Кудрявицька А.М. Агрохімічне обгрунтування використання добрив під озиму та яру пшеницю в сівозміні на лучно-чорноземному грунті північної частини Лісостепу України

Короткий зміст

УМОВИ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ЗЕРНА ОЗИМОЇ ТА ЯРОЇ ПШЕНИЦІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Питання про вплив умов вирощування, біологічних особливостей сортів, застосування різних доз мінеральних та органічних добрив на врожай зерна озимої та ярої пшениці має теоретичне та практичне значення (Городній М.М., 2000; Сердюк А.Г, 1995; Лісовал А.П., 1984; Горшков П.А., Макаренко В.М., 1980; Жемела Г.П., Скляр Н.М., 1986). Одним із шляхів підвищення врожайності та покращення показників якості зерна озимої пшениці є позакореневе азотне підживлення (Квасов В.А., 1998; Ломако Є.І., 1998; Баршадская С.И., 2003 та ін.)

Вивчення сполук азоту і калію на лучно-чорноземному карбонатному ґрунті, трансформації їх форм під впливом добрив за різного сільськогосподарського використання дає уявлення про поживний режим ґрунту і є науково обґрунтованим заходом по створенню оптимального режиму живлення рослин азотом та калієм (Лаврова И.А., 1995; J.H. Axley, 1960; Шафран С.А., 1998; Авакян Н.О.,1981; Лісовал А.П., 1986; Конончук В.В., Никитина Л.В., 2002 та ін.).

Аналіз наукової літератури свідчить, що питанню особливостей живлення сортів озимої пшениці Миронівська 61 та ярої пшениці Миронівська яра, як перспективних сортів, приділялося недостатньо уваги. А дані по удобренню цих сортів кристалоном особливим на лучно-чорноземних ґрунтах взагалі відсутні.

МЕТОДИКА ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження по вивченню впливу різних доз і співвідношень мінеральних добрив на фоні післядії 30 т/га гною проводилось у тривалому польовому досліді кафедри агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О.І. Душечкіна на Агрономічній дослідній станції Національного аграрного університету впродовж 2001-2004 рр. Тривалий дослід – 10-пільна зерно - бурякова сівозміна, освоєна у 1956-1958 р р. Чергування культур у сівозміні наступне: багаторічні трави, пшениця озима, буряк цукровий, кукурудза на силос, пшениця озима, горох, пшениця озима, буряк цукровий, кукурудза на зерно, ячмінь з підсівом багаторічних трав. Агротехніка вирощування сільськогосподарських культур – загальноприйнята для зони Лісостепу. Ґрунт дослідної ділянки – лучно – чорноземний карбонатний грубопилувато - легкосуглинковий на лесовидному суглинку. Підстилкова порода – сизувато-палевий карбонатний оглеєний лесовидний суглинок. Орний шар ґрунту характеризується середнім вмістом гумусу 4,01 %, за забезпеченістю відноситься до середньо забезпечених азотом, фосфором та калієм; має слабо-лужну реакцію  7,8, ємність катіонного поглинання –32,4 мг-екв/100г.

Дослід закладено у трикратному повторенні, розмір посівної ділянки–172 м², облікової–100 м². У досліді використовували аміачну селітру (34 %) (ГОСТ 2-85), гранульований суперфосфат (19,5 %) (ГОСТ 5956-78) та калій хлористий (60 %) (ГОСТ 4568-95). Добрива вносили згідно зі схемою досліду. Об'єктом дослідження були озима пшениця сорту Миронівська 61 та яра пшениця сорту Миронівська  яра, попередником яких є горох; яру пшеницю використали як страхову культуру. Польові дослідження проводилися в зерно-буряковій сівозміні за схемою:1. Без добрив (контроль); 2. Післядія 30 т/га гною (фон); 3. Фон+Р₈₀; 4. Фон+Р₈₀К₈₀; 5. Фон+N₈₀Р₈₀К₈₀; 6. Фон+N₁₁₀Р₁₂₀К₁₂₀; 7. N₈₀Р₈₀К₈₀.

У 2003 і 2004 рр. було закладено дослід по вивченню впливу кореневого підживлення азотними добривами та позакореневого підживлення озимої пшениці комплексним добривом “Кристалон особливий”. Агротехніка вирощування загальноприйнята для зони Лісостепу. Об'єкт дослідження – озима пшениця сорту Миронівська  61,  попередником якої є конюшина. Площа облікової ділянки – 50 м². В досліді використовували аміачну селітру (34 %) (ГОСТ 2-85), комплексне добриво “Кристалон особливий” такого складу, %: N-NO₃–4,9; N-NH₄–3,3; Mo-eкв-N–9,8; всього N–18; P₂O₅–18; K₂O–18; MgO–3; S–2; B–0,025; Cu–0,01; Mn–0,04; Fe–0,07; Mo–0,004; Zn–0,025; pH–4,5. “Кристалон особливий” вносили з розрахунку 1 кг/га при використанні 250 л води на 1 га на початку виходу в трубку, у фазі колосіння у позакореневе підживлення. Добрива застосовувалися відповідно до схеми досліду. Дослідження проводилися в трикратній повторності на таких варіантах:1. Без добрив (контроль); 2. Контроль + вода; 3. N₄₅ рано весною поверхнево; 4. N₄₅ рано весною поверхнево + кристалон на початку виходу в трубку; 5. N₄₅ рано весною поверхнево  + кристалон на початку виходу в трубку + кристалон у фазі колосіння; 6. N₄₅  рано весною поверхнево + N₃₀ на початку виходу в трубку; 7. N₄₅ рано весною поверхнево  +N₃₀  на початку виходу в трубку + кристалон на початку виходу в трубку; 8. N₄₅  рано весною поверхнево  + N₃₀ на початку виходу в трубку + кристалон на початку виходу в трубку + кристалон у фазі колосіння.

Зразки ґрунту відбирали та готували до аналізів згідно з ГОСТ 28168-89 та ДСТУ ISO 11464-2001. Дослідження проводилися загальноприйнятими методами. В зразках ґрунту виконувалися наступні аналізи: вміст вологи – термогравіметричним методом (ГОСТ 29268-89); визначення вмісту амонійного азоту - фотоколориметричним методом за допомогою реактиву Несслера; визначення нітратного азоту – іонометричним методом (ГОСТ 26951-86); фракційний склад ґрунтового амонію визначали за методикою, розробленою кафедрою агрохімії ХНАУ (Кулєшов М.М., 1986); визначення вмісту гумусу здійснювалося за методом Тюріна; рН водний  – потенціометрично (ДСТУ ISO 10390-2001); визначення вмісту рухомих сполук фосфору і калію проводили в одній витяжці за методом Б.П. Мачигіна в модифікації ЦІНАО, з наступним визначенням фосфору – колориметрично за методом Деніже, а калію – на полуменевому фотометрі (ДСТУ 4114-2002); визначення водорозчинного калію проводили у водній витяжці на полуменевому фотометрі, обмінного калію за методом П.В. Протасова; активність калію в ґрунтовому розчині визначали у витяжці 0,002М СаСІ₂ при співвідношенні ґрунт до розчину 1:10.

Протягом вегетаційного періоду рослин озимої і ярої пшениці проводили фенологічні спостереження, здійснювали біометричні вимірювання площі листкової поверхні. В сухих зразках рослин озимої та ярої пшениці визначали: загальний азот, фосфор і калій після мокрого озолення за методом К. Гінзбург та ін. Після мокрого озолення рослинного матеріалу проводили визначення: азоту – фотометричним методом за допомогою реактиву Несслера; фосфору – фотометрично за методом Деніже в модифікації А.Левицького; калію – за допомогою полуменевого фотометра; вміст нітратів визначали потенціометричним методом за допомогою іонселективних електродів (ГОСТ 5048-89); кількість сухої речовини – гравіметричним методом після висушування рослинного матеріалу впродовж 6 годин при 105° (ГОСТ 13586.5-93); фракційний склад білків зерна озимої та ярої пшениці визначали за методикою М.В. Козлова, М.М. Городнього.

Хімічні аналізи ґрунту, рослин та визначення показників якості зерна озимої та ярої пшениці з наступною статистичною обробкою даних проводили у випробувальній лабораторії оцінки якості земель, добрив та продукції рослинництва кафедри агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О. І. Душечкіна Національного аграрного університету (атестат акредитації за № UА 6.001.Н. 326 від 15 листопада 2001 р.).

Збір урожаю проводили окремо по варіантах прямим комбайнуванням. Масу соломи визначали методом пробного снопа. Визначення структури врожаю озимої та ярої пшениці проводили методом Майсуряна, маси 1000 зерен за ГОСТ 10842-89, вмісту білка в зерні озимої та ярої пшениці – методом інфрачервоної спектроскопії, “сирої” клейковини – методом відмивання водорозчинних речовин, індекс деформації клейковини на приладі ‑ ІДК-1, силу борошна – на альвеографі Шопена. Математичну обробку врожайних даних проводили методом дисперсійного аналізу за Б.О. Доспєховим та з використанням комп’ютерних технологій. Економічну оцінку ефективності використання добрив під озиму та яру пшеницю визначали за цінами, середніми в роки проведення досліджень.

ВПЛИВ ТРИВАЛОГО ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ НА АГРОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ҐРУНТУ

Результати досліджень свідчать про те, що тривале застосування мінеральних добрив на фоні післядії 30 т/га гною зумовлює підтримання постійного вмісту гумусу в орному і підорному шарі лучно–чорноземного карбонатного ґрунту (рис.1) і відповідно сприяє стабілізації та відтворенню його вмісту в ґрунті.

Найбільше підвищення вмісту гумусу відмічено у варіанті, де вивчалося внесення полуторної норми мінеральних добрив на фоні післядії 30 т/га гною, з відповідним вмістом гумусу у фазі кущення в орному шарі – 4,55 %, в підорному – 4,37 %, за показників у варіанті без добрив (контроль) відповідно 4,01 та 3,71 %; у фазі повної стиглості в орному і підорному шарі ґрунту відповідно – 4,47 і 4,35 %, при вмісті у контролі 3,94 % в орному, 3,81 % в підорному шарі ґрунту.

Багаторічне внесення добрив у сівозміні сприяє значному підвищенню вмісту амонійного азоту в орному і підорному шарі лучно–чорноземного карбонатного ґрунту, спостерігається сезонна динаміка вмісту амонійного азоту.

Рис. 1. Залежність вмісту гумусу від тривалого застосування добрив на лучно – чорноземному карбонатному ґрунті, фаза кущення, шар ґрунту 0-25 см, середнє за 2002-2004 рр.

По мірі росту й розвитку рослин пшениці вміст амонійного азоту в ґрунті зменшувався. Вміст амонійного азоту на варіантах, що удобрювалися був вищим в орному шарі, порівняно з контролем, на 0,77-1,84 у фазі кущення, при вмісті у контролі 3,01 мг/100 г ґрунту, на 0,2-1,63 ‑ у фазі цвітіння, при вмісті у контролі 1,98 мг/100 г ґрунту та на 0,31-1,69 ‑ у фазі повної стиглості, при вмісті у контролі 1,98 мг/100 г ґрунту.