Цицюра Я.Г. Вихідний матеріал для селекції гібридів кукурудзи з інтенсивною віддачею вологи зерном

Короткий зміст

ВОДНИЙ РЕЖИМ ЗЕРНА КУКУРУДЗИ

В ФАЗИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ І ДОЗРІВАННЯ (огляд літератури)

Аналіз літературних даних свідчить про те, що окремі процеси висихання зерна мають різне тлумачення у різних авторів, що дає підстави вважати їх недостатньо вивченими, і, таким чином дослідження в цьому напрямку є досить актуальними.

УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводились на дослідному полі кафедри рослинництва, селекції та насінництва ВДАУ в період з 1998 по 2000 рік. Грунт поля сірий лісовий середньосуглинкового механічного складу. За результатами останнього комплексного агрохімічного аналізу (2000 р.) вміст гумусу (за Тюріним) в орному шарі складає 2,4 %. Реакція ґрунтового розчину слабокисла – pH (сольове) 5,8; середньозважені: гідролітична кислотність – 4,1 мг. екв. на 100 г ґрунту; сума ввібраних основ – 15,3 мг.екв. на 100 г ґрунту; ступінь насичення основами – 78,9 %. В ґрунтах міститься доступного для рослин азоту (за Корнфілдом) 88 мг/кг ґрунту, рухомих форм Р₂О₅ і К₂О (за Чириковим) 212; 92 мг/кг ґрунту, відповідно.

Кліматичні умови в роки проведення досліджень були різними. Вегетаційні періоди 1999 – 2000 рр. характеризувались посушливістю із значним відхиленням середньодобової температури повітря та кількості опадів (в період формування і наливу зерна) від середньобагаторічної норми, що в певній мірі вплинуло на швидкість зниження вологості зерна та продуктивність рослин.

Вивчались 44 самозапилені лінії кукурудзи різного еколого-географічного походження та 98 простих гібридів (створених на основі вказаних ліній), 72 з яких одержано за повною діалельною схемою схрещувань 9-ти самозапилених ліній, і 26 за парним схрещуванням. Самозапилені лінії висівались на ділянках площею 4,9 м² у дво- чотириразовій повторності, гібриди на ділянках площею 10 м² у чотириразовій повторності. Стандарти, кращі селекційні лінії робочої колекції для груп стиглості та гібриди вітчизняної селекції, рекомендовані інспектурою Державної комісії України по випробуванню та охороні сортів рослин по Вінницькій області на 1998 – 2000 рр., розміщувались через кожні 20 ділянок зразків робочої колекції.

Фенологічні спостереження, основні оцінки та обліки проводились відповідно до ”Методики проведення польових досліджень із кукурудзою” (1980). Фізіологічну стиглість зерна відмічали відповідно до методики M. Cristea (1978). Градаційну та бальну оцінку всіх морфологічних та якісних ознак вели за Класифікатором-довідником виду Zea mays L. (1994).

Визначення вологості зерна проводили безпосередньо в полі з основним інтервалом в 10 днів і використанням вологоміра “Дністер-1”, переобладнаного для замірів вологості зерна на качанах., з урахуванням методик M. T Hillson, L. H. Penny (1965), Ю. А Асики, Э. И. Григоряна (1983), О. Л. Зозулі (1986).

Лінійні розміри, площу та щільність визначали для кожної обгортки індивідуально у порядку її розміщення на качані кукурудзи із використанням модифікованої формули числового інтегрування Сімпсона та вирізкового методу.

Енергоємність післязбиральної доробки зерна (МДж/га), з використанням режиму штучного сушіння, визначали відповідно до типового алгоритму оцінки біоенергетичної ефективності гібридів кукурудзи (С. С. Бакай, 1988).

Дослідні дані піддавались обробці статистичним, одно і двохфакторним дисперсійним, кореляційним, регресійним, повним та частковим генетичним, комбінаційним методами аналізу за Р. В. Рокіцьким (1973), Дж. У. Снедекором (1961), А. А. Жученко (1980), В. К. Савченко (1980), Н. В. Турбіним, Л. В. Хотилевою, Л. А. Тарутиною (1974) і інших авторів на персональному комп’ютері із використанням пакету сучасних програм.

ХАРАКТЕРИСТИКА ВОЛОГОВІДДАЧІ ЗЕРНА

САМОЗАПИЛЕНИХ ЛІНІЙ ТА ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ

Закономірності зниження вологості зерна самозапилених ліній

і гібридів кукурудзи та їх класифікація за типом його висихання

Лінії в межах кожної групи аналізувались по вологості зерна на 30-й, 72-й (збиральна) день після цвітіння качанів, у стані фізіологічної стиглості (ФС); тривалості періоду цвітіння качанів – ФС зерна; вологовіддачі зерна до та після ФС та в інтервалі 30 – 72-й день після цвітіння качанів.

Основні закономірності зниження вологості зерна самозапилених ліній і гібридів кукурудзи, за даними наших досліджень, є такі:

–    достовірна генотипічна різниця по вологості зерна та його вологовіддачі у всі рубіжні обліки, що вказує на різну інтенсивність накопичення сухої речовини зерна різними генотипами;

–    зниження вологості зерна має не лише різний характер в період з 30-го по 72-й день після цвітіння качанів, але й різну інтенсивність у проміжні аналізовані періоди (десятиденні інтервали), на що вказує аналіз апроксимації графіків динаміки вологості, які мають вигляд похилої кривої, що за математичними закономірностями максимально відповідає кривій четвертого порядку;

–    ФС зерна є межею, що розділяє процес зниження його  вологості на біологічний та фізичний механізми, які є взаємозалежними, а їх співвідношення – показник інтенсивності висихання;

–    вищі темпи зниження вологості зерна до ФС над такими після неї, що свідчить: біологічний механізм вологовіддачі зерна, забезпечує швидші темпи зниження його вологості ніж фізичний, який починає діяти після ФС зерна, тобто після внутрішньої стабілізації його структур;