Проценко М.В. Особливості розслідування злочинів, вчинених організованими групами, у криміналістичній методиці

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета і завдання, методологічна основа, розкривається теоретичне та практичне значення та наукова новизна.

Розділ 1. «Загальна характеристика злочинів, що вчинюються організованими групами, та їх впливу на криміналістичну методику» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Історіографія проблеми боротьби з груповою злочинністю»  на основі аналізу праць науковців – представників різних галузей юридичної науки (Ю.М. Антоняна, В.Д. Пахомова,  О.І. Гурова, В.І. Куликова,  С.Є. Віцина,  О.В. Осипенка, І.В. Сервецького, В.І. Литвиненка, В.П. Шеломенцева та інших) робиться висновок про те, що концепція організованої злочинності та боротьби з нею формувалася зусиллями дослідників різних галузей юридичної науки і тому в ній можуть бути виділені кілька аспектів: кримінологічний, кримінально-правовий, кримінально-процесуальний, криміналістичний. При дослідженні проблематики розслідування злочинів, вчинених організованими групами осіб, необхідно враховувати, що викладені в юридичній літературі положення, поняття і рекомендації несуть на собі відбиток   тієї чи іншої наукової галузі, в предметних межах якої вони формувалися. Тому при проведенні наукових досліджень у тій чи іншій галузі знань названі аспекти повинні враховуватися – потрібно зважати як на зв'язок між ними, так і на відмінності.

У сучасних криміналістичних дослідженнях проблематики розслідування злочинів, вчинених організованими групами, увага приділяється як загальним питанням провадження розслідування у кримінальних справах названої категорії, так і особливостям чи певним аспектам розслідування злочинів окремих видів. Але аналіз проведених досліджень дає підстави для висновку про те, що науковці дають різне тлумачення ознак організованої злочинної групи, використовують різні підходи щодо визначення їх впливу, зокрема, на криміналістичну методику. Саме це обумовлює необхідність дослідження низки проблемних питань, пов’язаних з особливостями розслідування злочинів, вчинених організованими групами.

У підрозділі 1.2. «Види злочинів та особливості механізму їх вчинення організованою групою осіб» на підставі аналізу Особливої частини Кримінального кодексу України звертається увага на те, що кваліфікуюча ознака вчинення злочину організованою групою осіб використовується при формулюванні 37 складів різнорідних злочинів. Зазначається, що використання такої кваліфікуючої обставини при формулюванні складів різнорідних злочинів  накладає на органи дізнання і слідства додаткові обов’язки щодо доказування наявності ознак організованої групи. Тобто предмет доказування у кримінальних справах з ознаками організованості значно розширюється й ускладнюється. У зв’язку з цим формулюються принципово важливі положення:

-  ознаки вчинення злочину організованою групою осіб (участь у готуванні або вчиненні злочину трьох і більше осіб; попередня зорганізованість у стійке об’єднання; спрямованість на вчинення кількох злочинів; наявність єдиного, відомого всім учасникам групи плану злочинної діяльності з розподілом функцій учасників групи) накладають суттєвий відбиток на механізм таких злочинів, що повинно знаходити відображення у криміналістичних характеристиках цих злочинів;

-  вчинення злочинів організованими групами суттєво впливає на предмет доказування, формування слідчих ситуацій, що повинно відображатися у криміналістичній концепції протидії розслідуванню і формулюванні рекомендацій щодо проведення окремих тактичних операцій, необхідність яких обумовлена саме організованістю злочину.

У підрозділі розкривається прояв ознак вчинення злочинів організованими групами осіб у механізмі їх вчинення, а також зміст предмету доказування у таких кримінальних справах. На цій підставі формулюються висновки про те, що, по-перше, вчинення злочинів організованими групами накладає суттєвий відбиток на механізм цих злочинів, і ці особливості  повинні відображатися  у криміналістичних характеристиках злочинів тих видів, де передбачається така кваліфікуюча обставина. По-друге,  вчинення злочинів організованими групами суттєво впливає на формування предмета доказування у кримінальних справах зазначеної категорії, а також слідчих ситуацій, що повинно відображатися у криміналістичній концепції протидії розслідуванню й формулюванні рекомендацій щодо проведення окремих тактичних операцій, необхідність яких обумовлена саме організованістю злочину.

У підрозділі 1.3. «Вплив ознак організованості злочинів на предмет доказування у кримінальних справах і методику розслідування» відзначається, що окрім обставин, які визначені у ст. 64  і ст. 23 КПК України і підлягають доказуванню, у кримінальних справах про злочини, вчинені організованими групами, додатково в предмет доказування входять ознаки організованої злочинної групи, вказані у ч. 3 ст. 28 КК України:

-  участь у готуванні або вчиненні злочину трьох і більше осіб;

-  попередня зорганізованість у стійке об’єднання;

-  спрямованість на вчинення кількох злочинів;

-  наявність єдиного відомого всім учасникам групи плану злочинної діяльності з розподілом функцій учасників групи.

Більшість ознак організованості групи осіб, використаних законодавцем (стійкість об’єднання,  спрямованість на вчинення кількох злочинів, наявність плану злочинної діяльності з розподілом функцій учасників групи), мають оціночний характер і потребують визначення конкретних обставин, встановлення яких при розслідуванні злочинів свідчить про доведеність ознак організованості.

У підрозділі на основі аналізу статей КК України і наукових праць (В.М. Бикова, О.Ф. Долженкова, О.А. Славгородської, С.Ф. Денисова) такі обставини визначаються стосовно кожної з названих ознак. У зв’язку з цим підкреслюється, що предмет доказування у кримінальних справах з ознаками  вчинення злочинів організованими групами суттєво розширюється у порівнянні з предметом доказування у звичайних кримінальних справах. Робиться висновок про те, що необхідність доказування ознак організованої групи обумовлює суттєві особливості у методиках розслідування злочинів, склади яких містять названу кваліфікуючу ознаку.

Розділ 2. «Встановлення ознак вчинення злочину організованою групою осіб»  складається з двох підрозділів.                                                                                      

У підрозділі 2.1. «Загальні положення виявлення злочинів, вчинених організованими групами, у стадії порушення кримінальної справи» акцентується увага на тому, що встановлення ознак вчинення злочину організованою групою осіб  уже в стадії порушення кримінальної справи створює більш сприятливі умови для розслідування і збирання доказів організованості злочину. Зазначається, що одержання відомостей, які містять ознаки вчинення злочину з ознаками організованості, може бути пов’язане з діяльністю таких підрозділів МВС України:

-  спеціалізованих підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю (Головне Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України);

-  карного розшуку;

-  підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю;

-  підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків;

-  відділів у складі слідчих управлінь МВС України, які спеціалізуються у розслідуванні кримінальних справ, пов'язаних з організованою злочинною діяльністю.

У зв’язку з тим, що виявлення організованих груп та їх злочинної діяльності в переважній більшості випадків здійснюється шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, особливого значення набуває використання результатів оперативно-розшукової діяльності в доказуванні у кримінальних справах. Досвід держав, які раніше інших усвідомили небезпечність організованої злочинності і почали з нею системну боротьбу, показує, що успіх у цій боротьбі забезпечується  тільки  паралельним використанням  процесуальних засобів  і методів оперативно-розшукової діяльності.  В Україні правові основи використання результатів оперативно-розшукової діяльності в доказуванні у кримінальних справах на даний час знаходяться у стадії формування. Відзначається, що, не дивлячись на суттєве оновлення кримінально-процесуального кодексу України та Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” в 2001 р., названі нормативно-правові акти потребують подальшого удосконалення у частині регламентації використання результатів оперативно-розшукових заходів як доказів. Зокрема, для створення чіткої системи правового регулювання названого аспекту процедури доказування у кримінальних справах необхідністю є доповнення КПК  України запропонованою у літературі  низкою статей, які б чітко окреслювали процедуру отримання доказів при проведенні окремих оперативно-розшукових заходів (ст. 195¹  „Оперативне відстежування”, ст. 195² „Контроль розмов та інших дій”, ст. 195³ „Оперативна закупівля”, ст. 177¹ „Негласне проникнення до житла чи іншого володіння”). Підкреслюється, що названі статті покликані, з одного боку, суттєво підвищити можливості правоохоронних органів у боротьбі з організованою злочинністю  - повному й адекватному встановленню фактичних обставин злочину, а з іншого - створити чіткі процедури отримання доказів, які б убезпечили судочинство від помилок і зловживань.

У підрозділі 2.2. «Взаємодія слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при  виявленні організованих злочинів» на основі дослідження обставин, що входять у предмет доказування у кримінальних справах про злочини, вчинені організованими групами осіб, обґрунтовується висновок про те, що їх доказування можливе лише при поєднанні зусиль слідчого та оперативних працівників.  На основі аналізу літературних джерел, нормативно-правових актів і результатів опитування працівників органів внутрішніх справ визначені такі форми взаємодії названих суб’єктів розслідування організованих злочинів:

-  спільна робота оперативного співробітника і слідчого при заведенні оперативно-розшукових справ щодо осіб, стосовно яких одержана інформація про причетність до вчинення злочинів;

-  спільний аналіз первинного матеріалу про злочин у стадії порушення кримінальної справи;

-  спільна робота оперативного співробітника і слідчого щодо  подолання (попередження) протидії розслідуванню;

-  спільна робота слідчого й оперативного співробітника по  забезпеченню відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди і можливої конфіскації майна.

Зазначається, що виявлення ознак учинення злочину організованою групою вже на стадії порушення кримінальної справи з використанням засобів оперативно-розшукової діяльності, дозволяє: 1) найбільш повно задокументувати діяльність організованої групи і тим самим встановити підстави для порушення кримінальної справи; 2) своєчасно визначити необхідність створення слідчо-оперативної групи; 3) використати як докази результати окремих оперативно-розшукових заходів; 4) завчасно визначити напрямки і завдання розслідування, обумовлені фактом вчинення злочину організованою групою осіб; 5) своєчасно вжити заходи, спрямовані на попередження активної протидії розслідуванню.

Формулюється висновок про те, що найбільш ефективна організація розслідування організованих злочинів можлива тільки при створенні слідчо-оперативних груп  на стадії виявлення ознак злочинної діяльності з дотриманням певних принципів. Необхідною умовою успішної діяльності таких слідчо-оперативних груп є однакове розуміння членами СОГ змісту тактичних завдань розслідування, чіткий розподіл обов'язків між її членами, узгоджене планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, а також взаємний обмін отриманою інформацією на проміжних нарадах під керівництвом слідчого, своєчасне внесення корективів у план  роботи групи.

Розділ 3. «Типові тактичні операції в методиках розслідування злочинів, вчинених організованими групами» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Теоретичні основи розробки тактичних операцій розслідування злочинів, вчинених організованими групами» здійснено аналіз концепції тактичних операцій при розслідуванні злочинів, яка сформувалася у криміналістиці працями ряду науковців (А.В. Дулова, В.І. Шиканова, Р.С. Бєлкіна, М.В. Салтевського, В.О. Образцова, М.П. Яблокова та інших). На цій основі формулюється висновок про те, що тактичні операції виконують важливу функцію при побудові методик розслідування злочинів окремих видів. А саме, вони виконують функцію засобу вирішення тактичних завдань розслідування, які неможливо вирішити шляхом проведення якоїсь окремої слідчої дії. З урахуванням різних підходів до визначення сутності тактичних операцій, викладених у криміналістичній літературі, автором тактична операція визначається як ситуативно обумовлений комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, спрямований на вирішення певного тактичного завдання розслідування тяжкого злочину, для проведення якого створюється слідчо-оперативна група.

Істотними ознаками тактичних операцій, покладених в основу наведеного визначення поняття тактичних операцій є:

-  це поєднання (комплекс) слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на вирішення певного тактичного завдання;

-  дії, що входять до тактичної операції, є пов’язаними між собою як елементи певного алгоритму;

-  характер завдань розслідування й відповідно склад тактичних операцій визначається видом і ступенем тяжкості вчиненого злочину (це тяжкі злочини);

-  особливості тактичних операцій ситуаційно обумовлені;

-  проведення тактичних операцій вимагає єдиного керівництва, що може бути повністю реалізовано тільки шляхом створення слідчо-оперативних груп.

У підрозділі обґрунтовується висновок про те, що виділення в структурі розслідування злочинів, які були вчинені організованими групами осіб, специфічних тактичних операцій є важливим з точки зору відображення особливостей розслідування таких злочинів у криміналістичній методиці.

У підрозділі 3.2.  «Види тактичних операцій при розслідуванні  злочинів, вчинених організованими групами» на основі узагальнення слідчої практики, аналізу нормативно-правових актів і наукових праць формулюється висновок про те, що при розслідуванні злочинів, вчинених організованими групами осіб, проводяться тактичні операції, обумовлені двома чинниками: 1) особливостями предмета доказування у кримінальних справах про організовані злочини; 2) активною протидією розслідуванню з боку організованих злочинних груп.

До тактичних операцій, обумовлених особливостями предмета доказування, автором віднесені:

-  тактична операція «Розподіл функцій» як комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів спрямована на встановлення кількості учасників групи (три або більше), розподілу між ними функцій щодо вчинення злочину і факту усвідомлення членами групи, що вони діють сумісно та узгоджено (існування плану злочинної діяльності);

-  тактична операція «Стійкість групи» як комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів повинна бути спрямована на встановлення факту існування між членами організованої групи стабільних соціальних зв’язків;

-  тактична операція «Злочинна діяльність групи» має своїм завданням встановлення такої ознаки організованої групи як її спрямованість на вчинення кількох злочинів  і включає комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів щодо виявлення і доказування епізодів злочинної діяльності (злочинів) чи їх підготовки.

До тактичних операцій, обумовлених активною протидією розслідуванню з боку організованих злочинних груп, зокрема спрямованістю такої протидії, автором віднесені:

-  тактична операція «Забезпечення збереження речових доказів» як комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів спрямована  на випередження злочинців у намаганні знищення, утаювання, маскування або фальсифікації доказів під час  проведення розслідування;

-  тактична операція «Попередження зникнення підозрюваного» спрямована  на випередження раптового від'їзду (втечі) співучасників злочину, які потрапили або можуть потрапити в поле зору правоохоронних органів;

-  тактична операція «Захист свідків і потерпілих» спрямована на убезпечення  від впливу членів організованих злочинних груп свідків і потерпілих з метою спонукання їх до утаювання відомих їм фактів або дачі неправдивих свідчень;

-  тактична операція «Засоби масової інформації» спрямована на попередження намагання організованих злочинців протидіяти розслідуванню шляхом  створення несприятливих зовнішніх умов розслідування (комплекс слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів щодо нейтралізації тиску на слідство через засоби масової інформації);

-  тактична операція «Нейтралізація зовнішніх корупціонерів» спрямована на нейтралізацію можливого втручання в процес розслідування злочину  корумпованих представників органів державної влади і місцевого самоврядування;

-  тактична операція «Нейтралізація внутрішніх корупціонерів» спрямована на нейтралізацію можливого втручання в процес розслідування злочину корумпованих працівників правоохоронних органів;

-  тактична операція «Безпека» спрямована на усунення можливості впливу організованих злочинних груп безпосередньо на членів слідчо-оперативної групи.

У підрозділі розкривається зміст названих тактичних операцій і відзначається, що вони є важливим елементом криміналістичних методик, оскільки відбивають специфіку розслідування злочинів, вчинених організованими групами.  Підкреслюється, що на їх зміст впливають два чинники:   ознаки вчинення злочину, організованою групою осіб; особливості механізму вчинення злочинів окремого виду.

Формулюється висновок, що оптимальним є проведення криміналістичних досліджень проблематики розслідування злочинів, вчинених організованими групами осіб, за двома напрямками: 1) визначення особливостей розслідування, обумовлених специфікою предмета доказування і протидією організованих груп, незалежно від виду злочину; 2) визначення особливостей розслідування злочинів окремих видів, вчинених організованими групами осіб (крадіжок , грабежів, розбоїв, вимагання, шахрайств та інших), у межах окремих криміналістичних методик.