Завидняк В.І. Особливості розслідування злочинів, вчинених проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробленості та науково-теоретична основа; зв’язок роботи з державними програмами боротьби зі злочинністю, науковими програмами, планами проведення науково-дослідних робіт Національного університету державної податкової служби України; визначається об’єкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження; висвітлюється наукова новизна, емпірична база, методологічна основа і практичне значення отриманих результатів, а також форми їх апробації.

Розділ 1. «Характеристика злочинів, вчинених проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Історичні передумови виникнення та розвитку злочинів, вчинених проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів» досліджується історія виникнення та поширення злочинів проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів з часів існування Київської Русі до сьогодні.

Автором аналізуються нормативно-правові джерела, в яких згадуються злочини в формах грабежу та розбою.

Перша згадка про такі злочини зафіксована в договорах Київської Русі з Візантією, пізніше в «Руській правді», «Псковській Судній грамоті», «Судебниках 1497 і 1550 років».

Насильницьке заволодіння грошовими коштами та іншими цінностями як злочин було зафіксовано в Соборному Уложенні 1649 року та Військових артикулах Петра І і Указах 1781 року.

Детальна правова оцінка розбоям і грабежам дається в Уложенні 1845 року та Кримінальному Уложенні 1903 року.

Найбільш повно характеризуються злочини з метою заволодіння грошовими коштами, цінностями та цінними паперами з прийняттям Кримінальних кодексів 1922, 1961 років та прийняттям Кримінального кодексу України в наші часи.

Разом з тим у кримінальному законодавстві України не існує окремої статті, яка б передбачала відповідальність за вчинення злочинів проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів.

Автором детально досліджується поява, розвиток та утвердження служби інкасації з часів існування Київської Русі до сьогодні.

У підрозділі 1.2. «Система організації та забезпечення інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів» аналізуються нормативно-правові джерела, які регулюють діяльність Служби інкасації в Україні. Розкривається існуюча система організації, охорони та механізм інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів, на етапах взяття під інкасацію, транспортування, та передачі коштів в операційні каси банків. Деталізуються функціональні обов’язки осіб, які здійснюють інкасацію.

Окремо розглядаються права і обов’язки працівників Служби інкасації при транспортуванні грошових коштів, цінностей та цінних паперів.

На основі аналізу і узагальнення існуючої практики інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів автором виділяються найбільш типові помилки, що допускаються працівниками Служби інкасації при вчиненні інкасаторських злочинів.

Автором обґрунтовується необхідність подальшого інформативно-право­вого забезпечення системи організації інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів. Про доцільність такого забезпечення висловилися 67,3 % опитаних слідчих ОВС за спеціально розробленою анкетою.

У підрозділі 1.3. «Способи вчинення злочинів проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів» розкривається саме поняття способу як самостійного елементу криміналістичної характеристики цього виду злочину.

Уявлення про спосіб вчинення злочину складалося і розвивалося разом із розвитком самої науки криміналістики.

Теоретичним дослідженням способу вчинення умисного злочину приділяли увагу такі вчені, як Р.С. Бєлкін, В.П. Бахін, А.І. Вінберг, Б.М. Шавер, Г.Ю. Манс, І.М. Якімов, М.І. Панов, В.І. Куклін, В.В. Чурпіта, Г.Г. Зуйков, С.М. Зав’ялов, В.П. Колмаков та інші криміналісти.

На основі аналізу поглядів учених, узагальненні практики автором розкриваються найбільш поширені, типові способи вчинення злочинів проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів.

Всебічне вивчення способів вчинення злочинів проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів дають можливість розробити найбільш ефективні заходи щодо їх запобігання.

Висвітлюються прийоми приховування вчинених інкасаторських злочинів шляхом: утаювання інформації її джерел про злочин; приховування знарядь злочину, предметів посягання; знищення інформації (слідів); створення фальшивих слідів, предметів, документів; інсценування злочину тощо.

Дається авторське визначення поняття криміналістичного способу вчинення злочинів проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів.

За результатами проведених досліджень при вчиненні злочинів проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів їм передували у 98,3 % випадків – попередня підготовка; у 95,1 % випадків – підбір учасників та розподіл ролей; у 98,2 % випадків – попереднє відшукування об’єкта злочинного посягання.

Розділ 2. «Виявлення, розкриття та розслідування злочинів, вчинених проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Роль слідчого в організації оперативно-розшукових заходів при розкритті та розслідуванні інкасаторських злочинів» визначається місце і роль слідчого при проведенні оперативно-розшукових заходів.

Автором розмежовується пошукова і розшукова діяльність як форми процесуальної та непроцесуальної діяльності.

Про те, що ці поняття різні засвідчили 93,1 % респондентів із числа опитаних практичних працівників.

На основі узагальнення практики можна зробити висновок, що одним із основних завдань слідчого при розслідуванні злочинів, вчинених проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів, є отримання криміналістичної інформації про особу злочинця.

Розглядається класифікація властивостей і ознак людини, що відображаються у вигляді матеріальних слідів.

Показана роль психологічного портрета, основною функцією якого є засіб пошуку і виявлення злочинця, особа якого не встановлена.

Розкриваються методи і засоби отримання інформації як процесуальним так і непроцесуальним шляхом та першочергові і подальші оперативно-роз­шукові заходи щодо розшуку підозрюваних осіб, які вчинили інкасаторські злочини.

Дається авторське визначення пошукової діяльності при вчиненні злочинів проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів.

У підрозділі 2.2. «Криміналістична характеристика особи, яка вчинила злочин проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів» розкриваються можливості для розкриття та розслідування інкасаторських злочинів при наявності повної криміналістичної характеристики злочинця.

Відомості про особу, яка вчинила злочин, є одним із основних структурних елементів криміналістичної характеристики.

Розглядаються питання, пов’язані з морально-психологічними якостями особи злочинця, визначається їх роль для розкриття та розслідування злочину.

Розкривається концепція структури особи, яка вчинила злочин, та її підструктурні елементи.

Перераховані основні джерела інформації про особу, яка вчинила злочин.

Досліджено криміналістично-значимий аспект особи злочинця, який включає сукупність таких елементів: а) дані соціально-демографічного характеру (стать, вік, освіта, родинний стан); б) дані соціально-психологічного характеру (темперамент, інтереси, потреби); в) відомості виробничо-побутового характеру (поведінка на роботі, в побуті, трудова, суспільна діяльність); г) відомості соціально-правового характеру (наявність адміністративних порушень, судимостей, ставлення до вчиненого); д) відомості про зв’язки та пове­дін­ку у мікросередовищі (родині, колективі, виробництві); е) відомості про стан здоров’я.

Окрема увага приділена дослідженню проблемних питань, пов’язаних із організацією і вчиненням інкасаторських злочинів групою осіб. За результатами проведених спеціальних досліджень, такі злочини групою осіб вчинялися у 97 % випадків.

У розділі 2.3. «Криміналістична характеристика злочинів проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів, вчинених організованими злочинними групами» зазначено, що, незважаючи на розробку цієї проблематики, до сьогодні не існує цілісної наукової концепції криміналістичної характеристики злочинів проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів, вчинених організованими злочинними групами.

За результатами спеціальних досліджень, основу такої характеристики складають відомості про: особливості членів ОЗГ і суб’єктів злочинного діяння – 11,2 %; систему і особливості відбиття структури злочину в різних середовищах – 8,8 %; об’єкти і мету злочинного посягання – 19,1 %; спосіб, механізм і обстановку вчинення злочину – 21,3 %.

Розглядаються структурні елементи та основні ознаки криміналістичної характеристики злочинів проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів, вчинених організованими злочинними групами, до яких належать: а) саме відношення членів злочинної групи до вчиненого злочину; б) характер інтересів, на основі яких формувалася злочинна група; в) характеристика учасників злочинної групи.

Аналізуються найбільш поширені групи організованих злочинних формувань.

За результатами проведеного дослідження, організовані злочинні групи поділяють на: ситуативні – 12,4 %; цільові – 34,3%; стійкі – 53,3 %.

Розділ 3. «Особливості розслідування злочинів, вчинених проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Характеристика типових слідчих ситуацій при розслідуванні інкасаторських злочинів» висвітлюються три етапи розслідування: первісний, наступний і заключний.

Розглядаються питання, пов’язані зі слідчою ситуацією, аналізуються погляди вчених-криміналістів на цю проблему. Розкриваються зміст та елементи слідчої ситуації.

Вивчення кримінальних справ, порушених за фактами вчинених злочинів проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів, показало, що розслідування цих злочинів має свою специфіку, обумовлену значною мірою своєрідністю ситуацій, пов’язаних із груповими та індивідуальними особливостями злочинів.

Суттєвим фактором, що впливає на якісну характеристику слідчих ситуацій, які виникають при вчиненні інкасаторських злочинів, є інформаційна поінформованість слідчого про обставини справи.

Умови реальних ситуацій розрізняються залежно від часу, який минув із моменту вчинення злочину до надходження інформації про вчинення злочину в правоохоронні органи.

Всі повідомлення про злочини проти інкасації можна диференціювати на наступні групи: що надійшли відразу після вчинення злочину – 79,6 %; що надійшли через кілька годин – 11,2 %; через добу і більше – 9,2 %.

Характер слідчої ситуації залежить від своєчасності прийняття слідчим рішення про порушення кримінальної справи.

Розглядуються найбільш типові версії залежно від слідчої ситуації.

При перевірці слідчих версій рекомендується відповідна послідовність проведення слідчих дій, якими можуть бути: огляд місця події; допит потерпілих; допит очевидців; пред’явлення потерпілим, очевидцям фотоальбомів, відеозаписів осіб, які перебувають на обліку; складання суб’єктивного портрета нападника; проведення криміналістичних експертиз; направлення окремих доручень органам дізнання тощо.

У підрозділі 3.2. «Особливості проведення огляду місця події при розслідуванні злочинів, вчинених проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів» зазначається, що огляд місця події та добута інформація має важливе значення для розкриття та розслідування інкасаторських злочинів.

Проблемі огляду місця події досить значну увагу приділяли і приділяють як вчення процесуалістів, так і вчення криміналістів.

Огляд місця події є важливою, першочерговою слідчою дією при розслідуванні злочинів, вчинених проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів. Його основне завдання полягає в: а) встановленні обставин вчинення злочину; б) виявленні слідів, знарядь вчинення злочину; в) висуненні та перевірці під час огляду слідчих версій.

За результатами огляду місця події можна отримати інформацію про кількість осіб, які вчинили злочин.

Огляд місця події умовно можна поділити на три етапи: підготовчий, робочий і заключний, кожний з яких характеризується автором.

Характерною рисою огляду місця події при вчиненні злочинів проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів є необхідність розширення меж огляду за рахунок включення прилягаючої місцевості, в тому числі передбачуваних шляхів відходу злочинців.

Важливе значення при проведенні огляду місця події має участь оперативних працівників та спеціалістів.

Добута інформація може оперативно і позитивно впливати на розкриття та розслідування злочинів, вчинених проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів.

У підрозділі 3.3. «Особливості проведення допитів та призначення експертиз при розслідуванні злочинів, вчинених проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів» висвітлені основні тактичні прийоми проведення допиту осіб після вчинення злочину.

Допит є найпоширенішим способом отримання інформації про вчинений злочин.

За результатами проведених досліджень, для того, щоб отримати повні показання при допиті – 43,6 % слідчих показали, що ними безпосередньо була використана раніше отримана інформація, пов’язана з оглядом місця події; 39,8 % слідчих пов’язували з інформацією, отриманою при допиті інших осіб; 13,2 % слідчих – з інформацією, отриманою за результатами експертних досліджень, і лише 3,4 % – з інформацією за результатами інших слідчих дій.

Допит можна класифікували за такими видами: за процесуальним становищем (допит свідка, підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, експерта); за послідовністю проведення та обсягом інформації (допит первинний, повторний, додатковий); за віковим критерієм особи, яка допитується (допит дорослого, неповнолітнього, малолітнього); за характером слідчої ситуації (допит у конфліктній чи безконфліктній ситуації); за місцем проведення допиту (у кабінеті слідчого, в іншому місці); за складом учасників допиту (без участі третіх осіб або за їх участю: захисника, фахівця, педагога, перекладача, прокурора, батьків та інших законних представників неповнолітнього).

Змістовну інформацію під час допиту можна отримати при правильно обраній тактиці допиту. Тактичні прийоми допиту свідків поділяють на групи: а) актуалізації відображеного свідком; б) сприяючі відтворенню (словесному) відомої свідкові події; в) спрямовані на викриття неправди і встановлення мотивів умовчання в показаннях свідка; г) спрямовані на встановлення помилок у показаннях і на їх усунення.

Важливою умовою успішного проведення допиту є встановлення психологічного контакту між слідчим і особою, що допитується.

За результатами проведеного дослідження, для встановлення такого контакту 10,8 % опитаних респондентів назвали – володіння інформацією про злочин; 33,3 % – володіння тактичними прийомами при допиті.

Важливе значення має послідовність допиту при розслідуванні злочинів, вчинених проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів, особливо в тих випадках, коли злочин вчинений групою осіб.

Важливою умовою отримання доказової інформації є виявлення, закріплення та вилучення речових доказів та проведення по них спеціальних експертних досліджень.

Розглядаються основні типові питання, які можуть ставитися експертам для вирішення при розслідуванні цієї категорії злочинів.

Автором звертається увага на те, що злочини проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів є особливою категорією і вимагають підвищеної уваги з боку правоохоронних органів.