Сухомуд О.Г. Вплив тривалого застосування добрив у польовій сівозміні на фосфатний фонд та баланс фосфору чорнозему опідзоленого Правобережного Лісостепу України

Короткий зміст

            Вплив добрив на вміст фосфору в ґрунті та продуктивність  сільськогосподарських культур.   Питання впливу добрив на вміст фосфору в ґрунті та продуктивність сільськогосподарських культур відносно чорноземних ґрунтів в цілому досить добре розроблені. Встановлено направленість трансформації фосфору добрив у зв’язку з дозами і прийомами їх внесення, характер динаміки вмісту рухомих фосфатів у ґрунті. Виявлено оптимальні дози фосфорних добрив, а для окремих культур – діапазон оптимального вмісту рухомих сполук фосфору в ґрунті. Але відносно чорнозему опідзоленого, широко розповсюдженого в Правобережному Лісостепу України, ці питання, як правило, висвітлювались в короткотермінових польових дослідах без глибокого комплексного вивчення його фосфатного фонду.

             Проведений огляд літературних джерел свідчить, що об’єктивно оцінювати запаси доступних для рослин сполук фосфору в ґрунті можливо лише за допомогою взаємодоповнюючих параметрів фосфатного стану ґрунтів з урахуванням їх конкретних особливостей за умов тривалого застосування різних доз мінеральних та органічних добрив, їх поєднання та розміщення в сівозміні. Це дає змогу раціонально використовувати  фосфорні добрива.

            Умови і методика проведення досліджень. Дослідження проведені на дослідному полі Уманської державної аграрної академії розташованому в Маньківському природно-сільськогосподарському районі Середньо-Дніпровсько-Бузького округу Лісостепової  Правобережної провінції України.

            Ґрунт дослідного поля – чорнозем опідзолений важкосуглинковий на лесі. Перед закладкою досліду (1964 р.) шар ґрунту 0-20 см характеризувався  такими показниками: вміст гумусу (за методом Тюріна) – 3,31%; рН сольової суспензії – 6,2; гідролітична   кислотність – 2,5 смоль/кг; насиченість ґрунту основами – 28,8 смоль/кг; легкогідролізованого   азоту   (за методом     Тюріна-Кононової)   –  48 мг/кг;  рухомих   фосфатів   (за   методом   Труога) – 150 мг/кг; обмінного калію (за методом Бровкіної) – 90 мг/кг, а у 1996 році в контрольному варіанті: вміст гумусу (за методом Тюріна) – 3,0%; рН сольової суспензії – 5,2; гідролітична     кислотність   4,5 смоль/кг;  насиченість   ґрунту   основами – 24,7 смоль/кг; азоту лужногідролізованих   сполук    (за методом Корнфілда) – 45 мг/кг; фосфору, калію (за методом Чирікова) – 89, 100 мг/кг відповідно.

Кліматичні та погодні умови регіону характеризуються помірною континентальністю і за основними елементами погоди відповідають підзоні нестійкого зволоження. За даними Уманської метеорологічної станції середньобагаторічна кількість опадів складає 618,0 мм; середньодобова    температура    повітря  при середньобагаторічному показнику   –  7,3˚С.

             Основні   дослідження   проведені  протягом 1995–1998 років у тривалому досліді, закладеному у 1964 році І.М. Карасюком. Його основа десятипільна польова сівозміна зерно-бурякового типу (конюшина, озима пшениця, цукрові буряки, кукурудза на зерно, горох, озима пшениця, кукурудза на силос, озима пшениця, цукрові буряки, ярий ячмінь з підсівом конюшини), розгорнута на десяти полях. Схема досліду дозволяє одночасне вивчення трьох систем удобрення: органічної, мінеральної та органо-мінеральної з диференціацією доз добрив під культури сівозміни за трьох рівнів їх застосування. Мінеральні добрива під культури сівозміни вносять залежно від вибагливості до елементів живлення, гній – під цукрові буряки та кукурудзу. Найнижчий рівень або одинарна доза органічних добрив становить 4,5 т/га, мінеральних – N₄₅P₄₅K₄₅. Дози внесення основних елементів живлення за органо-мінеральної системи удобрення вирівняні з відповідними рівнями мінеральної. У досліді використовували такі добрива: напівперепрілий солом’яний гній великої рогатої худоби (0,5% N, 0,25% P₂O₅, 0,6% K₂O); аміачну селітру (34–35% N); суперфосфат гранульований (19–21% P₂O₅); калійну сіль змішану (40% K₂O).