Савранська Л.М. Основний обробіток чорнозему опідзоленого під ріпак ярий після пшениці озимої в умовах правобережного Лісостепу

Короткий зміст

УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ І ПРОДУКТИВНІСТЬ РІПАКУ ЯРОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ (огляд літератури)

В розділі зроблений аналіз наукової літератури, яка стосується впливу основного обробітку на агрофізичні показники родючості ґрунту, водний режим ґрунту, потенційну та фактичну забур’яненість посівів, поживний режим та біологічну активність ґрунту, урожайність ярих культур. Він показав, що навіть в умовах однієї грунтово-кліматичної зони отримані суперечливі дані щодо впливу різних способів і глибин основного обробітку ґрунту на умови вирощування та формування врожаю сільськогосподарських культур, в тому числі і ріпака ярого. Тому дане питання в умовах правобережного Лісостепу України на сьогодні залишається актуальним і заслуговує на подальше вивчення. Це і обумовило напрямок і задачі наших досліджень.

УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Польові досліди проводились протягом 2003-2005 рр. на дослідному полі кафедри загального землеробства Уманського державного аграрного університету. Ґрунтовий покрив його – чорнозем опідзолений важкосуглинковий на лесі. Профіль глибоко гумусований (до 130 см), вміст гумусу в орному шарі становить 3,3%, рухомих форм фосфору і калію за Чиріковим – 80-112 мг/кг, азоту лужногідролізованих сполук за Корнфілдом – 80-108 мг/кг ґрунту, має слабокислу реакцію ґрунтового розчину (pHKCl 5,5), насичений основами на 85-95%.

У всі три роки досліджень випадала різна кількість опадів, але їх було достатньо, щоб задовольнити гостру потребу ріпаку ярого у воді на період цвітіння та утворення генеративних органів. Особливо несприятливі умови для накопичення вологи за осінньо-зимовий період склалися у 2002-2003 сільськогосподарському році, коли не дивлячись на найбільшу за три роки кількість осінньо-зимових опадів їх засвоєння стримувалось через те, що ще з осені ґрунт промерз на значну глибину. За кількістю опадів впродовж вегетації ріпаку (травень-липень) роки досліджень хоч і мало відрізнялись між собою, але у 2005 році їх розподіл по місяцях був рівномірнішим. Весна 2003 року була холодною і затяжною із стрімким наростанням температур. Підвищена температура повітря і нестача вологи на початкових етапах росту у 2004 році негативно вплинули на проростання насіння і формування сходів ріпаку. У 2005 році підвищена температура і достатні запаси води у верхніх шарах ґрунту на час сівби сприяли формуванню дружних сходів. Температурний режим повітря впродовж вегетації був сприятливим для росту і розвитку рослин ріпаку ярого в усі роки досліджень. 2005 рік слід вважати найбільш сприятливим для росту і розвитку рослин ріпаку ярого, коли і був сформований найвищий рівень врожайності.

Попередником ріпаку ярого сорту Клітинний 1, що висівався з нормою 2,5 млн насінин на 1 га на фоні внесення N60P60K60, була пшениця озима. Схема досліду включала два способи (полицевий – оранка і безполицевий – плоскорізне розпушування) та чотири глибини основного обробітку (на 10-12, 15-17, 20-22 і 25-27 см). За контроль була прийнята зяблева оранка на глибину 20-22 см. Метод розміщення варіантів у досліді систематичний. Повторність досліду трикратна. Посівна площа ділянок з використанням оранки складала 140 м2, а з плоскорізним розпушуванням – 120 м2. Облікова площа ділянок за обох способів обробітку була однаковою – 80 м2.

Дослідження за впливом глибини основного обробітку ґрунту на агрофізичні показники чорнозему опідзоленого проводили у такі строки і за такими методами:

– щільність ґрунту – перед сівбою і на початку цвітіння ріпаку методом ріжучих кілець у модифікації Качинського згідно ДСТУ ISO 11272-2001 у шарі
0-30 см через кожні 10 см;

– будова ґрунту – методом насичення ґрунту водою у патронах у шарі
0-30 см через 10 см на початку цвітіння ріпаку;

– агрегатний стан (структура) ґрунту – за методикою Саввінова у модифікації Грунтового інституту ім. В.В. Докучаєва у зразках, відібраних на початку цвітіння ріпаку з шару 0-30 см через 10 см;

– водостійкість структурних агрегатів – за методикою Андріанова на початку цвітіння ріпаку у шарі 0-30 см через 10 см;

– вологість ґрунту – термостатно-ваговим методом з перерахунком на загальні запаси та запаси доступної вологи у шарі 0-100 см (до 40 см через 10 см, нижче – через 20 см) через два тижні після закладання досліду, перед замерзанням ґрунту, на час настання фізичної спілості ґрунту, на час сівби, на початку цвітіння ріпаку та перед збиранням урожаю.

Біологічну активність ґрунту визначали користуючись такими методами:

– інтенсивність виділення СО2 з ґрунту – за методикою Штатнова на початку цвітіння ріпаку;

– інтенсивність розкладу лляного полотна – методом аплікації за Мішустіним на глибину до 30 см зі строком експозиції 60 днів.

Поживний режим ґрунту вивчали такими методами:

– вміст нітратного азоту – іонометричним методом згідно ГОСТ 26951-86;

– вміст рухомих сполук фосфору та калію – за методикою Чирікова у шарі
0-30 см через 10 см згідно ГОСТ 26204-91.

Потенційну забур’яненість посівів визначали шляхом відбору зразків ґрунту буром Калєнтьєва з шарів 0-10, 10-20 і 20-30 см на період фізичної спілості ґрунту навесні з наступним відмиванням водою на ситах з отворами 0,25 мм.

Забур'яненість посівів ріпаку ярого визначали кількісно-ваговим методом на початку, в середині та в кінці вегетації.

Визначення вмісту хлорофілу в листках ріпака проводили методом фотоелектроколориметрування, а кореневу систему – за методикою Станкова.

Облік врожаю проводили суцільним методом. При аналізі снопових зразків, відібраних з 1 м2 в трьохразовій повторності, визначали структуру врожаю.

Для визначення достовірності різниці між варіантами, отримані результати піддавались статистичній обробці дисперсійним методом.

ЗМІНА АГРОФІЗИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТУ НА ФОНІ РІЗНИХ СПОСОБІВ І ГЛИБИН ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

В середньому за три роки в орному шарі ґрунту при заміні оранки плоскорізним розпушуванням в більшості варіантів відбувалося збільшення коефіцієнта структурності (рис. 1) завдяки істотному зменшенню частки брилистої та пилуватої фракції. Винятком лише була така заміна з обробітком ґрунту на глибину 25-27 см, при якій коефіцієнт структурності за безполицевого обробітку залишався на рівні показників за полицевого способу.

Збільшення глибин обох способів основного обробітку ґрунту позитивно відбивалось на структурності ґрунту, але помітнішим цей вплив був на фоні оранки, де від збільшення її глибини з 10-12 до 25-27 см коефіцієнт структурності зростав на 14,6%, у той час як за такого ж поглиблення плоскорізного розпушування даний показник збільшувався лише на 2,5%.