Кузнєцова О.В. Особливості розслідування незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, сту­пінь новизни одержаних результатів, визначаються її мета і завдання, об’єкт і предмет, методологічна основа, показується теоретичне й практичне значення по­ложень, що виносяться на захист, викладаються дані про їх апробацію та впровадження в практику.

Розділ 1. «Загальні питання розслідування незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами» складається із п’яти підрозділів. У ньому подається системний виклад проблематики щодо незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами з точки зору юридичних наук, зокрема криміналістики, кримінального процесу і окремих положень кримінального права та оперативно-розшукової діяльності, які покладено в основу формування методики розслідування зазначених незаконних діянь.

У підрозділі 1.1. «Поняття і класифікація отруйних та сильнодіючих речовин» на основі вивчення, аналізу та систематизації міжнародних та націон­альних державних нормативно-правових актів України встановлено, що у кримінальному законі, як і в інших нормативно-правових актах, поняття отруйних та сильнодіючих речовин не розкривається, відсутні й посилання на конкретні нормативні переліки таких речовин, що породжує різночитання в розумінні і використанні кримінально-правових норм щодо незаконних діянь з такими речовинами. Отруйні та сильнодіючі лікарські засоби, на які посилаються практично всі коментарі до КК України, є лише складовою поняття отруйні та сильнодіючі речовини, до якого входять ще й промислові отрути, пестициди, в тому числі засоби дезинфекції, дезинсекції та дератизації, отруйні та сильнодіючі ветеринарні препарати, а також токсичні хімікати, що можуть бути використані у створенні хімічної зброї (товари подвійного використання). Тому отруйні речовини визначаються як речовини, що справляють токсичну (отруйну) дію на організм людини, вживання яких навіть у малих дозах або з незначним їх перевищенням може призвести до отруєння або заподіяти смерть; сильнодіючі речовини – як речовини, немедичне вживання яких або вживання з порушенням норм і дозування може супроводжуватися розладом функціонування окремих органів або систем організму. Ці речовини, як предмет злочинів, характеризуються обов’язковим поєднанням їх медичного, соціального та правового аспектів.

Зазначені речовини можуть класифікуватися за різними підставами, зокрема, залежно від практичного використання, за походженням, агрегатним станом, за формами випуску, за характером дії на організм людини, а також може бути нетрадиційна класифікація за протиправною метою використання таких речовин (вживання замість наркотичних засобів чи використання як сировини (реагентів) для їх виготовлення, як засіб доведення потерпілого до безпорадного стану в ході скоєння корисливо-насильницьких злочинів, як знаряддя спричинення шкоди життю і здоров’ю потерпілого).

У підрозділі 1.2. «Кримінально-правова характеристика незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами, передбачених ст. 321 КК України» зазначається, що в методиці розслідування окремих видів злочинів, зокрема щодо норм з бланкетною диспозицією, необхідно використовувати їх кримінально-правову характеристику у вигляді опису тієї сфери діяльності, на яку посягають незаконні діяння, зазначаючи, чиї та які саме дії (бездіяльність) в цьому випадку є злочином. Це пов’язано із застосуванням окремої кримінально-правової норми та використанням її характеристики щодо виявлення та розслідування конкретного незаконного діяння. До елементів такої характеристики щодо незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами автор відносить: 1) характеристику предмета злочину (це деякі з отруйних та сильнодіючих речовин, що не є наркотичними чи психотропними, на дії з якими потрібне отримання спеціального дозволу; потребує розкриття зміст поняття «спеціальний дозвіл», яке здійснено за аналізом нормативно-правових актів, що регламентують ці питання); 2) зміст понять, які характеризують незаконні дії із вказаними речовинами; 3) пра­вила, що регулюють відносини в тій чи іншій сфері використання цих речовин, та за які саме порушення таких норм настає відповідальність за ст. 321 КК України; 4) суб’єкти, яких може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за не­законні діяння з отруйними та сильнодіючими речовинами.

У підрозділі 1.3. «Криміналістична характеристика незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами» автор згоден з більшістю вчених-криміналістів, які вважають, що криміналістична характеристика має право на існування як самостійний елемент методики розслідування злочинів, вона характеризує безпосередньо злочин (тобто закономірності його механізму та виникнення інформації про нього) як один з двох основних об’єктів дослідження криміналістики та, зокрема методики. Криміналістичну характеристику вказаних діянь визначають такі складові:

Предмет злочинного посягання характеризує напрям злочинної діяльності, відомості щодо нього можуть мати значення для встановлення джерела надходження його у незаконний обіг, особи зловмисника та його відношення до вказаних речовин, способів підготовки, скоєння та приховування злочину. Серед речовин, які було виявлено в незаконному обігу, 91,8% складають отруйні та сильнодіючі лікарські засоби, 4,7% – промислові отрути, 3,5% – пестициди. Зазначені речовини автором поділено на три групи: 1) речовини, що використовуються в незаконному обігу, тобто на які є «попит» (трамадол, димедрол, кетамін, клофелін, ртуть металева) – найбільш поширені в незаконному обігу (87,5%), мають виражену кримінальну спрямованість, являють най­біль­шу загрозу здоров’ю населення; 2) речовини, що не використовуються в незаконному обігу, але відпускаються з порушенням встановлених правил з аптечних установ, формально підпадають під дію ч. 2 ст. 321 КК як отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби («Аміназін», «Карбамазепін», «Соннат» тощо – загалом 5,2%) або рецептурні лікарські засоби, що не належать до отруйних чи сильнодіючих, але їх відпуск з порушенням правил помилково кваліфікується як незаконні діяння у вказаній сфері («Бісептол», «Парацетамол», «Анальгін» тощо – загалом 3,7%); 3) речовини, що не користуються попитом в незаконному обігу, але щодо яких порушуються правила обігу (зберігання, перевезення тощо), унаслідок чого виникає небезпека спричинення шкоди здоров’ю населення (різні пестициди, промислові отрути тощо – загалом 3,6%). Далі приділено увагу першій групі речовин, які характеризуються з боку можливих джерел їх вилучення із законного обігу та сфери використання в незаконному обігу.

Під час характеристики способів підготовки, скоєння й приховування незакон­них діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами убачається за необхідне приділити увагу насамперед способам вилучення отруйних та сильно­дію­чих речовин із законного обігу, оскільки саме галузь легальної діяльності, яка пов’яза­на з отруйними та сильнодіючими речовинами, є основним джерелом надходжен­ня отруйних і сильнодіючих речовин у незаконний обіг. Це пояснюється тим, що виробництво вказаних речовин можливе лише в умовах спеціалізованих підприємств з використанням певних технологій, спеціальних знань і складного обладнання. До таких способів автор відносить: 1) виробни­цт­во зазначених речовин в умовах «уявної законності», тобто на підприємствах, що мають спеціальний дозвіл і працюють з такими речовинами на законних підставах, але виробляють їх з порушеннями правил з метою вилучення із законного обігу; 2) розкрадання зазна­чених речовин на підприємствах, установах, де вони виготовляються, особами, які безпосередньо задіяні в процесі виробництва, зберігання тощо, шляхом порушень встановлених правил та норм, фальсифікації облікової документації тощо, або особами, які працюють, мають доступ до таких речовин, але не задіяні в технологічному процесі, шляхом скоєння звичайної крадіжки, грабежу тощо; 3) розкрадання отруйних та сильнодіючих речовин в установах, організаціях, де вони зберігаються, використовуються, реалізуються, транспортуються; 4) придбання, отримання отруйних і сильнодіючих лікарських засобів в аптеках за підробленими рецептами (такий спосіб може мати декілька форм залежно від обсягу дій з підробки рецепту). Способи введення отруйних і сильнодіючих речовин у незаконний обіг визначені такі: 1) незаконне виготовлення речовин в умовах підпільних лабораторій (не є типовим); 2) незаконне виготовлення речовин у побутових умовах з сировини рослинного чи тваринного походження (такі випадки в практиці не виявлені, проте цілком можливі); 3) контрабандний спосіб доставляння отруйних чи сильнодіючих речовин (надходження таким шляхом незначні, але мають місце); 4) виробництво та реалізація речовин, що не відповідають вимогам чинного законодавства (до державної реєстрації, без сертифікату тощо). Способи діянь з зазначеними речовинами в незаконному обігу наступні: 1) незаконне зберігання цих речовин з метою збуту здійснюється в промисловому упакуванні, або під час порушення останнього потребують особливого способу закупорювання, пакування (у скляній тарі, поліетиленових ємностях, багатошарових згортках то­що), а також маскування; 2) незаконний збут – може здійснюватися шляхом продажу у людному місці однією чи кількома особами, або у приміщенні – одноособово збувальником (за місцем його проживання, де й зберігаються речовини), а також реалізації цих речовин представниками юридичної особи у ході підприємницької діяльності без спеціального дозволу (ліцензії), з порушенням умов ліцензування тощо. Способи діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами в законному обігу, які не пов’язані з вилученням їх з останнього – це порушення пра­вил поводження із зазначеними речовинами, вчинені з будь-яких технічних причин (відсутній склад, спеціально призначений для зберігання отруйних речовин), через несумлінне ставлення відповідальних осіб до виконання своїх функціональних обов’язків (не опломбовано склад, вчасно не оприбутковано придбані речовини) тощо.

Обстановка й слідова картина незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами. Зазначені діяння в незаконному обігу скоюються приватними особами переважно в обстановці, що забезпечує конспірацію. Місцями незаконного збуту таких речовин фізичними особами найчастіше є ринки (збут здійснюється вдень, коли там багатолюдно), місце проживання збувальника чи місця поблизу (незалежно від часу), рідше – території поряд з аптеками, лікар­нями (в першій половині дня, коли відсутні свідки), інші громадські місця (стан­ції метро, залізничний вокзал, набережна тощо), приміщення за місцем роботи збувальника. Нерідко збувальники одночасно «торгують» й наркотичними засобами, а місця затримання останніх часто співпадають з місцями зосередження наркоманів. В законному обігу обстановка обумовлюється місцезнаходженням, внутрішньою побудовою та режимом роботи підприємства, чинними правилами тощо. Слідову картину незаконних діянь складають: сліди отруйних та сильнодіючих речовин (їх мікрочастинки, сліди взаємодії таких речовин з іншими речовинами або дії на людину чи предмети); предмети, які використовувались для отримання вказаних речовин та під час дій з ними (рецепти, накладні, чеки, гроші, пакувальний матеріал тощо); документи, які фіксують ті чи інші дії із зазначеними речовинами в законному обігу, та документи, складені за підсумками перевірок такої діяльності; ідеальні сліди тощо.

Особливості особи злочинця, а також мотив і мета скоєння незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами характеризуються окремо в незаконному та законному обігу. В першому випадку це: чоловіки до 30 років, соціально неблагополучні, не мають постійного джерела доходів, проживають без родини, вчиняють незаконні дії з наркотичними засобами або раніше притягувалися за такі злочини; жінки похилого віку, пенсіонерки, що мають вищу освіту, які заробляють додаткові кошти шляхом систематичної торгівлі отруйними чи сильнодіючими лікарськими засобами; чоловіки 35 – 50 років, що мають постійне джерело доходів, проживають з родиною, які здійснюють прид­бання та збут зазначених речовин досить великими партіями. Такі незаконні діяння скоюються переважно одноособово (90,4%), рідше – групою з двох осіб (6,4%), трапляються групи з трьох та більше осіб (3,2%). В другому випадку це: жінки 25 – 40 років, завідувачі аптеки чи фармацевти, які розповсюджують че­рез аптечні установи отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби, скоюють ці діяння умисно, порушуючи встановлені правила відпуску і одержуючи від цього певний незаконний прибуток; жінки 41 – 50 років (і старше), мають великий стаж роботи на посаді, загалом дотримуються законів, але допускають порушення правил відпуску отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів з будь-яких переконань; жінки 19 – 21 років, які не мають досвіду роботи та допускають порушення правил поводження з отруйними чи сильнодіючими лікарськи­ми засобами за недосвідченістю. Такі діяння скоюються одноособово.

У підрозділі 1.4. «Обставини, що підлягають встановленню» визначено групи таких обставин, що характеризують: предмет незаконних діянь, законність (незаконність) дій з ним, способи незаконних діянь, місця та час їх скоєння, особу винного та її винність, джерела походження та канали збуту отруйних та сильнодіючих речовин, розмір наживи, причини і умови скоєння незаконних діянь тощо. Дано їх розгорнуту характеристику.

У підрозділі 1.5. «Особливості порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 321 КК України» розглядається його криміналістичний аспект та називаються складові цього елемента окремої криміналістичної методики: 1) перелік обставин, які обов’язково повинно бути встановлено на момент прийняття рішення про порушення кримінальної справи; 2) джерела відомостей про такі обставини; 3) особливості тактики проведення і фіксації результатів процесуальних дій та оперативно-розшукових заходів (оперативна закупівля, контрольоване постачання, проведення перевірок на підприємствах, установах) з метою отримання (закріплення) слідів злочину. Зазначається, що відсутність кримінально-процесуальної регламентації вказаних оперативно-розшукових заходів, зокрема документування їх результатів, а також нерозробленість питань щодо криміналістичного забезпечення їх проведення перешкоджає використанню їх повною мірою у доказуванні фактів незаконних діянь. Вносяться пропозиції щодо порядку проведення та докумен­таль­ного закріплення оперативної закупівлі й контрольованого постачання. Визначається, що вирішення питання про порушення кримінальної справи за ст. 321 КК України припускає наявність підстав, які містяться в таких джерелах фактів: 1) протоколах оперативно-розшукових заходів і додатках до них; 2) актах відомчих перевірок, ревізій, інвентаризацій, в яких зафіксовані факти порушень правил поводження з отруйними та сильнодіючими речовинами; 3) поясненнях очевидців незаконних діянь та осіб, що ймовірно вчинили такі діяння; 4) протоколах огляду місця події; 5) протоколах короткочасного затримання особи, що підозрюється в скоєнні злочину, протокол її особистого обшуку, огляду вилучених у неї предметів; 6) довідках фахівця про належність вилучених речовин до отруйних чи сильнодіючих; 7) копіях документів, що підтверджують наявність спеціального дозволу на діяльність з вказаними речовинами; 8) копіях документів, витягів з наказів, що закріплюють призначення на посаді осіб, відповідальних за дотримання правил тощо.

Розділ другий «Початковий етап розслідування незаконних діянь з от­руйними та сильнодіючими речовинами» складається з п’яти підрозділів.

Підрозділ 2.1. «Типові слідчі ситуації та алгоритми їх розв’язання». Аналіз слідчої та судової практики розслідування незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами, узагальнення даних Управлінь (відділів) інформаційних технологій УМВС України в областях дозволив виділити найбільш ти­по­ві слідчі ситуації, що складаються на початковому етапі розслідування: се­ред кри­мінальних справ, які порушено за ч. 1 ст. 321 КК України: 1) особу за­три­мано при здійсненні збуту отруйної чи сильнодіючої речовини (64,6%); 2) за­три­мано особу, в якої вилучено отруйну чи сильнодіючу речовину, мету дій пі­доз­рюваного не встановлено (21,9%); 3) вказані речовини знайдені в приміщенні, автомобілі, що належить конкретній особі, та виявлені у зв’язку з проведенням оперативно-розшукових заходів або слідчих дій (5,7%); 4) встановлено факт здійснення незаконного збуту отруйної чи сильнодіючої речовини, але будь-яка значуща інформація про збувальника відсутня (характерна для більшості кримінальних справ та пов’язана зі встановленням джерел придбання вилучених отруйних та сильнодіючих речовин, а також із свідченнями підозрюваного про раніше вчинені незаконні діяння із зазначеними речовинами); далі серед справ, які порушено за ч. 2 ст. 321 КК: 5) затримано посадовця (медичного, фармацевтичного працівника), що порушив правила відпуску отруйного чи сильнодіючого лікарського засобу. Такі порушення відбуваються переважно в аптеках (аптечних кіосках) при відпуску отруйного чи силь­но­діючого лікарського засобу без рецепту (72,8%); 6) перевіркою встановлено факти порушень правил поводження з отруйними та сильнодіючими речовинами на підприємстві, установі, організації (6,8%). Для кожної ситуації дисертантом визначені основні завдання, сформульовані можливі версії та запропоновані програми початкових слідчих дій щодо їх перевірки.

У другому підрозділі «Особливості проведення слідчого огляду» визначається коло об’єктів, що підлягають огляду у справах про незаконні діяння з отруйними та сильнодіючими речовинами, до яких віднесено: 1) приміщення або ділянки місцевості (квартира, будинок, аптека, медична установа, ринок, частина вулиці, двір, сквер тощо), де була затримана особа, що здійснювала незаконні дії з отруйними чи сильнодіючими речовинами, а також довколишні території, було вчинено незаконне діяння із зазначеними речовинами, де був приведений в несвідомий стан потерпілий (з використанням отруйних чи силь­нодіючих речовин), або заподіяна шкода його здоров’ю такими речовинами; 2) предмети злочину чи інші предмети, які можуть бути речовими доказами у кримінальній справі (пакувальний матеріал, предмети із слідами отруйних та сильнодіючих речовин тощо); 3) документи, в яких відображено всі дії з отруй­ними чи сильнодіючими речовинами, а також сировиною для їх виготовлення, виробництва у випадках виявлення фактів порушення правил поводження з такими речовинами; 4) транспорт, на якому здійснювалося перевезення вказаних речовин, де здій­снювалося їх зберігання; 5) крім того, можна виділити як об’єкт слідчого огляду труп людини чи об’єкт освідування – тіло живої людини.

Підкреслюється, що мета огляду – не тільки описання місця чи предмета огляду, а встановлення за їх допомогою обставин скоєння незаконного діяння: під час огляду місця події – відомостей щодо всіх елементів складу злочину (тактику огляду розглянуто з урахуванням слідчих ситуацій, що склалися на початковому етапі, а також способу скоєння діяння, залишених слідів тощо); під час огляду предметів – відомостей щодо джерела надходження отруйних та сильнодіючих речовин у незаконний обіг, встановлення належності їх певній особі, встановлення характеру незаконних діянь, доведення умислу на збут тощо; під час освідування – виявлення і засвідчення на тілі підозрюваного слідів вчиненого ним незаконного діяння, встановлення факту дії отруйної чи сильнодіючої речовини на потерпілого та вживання заходів до встановлення хімічного складу та кількості цих речовин (за їх слідами на тілі, станом потерпілого тощо).

Зазначається, що огляд документів є способом отримання доказів, що характерний для розслідування порушень правил поводження з отруйними (силь­­нодіючими) речовинами, кримінальну відповідальність за які передбачено ч. 2 ст. 321 КК. До таких документів, зокрема щодо діяльності з отруйними та силь­нодіючими лікарськими засобами, віднесено такі, що: підтверджують законність діяльності (ліцензія, її копія тощо); оформлюються під час надход­ження речовин для реалізації (в аптечних установах) або для забезпечення лікувально-діагностичного процесу тощо (супровідні документи, накладні, прибуткові документи, реєстраційні журнали); оформлюються при списанні, знищенні, ути­лізації відходів лікарських засобів, зокрема неякісних, прострочених, незареєстрованих тощо (акти передачі постачальнику чи виробнику або знищення); оформлюються під час проведення інвентаризацій (інвентаризаційні описи, ві­домості, книги реєстрації контрольних перевірок інвентаризацій тощо); оформлюються при переміщенні, використанні лікарських засобів, напівфабрикатів (журнал реєстрації окремих стадій виробництва, журнал та паспорт письмового контролю тощо); оформлюються при відпуску лікарських засобів (напри­клад, жур­нал обліку отруйних та сильнодіючих лікарських засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку в установах охорони здоров’я, ре­цеп­ти, вимоги-замовлення тощо).

 Зазначається, що до слідчого огляду необхідно залучати спеціалістів з різ­них галузей науки і техніки (криміналіста, хіміка, фармацевта, ревізора, бухгалте­ра тощо), а під час затримання особи в ході проведення оперативно-роз­шу­ко­вих заходів – приділити увагу організації взаємодії між оперативними співробітниками та слідчим, зокрема з метою визначення місць огляду та їх локалізації.

Підрозділ 2.3. «Особливості проведення обшуку». Визначаються місця, де потрібно проводити обшук: 1) за місцем проживання затриманого (перша та друга слідчі ситуації), в його гаражі, коморі, сараї тощо, а також у його близьких родичів (за наявності даних, що там можуть знаходитися предмети злочину) шукаються отруйні та сильнодіючі речовини, предмети їх упаковки, пристосування для фасування, порожня тара (колби, флакони, коробки тощо), інші предмети (рецепти, накладні, перепустки на хімічні та інші підприємства, ві­зит­ки тощо); 2) на підприємстві, в установі, організації, щодо яких є відомості про розкрадання отруйних чи сильнодіючих речовин, – вказані невраховані речовини, а також неоприбутковані гроші, папери з будь-якими «обліковими записами», документи з оформлення операцій з такими речовинами тощо; 3) пі­сля встановлення осіб, що мали доступ до таких речовин і які, ймовірно, вчинили розкрадання, обшук може проводитися за місцем їх проживання.

Велике значення має підготовка до проведення обшуку, під час якої її учасники повинні ознайомитись з метою обшуку, зовнішнім виглядом отруй­них та сильнодіючих речовин, їх упаковкою, специфічним запахом, повинні бу­ти підготовлені відповідні технічні засоби. Дуже важливо до участі в проведенні обшуку у справах цієї категорії залучати фахівців (хіміка або фар­мацевта, бухгалтера, технолога відповідної галузі тощо).

У четвертому підрозділі «Особливості допиту свідків, потерпілих, підозрюваних та обвинувачених» визначено та класифіковано осіб, допит яких під час розслідування може сприяти отриманню доказів: підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідки. Останні, в свою чергу, класифіковано залежно від джерела їх виявлення, відношення до законного обігу отруйних чи сильнодіючих речовин, характеру й ступеня участі в ньому, а також відомостей, якими вони володіють і які можуть повідомити слідству: 1) очевидці події: співробітники міліції, що виявили злочин та які організували затримання підозрюваного, учасники затримання (покупці отруйних чи сильнодіючих речовин при проведенні оперативної закупівлі, «супроводжуючі» при проведенні контрольованого постачання, поняті та інші), а також представники контролюючих органів, що виявили факти порушення правил поводження з отруйними та сильнодіючими речовинами на підприємствах, установах, очевидці спілкування підозрюваного з потерпілим або ті, що спостерігали поведінку та стан по­тер­пілого після вживання отруйних чи сильнодіючих речовин; 2) очевидці протиправної діяльності підозрюваного, що здійснювалася до затримання; 3) свідки, на яких вказує підозрюваний – родичі або знайомі, які можуть підтвердити чи спростувати його свідчення; 4) свідки, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого (сусіди, родичі, співробітники за місцем роботи, навчання тощо); 5) при встановленні імовірного джерела надходження отруйних чи сильнодіючих речовин у незаконний обіг, ознак розкрадань таких речовин, а також при встановленні фактів порушення правил поводження із зазначеними речовинами – особи, що працюють в цій галузі, на конкретному підприємстві, установі, організації (працівники окремого підрозділу, відділу, цеху, такі, що здійснюють охорону підприємства тощо).

Визначено коло обставин, які можливо і необхідно з’ясувати у зазначених категорій допитуваних, сформульовано запитання, що їм ставляться; визначено черговість проведення таких слідчих дій з метою найповнішого і всебічного з’ясування обставин скоєння незаконних діянь.

Підрозділ 2.5 «Підготовка, призначення та використання результатів судових експертиз». Розслідування незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами вимагає залучення фахівців в різних галузях знань. В такому аспекті особливостями цієї категорії кримінальних справ є: 1) отруйні та сильнодіючі речовини; 2) специфічна їх дія та сліди, що залишаються ними під час потрапляння до організму людини; 3) процес їх виробництва (виготовлення), обладнання, що використовується в такому процесі; 4) галузь використання зазначених речовин та особливі правила їх зберігання, обліку, перевезення, відпуску тощо.

Вказані речовини досліджуються в межах експертизи, яка в нормативно-правових актах визначається як криміналістична експертиза матеріалів та речовин, але вбачається, що таке формулювання є помилковим та не відображає сутності досліджень, які проводяться. Обґрунтовано, що експертизи повинні називатися залежно від галузі науки і техніки, до якої відносяться спеціальні знання, необхідні для відповіді на питання, що виникають в ході розслідування (хімічна або фізико-хімічна, фармакологічна, фармацевтична тощо).

Визначено коло експертиз, які можуть бути призначені у кримінальних справах цієї категорії: 1) судово-хімічна або фізико-хімічна (для дослідження речовин; встановлення їх належності до конкретної групи отруйних чи сильнодіючих; визначення їх ваги, зокрема у складі сумішей; порівняльного дослідження різних об’єктів (речовин, вилучених в різних місцях, у різних людей тощо) на належність одному виробнику, одній партії; встановлення джерела походження, способу виготовлення речовин); 2) фармацевтична (для дослідження речовин за наявності у них ознак, за якими можна припустити, що вони є лікарськими засобами; для встановлення обставин порушення правил поводження з отруйними та сильнодіючими лікарськими засобами); 3) фармакологічна (для дослідження дії лікарських засобів та біологічно активних речовин на організм людини і тварин; для дослідження речовин, що можуть бути отруйними чи сильнодіючими, якщо в ході судово-хімічної експертизи неможливо визначити природу цієї речовини або речовину знайдено в малих кількостях, не достатніх для проведення судово-хімічної екс­пер­тизи, або коли є сумнів в правильності висновків судово-хімічної експертизи); 4) судово-біологічна (для дослідження отруйних та сильнодіючих речовин рослинного чи тваринного походження, а також їх слідів та мікрочастинок); 5) судово-медична (для встановлення обставин таких незаконних діянь за допомогою вивчення змін в організмі потерпілого та проведення «супутніх досліджень» (досліджень речових доказів) для визначення самих отруйних, сильнодіючих речовин та доказування фактів незаконного збуту таких речовин, порушення правил поводження з ними); 6) технологічна (для встановлення обставин виробництва (виготовлення) отруйних та сильнодіючих речовин, а також предметів, які схожі на інструменти та обладнання, що можуть використовуватися для виробництва, виготовлення таких речовин); 7) судово-бухгалтерська експертиза (встановлення фактів порушень правил поводження з такими речовинами, виявлення надлишків, які утворено з метою подальшого розкрадання, обсягів виробництва (виготовлення) неврахованої продукції, збуту отруйних та сильнодіючих речовин і отримання не­за­конного прибутку, нестач й іншого за документами бухгалтерського обліку). Ви­світлено особливості їх підготовки, призначення і використання результатів.

Зроблено висновки щодо необхідності зміни і доповнення існуючого пе­реліку судових експертиз фармацевтичною та фармакологічною експертизами, відновлення судово-хімічної експертизи.