Піковська Зміни родючості чорнозему звичайного при застосуванні грунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур в умовах Північного Степу України

Короткий зміст

Огляд літератури

Нині в сільському господарстві відбувається перехід від технологій вирощування культур з інтенсивним обробітком ґрунту до ґрунтозахисних ресурсозберігаючих, які характеризуються відмовою від полицевої оранки та включають мульчування ґрунту (А.Д. Балаєв, 1997; О.Г. Тараріко, 1998;   В.В. Медведєв, Т.Є. Линдіна, 2001). Дослідниками встановлено позитивний вплив безвідвальних способів обробітку на стан гумусу і структурний склад ґрунту. Водночас, наводяться суперечливі дані щодо щільності та поживного режиму ґрунтів при мінімалізації обробітку ґрунту. Обмежені дослідження з вивчення ефективності нульового обробітку в Північному Степу України. Виходячи з аналітичного огляду, обґрунтовано напрями досліджень.

4

Об’єкт, методика та умови проведення досліджень

Польові дослідження проводились у тривалому досліді, закладеному в 1999 р. в акціонерному товаристві закритого типу (АТЗТ) “Агро-Союз” Синельниківського району Дніпропетровської області, лабораторно-аналітичні – на кафедрі грунтознавства і охорони грунтів Національного аграрного університету протягом 2000-2002 рр.

Сівозміна розміщена в 9 полях у часі та просторі. Дослідження проводились у ланці сівозміни: ячмінь ярий (сорт Маресі) – кукурудза на силос (гібрид Челенджер) – пшениця озима (сорт Фантазія одеська). Всі сорти та гібриди занесені до Реєстру сортів рослин України (2000 р.).

Дослід включає наступні варіанти технологій (їх елементи):

1. Традиційна, яка базується на різноглибинній оранці на 23-25 см.

2. Ґрунтозахисна з мінімальним обробітком на глибину 4-5 см, розро­блена кафедрою грунтознавства та охорони грунтів (М.К. Шикула, 1998).

3. Технологія прямого висіву без обробітку ґрунту (нульовий обробіток), описані в праці “Системы и методы рационального землепользования”: Пер. с англ. – USA, Iowa, 1998.

Система удобрення на всіх варіантах технологій однакова: 1) ячмінь ярий – N₆₀P₄₀K₄₀; 2) кукурудза на силос – гній 30 т/га + N₉₀P₉₀K₆₀; 3) пшениця озима – N₉₀P₆₀K₆₀ (з них N₆₀ у весняне підживлення).

На всіх технологіях проводили страхове внесеня гербіцидів: діален супер, 46,4 % в.р.к. 1 л/га + гранстар, 75 % в.г. 0,015 кг/га на посівах ячменю; харнес, 90 % к.е. 2,5 л/га на кукурудзі. Крім того,  на технології прямого висіву після збирання попередника для боротьби з бур’янами вносили раундап, 48 % в.р. 3 л/га та навесні (на ярих культурах) після сівби – 2 л/га. Система захисту від шкідників і хвороб однакова на всіх варіантах досліду і проводилась по мірі необхідності.

Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем звичайний середньоглибокий середньогумусний важкосуглинковий на лесі з вмістом гумусу 4,60%, нейтральною реакцією ґрунтового середовища (рН водний – 6,8), середньою забезпеченістю азотом за нітрифікаційною здатністю (2,1 мг/100г), високою – рухомими фосфатами (12,2 мг/100 г) та підвищеною – обмінним калієм за Чиріковим (12,1 мг/100г). Роки досліджень відрізнялись за метеорологічними умовами. Найбільша кількість опадів (535 мм) випала у 2001 р., найменша – у 2000 р. (491 мм ).

Середні зразки ґрунту відбирали в одному полі сівозміни в наступні періоди: перші декади квітня, червня, серпня та жовтня за шарами ґрунту     0-10, 10-20 та 20-30 см. У ґрунті визначали агрофізичні показники за методиками, наведеними в праці ”Методы исследования физических свойств почв” під ред. А.Ф. Вадюніної, З.А. Корчагіної (1986): щільність ґрунту – методом циліндрів за Качинським; щільність твердої фази – за Долговим; загальну пористість і пористість аерації – розрахунковим методом; структурно-агрегатний склад – за Саввіновим; водотривкість агрегатів – на приладі Бакшеєва, за даними сухого просіювання розраховували коефіцієнт структурності, мокрого просіювання – критерій водостійкості, вологість ґрунту – термостатно-ваговим методом, за результатами встановлювали запаси продуктивної вологи в ґрунті. Вміст гумусу досліджували за методом Тюріна в модифікації Сімакова (Е.В. Аринушкина, 1970), вміст нітратного азоту – за допомогою іонселективного електроду, амонійного азоту – за допомогою реактиву Несслера, вміст рухомих сполук фосфору та калію – в одній витяжці за методом Чирікова в модифікації ЦІНАО з наступним визначенням фосфору фотометрично за методом Деніже, калію – на полуменевому фотометрі (Агрохімія: Лабораторний практикум / за ред.    А.П. Лісовала, 1993).

5

Облік кореневих і пожнивних решток ячменю ярого проводили за методом Н.З. Станкова (1964). Для встановлення маси коренів і характеру розподілу їх у ґрунті відбирали ґрунтові моноліти 20´10´10 до глибини 40 см з наступним відмиванням на ситах з отворами 0,5 мм. Пожнивні рештки враховували з 1 м² при висоті зрізу надземної маси рослин 10-15 см. Вміст азоту, фосфору та калію в кореневих і пожнивних рештках визначали з однієї наважки після озолення за методом Гінзбург: азоту – фотометрично з реактивом Несслера, фосфору – фотометрично за методом Деніже, калію – на полуменевому фотометрі.

Фенологічні спостереження і відбір рослинних зразків здійснювали згідно методики з проведення польових досліджень (Б.А. Доспехов, 1985). Зернові культури  і кукурудзу на силос збирали прямим комбайнуванням. Облік урожаю сільськогосподарських культур проводився сумісно з АТЗТ “Агро-Союз” (від господарства – Е.А. Романьков). Статистичний обробіток даних виконували методом дисперсійного аналізу на комп’ютері за допомогою програми Agro Stat. Для оцінки якості продукції в зерні озимої пшениці досліджували вміст “сирої” клейковини методом відмивання водорозчинних речовин, у зеленій масі кукурудзи – вміст “сирого” протеїну за методом К’єльдаля.

При встановленні енергетичної ефективності технологій користувались методикою О.К. Медведовського та П.І. Іваненко (1988). Економічну ефективність розраховували за цінами 2002 р.

Агрофізичні властивості чорнозему звичайного при різних технологіях вирощування культур