Ткаченко М.А. Ефективність агрохімічних факторів відтворення родючості дерново-підзолистих грунтів центрального Полісся України

Короткий зміст

ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТІ ГРУНТИ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ І ПРИЙОМИ ВІДТВОРЕННЯ ЇХ  РОДЮЧОСТІ

(огляд  літератури)

В розділі подається грунтовний аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних  авторів щодо вирішення проблеми відтворення родючості  поліських грунтів. Велика увага приділяється визначенню напрямку сучасного розвитку і використанню найбільш розповсюджених на Поліссі дерново-підзолистих грунтів за умов тривалого застосування добрив та меліорантів.

На основі аналізу та узагальнення наукової літератури показано невирішені питання з зазначеної проблеми та обгрунтовано необхідність проведення досліджень за темою дисертації.

             УМОВИ, ОБ’ЄКТ І МЕТОДИКА  ПРОВЕДЕННЯ   ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальна робота проводилась в дослідному господарстві “Копилів” (Макарівського району, Київської області), територія якого розміщена у Правобережному Поліссі України. Грунтовий покрив  представлений переважно дерново-підзолистими супіщаними грунтами, що залягають на водно-льодовикових і моренних відкладах.

За морфогенетичними ознаками грунт дослідної ділянки відноситься до дерново-підзолистого типу із середньо вираженим ступенем підзолистого процесу. Йому властива чітка диференціація грунтового профілю на генетичні горизонти з добре розвиненими підзолистим (Е) та ілювіальним (І) горизонтами. За вмістом окремих фракцій у верхніх горизонтах, грунт відноситься до супіщаних різновидностей. З високим вмістом в грунті фракції фізичного піску пов’язані відомі негативні властивості грунтів Полісся: висока пористість, велика водопроникність, низька вологоємкість. Висока кислотність (рН КСl  4.1) і незначний вміст увібраних кальцію (1,51 мг-екв/100 г грунту) і магнію (0,34 мг-екв/100 г грунту) обумовлює низьку ступінь насичення цих грунтів основами (до 41% у верхньому шарі грунту), а також незначну забезпеченість їх поживними речовинами. Вміст азоту легкогідролізованих сполук не перевищує 4,2 , рухомих фосфатів – 3,2 , обмінного калію – 6,2 мг/100 г грунту.

Агрометеорологічні умови в роки проведення досліджень відрізнялись від середньобагаторічних показників, але в цілому вони були сприятливими для отримання в умовах центрального Полісся України врожаю сільськогосподарських культур, зокрема картоплі, ячменю та конюшини.

Основні дослідження виконані в стаціонарному польовому досліді лабораторії агрогрунтознавства. Стаціонарний дослід закладений у 1970 році та реконструйований в 1986 році у відповідності з загальноприйнятою методикою дослідної справи і в натурі проводиться в трьох полях семипільної сівозміни з таким набором та чергуванням культур у часі: люпин на силос - озиме жито - картопля - ячмінь з підсівом конюшини - конюшина - озима пшениця - кукурудза на силос. В роки досліджень в досліді вирощувались такі культури: картопля - 1995-1997 рр., ячмінь - 1996-1997 рр., конюшина червона - 1997 рік. Дослід закладений у триразовій повторності з розміром посівної ділянки 174 м² (29х6) і облікової - 100 м² (25х4).

Органічні добрива вносили під картоплю з розрахунку 35 т/га, що в перерахунку на гектар сівозмінної площі становить 10 т/га. Мінеральні добрива під картоплю вносили в дозах  N₉₀P₆₀K₉₀, під ячмінь N₆₀P₄₅K₄₅ , конюшина червона вирощувалась без добрив. На варіантах 2NPK вносили подвійну дозу добрив. Фосфорні і калійні добрива вносили під зяблеву оранку, азотні - навесні під передпосівний обробіток грунту. Основне місце внесення вапна в сівозміні - поле люпину. Вапно вносили у формі меленого вапняку. Дози вапна розраховували за  гідролітичною кислотністю Нг-1,0 - 5,0 т/га, 1,5 - 7,5 т/га СаСО₃ . У 9-му варіанті меліорант вносили у формі доломітового борошна (СаMg(CO₃)₂). Вапняні матеріали вносили весною під передпосівну культивацію перед посівом люпину у 1986 році.