особливостей проведення обшуку в житлових  та службових приміщень, обшуку в кредитно-фінансовій установі, та як складової частини цього обшуку – обстеженню комп’ютерної техніки, визначаються найбільш типові місця приховування предметів пошуку з урахуванням специфіки даного злочину.

У роботі розглядається тактика допиту певних осіб: директора і бухгалтера підприємства-позичальника, представників кредитно-фінансової установи, інших осіб (колег по роботі, секретарів, родичів, друзів). Особливості має також допит членів організованого злочинного угруповання, які вчинили шахрайство з фінансовими ресурсами. Наводяться деякі тактичні рекомендації стосовно їх допиту. У дисертації запропоновано типовий перелік питань, що підлягають з’ясуванню під часу допиту.

При розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами може мати місце ситуація, коли допитувані дають неправдиві показання. У деяких випадках доцільно проводити очну ставку. Тактично виправдано проводити очну ставку між особами, котрі знаходились при вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами в злочинній змові і тому володіють інформацією про злочинні дії один одного, а також особами, котрі добре поінформовані про дії злочинців в силу виконання службових обов’язків.

Важливу роль в розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами відіграє слідчий огляд документів. З урахуванням цього виділені певні труднощі, які виникають у слідчих при роботі з документами та наведені деякі рекомендації для їх подолання.

У підрозділі 2.4. “Тактичні операції при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами” досліджені питання комплексного проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на вирішення завдань розслідування даного виду злочинів.

У випадку виявлення ознак шахрайства з фінансовими ресурсами необхідно встановити: 1) обставини створення фірми-позичальника (законність заснування, справжність установчо-реєстраційних документів); 2) дійсність фінансово-господарських документів; 3) достовірність наданих гарантійних документів; 4) обґрунтованість кредитного проекту (техніко-економічного обґрунтування); 5) законність одержання кредиту або надання пільг з оподаткування; 6) цілі витрат одержаних коштів; 7) осіб, причетних до вчинення злочину і ступінь їхньої вини; 5) майно (нерухоме і рухоме), грошові кошти, необхідні для відшкодування завданих збитків і вжити заходи для їх збереження.

Для вирішення вказаних завдань необхідно проводити тактичні операції (найбільш доцільні комплекси слідчих дій та оперативно-розшукових заходів). Анкетування слідчих МВС України показало, що 84% респондентів висловилось за комплексне проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами; 14, 7%

12

вважають, що вказані дії можна проводити розрізнено; 1, 3% зазначили необхідність комплексного проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів тільки на початковому етапі розслідування. За доцільність проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів у строгій послідовності (системі) висловилось 80% опитаних; 13, 3% - проти такої послідовності; 6, 7% - не відповіли на запитання.

Дисертантом на основі анкетування слідчих МВС України (анкетування показало, що до проміжних завдань розслідування вони відносять: одержання необхідних документів – 100% респондентів; встановлення позичальника – 84 %; встановлення співучасників з боку позичальника – 66, 7%; встановлення особи (кредитора), яка сприяла вчиненню злочину – 21, 3%; встановлення і розшук позичальника (якщо злочинець переховується від слідства) – 25, 3%; забезпечення відшкодування матеріальних збитків – 80 %; затримання “на гарячому” – 12%; встановлення знарядь вчинення злочину – 5, 3%; встановлення особи потерпілого – 1, 3%; встановлення предмету злочинного посягання – 8%) розроблені і запропоновані тактичні операції, які спрямовані на вирішення названих завдань: 1) “Документ” – універсальна тактична операція, яка посідає важливе місце в ієрархії тактичних операцій початкового етапу розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами. Першочерговість і невідкладність проведення саме такої тактичної операції обумовлена тим, що з моменту початку розслідування існує велика вірогідність знищення або приховування документів, які використовувалися при вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами. Для запобігання їх знищення і перевірки інформації, яка міститься в цих документах, проводиться тактична операція “Документ”, яка охоплює певні оперативно-розшукові заходи, спрямовані на збір інформації про позичальника, виїмку документів, обшук, слідчий огляд документів, допит, розшукові дії, спрямовані на перевірку одержаної інформації, огляд приміщень, зустрічна перевірка партнерів позичальника; 2) “Співучасники” – проводиться в слідчій ситуації, коли є інформація про те, що кілька осіб (які представляють різні підприємства і вступили у злочинну змову) незаконно одержали фінансові ресурси або використали їх не за цільовим призначенням. Вона включає: виїмку (обшук) у посадових осіб за місцем роботи і проживання, огляд документів, допит керівника підприємства, допит головного бухгалтера, допит засновників, очну ставку, зустрічну перевірку, призначення ревізії фінансово-господарської діяльності; 3) “Позичальник” – проводиться в ситуації, коли є інформація про вчинене шахрайство з фінансовими ресурсами але особа злочинця невідома. Завдання тактичної операції – встановити особу, яка вчинила цей злочин. Для вирішення поставленого завдання проводиться: виїмка (обшук), слідчий огляд документів, допит осіб, призначення криміналістичних експертиз (почеркознавчої, дактилоскопічної, технічної експертизи документів); 4) “Кредитор” – проводиться в ситуації, коли наявна інформація про злочинний зв’язок між кредитором і

13

позичальником. Тактична операція “Кредитор” охоплює: допит, очну ставку, оперативно-розшукові заходи, спрямовані на перевірку одержаної інформації; 5) “Розшук злочинця, що переховується” проводиться в ситуації, коли підозрюваний або обвинувачений під час досудового слідства переховується і включає: оперативно-розшукові заходи, спрямовані на встановлення місця перебування злочинця, допит, обшук; 6) “Забезпечення відшкодування матеріальних збитків” - проводиться в ситуації, коли необхідно забезпечити відшкодування матеріальних збитків, заподіяних в результаті шахрайства з фінансовими ресурсами, та існує загроза приховування майна. Така тактична операція охоплює: оперативно-розшукові дії, спрямовані на встановлення майна, а також обшук, накладання арешту, допит, оперативно-розшукові та пошукові дії, спрямовані на перевірку одержаної та отримання нової інформації.