Петрунів Вплив нетрадиційних органічних добрив на продуктивність озимої пшениці в умовах західного регіону України

Короткий зміст

           Стан вивчення питання й обгрунтування вибраного напрямку досліджень. У цьому розділі наведено аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з вивчення впливу нетрадиційних органічних добрив на процеси формування величини та якості врожаю озимої пшениці. Висвітлено особливості розвитку рослин та зміни показників родючості грунтів під впливом нових органічних і органо-мінеральних добрив та вапнякових матеріалів. Обгрунтована доцільність проведення досліджень за темою дисертації.

           Умови та методика проведення досліджень. Дослідження проводились протягом 1994-1998рр. у двох тривалих (стаціонарних) та короткотривалому польових дослідах на ясно-сірому і сірому лісовому грунтах західного Лісостепу та дерново-середньопідзолистому грунті Передкарпаття.

           Тривалий (стаціонарний) дослід №1 закладений у 1987 році на слабоокультуреному ясно-сірому лісовому поверхнево-оглеєному крупнопилувато-легкосуглинковому грунті дослідного поля Інституту землеробства і тваринництва західного регіону (ІЗіТ ЗР) УААН, що характеризується такими вихідними агрохімічними показниками орного шару (0-20 см): вмістом гумусу (за Тюріним) - 1,5%, лужногідролізованого азоту (за Корнфілдом) -   10,1 мг, рухомих форм фосфору та обмінного калію (за Кірсановим) - відповідно 7,9 та 7,7 мг, рухомого алюмінію (за Соколовим) - 5,2 мг, гідролітичною кислотністю (за Каппеном) - 4,5 мекв на 100 г грунту, рН (КСІ) - 4,5. Дози органічних добрив та ОМД розраховували за азотом,    ВСВ – за гідролітичною кислотністю грунту. ОМД і гній вносили під цукрові буряки (N₁₅₀) та картоплю (N₂₀₀) у сівозміні з таким чергуванням культур та рівнем мінерального удобрення: ярий ячмінь з підсівом конюшини (N₉₀Р₉₀К₉₀) - конюшина лучна - озима пшениця (N₁₂₀Р₁₂₀К₁₂₀) - цукрові буряки (N₁₅₀Р₁₂₀К₁₈₀) - кукурудза на силос (N₁₈₀Р₁₂₀К₁₅₀) - озима пшениця (N₁₂₀Р₁₂₀К₁₂₀) - картопля (N₉₀Р₉₀К₁₂₀). Дослідження проводилися у другій ротації сівозміни (1996-1998рр.) з озимою пшеницею, яка йшла після конюшини лучної. Вивчали ефективність нового ОМД на фоні внесення у сівозміні мінеральних добрив та вапнування кислого ясно-сірого лісового грунту різними (дрібними та крупними) фракціями ВСВ Роздольського державного гірничо-хімічного об'єднання (ДГХО) “Сірка”. Фосфорні і калійні добрива та стартову дозу азотних (20%) вносили під озиму пшеницю восени, решту азотних -  згідно етапів

органогенезу культури: ІІІ етап – 20%, ІY етап – 30%, YIII етап – 30%.   

           Тривалий (стаціонарний) дослід №2 закладений у 1995 році на  сірому лісовому глеюватому крупнопилувато-легкосуглинковому грунті дослідного поля ІЗіТ ЗР УААН. В орному шарі (0-20 см)  початкове    рН(КСІ) - 5,4, вміст гумусу (за Тюріним) - 1,34%, азоту (за Корнфілдом) - 14,4 мг, фосфору та калію (за Кірсановим) - відповідно 4,9 та 4,7 мг на 100 г грунту. У досліді вивчали ефективність основного внесення під озиму пшеницю різних доз нетрадиційних органічних добрив: фермвею, вермикомпосту та ОМД у поєднанні з ранньовесняним азотним підживленням та без нього. Гній, ОМД, фермвей та вермикомпост в дозах за азотом N₆₀, N₉₀ та N₁₂₀ вносили під озиму пшеницю восени, азотні добрива (N₃₀) – в підживлення весною (ІІІ етап органогенезу). Крім того, для порівняння вищезгаданої органо-мінеральної системи удобрення із традиційною мінеральною, у двох варіантах під озиму пшеницю вносили N₉₀Р₉₀К₉₀ та N₁₂₀Р₁₂₀К₁₂₀ згідно інтенсивної технології вирощування.

        Короткотривалий дослід №3 закладений у 1994 році в господарстві “Прогрес” Стрийського району Львівської області на дерново-середньопідзолистому поверхнево-оглеєному пилувато-легкосуглинковому грунті з початковим вмістом в орному шарі  (0-20 см): гумусу (за Тюріним) - 2,3%, азоту (за Корнфілдом) - 14,8 мг, Р₂О₅ і К₂О (за Кірсановим) - відповідно 5,0 та 13,5 мг, гідролітичною кислотністю - 5,0 мекв на 100 г грунту, рН (КСІ) - 4,8. В досліді вивчали ефективність різних доз (N₃₀Р₃₀К₃₀, N₆₀Р₆₀К₆₀ та N₉₀Р₉₀К₉₀) мінеральних добрив, внесених під озиму пшеницю на фоні післядії гною і фермвею  та вапнування в ланці сівозміни (озима пшениця  – кукурудза на силос  – озима пшениця). Гній ( N₁₀₀ та N₂₀₀), фермвей (N₅₀, N₁₀₀, N₁₅₀ та N₂₀₀) і ВСВ вносили на початку ланки сівозміни, фосфорні і калійні добрива - під озиму пшеницю з осені, азотні – згідно етапів органогенезу культури.

           Досліди розташовані у просторі на трьох полях. Посівна площа ділянок - 42-   108 м², облікова – 25-50 м², повторність дослідів – три-чотириразова. Агротехніка вирощування озимої пшениці в дослідах – загальноприйнята для умов зони. Сорт озимої пшениці – Мирлебен.

           В дослідженнях використовували такі види та форми добрив: мінеральні – аміачну селітру (34,5% N), суперфосфат простий гранульований (19,5% Р₂О₅), калійну сіль (40% К₂О); органічні – напівперепрілий гній великої рогатої худоби (0,5% N), фермвей (0,5% N), вермикомпост (1,0% N) та ОМД (1,5% N); вапнякові матеріали – крупні (частинки розміром 0,25-0,074 мм - до 60%, більші 0,25 мм – 26%, менші     0,074 мм – 14%) та дрібні  (частинки, менші 0,074 мм – близько 90%) фракції ВСВ Роздольського ДГХО “Сірка”, які містять 75% СаСО₃. Дослідні партії ОМД виготовляли шляхом активізації органічної речовини торфу вуглеамонійними солями (заявка на винахід №99063700 від 30.06.1999р.), фермвею - біоферментацією суміші напіврідкого курячого посліду, торфу та соломи ( заявка №99105677 від 18.10.1999р.).

           Перед внесенням добрив та після обліку врожаю відбирали змішані грунтові зразки, в яких визначали: вміст гумусу – за Тюріним, лабільний гумус - за Єгоровим, груповий склад гумусу - за Кононовою-Бєльчиковою, рН сольове (КСІ) – на рН-метрі, гідролітичну кислотність (Нг) – за Каппеном, рухомі форми фосфору і калію – за Кірсановим, лужногідролізований азот – за Корнфілдом, обмінну кислотність та рухомий алюміній – за Соколовим, обмінні основи Са і Мg - трилонометричним методом, суму ввібраних основ (S) – за Каппеном-Гільковіцем та ступінь насиченості грунту основами – шляхом вираховування.

           Перед збиранням врожаю озимої пшениці проводили відбір пробних снопів з кожної ділянки для визначення його структури. Облік врожаю зерна проводили у фазі повної стиглості шляхом  збирання комбайном з усієї облікової площі, наступного зважування зерна з кожної ділянки та перерахунку в ц/га на стандартну 14% вологість та 100% чистоту. Врожайні дані обробляли методом дисперсійного аналізу за Б.А.Доспєховим (1985).

           Для якісної оцінки врожаю визначали вміст білкового азоту в зерні на інфрачервоному аналізаторі "Інфрапід-61", сирої клейковини в зерні – відмиванням за ГОСТом 13586.1-68, натуру зерна – на літровій пурці за ГОСТом 10840-64, масу 1000 зерен - за ГОСТом 10842-64, скловидність зерна - за ГОСТом 10984-76, технологічні та хлібопекарські якості борошна – на фаринографі, мікроальвеографі та шляхом пробного випікання хліба в технологічних лабораторіях Інституту землеробства УААН.

           При визначенні енергетичної ефективності використовували методичні рекомендації (Корінець В.В., Козловцев А.Ф., Козенко З.Н. та ін., 1985) та методику, розроблену О.К.Медведовським, П.І. Іваненком (1988).

           Вплив добрив на агрохімічні властивості та мікробіологічну активність грунту. Застосування добрив  значною мірою впливає на зміни фізико-хімічних властивостей ясно-сірого лісового грунту та вміст у ньому гумусу (табл.1). Під впливом систематичного внесення у сівозміні лише мінеральних добрив спостерігається тенденція до підкислення грунтового розчину, зростання гідролітичної кислотності та