Синявін В.Д. Вплив способів основного обробітку грунту на урожайність гороху в умовах південно-східного Лісостепу України

Короткий зміст

Огляд літератури з теми дисертації

У розділі подається короткий огляд наукової літератури вітчизняних і зарубіжних авторів з питань оцінки впливу різних способів основного обробітку ґрунту на головні показники родючості чорнозему типового, забур’яненість посівів, урожайність та якість зерна гороху й інших сільськогосподарських культур. Як загальний висновок визначено недостатність висвітлення окремих питань у науковій літературі та наявність неоднозначності трактування одержаних результатів.

Умови та методика проведення досліджень

Грунтово-кліматичні умови проведення досліджень. Ґрунтовий покрив дослідного поля представлений чорноземом типовим важко- суглинковим на лесовидному суглинку. Цей ґрунт характеризується агрономічно цінною зернисто-грудковатою структурою. Вміст гумусу в орному шарі становить – 5,24% (за Тюріним), вміст рухомого фосфору – 11,7-15,0 мг/100 г і калію – 14,4-17,0 мг/100 г ґрунту, рН сольовий – 6,5,   водний – 7,0.

За характером кліматичних умов Харківська область в лісостеповій зоні України відзначається найбільшим проявом континентальності. Континентальність помітно зростає з північного заходу на південний схід.

 Вегетаційний період основних сільськогосподарських культур в зоні характеризується нестійким зволоженням. Середньорічна температура повітря складає + 6,8 ^оС. Сума активних температур (вище + 10 ^оС) – 2600-2700 ^оС. Тривалість періоду з температурою вище + 10 ^оС – 160-170 днів.

Середня багаторічна кількість опадів становить 511 мм, більша їх частина випадає під час вегетації сільськогосподарських культур.

Роки досліджень різнилися між собою за погодними умовами. За вегетаційний період 1991, 1992, 1993 і 1994 рр. кількість опадів становила відповідно 213,3; 305,1; 265,0 і 197,3 мм. Відмінності погодних умов  дозволили дати об’єктивну агроекологічну оцінку досліджуваним варіантам основного обробітку ґрунту.

Методика проведення досліджень. Експериментальна частина роботи виконувалася протягом 1991-1994 рр. у стаціонарному польовому досліді кафедри землеробства Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва.

Схема досліду з варіантами основного обробітку ґрунту:

1.      Оранка ПН-4-35 на 23-25 см (контроль).

2.      Безполицевий обробіток стояками СибІМЕ на 23-25 см.

3.      Безполицевий обробіток стояками ПРН-31000 на 10-12 см.

4.      Дисковий обробіток БДТ-3 на 10-12 см.

5.      Чизельний обробіток ПЧ-2,5 на 23-25 см.

Площа посівної ділянки – 150 м², облікової – 50 м². Повторність досліду чотириразова, розміщення варіантів послідовне. Технологія вирощування гороху, за винятком основного обробітку ґрунту, була загальноприйнятою для умов Харківської області. У досліді висівали горох сорту Харківський-85, попередник – гречка.

Програма досліджень передбачала проведення таких обліків, аналізів і спостережень:

-           фенологічні спостереження за ростом і розвитком гороху – за методикою Державного сортовипробування;

-           щільність ґрунту – методом  ріжучого циліндра в шарах ґрунту 0-10, 10-20 і 20-30 см у два строки – у фазу сходів і перед збиранням;

-           агрегатний стан ґрунту – методом Саввінова Н.І. (сухе просіювання),  водотривкість структури ґрунту – методом  мокрого просіювання в шарах 0-10, 10-20 і 20-30 см;

-           твердість ґрунту – твердоміром  конструкції Рев’якіна на глибину 0-20 см після обробітку і перед збиранням гороху;

-           вологість ґрунту – термостатно-ваговим, динаміка запасів продуктивної вологи – розрахунковими методами в орному    0-30 см і кореневмісному 0-100 см шарах ґрунту в три строки – після сходів, у фазу цвітіння та перед збиранням урожаю;

-           водопроникність – приладом Васильєва-Доспєхова після посіву гороху;

-           біологічну активність целюлозорозкладаючих бактерій в посівах гороху визначали аплікаційним методом Вострова І.С. в шарах ґрунту 0-10, 10-20 і 20-30 см у триразовій повторності;

-           вміст нітратного і лужногідралізованого азоту – за методом Корнфілда, рухомих форм фосфору та калію за – методом Чірікова в шарах ґрунту 0-10,10-20 і 20-30 см у три строки – у фазі сходів, цвітіння та перед збиранням урожаю;

-           гумусовий стан ґрунту вивчали в шарах  0-10, 10-20 і 20-30 см і визначали: загальний гумус – за методом Тюріна І.В.; активний і пасивний гумус – за Соколовським О.Н.; власно-гумусові  речовини – модифікованим методом Шпрингера Ю.;

-           облік забур’яненості посівів гороху проводився кількісно-ваговим методом після появи сходів і перед збиранням урожаю у чотириразовій повторності;

-           урожайність – методом суцільного обмолоту з кожного варіанта окремо з урахуванням засміченості зерна і перерахунком на стандартну вологість;

-           статистичний аналіз одержаних експериментальних даних проводили за методикою Доспєхова Б.А. на персональному комп’ютері класу Pentium III;

-           економічну та енергетичну ефективність досліджуваних способів основного обробітку ґрунту визначали за методичними рекомендаціями Жученка О.О. (1997).

Вплив різних способів основного обробітку на водно-фізичні властивості ґрунту

Щільність орного шару ґрунту. Одна з основних агрофізичних характеристик, яка змінюється в процесі механічного обробітку – щільність ґрунту в орному і посівному шарах. Саме вона суттєво впливає на водний і поживний режими, біологічну активність, найбільш тісно пов’язана з урожайністю.